текст постмодернізм одне з найяскравіших літературних явищ другої половини 20 століття

Задачі на проценти 6 клас з другої 20 текст одне явищ половини найяскравіших літературних століття постмодернізм аудіододаток до підручника несвіт 1 клас новий стандарт.

Презентації та публікації. Тема.

Постмодернізм — одне з найяскравіших літературних явищ другої половини ХХ ст., його теоретичні засади й художня (літературна) практика. Соціоісторичні, культурно-філософські та естетичні чинники розвитку постмодернізму в художній літературі. Основоположні принципи постмодерністської поетики. Мета: допомогти учням усвідомити характерні риси постмодернізму як одного з найяскравіших явищ літератури другої половини ХХ ст.; розвивати навички самостійного пошуку інформації, відбору її та систематизації; сприйняття навчального матеріалу на слух, висловлення своєї думки про підняті проблеми; виховувати прагнення до пізнання, розширення свого кругозору, любов до літератури, естетичні смаки. Обладнання: портретна галерея письменників-модерністів, виставка їхніх творів, творів інших видів мистецтва у стилі постмодернізму; словники літературознавчих термінів, таблиця. У ч и т е л ь. Історія людства позначена послідовною зміною культурних епох. Остання з них дістала назву доби постмодерну. У максимально широкому контексті під постмодернізмом розуміють «глобальній стан цивілізації останніх десятиліть, усю суму культурних настроїв і філософських тенденцій» (О.

Вайнштейн), що пов’язані з відчуттям завершеності цілого етапу культур історичного розвитку, вичерпаності «сучасності»… Віяння, які породили постмодерн, віддзеркалили зміни в житті людства, розчарованого результатом реалізації світових ідей, що панували у ХХ ст., і проектів «законодавчого розуму», який підійшов до межі самознищення й шукав шляхи співіснування таких відмінних одне від одного, занурених у власні інтереси рас, народів, націй, державно-політичних і релігійних систем, не кажучи вже про окремих людей. Аби вижити, суспільства сьогодні «змушені виробити й засвоїти менталітет, який є адекватним інструментальній могутності й передбачає надзвичайно високу міру терплячості, готовності до самокритики й компромісів»(. Назаретян). Весь багатовіковий досвід зазнав переосмислення, послугував базою для виявлення цінностей, що з’єднають людство й не будуть прив’язані до будь-якої однієї ідеології, релігії, філософії. Постмодерн — це «феномен, що передбачає діалог на основі взаємної інформації, відкритість, орієнтацію на розмаїття духовного життя людства» (Н. Маньковська). Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних. — Уперше термін «постмодернізм» згадується в роботі німецького філософа Рудольфа Панвіца «Криза європейської культури» (1914), але поширився він лише наприкінці 1960-х років спершу для означення стильових тенденційв архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі— у літературі,малярствіта музиці. Як філософська категорія термін «постмодернізм» отримав розповсюдження завдяки філософамЖ. Дерріда,Ж. Батаю,М. Фукой особливо книзі французького філософаЖ.-Ф. Ліотара «Стан Постмодерну» (1979). Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвіду, визнали марносилі спроби поліпшити світ, утратили ідеологічні ілюзії, уважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з’являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним уважається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття. Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому ознаками еклектики, тяжінням до стилізації, цитуванням, переінакшенням, ремінісценціям, алюзіями. Митець має справу не з «чистим» матеріалом, а з культурно освоєним, адже існування мистецтва в попередніх класичних формах неможливе в постіндустріальному суспільстві з його необмеженим потенціалом серійного відтворення й тиражування. · використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя; · зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо); Серед перших виразно постмодерністських творів — романиУ. Еко «Ім’я троянди» (1980),П. Зюскінда «Запахи» (1985),Д. Апдайка «Версія Роджерса» (1985),Т. Пінчона «Веселка гравітації» (1973). «…Постмодернізм — це відповідь модернізму: якщо вже минуле неможливо знищити, бо його знищення веде до німоти, його треба переосмислити: іронічно, без наївності…» «Якщо модернізм вирізняється прагненням до абсолютної влади, то постмодернізм — це досвід кінцевості, досвід, у якому знаходить відображення приреченість всіх завойовних планів» (Ж. Дерріда). «Модернізм і постмодернізм не розділені ані залізною завісою, ані Китайською стіною, бо історія — то є палімпсест, а культура відкрита минулому, теперішньому й майбутньому часам. Я підозрюю, що в усіх нас є дещо від вікторіанства, модернізму й постмодернізму водночас. І автор може протягом свого життя писати і модерні, і постмодерні твори…» «Постмодернізм — не хронологічно фіксоване явище, а певний духовний стан… У цьому сенсі правомірним є твердженням, що кожна доба має власний постмодернізм… Мабуть, кожна доба підводить нас до порога кризи, яка описана Ніцше в «Несвоєчасних роздумах”, де йдеться про вади історизму… Якщо «постмодернізм” означає саме це, зрозуміло, чому «постмодерністами” можна вважати Стерна, і Р абле, і, безумовно, Борхеса…» (У. Еко). «Одне слово, земна куля переживає постмодерністський спад, напевне, найзначніший і найдоленосніший упродовж усієї історії людства. Принаймні — найпомітніший. Він, як заведено, плутає карти, але відкриває очі. Тому тільки сьогодні стає можливим — як це не парадоксально — краще визначити деякі загальні закономірності земного буття й уявити собі його саме у вигляді вічної зміни модерністських «злетів” і постмодерністських «спадів”»(.

