класифікація інвазійних хвороб

Літні вправи для 1 класу інвазійних хвороб класифікація презентації до музичних уроків інтонації.

КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ. Загальновизнаної класифікації інфекційних хвороб поки що не існує. У нашій країні прийнята класифікація видатного українського вченого-епідеміолога академіка. Л.В. Громашевського. Ознакою, покладеною в основу цієї класифікації, є механізм передачі збудників та їх локалізацію в організмі. Згідно з цією класифікацією інфекційні хвороби поділено на 4 групи. Цю класифікацію доповнюють поділом кожної групи на антропонози (захворювання виникають тільки у людей) та зоонози (захворювання, характерні для тварин і людей). Групи інфекцій Антропонози Зоонози Кишкові Гепатит А,Е, ротавірусна інфекція, ентеровірусна інфекція (віруси Коксакі, ЕСНО), поліомієліт, черевний тиф, шигельоз, холера, ешерихіози, харчові бактеріальні отруєння. амебіаз, лямбліоз, ентеробіоз ящур, бруцельоз, лептоспіроз, сальмонельози, ботулізм, єрсиніоз, псевдотуберкульоз, трихенельоз Дихальних шляхів Грип, парагрип, аденовірусна інфекція, риновірусна інфекція, респіраторно-синцитіальна інфекція, кір, краснуха, інфекційний мононуклеоз.

віспа вітряна, віспа натуральна, епідемічний паротит, дифтерія, менінгококова інфекція, кашлюк, лепра, туберкульоз, респіраторний хламідіоз, пневмоцистоз Гарячки Марбурга й Ебола, орнітоз Кров’яні (трансмісивні) Поворотний тиф, висипний тиф, малярія Жовта гарячка, японський енцефаліт, омська геморагічна гарячка, кліщовий енцефаліт, чума, Ку-гарячка, туляремія Зовнішніх покривів Гепатити В,С,Д, СНІД, цитомегаловірусна хвороба, гонорея, сифіліс, лейшманіоз вісцеральний індійський, трихомоніаз, трихофітія, мікроспорія, епідермофітія, стронгілоїдоз, шистосомози Сказ, сап, сибірка, правець, деякі види шкірного лейшманіозу, зоонозна трихофітія. Кишкові інфекційні хвороби (аліментарні). Передаються фекально-оральним механізмом, уражають кишки. Збудники проникають в організм через рот. Ні у стравоході (через швидку евакуацію), ні в шлунку (кисле середовище) збудники не розмножуються. Мікроби можуть залишатися в межах кишок (холера, шигельоз) і виділятися з фекаліями; іноді збудники потрапляюють у кров і розносяться по всьому організму. В іншому випадку збудник може виділятися з сечею (черевний тиф, лептоспіроз), молоком (бруцельоз). Найвагоміше значення у профілактиці кишкових інфекцій належать санітарно-гігієнічним заходам, спрямованим на недопущення забруднення харчових продуктів і води, боротьбу з мухами, а також особистій гігієні (миття рук перед приготуванням їжі, її споживанням та після відвідування туалету). Необхідно якомога раніше виявити хворих і заразоносіїв й відсторонити їх від роботи на харчових підприємствах, у системі водопостачання тощо. Інфекції дихальних шляхів (повітряно-краплинні) характеризуються повітряно-крапельним механізмом передачі й ураженням слизової оболонки дихальних органів. Збудники перебувають на слизових оболонках носоглотки, гортані, трахеї, бронхів, звідки при чханні, кашлі, розмові з крапельками слизу і харкотинням виділяються у повітря і довкілля і при попаданні цих крапельок (або пилу, що утворився при їх підсиханні) у дихальні шляхи сприйнятливої людини відбувається зараження. Деякі збудники швидко гинуть у довкіллі, тому зараження можливе при дуже близькому спілкуванні з хворим (кір, кашлюк). Інші, навпаки, дуже стійкі і з пилом можуть переноситись на значні відстані (туберкульоз). Додатковими факторами передачі деяких інфекцій можуть бути іграшки, посуд, білизна, забруднені збудниками. Основний профілактичний захід полягає у формуванні несприйнятливості населення шляхом проведення специфічної імунізації. Важливе значення мають часте провітрювання, ультрафіолетове опромінення приміщень, застосування індивідуальних масок і респіраторів, дезінфекція. При кров’яних (трансмісивних) інфекціях збудники перебувають у кровоносній і лімфатичній системах, звідки лише за допомогою кровосисних членистоногих (воша, комар, блоха, кліщ) можуть досягти сприйнятливого організму іншої людини (трансмісивний механізм передачі). Збудники цих інфекцій в основному адаптовані до певних переносників. тому кров’яні інфекції мають епідеміологічні особливості: Збудники облігатно-трансмісивних хвороб передаються тільки через переносників (висипний тиф, малярія). Збудники факультативно-трансмісивних хвороб можуть передаватись як через переносників, так і іншими шляхами через зовнішнє середовище (чума, туляремія, Ку-гарячка). Найефективнішим способом боротьби з цими інфекціями є дезінсекція (знищення комах-переносників).

