презентация на тему умови збереження психічного та фізичного здоровья дошкільників

Кіно уламки щастя та здоровья презентация фізичного на дошкільників збереження психічного тему умови календарно-тематичне планування для 6 класу світова література за новою програмою.

Формирование здорового способа жизни у детей дошкольного возраста Текст научной статьи по специальности « Науки об образовании » Аннотация научной статьи по наукам об образовании, автор научной работы — Пехарева Светлана Викторовна. Рассмотрены основные проблемы формирования культуры здорового образа жизни у детей дошкольного возраста. Дается теоретический анализ критериев, форм и методов составляющих здорового образа жизни. Определены особенности внедрения оздоровительных технологий в педагогический процесс. Проанализировано содержание физкультурно-оздоровительной деятельности и работы по формированию основ здорового образа жизни у детей. Раскрыты подходы к организации учебно-воспитательного процессу по формированию у дошкольников ценностного отношения к собственному здоровью, компетентности в его физической, психической и социальной сферах. Похожие темы научных работ по наукам об образовании, автор научной работы — Пехарева Светлана Викторовна. Forming of healthy way of life for the children of preschool age. The basic problems of forming of culture of healthy way of life for the children of preschool age are considered. The theoretical analysis of criteria, forms and methods of constituents of healthy way of life is given. The features of introduction of health technologies are certain in a pedagogical process. Maintenance is analysed to athletic-health-improvement activity and work on forming of bases of healthy way of life for children. Going is exposed near organization educational educational process on forming for the under-fives of the valued attitude toward an own health, competence in his physical, psychical and social spheres. Текст научной работы на тему «Формирование здорового способа жизни у детей дошкольного возраста» Розглянуто основні проблеми формування культури здорового способу життя у дітей дошкільного віку. Дається теоретичний аналіз критеріїв, форм і методів складових здорового способу життя. Визначено особливості запровадження оздоровчих технологій в педагогічний процес.

Проаналізовано зміст фізкультурно-оздоровчої діяльності та роботи з формування основ здорового способу життя у дітей. Розкрито підходи до організації навчально-виховного процесу з формування у дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я, компетентності у фізичній, психічній і соціальній його сферах. Пехарева.В. Формирование здорового способа жизни у детей дошкольного возраста. Раскрыты подходы к организации учебновоспитательного процессу по формированию у дошкольников ценностного отношения к собственному здоровью, компетентности в его физической, психической и социальной сферах. Pehareva S.V. Фізичне здоров’я є головною умовою духовного і морального здоров’я дитини. Від ставлення людини до здоров’я багато в чому залежить його збереження і зміцнення. Навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я — одне з найважливіших завдань сучасних дошкільних навчальних закладів. У дошкільному дитинстві закладаються основи здоров’я, виховуються основні риси особистості людини. Дошкільні заклади та сім’я мають створити сприятливі умови для оптимального фізичного розвитку дитини, отримання знань про людський організм, опанування санітарно гігієнічних навичок. У період дошкільного дитинства закладається фундамент здоров’я, формується життєво необхідні рухові навички, вміння, розвиваються важливі фізичні якості, що свідчить про необхідність правильного фізичного виховання, яке має сприяти оздоровленню і повноцінному розвитку дитини. Теоретичний аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури [3, 4, 6, 7] з проблеми формування здорового способу життя в системі освіти показав, що в наш час дана проблема є актуальною і недостатньо розробленою в практичному плані. Здоровий спосіб життя для більшості людей не представляє життєвої цінності, що більшою мірою пов’язане з недостатнім розумінням і осмисленням даного феномену. Актуальність проблеми формування здорового способу життя дошкільників підтверджується тим фактом, що за останні роки дуже зросло число дітей з порушеннями психічного здоров’я, постави, зору, органів травлення, збільшується число дітей які мають спадкові хвороби, а також хвороби, пов’язані з екологією. ки в різні часи існування людства вона вирішувалася відповідно до рівня розвитку суспільства. З історії нам відоме фізичне виховання в Спарті, Афінах, школа Вітторіно де Фельтре в Мантує, освітня школа Монтеня.

Внесок у розвиток освітньої області здоров’язберігаючої культури вклали свого часу Платон, Гіппократ, Песталоцці, Каменський та інші, які відзначали, що етичний і інтелектуальний рівень фізичної культури має величезне значення у вихованні підростаючого покоління. Мета статті — узагальнити та проаналізувати літературні джерела з проблем формування культури здорового способу життя у дітей дошкільного віку. Завдання: Систематизувати дані літератури відносно формування ціннісних орієнтацій здоров’язберігаючої освіти дошкільників; проаналізувати умови та критерії позитивної мотивації на здоровий спосіб життя; розкрити особливості фізичного і психічного розвитку дитини в період дошкільного віку. Проблема формування основ здорового способу життя досліджувалася в різних аспектах.Глуховим (1989),Н.Візітсем,В.Моченовим(1990),В.Бальсевичем (1991), П.Виноградовим (1996), Г.Мизаном (1996, 1997),.Матвєєвим (1996), Г.Морозовим (1999). Їх досвід представляє велике значення для нашого покоління: вивчені ціннісні аспекти культури здорового способу життя; показана роль розвитку пізнавального інтересу в підвищенні культури здорового способу. Проблема людини та її здоров’я — одвічна. Тому метою нашої статті є визначення основних критеріїв, завдань, форм та методів педагогічного впливу на дітей дошкільного віку щодо формування здорового способу життя, культури здоров’я, підвищення їх виховних можливостей.

Здоров’я — це не тільки відсутність хвороб, а й позитивне психологічне самопочуття.