Затонський). «Постмодернізм багато чим зобов’язаний своїм виникненням розвитку новітніх засобів масових комунікацій — телебаченню, відеотехніці, інформатиці, комп’ютерній техніці. Виникнувши насамперед як культура візуальна, постмодернізм в архітектурі, живопису, кінематографі, рекламі зосередився не на відображенні, а на модулюванні дійсності шляхом експериментування зі штучною реальністю — відеокліпами, комп’ютерними іграми, диснеївськими атракціонами. Ці принципи роботи з «іншою дійсністю, тими знаками культури, які покрили світ панциром слів, поступово просоталися й в інші сфери, захопивши у свою орбіту літературу, музику, балет» (Н. «У сенсі соціальної прагматики постмодернізм може усвідомлюватися як вираження нової ситуації, у якій суспільство й культура намагаються виявити продуктивні зв’язки та інновації, збереження й оновлення соціальних форм. Часи, коли домінувала традиція, давно вже позаду.

Проте й доба домінування інновації, тобто доба модернізму, минає. Виникають нові мотиви відкриття інновації всередині традиції…» (Т. Керімов). «Постмодерністська позиція нагадує мені чоловіка, закоханого в дуже освічену жінку. Він розуміє, що не може сказати їй «кохаю тебе шалено», бо розуміє, що вона розуміє (а вона розуміє, що він розуміє), що подібні фрази — прерогатива Ліала. Утім, вихід існує. Він повинен сказати: «За висловом Ліала, кохаю тебе шалено». При цьому він уникає удаваної простоти й прямо показує їй, що не має можливості говорити просто: він у такий спосіб дає їй зрозуміти те, що кохає її, але його кохання живе в добу втраченої простоти.

Якщо жінка готова грати в ту саму гру, вона зрозуміє, що освічення в коханні залишилося освіченням в коханні. Жодному із співрозмовників простота не дається, обидва витримають натиск минулого, натиск всього до них сказаного, від якого вже нікуди не дінешся, обоє свідомо й охоче вступають у гру іронії… І все ж таки їм удалося ще раз поговорити про кохання…»(У. «Розглядаючи світ тільки крізь призму його усвідомлення, тобто виключно як ідеологічний феномен культури, навіть вужче — як феномен писемної культури, постструктуралісти готові уподібнити самосвідомість особистості до певної суми текстів у тій масі текстів різного ґатунку, яка, на їхню думку, і складає світ культури. Оскільки, як не втомлюється повторювати Дерріда, «нічого не існує поза текстом”, то і будь-який індивід у такому разі неминуче перебуває «всередині тексту”… Весь світ зрештою сприймається як нескінченний, безмежний текст» (І.