У тих випадках, коли джерелом є гризуни, проводяться дератизаційні заходи.

Для запобігання деяким хворобам (чума, туляремія, кліщовий енцефаліт) застосовують вакцини. Інфекції зовнішніх покривів. Збудник проникає в організм через шкіру і зовнішні слизові оболонки, а інфекція уражує весь організм (корост уражує лише шкіру). Зараження людини відбувається двома способами: а) під час безпосереднього (прямого) контакту (венеричні хвороби, сказ). При прямому контакті людина чи тварина, що є джерелом збудника, ураженою ділянкою тіла торкається сприйнятливого організму. Така передача можлива при укусі твариною (сказ), статевих зв’язках (гонорея, ВІЛ-інфекція); Ранові інфекції (правець, бешиха) пов’язані з травмами з ушкодженням шкіри. Ряд інфекцій (гепатити В,С) передаються під час медичних маніпуляцій (оперативні втручання, ін’єкції ліків, діагностичні процедури) – парентеральний шлях передачі (через медичні інструменти). У профілактиці цих хвороб застосовують різні заходи: виявлення, ізоляція, лікування хворих, якісна стерилізація медичних інструментів, дотримання правил особистої гігієни, виявлення і зищення хворих тварин, запобігання травматизмові. Стосовно деяких інфекцій розроблена ефективна імунізація. Існують інфекційні хвороби з різними (кількома) механізмами передачі. Тоді іноді виділяють п’яту групу інфекційних хвороб (чума, туляремія, сибірка, геморагічну гарячку тощо). Наведена класифікація, спираючись на локалізацію збудника в організмі, визначає органи, які найчастіше вражаються при тій чи іншій хворобі, тобто має певне клінічне значення. Але основна цінність класифікації полягає в тому, що вона вказує на головні шляхи розповсюдження інфекційних хвороб і обгрунтовує адекватні способи їх попередження. У світовому масштабі все більше впроваджується Міжнародна статистична класифікація хвороб, травм і причин смерті (МКХ). Кожні 10 років її переглядають експерти ВООЗ, які вносять у класифікацію зміни з врахуванням нових досягнень медицини. Міжнародна класифікація інфекційних і паразитарних захворювань, що є частиною МКХ, складається з трьохзачних рубрик хвороб та їх чотиризначних підрубрик, наприклад : Уведення МКХ слугує уніфікації методичних підходів до діагностики поширених інфекційних хвороб, їх статистичного обліку та аналізу в різних країнах. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету. V. Класифікація і внесення поправок Класифікація рахунків. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган. АДЕНОВІРУСНА ХВОРОБА Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація. Анамнез хвороби Аутосомно-рецесивні хвороби Банківська платіжна картка як засіб розрахунків.

Класифікація платіжних карток Банківський кредит та його класифікація. Банківські ресурси, їх види та класифікація наступна сторінка ==> Тема 1. Загальне поняття про культуру, її матеріальні та духовні УЛАШТУВАННЯ І РЕЖИМ ІНФЕКЦІЙНОЇ СЛУЖБИ.