Усі його аспекти однаково важливі й мають розглядатися у взаємозв’язку. Невипадково стародавня медицина приділяла велику увагу системі виховання, у якій поєднувалися фізичний і духовний розвиток дитини. Історія показує, що суспільство має постійну потребу формувати необхідні в житті людини рухові навички: ходьбу, біг, плавання, розвивати до оптимальних рівнів її фізичні здібності: силу, витривалість, спритність, гнучкість тощо [4]. Вирішення проблеми збереження власного здоров’я закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування збереження, зміцнення і відновлення його, а також в умінні дотримуватися правил здорового способу життя. Діти повинні усвідомлювати, що майбутнє кожного, як і держави в цілому, за здоровими поколіннями, бо фізично і морально здорова людина здатна творити і приносити користь іншим. На зорі людства мистецтву життя ніхто не вчив, у них був свій учитель — саме життя з його природним відбором і здоровим інстинктом самозбереження. Умови цивілізації віддалили людей від інстинктів, тим самим позбавивши їх знаряддя захисту. Природний відбір в людському суспільстві відпав і, як такий, перейшов з площини біологічної в соціальну. Ось чому самозбереження повинне було бути замінене навчанням мистецтву правильно жити. У наш час недостатньо високий рівень здоров’язберігаючої освіти відчувається все сильніше, і це шкодить людині більше, ніж брак знань в будь-якій іншій сфері. Важливого значення в зв’язку з цим набуває здоров’язберігаюча освіта як змістовний компонент в цілому. З одного боку, вона покликана вирішувати завдання осмислення людиною відповідальності за стан свого організму, своєї тілесності, з іншого — сприяє усвідомленню індивідуальності, природної і соціально зумовленої унікальності. В зв’язку з цим, важливим стає отримання відчуття своєї цінності, особистої гідності, відповідального ставлення до себе, до світу, тобто здоров’язберігаюча освіта невіддільна від загальнокультурного розвитку людини [2]. ни однією з найвищих соціальних цінностей. Указом Президента України від 17 квітня 2002 року затверджено Національну доктрину розвитку освіти, у якій одним із пріоритетних завдань визначено «виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності». Дошкільний вік — безцінній етап у розвитку фізичної культури людини. У цей період формуються основи особистості, у тому числі позитивне відношення до спорту. Успішне вирішення проблеми можливе за умови створення в дошкільних закладах ефективної системи роботи з пропаганди здорового способу життя, метою якої є: Здоров’я людини — як повітря: його не помічаємо, про нього не турбуємось, доки воно є. І головне завдання освіти — допомогти майбутньому поколінню зрозуміти, що його необхідно цінувати, берегти і підтримувати. Фундамент здоров’я закладається в перші роки життя, що визначається особливостями нервової системи.

У цей період починають розвиватися етичні якості, задатки інтелекту, менталітет (образ думок), формується і спосіб майбутнього життя людини. У 6 років починається усвідомлення людиною місця і значущості своєї фізичної суті в структурі особи і свідомому плані. У молодшому дошкільному віці ставлення дитини до свого здоров’я визначається впливом найближчого оточення. Роль дорослих полягає в допомозі при освоєнні дій щодо поліпшення стану здоров’я, сприянню формуванню якостей і фізичної підготовленості [4]. Очевидно, що ставлення дитини до свого здоров’я повинно бути предметом педагогічного опікування. Форми, зміст, способи прямо пов’язані з тими віковими особливостями, які визначають своєрідність кожного етапу розвитку дитини і стають основою формування у неї певних внутрішніх установок, у тому числі і на здоровий спосіб життя [5]. Аналіз особливостей фізичного і психічного розвитку дитини в період дошкільного віку дозволяє зробити висновок про те, що даний період є сенситивним для формування основ здорового способу життя оскільки: До складових здорового способу життя також належать: здібність до рефлексії; стан різних видів простору; раціональне харчування; режим. Ефективність процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя залежить від відповідної спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації. Серед форм і методів процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

Доцільно застосовувати традиційні методи: бесіда, спостереження, роз’яснення, переконання, позитивний і негативний приклади, методи вироблення звичок, методи вправ, контролю й самоконтролю тощо. Застосування цих методів сприяє створенню у дітей мотивації на здоровий спосіб життя. З нетрадиційних для педагогіки методів ефективно діють методи «педагогічної психотерапії», а саме: саморегуляції, рефлексотерапії. Ці методи створюють певну єдність і доповнюють один одного. • на рівні фізичного здоров’я: прагнення фізичної досконалості, ставлення по власного здоров’я як до найвищої цінності, фізична розвиненість, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування; • на рівні психічного здоров’я (психологічного комфорту): відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції; • на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, почуття прекрасного в житті, у природі, мистецтві; • на рівні соціального здоров’я: сформована відповідальність за наслідки нездорового способу життя, доброзичливість у ставленні до людини тощо. Мотивація на здоровий спосіб життя — це система ціннісних орієнтацій, внутрішніх спонук до збереження, відновлення і зміцнення здоров’я. Система дошкільних установ має широкі й різноманітні можливості для забезпечення реалізації завдань фізичного виховання дошкільників: • оздоровчо- профілактичної роботи: вітамінотерапія, загартовування (басейн, ходьба босоніж, полоскання горла солоною водою), фітотерапія; • систематичне проведення ранкової гімнастики, занять плаванням, рухливих ігор, физкультхвилинок на заняттях, гімнастики після сну, «Годин здоров’я», логоритмики, пальчикової гімнастики, спортивних свят, дозвіль, розваг, туристичні походи. • ознайомлення батьків з результатами навчання дітей (відкриті заняття, різні загальні заходи, інформація в куточках для батьків та інше); У результаті теоретико-експериментального дослідження було виявлено, що здоровий спосіб життя — складне явище. Він містить в собі матеріальні і духовні цінності, характеризується непростим специфічним процесом соціальної діяльності і формується упродовж життя. Таким чином, узагальнюючи сказане, відзначимо, що у сучасній науці існує значний обсяг розробок, які стосуються формування здорового способу життя в системі здоров’язберігаючої освіти. Але в практиці роботи ДНЗ розробки, спрямовані на формування внутрішньої мотивації на заняття фізичною культурою, формування здорового способу життя, вводяться не в повному обсязі. Результати дослідження вказують на те, що здоровий спосіб життя і здоров’я не є провідними цінностями дітей дошкільного віку. До подальших напрямів дослідження зазначеної проблематики маємо віднести питання, пов’язані з формуванням здорового способу життя. 1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» Наук.ред. та упоряд. О.Л. Кононко. — 2- ге вид., випр. -К.: Світич, 2008. — 430. 3. Зайцев.П., Прусик Кристоф, Ермаков.С. Физическая рекреация в структуре активного отдыха студентов //Физическое воспитание студентов /научный журнал. — Харьков, ХООНОКУ-ХГАДИ, 201- №- -. 68-77. 4. Кононко Субсфера “Я — фізичне”; Субсфера “Я — психічне” // Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. -. : Дошкільне виховання. — 200- 243с. 5. Овчинникова Т.С. Организация здоровьесберегающей деятельности в дошкольных образовательных учреждениях. — СПб. : Каро, 2006. — 176. 6. Русланов.В., Прусик Кристоф, Ермаков.С. Дыхательные практики: новое понимание и подходы //Физическое воспитание студентов /научный журнал. — Харьков, ХООНОКУ-ХГАДИ, 201- №106-110. 7. Чаговец.И. Сущность понятия «здоровій образ жизни» в научно — педагогической литературе Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту, 200- № 113-11Kononko O.L. Bazova programa rozvitku ditini doshkil’nogo viku [Basic program of development of child of preschool age ], Kiev, Svitoch, 2008, 430 p. deiatel’nosti v doshkol’nykh obrazovatel’nykh uchrezhdeniiakh [Organization of health of saving activity in preschool educational establishments], Saint Petersburg, Karo, 2006, 176p. Презентация на тему «Предпосылки здоровья » Рецензии.