Ільїн). «Скриптор, що прийшов на зміну Автору, несе в собі не пристрасті, настрої, почуття або враження, а тільки неосяжний словник, з якого він черпає своє писання, що не знає зупину; життя лише наслідує книгу, а сама книга виткана зі знаків, сама наслідує щось уже забуте, і так до нескінченності» (Р. Барт). «Подібно до давньої химери, постмодерн грізно гарчить на розтиражовані шаблони високого модернізму, буцає ідею реалістичного мімезису і своїм отруйним хвостом злісно жалить жанрові штампи розважального чтива та інших форм індустрії розваг» (І. «Саме за нашої доби розпочинається осягнення світу, у якому всі цінності, всі абсолюти перетворюються на міфічних істот…» (Дж. Ваттімо). Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про представників постмодерністської прози: У. Еко, Дж. Фаулза, Дж. Барта, Дж. Хеллера, І. Кальвіно,. Рансмайра, М. Кундера. Постмодернізм — одне із найяскравіших літературних явищ останніх десятиліть ХХ — початку ХХІ століття. • Розгляньте інфографіку на. 148-149. Створіть стислу презентацію за темою «Постмодернізм — одне із найяскравіших літературних явищ останніх десятиліть ХХ — початку ХХІ століття». Уперше термін постмодернізм згадано 1917 pоку, але поширився він лише наприкінці 1960-х pоків — спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі та малярстві (поп-арт, оп-арт, новий реалізм, гепенінґ та ін.).

Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, якому в останні десятиліття XX століття поступився місцем модернізм. Цей напрям — продукт постіндустріальної доби, доби розпаду цілісного погляду на світ, руйнування світоглядно-філософських, економічних, політичних систем. Постмодерністи розглядають світ тільки крізь призму його осягнення словом, думкою, тому уподібнюють самосвідомість особистості певній сумі текстів. У результаті весь світ вони сприймають як нескінченний текст. Звідси виникає термін інтертекстуальність, що є ще однією ознакою постмодернізму.

Інтертекстуальність — це відтворення в літературному творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через цитування, алюзії, ремінісценції, пародіювання; явне наслідування чужих стильових властивостей і норм (окремих письменників, літературних шкіл і напрямів), усі різновиди стилізації. • Використовуючи матеріали інфографіки на форзацах 1-2 та вільних джерел інтернету, підготуйте доповідь за темою «Постмодернізм в українській літературі на межі ХХ—ХХІ століть» (робота в парах). Літературний процес другої половини XX ст.

позначений передусім переходом від модернізму до постмодернізму, а також потужним розвитком інтелектуальної тенденції, наукової фантастики, магічного реалізму, авангардистських явищ тощо. Англійський романіст, письменник, есеїст. Один із найвідоміших письменників-постмодерністів. Його найкращі твори — «Колекціонер» (1963), «Жінка французького лейтенанта» (1969). Італійський письменник, публіцист і журналіст, почесний член Американської академії мистецтв і літератури, лауреат Австрійської державної премії з європейської літератури (1976). Усесвітньо відомий чесько-французький поет, прозаїк, драматург; творець незалежного, суперечливого світу прози, яку критики постійно аналізують із філософських позицій. Британський письменник, поет і літературний критик. До його найкращих творів належать: «Мільтон в Америці» (1996), «Повість про Платона» (1999), «Падіння Трої» (2006), «Журнал Віктора Франкенштейна» (2008). Австрійський письменник. У його романах тонко викладені й додатково загострені естетичні, історичні, філософські та політичні кризи постмодерної доби. «Останній світ» (1988) — роман, який зажив найбільшої слави для автора. Англійський письменник, який 2011 р.