Гельмінтози. Захворювання людини, тварин і рослин, спричинені паразитичними черв’яками — гельмінтами. Джерела зараження, симтоматика інвазійних хвороб: трихінельоз, теніаринхоз, теніоз, ехінококоз, альвеококоз, фасциольоз, ехінококоз. Заходи щодо їх профілактики.

Соглашение об использовании материалов сайта. Просим использовать работы, опубликованные на сайте, исключительно в личных целях. Публикация материалов на других сайтах запрещена. Данная работа (и все другие) доступна для скачивания совершенно быстро. Мысленно можете поблагодарить ее автора и коллектив сайта. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. Подобные документы. Захворювання людини та тварин, спричинені паразитичними черв’яками. Основні фактори передачі. Головні шляхи зараження. Найнебезпечніші інвазійні хвороби. Трихінельоз, аскаридоз, теніаринхоз. Проведення діагностики гельмінтозів. Заходи щодо профілактики. Етіологія та патогенез ехінококоза нирки. Поширення захворювання серед жителів сільської місцевості 20-40 років. Збудник — стрічковий гельмінт, джерело зараження — домашні тварини. Життєвий цикл ехінокока. Клінічна картина та особливості діагностики. Гельмінти (по-простому — глисти) — загальна назва паразитичних черв’яків, що мешкають в порожнинах тіла людини і тварин і викликають гельмінтози, їх поширення, класифікація, характеристика та клінічний перебіг. Профілактика і лікування гельмінтозів.

Коротка характеристика деяких видів кліщів. Кліщі-паразити людини. Симптоми зараження. Лікування. Організація боротьби і заходи профілактики.

Іксодові кліщі — переносники особливо небезпечних інфекцій. Боротьба з ними. Індивідуальний захист населення. Проблеми розвитку ВІЛ-інфекції. Створення посібника для поширення інформації щодо лікування та профілактики синдрому набутого імунодефіциту. Контроль за безпекою щодо зараження СНІДом медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків. Історичні відомості та теорії походження СНІДу. Роль імунної системи для здоров’я людини, поняття вірусу імунодефіциту, нові його варіанти. Етіологія та патогенез СНІДу. Характеристика шляхів зараження, профілактики зараження та підтримки ВІЛ–інфікованих. Епізоотологія, клінічні ознаки, діагностика, лікування інфекційного стоматиту, віспи, міксоматозу (комариної хвороби), ящуру. Методи профілактики вірусних хвороб. Медичні засоби боротьби із захворюваннями ентеротоксемією та інфекційною тимпанією. Харчові гельмінтози, їх класифікація, поширення, шляхи профілактики. Харчові інфекції та їх виникнення. Дизентерія, черевний тиф та паратифів А, В, С, холера, зоонозі, бруцельоз, сібірка (сибірська виразка), туляремія, ящур — афтозна лихоманка. Характеристика хвороб, їх розповсюдження, попередження та профілактика. Хронічні захворювання травної системи у дітей. Функціональні та органічні захворювання шлунка та кишечника у дітей. Підвищення ефективності діагностики, створення клініко-морфологічної класифікації принципів профілактики і лікування ХННК у дітей. Загальна характеристика, етіологічні фактори, гістологічні та патогенетичні варіанти раку тіла матки, розповсюдженість даного захворювання. Мікро- макропрепарати, що використовуються при лікуванні. Шляхи метастазування, перспективи профілактики. Мікроорганізми у навколишньому середовищі, їх поширення, вплив природних факторів.

Стафілокок як вид, його загальна характеристика, класифікація та типи представників. Поширеність та причини даної інфекції, заходи з профілактика та методи боротьби. Характеристика гострого інфекційного захворювання, викликаного чумною паличкою. Історія виникнення чуми та її види. Наукова класифікація форм бактерій. Клінічна картина протікання хвороби. Сучасне лікування, профілактика і попередження поширення чуми. § 31. ПРОФІЛАКТИКА ІНВАЗІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ.