Аннотация к презентации. Скачать презентацию. Тема: «Предпосылки здоровья «. Предмет: Медицина. Для студентов. Добавлена в 2017 году. Средняя оценка: 4.0 балла из Содержание. Презентаціяна тему: “Передумовиздоров’я” Поняття здорового способу життя Особливості формування здорового способу життя Поняття сфер або складових здоров`я Поняття передумов здоров`я Висновк. Поняття здорового способу життя. Здоровий спосіб життя (скорочено — ЗСЖ)- це все в людській діяльності,що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконаннюлюдиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умовжиття — праці, відпочинку, побуту. Складові ЗСЖ : Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я — фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них — харчування (в тому числи споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих напідвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень). Поняття сфер або складових здоров`я. Світова наука (валеологія) розробила цілісний погляд на здоров`я як феномен, щоінтегрує принаймні чотири його сфери або складові фізичну, психічну(розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід`ємніодна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупностівизначають стан здоров`я людини.

Для зручності вивчення, полегшенняметодології дослідження феномена здоров`я наука диференціює поняттяфізичного, психічного, соціального і духовного здоров`я. Цей принципдиференціації був закладений у групування індикаторів опитування зурахуванням змісту кожної сфери. До сфери фізичного здоров`я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функційорганізму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини,рівня фізичного розвитку органів і систем організму. До сфери психічного здоров`я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров`я пов`язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів. Духовне здоров`я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства — освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду — все це обумовлює стан духовного здоров`я індивіда. Соціальне здоров`я пов`язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму — сім`єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв`язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров`я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров`ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку головнихсфер суспільного життя в певному середовищі — економічної, політичної,соціальної, духовної. Поняття передумов здоров`я. До основних передумов здоров`я зараховують вісім чинників: мир, дах надголовою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність (відсутність, недостатність) яких у цілому або частково можливо було визначити засобами опитування, відбивають відповідні індикатори. Мир. Поняття миру розуміється ширше, ніж відсутність стану війни в державі. Очевидно, що відсутність мирних стосунків в сім`ї, конфлікти з ближнім оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів в громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво зашкоджують усім складовим здоров`я — фізичній, психічній, духовній, соціальній. Дах над головою. Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуттявпевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливихнегараздів природного або суспільного походження. Важливим є рівеньрозвитку соціальних інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеностіособистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуаційтощо). Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих передумов здоров`я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні права, неможливість обмежень законних прав і інтересів людини з боку будь-яких сильних або владних структур. Наявність цих передумов створює уктур. Наявність цих передумов створює у людини відчуття захищеності і впевненості в майбутньому, а також надає рівні (в межах чинного законодавства) потенційні можливості в реалізації потреб і здібностей, набуття гідного соціального статусу незалежно від расових, національних, релігійних, майнових, статевих, вікових визначників. І незалежно від ступеня використання цих можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві справляє позитивний вплив на стан індивідуального і громадського здоров`я. Освіта. Рівень здоров`я, як правило, безпосередньо пов`язаний з рівнем освіти. Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров`я воно демонструє. Природно, що піклування про власне і громадське здоров`я неможливо без знання того, чому це необхідно і як це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти в даному контексті не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше — як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про проблему здоров`я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального і громадського здоров`я в усіх його проявах, сферах, рівнях. Харчування. Це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно включає забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових добавок тощо, що поліпшує стан здоров`я і протидіє природному процесу старіння. Прибуток. Передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й для створення всуспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх споживання.

Стабільна екосистема. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальнихекологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди від попередньоївиробничої діяльності, а й відновлення пошкоджених екологічних утвореньз метою запобігання подальшому порушенню екобалансу планети. Лишеактивна реституційна діяльність може забезпечити у майбутньомустабільність планетарної екосистеми з оптимальними фізико-хімічнимипараметрами для існування людства. Сталі ресурси. Поняття містить не лише запобігання вичерпанню енергоресурсів, корисних копалин, виробничій сировини. Мається на увазізважене господарювання щодо фінансових і матеріальних ресурсів країн,громад, окремих людей, незадіяних ресурсів виробництва, матеріалів таінструментів, інтелектуальних ресурсів, потенціалу громадських іприватних ініціатив.

Вихідна теза така — чим більше всіляких ресурсів є тив. Вихідна теза така — чим більше всіляких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади, організації, регіону), тим більше потенційні можливості спрямування цих ресурсів на заходи стосовно здоров`я. Висновок. Отже, здоровий спосіб життя — це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя — праці, відпочинку, побуту. Складові здорового способу життя містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я — фізичної, психічної, соціальної і духовної.