здобув Букерівську премію за роман «Відчуття закінчення». Три його попередні книги також було номіновано на цю премію: «Папуга Флобера» (1984), «Англія, Англія» (1998), «Артур та Джордж» (2005). Провідними ознаками постмодерністської літератури є іронія, цитатне мислення, інтертекстуальність, пастіш, колаж, принцип гри. Французький семіотик Ролан Варт писав: «Кожний текст є інтертекстом; інші тексти присутні в ньому на різних рівнях у більш або менш упізнаваних формах: тексти попередньої культури й тексти оточуючої культури. Кожний текст є новою тканиною, зітканою зі старих цитат». Інтертекст у мистецтві постмодернізму є основним засобом побудови тексту. Аргентинський прозаїк та поет, представник магічного реалізму, визнаний майстер новели, автор збірок «Життя хронопів і фамів» (1962), «Всі вогні — вогонь» (1966), «Той, хто тут бродить» (1977), «Дехто Лукас» (1979), «Ми так любимо Ґленду» (1980), «Поза часом» (1982). Його оповідання — розгорнені метафори, позначені концентрованою атмосферою розповіді, напруженою пульсацією внутрішнього ритму, відшліфованістю словесного матеріалу. Російський та американський письменник. Твори Набокова характеризуються складною літературною технікою, глибоким аналізом емоційного стану персонажів у поєднанні з непередбачуваним, деколи майже трилерним сюжетом. Найвідоміші твори митця — романи «Захист Лужина» (1929—1930), «Запрошення на страту» (1935—1936), «Дар» (1935—1937). Аргентинський прозаїк, поет і публіцист. Борхеса визнано одним із найвидатніших письменників XX ст. У фантастичних за сюжетами новелах, вигадках-притчах (збірки «Вигадані історії» (1944), «Алеф» (1949)) митець створив свій світ знань/лабіринту/загадок, у якому читач є водночас співавтором та співзагадником. Активно використовуючи метафорику дзеркала та сну, Борхес збудував світи-намистини, нанизані на єдину нитку. Італійський письменник, філософ, лінгвіст, літературний критик, кавалер французького ордена Почесного легіону (2003). До його найкращих творів належать: «Ім’я троянди» (1980), «Маятник Фуко» (1988). Сербський поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, фахівець із історії сербської літератури XVII—XVIII ст., сербського бароко й поезії символізму, один із найяскравіших представників постмодернізму й магічного реалізму XX ст. Його роман «Хозарський словник» (1984) здобув авторові всесвітню славу. Американський письменник, відомий складними прозовими творами, представник постмодернізму. Після виходу друком кількох його оповідань у 1950-1960-ті рр. Пінчон почав писати романи, завдяки яким зажив слави. Твори митця насичені багатьма стилями й різноманітною тематикою, включно з мотивами з історії, природничих наук і математики. Елітарна культура — культура, що ґрунтується на існуванні специфічних форм мистецтва, зрозумілих лише невеликій групі людей із досить високим інтелектуальним рівнем (так званий феномен твору для філологів), відповідними духовними запитами, особливою художньою сприйнятливістю. Такі твори потребують активного, високоосвіченого читача, який би долучався до співтворчості. Масова культура (або: маскульт, маскультура, поп-культура, популярна культура) — культура, популярна серед широких верств населення в конкретному суспільстві та переважно комерційно успішна. Це розважальна й дидактична белетристика, твори для спрощеного, комфортного читання. Типові ознаки — пригодницький або вульгаризований романтичний сюжет, який має зовнішню напружену динаміку та зазвичай щасливий фінал. До декларованих масовою культурою цінностей належать комфортне, зручне життя, соціальна стабільність та особистий успіх. Масова культура шанує тривіальність, сентиментальність, швидкі й фальшиві приємності, культивує тілесні насолоди — ненажерливість та розпусту, користолюбство й пиху. Відомий американський комп’ютерний учений Р. Б. Фіндлер назвав постмодерністського митця подвійним агентом: у масовій культурі він представляв елітарну, а в елітарній — масову. 1. Пригадайте, які течії панували в літературі ХХ століття. Які ознаки характерні для цих течій? 2. Назвіть ознаки постмодернізму. 3. Чому, на вашу думку, немає однозначного визначення постмодернізму? 4. Назвіть найвідоміших прозаїків постмодернізму.

5. Як ви вважаєте, наскільки абсурдним і не пов’язаним із дійсністю є «театр абсурду»? 6. Назвіть плюси й мінуси елітарної та масової культур. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ XX — ПОЧАТКУ XXI СТ. Постмодернізм — одне з найяскравіших літературних явищ другої половини XX ст., його теоретичні засади й художня (літературна) практика. Мета: допомогти учням усвідомити характерні риси постмодернізму як одного з найяскравіших явищ літератури другої половини XX ст.; розвивати навички самостійного пошуку інформації, відбору її та систематизації; сприйняття навчального матеріалу на слух, висловлення своєї думки про підняті проблеми; виховувати прагнення до пізнання, розширення свого кругозору, любов до літератури, естетичні смаки. Учитель. Вайнштейн), що пов’язані з відчуттям завершеності цілого етапу культур історичного розвитку, вичерпаності «сучасності». Віяння, які породили постмодерн, віддзеркалили зміни в житті людства, розчарованого результатом реалізації світових ідей, що панували у XX ст., і проектів «законодавчого розуму», який підійшов до межі самознищення й шукав шляхи співіснування таких відмінних одне від одного, занурених у власні інтереси рас, народів, націй, державно-політичних і релігійних систем, не кажучи вже про окремих людей. Аби вижити, суспільства сьогодні «змушені виробити й засвоїти менталітет, який є адекватним інструментальній могутності й передбачає надзвичайно високу міру терплячості, готовності до самокритики й компромісів» (А. Який «рецепт» порятунку людства від самознищення пропонує Ґ.