За зусилля у вивченні й боротьбі з цим інвазійним захворюванням присуджено вже три Нобелівські премії з фізіології і медицини. Лауреатами стали: у 1902 р. Р.

Росс — «за відкриття механізмів зараження», в 1907 р. — Ш. Лаверан «за дослідження ролі збудників» і в 2015 р. — Юю Ту «за відкриття нових методів лікування». Назвіть це небезпечне захворювання, збудником якого є твариноподібні організми з роду плазмодіїв.

А що таке інвазійне захворювання? ІНВАЗІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ (від лат. invasio — вторгнення, напад) — це хвороби, збудниками яких є тваринні паразитичні організми. Інша назва — паразитарні захворювання. Збудниками інвазій можуть бути твариноподібні організми (малярійний плазмодій, дизентерійна амеба, лямблії, лейшманії, трипаносоми), паразитичні черви (сисуни, ціп’яки, стьожаки, аскариди, гострики, п’явки), кліщі (коростяний свербун, залозник вугровий), комахи (воші, вольфартова муха, підшкірний овод) і навіть деякі види риб (наприклад, сомик кандіру). Найпоширенішими групами інвазійних захворювань є протозойні (паразитами людини є понад 50 видів одноклітинних тварин) та гельмінтози (понад 270 видів паразитичних червів спричиняють захворювання в людини). Характерною особливістю збудників інвазій є специфічність. Багато паразитів трапляються лише в людини, і джерелом цих інвазій завжди є людина. Такі специфічні паразити людини спричиняють інвазійні захворювання, що називаються антропонозними. Прикладомзбудників цих інвазій є малярійний плазмодій, лямблії, гострики, аскарида людська. Особливість таких інвазій — здатність збудника тривалий час існувати в організмі людини й спричиняти повторне зараження. Частина збудників інвазій трапляються у тварин, але можуть уражати й людину (наприклад, печінковий сисун, блохи, воші, кліщі). Джерелом інвазії у цих випадках є зазвичай тварини.

Такі захворювання називаються зоонозними. Для збудників інвазійних захворювань характерна наявність складних життєвих циклів із декількома формами (наприклад, вегетативна форма й циста у амеби), стадіями (личинки й дорослі) й хазяями (проміжні й остаточні). Більшість інвазій людини характеризується тривалим хронічним перебігом, що не супроводжується розвитком гострих симптомів, а в разі деяких хвороб спостерігається навіть безсимптомний перебіг. Через те в разі багатьох інвазій між хазяїном і паразитом установлюються компромісні відносини: хазяїн адаптується до перебування в його організмі невеликої кількості паразитів, а їх існування створює імунітет, що перешкоджає виживанню личинок. Імунітет проти інвазійних збудників формується з деякими труднощами (мінливість антигенів упродовж життєвого циклу), у багатьох випадках частковий і дієвий проти личинок (при гельмінтозах). Такий стан називають нестерильним імунітетом. Отже, головною відмінністю інвазійних захворювань є те, що безпосередньою причиною їх виникнення є паразитичні тварини з різною специфічністю. Джерелом інвазії є організм людини або тварини, який слугує місцем перебування і розмноження збудників, в якому йде процес їхнього природного накопичення і з якого вони можуть тим чи іншим шляхом заражати здорових людей.