Найважливіші з них — харчування, побут, умови праці, рухова активність. Для усвідомлення здорового способу життя важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових здорового способу життя, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і духовного здоров`я. Презентация на тему: Передумови здоров’я. План : Поняття здорового способу життя Особливості формування здорового способу життя Поняття сфер або складових здоров`я Поняття передумов здоров`я Висновк. Поняття здорового способу життя Здоровий спосіб життя (скорочено — ЗСЖ)- це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя — праці, відпочинку, побуту. Найважливіші з них — харчування (в тому числи споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень). Поняття сфер або складових здоров`я Світова наука (валеологія) розробила цілісний погляд на здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини.

Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров`я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров`я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери. До сфери фізичного здоров`я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму. Соціальне здоров`я пов`язано з економічними чинниками, стосунками У загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі — економічної, політичної, соціальної, духовної. Поняття передумов здоров`я До основних передумов здоров`я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного походження. Важливим є рівень розвитку соціальних інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій тощо). Наявність цих Рівень здоров`я, як правило, безпосередньо пов`язаний з рівнем Це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб Передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх споживання. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальних екологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди від попередньої виробничої діяльності, а й відновлення пошкоджених екологічних утворень з метою запобігання подальшому порушенню екобалансу планети. Лише активна реституційна діяльність може забезпечити у майбутньому стабільність планетарної екосистеми з оптимальними фізико-хімічними параметрами для існування людства. Поняття містить не лише запобігання вичерпанню Мається на увазі зважене господарювання щодо фінансових і матеріальних ресурсів країн, громад, окремих людей, незадіяних ресурсів виробництва, матеріалів та інструментів, інтелектуальних ресурсів, потенціалу громадських і приватних ініціатив. Висновок Висновок ПРЕЗЕНТАЦИЯ НА ТЕМУ «ФОРМИРОВАНИЕ МОТИВАЦИОННО-ЦЕННОСТНОГО ОТНОШЕНИЯ К ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЕ И ЗДОРОВОМУ ОБРАЗУ ЖИЗНИ» Формування ціннісного ставлення до фізичної культури, здоров’я та здорового способу життя є за своєю сутністю системоутворюючою моделлю, яка спрямована на діагностику, корекцію функціонального, психофізіологічного, а також духовно-морального і соціального стану людини. Системність полягає у взаємопогоджених знаннях, уміннях та навичках, сформованих у дітей та молоді, які забезпечують необхідний рівень їх працездатності, моралі та духовності. Для цього потрібно знати основні положення фізіології, психології людини, соціології та інших суміжних дисциплін, які в сукупності дозволять реалізувати необхідні здоров’язберігаючі, здоров’язміцнюючі, здоров’яформуючі технології щодо свідомого ставлення до власного здоров’я і проявлятися у відповідних позитивних вчинках і діях. Здоровий спосіб життя сьогодні — це загальновизначальний спосіб збереження і зміцнення здоров’я учнів і, власне, кращий спосіб профілактики — систематичні заняття фізичною культурою. Тому відповідно до вимог сьогодення окреслені основні складові практичного втілення щодо мотивації усвідомленого позитивного ставлення учнів до фізичної культури та здорового способу життя. Основні складові здорового способу життя: Актуальність Науково обґрунтований підхід до процесу побудови педагогічної технології виховання усвідомленого позитивного ставлення учнів до фізичної культури, здоров’я та здорового способу життя дає змогу вчителям фізичної культури, класним керівникам, шкільним психологам, батькам всебічно зрозуміти суть і причини тих чи інших явищ і процесів у розвитку масового охоплення учнів оздоровчою і фізкультурною діяльністю.

У період навчання у школі в учнів розкриваються творчі здібності та задатки до опанування фізичними вправами, спортивними іграми, відбувається найбільш активний розвиток моральних та естетичних якостей, становлення і стабілізація характеру, розвиток інтересу, формування позитивних звичок. Все це підкреслює, з одного боку, наявність високих потенційних можливостей учнів, а з іншого — необхідність максимальної реалізації цих можливостей в процесі формування в учнів здоров’язберігаючої компетентності. Місце фізичної культури в житті людини Фізична культура — одна з основних складових здорового способу життя, збереження, розвитку здоров’я людей. Але варто нагадати, що фізична культура (зокрема, освітня) — це галузь знань і практичної діяльності з розвитку здоров’я, гармонійного збільшення функціональних резервів людини. Тому педагоги повинні знати, як ті чи інші засоби фізичної культури впливають на певні системи дитячого організму, сприяють їх розвитку чи гальмують його; які засоби і методи покращують фізичну та розумову працездатність; як саме за допомогою засобів і методів фізичної культури розвивати духовність дітей. Вчитель має знати, які системи організму дівчаток і хлопчиків інтенсивно формуються в цей віковий період і які фізичні вправи, загартувальні, гігієнічні процедури активно впливають на їх розвиток і організм у цілому. Більше того, вчителі мають навчити дітей користуватися фізкультурно-оздоровчими засобами щоденно, формувати в учнів валеологічний світогляд. При цьому слід обов’язково розглядати питання безпеки, профілактики захворювань на заняттях фізичними вправами і загартувальними процедурами. Засоби фізичного виховання Знання повного обсягу засобів фізичного виховання і їхніх характеристик дозволяє учителю відповідно до поставлених педагогічних задач комплексно використовувати усі види засобів, відбирати найбільш ефективні фізичні вправи, розробляти нові системи фізичних вправ і повноцінно використовувати наявні педагогічні класифікації. Для фізичного виховання характерна комплексність у застосуванні засобів, причому до засобів варто відносити, крім фізичних вправ, природні сили і гігієнічні фактори, але провідним і специфічним засобом фізичного виховання є фізичні вправи.