Маркес?

Яка з тем, проблем твору «Сто років самотності» близька особисто вам, чому? Чи є для людини, на ваш погляд, речі, страшніші за самотність? — Уперше термін «постмодернізм» згадується в роботі німецького філософа Рудольфа Панвіца «Криза європейської культури» (1914), але поширився він лише наприкінці 1960-х років спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі, малярстві та музиці. Як філософська категорія термін «постмодернізм» отримав розповсюдження завдяки філософам Ж. Дерріда, Ж. Батаю, М. Фуко й особливо книзі французького філософа Ж.-Ф. Реальним увижається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття. культ незалежної особистості; потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого; прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій; бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу; використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя; зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо); суміш багатьох традиційних жанрових різновидів; сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох; запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях; присутність образу оповідача; іронічність і пародійність. невизначеність; фрагментарність; деканонізація; втрата «Я», іронія; гібридизація; карнавальність; сконструйованість. «. Постмодернізм — це відповідь модернізму: якщо вже минуле неможливо знищити, бо його знищення веде до німоти, його треба переосмислити: іронічно, без наївності. » (У. «Якщо модернізм вирізняється прагненням до абсолютної влади, то постмодернізм — це досвід кінцевості, досвід, у якому знаходить відображення приреченість всіх завойовних планів» (Ж. І автор може протягом свого життя писати і модерні, і постмодерні твори. » (І. Хассан). «Постмодернізм — не хронологічно фіксоване явище, а певний духовний стан. У цьому сенсі правомірним є твердженням, що кожна доба має власний постмодернізм. Мабуть, кожна доба підводить нас до порога кризи, яка описана Ніцше в “Несвоєчасних роздумах”, де йдеться про вади історизму. Якщо “постмодернізм” означає саме це, зрозуміло, чому “постмодерністами” можна вважати Стерна, і Рабле, і, безумовно, Борхеса. Тому тільки сьогодні стає можливим — як це не парадоксально — краще визначити деякі загальні закономірності земного буття й уявити собі його саме у вигляді вічної зміни модерністських “злетів” і постмодерністських “спадів”» (Д. Виникають нові мотиви відкриття інновації всередині традиції.

» (Т. Жодному із співрозмовників простота не дається, обидва витримають натиск минулого, натиск всього до них сказаного, від якого вже нікуди не дінешся, обоє свідомо й охоче вступають у гру іронії. І все ж таки їм удалося ще раз поговорити про кохання. Оскільки, як не втомлюється повторювати Дерріда, “нічого не існує поза текстом”, то і будь-який індивід у такому разі неминуче перебуває “всередині тексту”. Весь світ зрештою сприймається як нескінченний, безмежний текстВарт). «Саме за нашої доби розпочинається осягнення світу, у якому всі цінності, всі абсолюти перетворюються на міфічних істот. » (Дж. “Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ другої половини ХХ ст.” Література будь-якого жанру має свої певні особливості. Варто зауважити, що всі види літератури по-своєму особливі не лише в контексті порівняння їх між собою, але і з погляду відповідності певній епосі або часу. Саме з цієї причини думається, що цілком нормально і правильно виділяти певні історичні відрізки і визначати, який жанр літератури підходить для них найкраще. Якщо говорити про 20 століття і все те, що відбувалося за ці сто років, можна виділити такий літературний напрям як постмодернізм. Зазвичай по-справжньому серйозні персонажі там відсутні. Таким чином, автори, які працювали в рамках постмодернізму, хотіли показати, що всі люди є простими і для всіх них характерна дурість в тому чи іншому прояві. Варто зауважити, що постмодернізм хоч і став яскравим літературним явищем другої половини 20-го століття, не можна сказати, що він актуальний для читачів всіх культур і народів. Варто зазначити, що яскравість постмодернізму в першу чергу обумовлена тим, що він заперечував будь-консервативне начало, висміював його і намагався викликати зневажливе ставлення до всього консервативного з боку читача. І робив це він настільки нахабно і самовпевнено, що знайшлися люди, які розділили це відношення і по-справжньому полюбили постмодернізм. У всьому іншому цей літературний жанр істотно програє іншим і не має в собі ніякого інтересу. Related posts: Твір-роздум “Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ другої половини XX століття” Для визначення сучасного періоду в розвитку науки, мистецтва і літератури використовується термін “постмодернізм”, який поєднує в собі велике різномаїття проявів літературної діяльності людини, яка жила у другій половині минулого століття. Вже не одно десятиліття ведуться бурхливі сперечання про цей яскравий феномен. І хоча деякі критики стверджують, що епоха постмодернізму закінчилася і сьогодні ми живемо в […]. Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ другої половини XX ст., його теоретичні засади й художня (літературна) практика. Основоположні принципи постмодерністської поетики УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас II семестр ІЗ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ XX – ПОЧАТКУ XXI СТ. УРОК № 53 Основоположні принципи постмодерністської поетики Мета: допомогти учням […].