Основними шляхами проникнення збудників інвазій в організм людини є такі: аліментарний — збудник потрапляє з їжею через травну систему (наприклад, цисти дизентерійної амеби або яйця аскариди з немитими фруктами, фіни ціп’яків зі свининою); водний — зараження відбувається під час пиття або випадкового заковтування води (наприклад, цисти лямблій, личинки печінкового сисуна); контактно-побутовий — через предмети побуту (наприклад, зараження коростяним свербуном), під час контакту з хворими домашніми тваринами (наприклад, ооцисти токсоплазми з шерсті кішок, яйця ехінокока — з шерсті псів); контактно-статевий (наприклад, таким шляхом передається сечостатева трихомонада); трансплацентарний — проникнення збудника з організму зараженої вагітної жінки в організм плода через плаценту (зараження плода токсоплазмою, малярійним плазмодієм); трансмісивний — під час укусів кровосисних кліщів, комах (наприклад, муха це-це є переносником трипаносом, москіти — лейшманій). Отже, джерелом інвазійного захворювання може бути людина і тварина, з організму яких чинники передачі інвазій (вода, ґрунт, харчові продукти, предмети побуту, тварини-переносники) передають збудників різними шляхами в організм людини. За даними ВООЗ, інвазійними збудниками заражено понад 4,5 млрд людей. В Україні кількість інвазійних може досягати 5 млн. Можна вважати, що кожний житель нашої країни упродовж життя багаторазово хворіє на паразитарні хвороби.

Основними напрямами захисту від інвазій є гігієнічні заходи, ветеринарно-санітарний нагляд, санітарно-просвітницька робота. До основних методів профілактики належать такі. Біологічні методи боротьби зі збудниками інвазій спрямовані на використання природних ворогів (наприклад, риба гамбузія знищує личинок малярійного комара), речовин, що впливають на поведінку або розмноження (наприклад, репелентів, що відлякують кровосиснихкомах), лікарських рослин (наприклад, насіння гарбуза проти гостриків) (іл.

54). Хімічні методи (хіміопрофілактика) передбачають використання антипаразитарних засобів, щоб запобігти захворюванням тварин й людини або позбавити організм збудників. Ефективні ліки від паразитів в організмі людини можуть бути синтезованими (наприклад, протигельмінтні засоби широкого спектра дії декарис, пірентол, вермокс) або створеними на основі лікарських рослин (наприклад, пижма, граната, полину, часнику). Імунологічні методи перебувають на стадії розроблення (наприклад, запроваджуються щеплення проти лейшманіозу, розробляється вакцина проти малярії). Соціальні методи спрямовані на дотримання правил особистої та громадської гігієни. Методи профілактики інвазій застосовуються, як і у випадку з інфекціями, для виключення хоча б однієї ланки епідемічного процесу — джерела збудника, механізму його передачі та створення в людини несприйнятливості до збудника. Найефективнішим заходом профілактики інвазій є елементарне дотримання правил особистої гігієни (миття рук перед вживанням їжі, після відвідування місць загального користування та спілкування з домашніми тваринами). Крім того, потрібно обов’язково обдавати кип’ятком овочі та фрукти, що їх вживають у сирому вигляді, піддавати необхідній термічній обробці рибу та м’ясо. Важливо турбуватись про повноцінне харчування, що в достатній кількості забезпечує організм усіма поживними речовинами, вітамінами А, С, D. Позитивне значення має і стимулювання імунітету, що знижує ймовірність зараження, перешкоджає міграції паразитів по організму, скорочує тривалість їхнього життя в організмі хазяїна. Отже, профілактика інвазійних захворювань — це сукупність методів, способів та заходів, що запобігають зараженню й розвитку паразитарних захворювань. До найвідоміших інвазійних захворювань належать амебіаз, лямбліоз, аскаридоз, ентеробіоз, педикульоз і короста. Схарактеризуйте одну із цих інвазій та обґрунтуйте необхідність дотримання гігієнічних вимог в особистому житті заповнивши таблицю. Щорічно кількість любителів мандрівок до далеких країн збільшується, і відповідно збільшується кількість захворювань, «привезених» із-за кордону, особливо з тропічних країн. Подорожуючи, мандрівники мають знати про небезпеку захворювань. Наведіть приклади найпоширеніших «хвороб мандрівників». Застосуйте свої знання й створіть пам’ятку «Правила безпечного відпочинку» для профілактики зараження збудниками «хвороб мандрівників». Іл. 55. Комахи-переносники інвазій: 1 — малярійний комар (Anopheles gambiae) 2 — москіт флеботомус (Phlebotomus papatasi) Одним із перспективних профілактичних методів, що діють на механізм передачі збудників, є група біологічних методів з використанням бактерій роду Вольбахія для модифікуючого впливу на москітів й комарів (іл. 55). Коли самки цих комах схрещуються із самцями, яких заразили бактерією, личинки не вилуплюються з яєць, і популяція комарів або москітів скорочується. Сформулюйте своє ставлення до перспектив ліквідації найбільш небезпечних інвазій з використанням таких біологічних методів.