Загальна характеристика фізичних вправ Фізичні вправи — основний специфічний засіб фізичного виховання. Результативність фізичного виховання досягається завдяки використанню всієї системи засобів, однак значимість кожної групи засобів неоднакова: найбільша питома вага в розв’язанні задач фізичного виховання приходиться на частку фізичних вправ. Обумовлено це рядом причин. Фізичні вправи, на відміну від інших рухових дій, виконуються відповідно до закономірностей фізичного виховання. Фізичні вправи виражають думки й емоції людини, ії активність, ставлення до навколишнього середовища, а отже впливають на фізичну і духовну сферу особистості. Фізичні вправи — це один із способів передачі суспільно-історичного досвіду в області фізичного виховання, наукових і практичних досягнень. Фізичні вправи впливають не тільки на функціональний стан організму, але і на особистість, що виконує їх. Серед усіх видів педагогічної діяльності тільки у фізичному вихованні предметом навчання є рухові дії, спрямовані на фізичне удосконалювання того, хто навчається і виконувані заради засвоєння самих рухових дій. Фізичні вправи можуть задовольняти природну потребу людини в рухах. Дефіцит у руховій діяльності, що утворюється у сучасної людини, може бути успішно ліквідований тільки за допомогою систем фізичних вправ. Основні складові практичного втілення щодо формування мотиваційно-ціннісного відношення до фізичної культури, здоров’я та здорового способу життя Урок фізичної культури, уроки валеології, уроки ОБЖ, арттерапія, пальцеві ігри, самомасаж, психотренінги, інтерактивні заняття, фізкультхвилинки, фізкультпаузи тощо. Інноваційні напрямки та технології у розвитку партнерських відносин з батьками з питань мативації ведення здорового способу життя, виховання фізичного розвинутої, психічно здорової дитини.

Вчителю необхідно враховувати в своїй роботі такі чинники: Активність учнів з урахуванням особистих якостей; Можливості позакласної роботи; Самостійні заняття фізичними вправами в сім’ї; Озброєння учнів системою знань і умінь самостійно займатися фізичною культурою; Cистемну роботу вчителя в будь-якому компоненті; Систематична робота з батьками.

Критерії формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя на рівні фізичного здоров’я: прагнення до фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної цінності, фізична розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування; на рівні психічного здоров’я (психологічного комфорту): відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру та шкідливих поведінкових звичок; на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, відчуття прекрасного у житті, в природі, у мистецтві; на рівні соціального здоров’я (соціального благополуччя): сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, позитивно спрямована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання. Формування здорового способу життя, культури здоров’я, підвищення їх виховних можливостей потребує максимальної ваги до мотиваційної сфери дітей та молоді у прагненні бути здоровими. Мотивація на здоровий спосіб життя — це система ціннісних орієнтацій, внутрішніх спонук до збереження, відновлення і зміцнення здоров’я. Форми, методи та методичні прийоми роботи у формуванні позитивного мотиваційно-цінносного ставлення до фізичної культури, здоровя та здоровий спосіб життя Серед форм і методів процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До них також належать соціальне проектування, метод відкритої трибуни, ситуаційно-рольова гра, соціально-психологічний тренінг, інтелектуальний аукціон, «мозкова атака», метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, гра-драматизація тощо. Доцільно застосовувати традиційні методи: бесіда, диспут, лекція, семінар, роз’яснення, переконання, позитивний і негативний приклади, методи вироблення звичок, методи вправ, контролю і самоконтролю, створення громадської думки тощо. Застосування цих методів сприяє утворенню у дітей адекватної моральної самооцінки, дає можливість організувати дієву роботу з формування позитивної мотивації цінностного відношення до фізичної культури, здоровя та здоровий спосіб життя, знецінити і зруйнувати негативні мотиви, перебудувати і змінити негативні форми у поведінці дітей та молоді на позитивні; підтримати, посилити позитивні моральні спонуки, активізувати їх прояви чи загальмувати негативні мотиви, знизити їх силу, утримати учня від прояву негативної мотивації на здоровий спосіб життя. Напрямки та технології у розвитку партнерських відносин з батьками з питань мативації ведення здорового способу життя, виховання фізично розвинутої, психічно здорової дитини Загальний напрямок в розбудові партнерських відносин з батьками полягає в наданні знань щодо виховання в сім’ї всебічно розвинутої, фізично здорової, психічно стійкої особистості. Викликано це однобічним розвитком дитини в сім’ї, яка лежить в площині прагматизму. Для забезпечення партнерської співпраці учитель — батьки — учень з питань фізичного та психічного здоров’я дитини маємо два напрямки: Особиста співпраця з батьками з питань підвищення рівня фізичного здоров’я, подолання психічної ти фізичної втоми, просвітницька робота, критерії оцінювання знань, умінь, навичок дитини. Спортивно-масові та оздоровчі заходи. Висновки Фізична культура — одна з основних складових здорового способу життя, збереження, розвитку здоров’я людей. Вирішення проблеми збереження власного здоров’я закладено у самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування, збереження, зміцнення і відновлення його, а також в умінні дотримуватися правил здорового способу життя. Діти повинні усвідомлювати, що майбутнє кожного, як і держави в цілому — за здоровими поколіннями, бо фізично і морально здорова людина нездатна творити і приносити користь іншим людям. Вся робота з утвердження здорового способу життя повинна проводитись обдумано, обґрунтовано, з врахуванням вікових особливостей учнів. Тому необхідно: надавати реальну допомогу кожному учневі з розвитку позитивних якостей, необхідних для повноцінного життя; привернути увагу учнівської молоді до власного здоров’я; постійно пропагувати принципи здорового способу життя; інформувати дітей про вплив згубних звичок на їх здоров’я; розвивати уміння і навички здорового способу життя; залучати батьків та широку громадськість до утвердження принципів здорового способу життя.

Проводячи заняття необхідно врахувати основні підходи: надання інформації — цей підхід допускає, що підвищення рівня знань про шкідливі звички і наслідки їх вживання є ефективним засобом відмови від них; емоційне навчання — цей підхід базується на припущенні про те, що залежність від наркотичних речовин і шкідливих звичок частіше розвивається у людей, що мають труднощі у розумінні і вираженні власних емоцій; зміст такого навчання зводиться до надання допомоги учням у подоланні таких звичок; виховання психологічної протидії щодо вживання наркотичних речовин — цей підхід фокусується на прищепленні таких соціальних навичок, як уміння дитиною сказати «Ні» у відповідь на пропозицію спробувати наркотики; зміцнення здоров’я, що ґрунтується на взаємодії особистого вибору і соціальної відповідальності за власне здоров’я. Традиційні і нетрадиційні засоби збереження здоров’я дітей у дошкільному навчальному закладі. Як підвищити кваліфікацію у центрі прогресивної освіти «Генезум»? Ураховуючи те, що в останні десятиліття значно погіршилось здоров’я дітей дошкільного віку, то їх оздоровлення, збереження та зміцнення здоров′я вихованців є провідним напрямом роботи та одним з найголовніших завдань дошкільного навчального закладу. Для збереження та покращення здоров’я дітей створили в дошкільному навчальному закладі спеціальне середовище – здоров’язберігаюче (здоров’язбережувальне). Таке середовище покликане не тільки зберігати й зміцнювати здоров’я дітей дошкільного віку, але й закласти в них фундамент ціннісного ставлення як до власного здоров’я, так і до здоров’я інших (О. Богініч, Н. Левінець, Т. Овчиннікова). Здоров’язбережувальне середовище нашого дошкільного навчального закладу створене та підтримується з дотриманням наступних умов: раціональна організація життєдіяльності дошкільнят відповідно до їхніх вікових, психофізіологічних та індивідуальних особливостей; обстеження дітей, створення банку даних здоров’я дошкільників та моніторингу здоров’я дітей в групах; систематичне проведення фізкультурних занять у цікавій для дітей формі; організація здоров’язберігаючої життєдіяльності дошкільнят через впровадження системи загартувальних заходів та здоров’язберігаючих технологій; широке використання рухових ігор протягом дня з метою стимулювання рухової активності дошкільнят та створення оптимального рухового режиму; забезпечення та підтримка сприятливого морально-психологічного клімату у взаєминах суб’єктів освітнього процесу; взаємодія педагогів закладу та родини у процесі оздоровлення та фізичного розвитку дітей; комфортність, безпечність, облаштованість приміщень, території. Пріоритетним для педагогів є здоров’язберігаюча організація освітнього процесу з метою створення комфортних умов для навчання, виховання і розвитку дітей. Здоров’язберігаюче середовища, метою якого є збереження та зміцнення всіх видів здоров’я (фізичного, психічного, духовного й соціального) дітей дошкільного віку, неможливо без використання педагогами в навчально-виховній та оздоровчій діяльності як традиційних, так і нетрадиційних засобів, які мають місце в системі роботи дошкільного навчального закладу. Зміцненню здоров’я дітей сприяє правильна організація фізичного виховання. Раціональне фізичне виховання підвищує стійкість організму дітей до негативної дії руйнівних факторів, уключаючи екологічні. Гармонійному розвитку сприяють ранкова гімнастика на вулиці, гімнастика пробудження після денного сну, фізкультурні заняття, заняття з плавання, прогулянки, дитячий туризм, фізичні вправи, рухливі ігри, спортивні ігри, комплекси вправ для покращення постави та запобігання плоскостопості, використання самомасажу, точкового масажу, ходьба по масажних доріжках, екологовалеологічна, валеологічна підготовка дошкільників, зокрема формування здорового способу життя, тощо. Також приділяємо увагу проведенню щомісячних днів здоров’я. Великий оздоровчий ефект мають правильно організований режим дня, раціональне харчування. Загартування важливий засіб фізичного виховання, збереження та зміцнення здоров’я дошкільників. Крім вищеназваного, використовуємо наступні загартовуючі процедури: полоскання рота після їжі для запобігання застудних захворювань і захворювань порожнини рота та горла; обливання ніг (улітку на вулиці); ігри з водою (улітку на вулиці); перебування на прогулянці в полегшеному одязі (улітку) тощо. Перераховані засоби забезпечують рухову активність дітей, тобто природну потребу в рухах, в дошкільному закладі, активізують роботу органів і систем організму, підвищують його адаптивні можливості. Педагоги заохочують дітей до фізичної активності та виробляють в них потребу до рухливого життя. Забезпечуючи оптимальну рухову активність, не допускають втоми та перевтоми дітей, ураховуючи вимоги до організації їхньої життєдіяльності, об’єму фізичного навантаження, індивідуальних можливостей. Рух і жвавість підтримують бадьорість і м’язову напругу, що є підґрунтям для розвитку психічних процесів у дитини. Стан здоров’я, фізичний розвиток, працездатність і настрій дітей залежать і від внутрішнього середовища приміщень. В усіх приміщеннях закладу дотримуємося відповідних санітарно-гігієнічних вимог – вологе прибирання, провітрювання, дотримання світлового й повітряно-теплового режиму, педагогічних вимог щодо використання меблів відповідно до віку та зросту дітей, вимоги до одягу, взуття, постелі, іграшок.