1. Що таке інвазійні захворювання? 2. Наведіть приклади інвазій. 3. Що таке джерело інвазії? 4. Наведіть приклади збудників з певним шляхом передачі. 5. Що таке профілактика інвазійних захворювань? 6. Назвіть основні заходи профілактики інвазій. 7. Які особливості та різноманітність інвазійних захворювань людини? 8. Які шляхи зараження організму людини інвазійними хворобами?

9. Які основні напрями, методи та заходи профілактики інвазійних захворювань людини? Гельмінтози. Інфекційні захворювання: класифікація. Інфекційні захворювання — це хвороби, які викликані попаданням в організм хвороботворних (патогенних) мікробів. Потрапляючи в організм людини, такі мікроби роблять токсичний вплив на організм, тим самим викликаючи ту чи іншу інфекцію. Одні з них вивільняють токсини (ендотоксини), в процесі саморуйнування, інші виділяють токсини (екзотоксини) в процесі своєї життєдіяльності. Захворювання, викликані інфекцією, займають 20-40% від загального числа відомих науці хвороб людини. На сьогоднішній день науці відомо більше 1200 інфекційних хвороб та їх число регулярно збільшується. Вивченням, профілактикою, діагностикою та лікуванням таких хвороб займаються як лікарі — інфекціоністи, так і — урологи, венерологи, епідеміологи, гінекологи, фтизіатри, імунологи, отоларингологи, вірусологи та ін. Класифікація інфекційних хвороб. кишкові: сальмонельоз, холера, дизентерія, паратифи А і В, харчові токсикоінфекції, ешеріхіоз, черевний тиф; інфекції дихальних шляхів: вітряна віспа, ГРВІ, кір, грип, мікоплазмова респіраторна інфекція; трансміссов, або кров’яні інфекції: малярія, чума, поворотний і висипний тиф, ВІЛ- інфекція; інфекційні захворювання зовнішніх покривів: правець, сибірська виразка; інфекції з множинними шляхами передачі: інфекційний мононуклеоз, ентеровірусні інфекції. Класифікація інфекційних хвороб за природою збудників.

вірусні: кір, грип, парагрип, ВІЛ- інфекція, вірусні гепатити, менінгіт, цитомегаловірусна інфекція; пріонні: фатальна сімейна безсоння, куру, хвороба Крейтцфельда -Якоба; протозойні: крітоспорідіоз, амебіаз, ізоспоріаз, бабезиоз, токсоплазмоз, бластоцістоз, малярія, балантидіаз; бактеріальні: холера, чума, дизентерія, стафілококова і стрептококова інфекції, сальмонельоз, менінгіт; мікози (грибкові інфекції): епідермофітія, аспергільоз, кандидоз, мукормікоз, криптококоз, хромомікоз. Карантинні захворювання — ряд найбільш небезпечних інфекцій, які дуже швидко поширюються і мають високий ступінь заразност, а також важкий епідемічний перебіг і великий ризик швидкого летального результату (чума, лихоманки, холера, сибірська виразка, туляремія, малярія). Лікування інфекційних захворювань. Через загрозу швидкого поширення інфекції, лікування інфекційних захворювань проходить в спеціалізованих стаціонарах. Одна з обов’язкових умов госпіталізації — суворий протиепідемічний режим. Лікують такі інфекційні хвороби, як правило, антибіотиками, вакциною, імуноглобулінами, бактеріофагами. І це не весь список групи препаратів, які застосовуються при лікування інфекційних хвороб. Правила профілактики інфекційних хвороб. мийте руки після відвідування туалету, виконання брудної роботи, перед їжею; мийте фрукти і овочі; виводьте в будинку гризунів і тарганів, використовуйте спреї від комах.