Іграшки, обладнання, інвентар, меблі є завжди чистими, безпечними, нешкідливими, естетично оформленими, відповідають віку дітей. Важливе значення в цьому відіграє також природне оточення. Тому у всіх групових приміщеннях наявні куточки природи з кімнатними рослинами, акваріуми з рибками. Періодично діти спостерігають за тваринами (хом’ячок, морська свинка, черепаха), дрібними птахами (папуги, канарки), комахами, плазунами, земноводними, які з’являються у групах та на території. На території ростуть дерева, кущі, квіти, створена екологічна стежина, мандруючи якою спостерігають за рослинами, милуються їх красою. Крім того, що рослини сприяють очищенню повітря в групі та на майданчику, збагачують його киснем, спостереження й догляд за рослинами та тваринами покращують настрій дітей, знімають стрес тощо. Тобто предметне та природне оточення (іграшки, меблі, інвентар, обладнання, рослини, тварини) сприяють як розумовому й фізичному розвитку дітей дошкільного віку, так і відіграють важливу роль у формуванні, збереженні та зміцненні їхнього здоров’я, що враховується у здоров’язберігаючому середовищі в закладі. Вищезазначені засоби збереження здоров’я дітей мають дієвий вплив на стан здоров’я дітей-дошкільників та їхній фізичний розвиток лише в сукупності. Останнім часом у збереженні та зміцненні здоров’я дітей дошкільного віку набули актуальності сучасні оздоровчі технології. Ми їх застосовуємо не тільки як окрему форму роботи, але й у поєднанні з іншими видами роботи, наприклад, на різних заняттях (з фізичної культури, математики, грамоти тощо), ранковій гімнастиці, прогулянці тощо. Це естетотерапія, кінезотерапія, арттерапія, бібліотерапія, казкотерапія, ароматерапія, фітотерапія, кольоротерапія, рефлексотерапія тощо. Позитивно впливає на здоров’я дітей, емоційний стан естетотерапія – лікування музикою, співами, танцями. За допомогою музичних творів (активізуючих, тонізуючих, розслаблюючих і заспокійливих) музичні керівники, вихователі, інструктор з фізкультури впливають на той чи інший аспект здоров’я дітей, ураховуючи при цьому його показники. Танці, які виконуються на музичних заняттях, заняттях з фізкультури, під час свят, розваг впливають на психічне самопочуття, покращують настрій, сприяють зміцненню постави та запобіганню появи плоскостопості. Арт-терапію (терапію мистецтвом) використовуємо під час розвитку самопізнання та самовираження дитини, уяви, подолання бар’єрів у спілкуванні, зняття психічного напруження й страхів. Крім того, арт-терапію застосовуємо при стресах, депресії, зниженні емоційного тонусу, лабільності, імпульсивності емоційних реакцій, емоційної депривації дітей, переживанні дитиною емоційної відчуженості й почуття одинокості, наявності конфліктних міжособистісних відносин, незадоволенні внутрішньосімейною ситуацією, ревнощах до інших дітей у сім’ї, підвищеній тривожності, фобіях, негативній “Я-концепції”, низькій дисгармонічній, неправильній самооцінці, низькому ступені самосприймання, некоординованому смиканні різних м’язів (нервовий тик), асиметричних, некоординованих і різких рухах, треморі (дрижанні) пальців рук, дисгармонійній, адіологічній мові, у тому числі при різних дисартричних порушеннях (заїканні) в емоційному розвитку. Тобто арттерапія є універсальною оздоровчою технологією, тому педагоги використовують її не тільки у фізичному вихованні дошкільників, але й у різних видах діяльності: ігровій, навчальній, трудовій, самостійній. Це ефективно сприятиме збереженню й зміцненню фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я дітей у сукупності. Бібліотерапія – це лікування книгою, тобто читання, яке використовуємо для гіперактивних (заспокійлива література) та гіпоактивних дітей (книги, що стимулюють емоційні переживання). Нам співзвучна думка М. Сократова, який радить читати оповідання перед сном.

Тому перед денним сном вихователі читають або включають аудиозапис літературних творів дитячої художньої літератури, що сприяє швидкому засинанню й міцному сну. Також практикуємо читання після виконання фізичних вправ, лежачи на килимку під спокійну музику, що сприяє відновленню організму та приводить його в спокійний стан. Казкотерапія – читання казок, використовується з метою впливу на психічну сферу особистості дошкільника. Бібліоказкотерапія – читання казок, оповідань, гумористичних розповідей і гуморесок є одним з ефективних засобів впливу на стан здоров’я дітей дошкільного віку. Читання та сміх здійснюють позитивний вплив на організм дітей, їхній настрій, самопочуття, розумовий і фізичний розвиток. А сміхотерапія передбачає читання гумористичних оповідань, гуморесок, що використовуємо систематично.

В структурі здоров’язберігаючого середовища кожної віковій групі є куточок книги та підібрана дитяча художня література відповідно віку та вимог. Використання педагогами в навчально-виховній та оздоровчій діяльності кінетотерапії допомагає при плоскостопості, забезпечує оздоровчий вплив на організм дитини за допомогою різних рухів. У фізичному вихованні дошкільників, після виконання фізичних вправ для зняття втоми, при напруженні м’язів, а також для стимулювання роботи центральної нервової системи та внутрішніх органів широко використовуємо рефлексотерапію – вплив за допомогою пальцевого масажу й самомасажу на біологічно активні точки на вухах, обличчі, пальцях рук, стопах ніг. Діти виконують декілька простих масажних рухів після виконання фізичних вправ, до та після денного сну, у кінці дня. Під час навчання дітей простим прийомам пальцевого масажу й самомасажу активних точок наголошуємо та пояснюємо, щоб не нашкодити здоров’ю такі рухи слід виконувати з обережністю. Так як багато біологічно активних точок знаходиться на стопі, то застосовуємо кінезорефлексотерапію (кінез – рух) – ходьбу босоніж по доріжці, жорсткість покриття якої поступово збільшується: трава, пісок, морські камінці, галька, шишки, каміння, пеньки. Така ходьба не тільки впливає на точки, але й сприяє загартуванню організму. На збереження та зміцнення здоров’я дітей ефективно впливають аромотерапія, фітотерапія й кольоротерапія. Аромотерапію використовуємо під час денного сну, у вигляді вдихання пахощів квітів, фітотерапію після занять з плавання курсами, при суворому дозуванні. Позитивні результати дає поєднання фітотерапії з аромотерапією та кольоротерапією, яку використовуємо у вигляді зосередження зору на предметах різного кольору, спостереження за квітами в куточку природи. Кольоротерапію застосовуємо в оформленні інтер’єру групових приміщень (роздягальні, ігрової, спальні), фізкультурної, музичгної залів, кабінету практичного психолога, у басейні так як вона сприяє ефективному руховому розвитку дітей, зміцненню їхніх психічних функцій, формуванню особистості. Куточки кольоротерапії (вживання кольорової водички) вписуються в інтер’єри ігрових кімнат. Педагоги досить влучно об’єднують традиційні та нетрадиційні засоби оздоровлення дітей.

Музикотерапія ефективна під час проведення психогімнастики, вправ на розслаблення, але найбільше – музичних, фізкультурних занять, свят, розваг, ранків. Вона сприяє формуванню постави, координації рухів, виразності, чіткості, ритмічності, покращує настрій, сприяє їх руховій активності, виникненню позитивних емоцій, зацікавленості, упевненості та рішучості у виконанні рухових дій, розвитку музичної пам’яті й підвищує їхню музичну культуру. Музика не тільки спонукає дітей енергійніше рухатися, але й одночасно вирішує завдання як фізичного, так і музичного виховання. Музикотерапіїю використовуємо як спеціалізовану форму психотерапії та виділяємо при цьому такі напрями: вокалотерапія (співи), у рухах (танці, музично-ритмічні рухи, ігри), гра на музичних інструментах. В музичних куточках вікових груп підібрані музичні дитячі інструменти, які діти використовують під час музичних занять, в самостійній музичній діяльності. Співи та рухи дітей дуже позитивно впливають на їхню нервову систему. Цінним є те, що музика посилює обмін речовин, збільшує або зменшує м’язову енергію, змінює дихання, кров’яний тиск, допомагає дітям збагатити знання про навколишній світ, прищепити любов до музики, привчає дітей слухати музичні твори тощо. Піскова терапія, ігри з піском допомагають стабілізувати емоційний стан дитини й покращити її самопочуття. Використовуємо піскову терапію як на вулиці, так і в групі в ігровій, навчальній, самостійній і колективній діяльності дітей. На збереження та зміцнення здоров’я дітей впливає й використання таких оздоровчих технологій, як різних видів гімнастики: фітбол-гімнастики, дихальної, звукової, імунної та пальчикової, психогімнастики тощо. Новою формою занять з фізичного виховання та особливо корекції постави в дітей дошкільного віку є фітболгімнастика. “Фітбол-гімнастика – ефективний нетрадиційний метод, що дозволяє підтримувати правильну поставу” (М. Дідур,. Потапчук). Фітбол-гімнастика є емоційно насиченим засобом оздоровлення й вона корисна не лише здоровим дітям і тим, у кого є порушення постави, але й тим, у кого слабкі м’язи спини, живота, шиї тощо. Під час добору фітболів для використання під час занять, в індивідуальній роботі звертаємо увагу на їх колір і розмір. Фітбол-гімнастику використовуємо як частину заняття з фізкультури. Значне місце в оздоровчій і відновлювальній роботі посідають дихальні вправи, які є корисними для всіх дітей, а особливо для дітей з певними відхилення в стані здоров’я, зокрема дихальній системі. Комплекс дихальної гімнастики використовуємо на ранковій гімнастиці та заняттях з фізичної культури. Крім того, проведення дихальної гімнастики практикуємо й на інших заняттях, на прогулянці, перед сном. На зміцнення здоров’я дошкільників, зокрема покращення роботи легень, бронхів, підвищення емоційного тонусу всього організму дитини позитивно впливає використання на заняттях, після сну звукової гімнастики. Зміцнюємо загальний стан організму дітей, покращуємо їхній імунітет імунною гімнастикою. Систематично її використовуємо в період загострень застудних захворювань (ГРЗ, ГРВІ) з метою профілактики. На покращення загального фізичного та психічного розвитку дітей дошкільного віку всіх вікових груп, на роботу всіх внутрішніх органів позитивно впливає пальчикова гімнастика. Розмаїття оздоровчих технологій, що демонструють ефективність і результативність оздоровчих впливів на організм дошкільників у системі сучасної дошкільної освіти, переконує нас в необхідності використання психогімнастики. У “Психотерапевтичній енциклопедії” Б. Карвасарського психогімнастика визначається як “один з невербальних методів групової психотерапії, в основі якої лежить використання рухової експресії як головного засобу комунікації в групі”.

Використання психогімнастики на заняттях з фізичної культури, на інших заняттях, прогулянці, перед сном тощо допомагає дітям позбутися втоми, покращити емоційний стан, самопочуття, а тому є корисним у зміцненні психічного здоров’я. Діти позбуваються своїх проблем, переживань, виражають емоцій за допомогою рухів, міміки й жестів. Поспіль багатьох років технології фізичного виховання М. Єфименка “Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей” і програми “Театр фізичного виховання дошкільників” використовують педагоги закладу. Проведення фізкультурних занять у формі ігрових дійств стало традиційним. Ігрова взаємодія з дітьми реалізується в рамках ігрової теми як великої тематичної гри (макрогри), що триває протягом одного чи кількох занять. Спільна мета та сюжетна лінія містить кілька міні-ігор, ігор-вправ. Елементи фізичної активності дітей – горизонтальний пластичний балет (“пластик-шоу”), що поєднує музичність, хореографічність, естетичність дійства, присутні майже на кожному занятті, гімнастиці пробудження після денного сну. Його скорочені програми використовуємо як фізкультурні хвилинки, паузи, а також як розваги і свята. Під час виконання елементів горизонтального пластичного балету поєднуємо фізичні, танцювальні впраи, рухові дії під музику, які виконуються лежачи, плавно, м’яко, пластично та об’єднують у собі рухові дії з художньої гімнастики, аеробіки, брейкдансу, шейпінгу, акробатики. Рекомендовані програмою “Театр фізичного виховання дошкільників” корекційно-профілактичні завдання використовуємо з метою корекції порушень постави та плоскостопості, зайвої ваги, емоційного стану, стимулювання та зміцнення м’язів у дітей, поліпшенням діяльності серцевосудинної й дихальної систем тощо. Таким чином, вищезазначені оздоровчі технології сприяють збереженню й зміцненню не тільки фізичного, але й психічного, духовного та соціального здоров’я вихованців, і тому є невід’ємною частиною змісту здоров’язберігаючого середовища в закладі. Застосування оздоровчих технологій ми здійснюємо з обов’язковим урахуванням особистісно орієнтованого підходу.