Відповіді до теми: “Постмодернізм у літературі другої половини XX століття” Що таке постмодернізм? Постмодернізм (від англійського ровітосіегпіят) – буквально: те, що відбу вається після модернізму. До культурологічного вжитку слово вніс англійський історик культури Арнольд Тойнбі, який дав періодизацію явища. Цей напрям у мистецтві є наслідком доби розпаду цілісного погляду на світ, доби руйнування звичних систем, розчарування. Домінанта постмодернізму диктується пріоритетом […].

“Багатство та розмаїття літературних явищ і національних літератур у середині 2-ї половини XX століття” Друга половина ХХ століття характеризується кардинальними змінами у світовій культурній атмосфері. Пом’якшення відношень між Сходом і Заходом, стрімкий розвиток науки і техніки, популярність прогресивних поглядів у всіх сферах суспільного життя, освоєння людиною космічного простору – все це суттєво вплинуло на літературу того часу і сприяло загальному духовному піднесенню людства. Але це піднесення дещо заступав трагізм […]. Концепції постмодернізму закордонній літературі другої половини ХХ століття Як визначення сучасного етапу в розвитку філософії, мистецтва й науки використається термін “постмодернізм”, що поєднує все різноманіття проявів культурної діяльності людини, що живе в другій половині ХХ століття. Уже кілька десятиліть ведуться бурхливі дискусії про цей феномен. І хоча деякі вчені затверджують, що постмодернізм закінчився, і ми живемо в новій культурній епосі, постмодернізм залишається відносно […]. “Багатство та розмаїття літературних явищ і національних літератур у середині – другій половині 20 століття” Друга половина ХХ століття відрізняється багатим різномаїттям літературних явищ, які стали характерними для цього періоду діяльності видатних письменників. Вони все активніше стали контактувати зі світом ідей західної і слов’янської культури. Шлях, який проходила в той час сучасна культура та література кінця ХІХ-ХХ століття, багато в чому нагадує західний шлях літературного розвитку. Наприклад, в тогочасній японській […]. Що таке постмодернізм Постмодернізм – це більше, ніж художній стиль; не філософський напрямок або навіть стиль мислення, ставлення до життя. Епоха постмодернізму, як і модернізму, припадає на злам століть. У цей час переважають передчуття краху цінностей, кінця світу, катастрофічних змін. Постмодернізм повен настрою приреченості на небуття. Усі цінності відносні; немає нічого остаточного й абсолютного. Постмодерністи сумніваються в усьому […]. Постмодернізм як літературно-художнє явище На початку 1980х років у зарубіжній теорії літератури і мистецтва виникло поняття постмодернізму. Цим терміном починали позначати явища культури останніх десятиліть, які прийшли на зміну модернізму (постмодернізм і означає “все, що після модернізму”). Дата виникнення постмодернізму залишається дискусійною. Одні дослідники вважають початком постмодернізму роман Джойса “Поминки по Фіннегану” (1939), другі – попередній його роман “Улісс”, […].

Література другої половини ХХ ст Реферат на тему: Література другої половини ХХ ст. У другій половині XX ст. змінюється суспільна культурна атмосфера у світі. Пом’якшення клімату, бурхливий розвиток науки і техніки позначилися на всіх сферах життя і мистецтва. Важливою подією 60-х років став вихід людини в космос, що змусило світ замислитися над долею цивілізації. З освоєнням зоряного простору людство почало […]. Постмодернізм один з найвагоміших мистецьких напрямів XX ст Розміщено від Tvіr в Среда 26 мая Матеріал до уроку-огляду. Якось в учительській аудиторії гостро обговорювалась проблема: “Чи варто вивчати постмодернізм у школі, адже твори нього напряму занадто важкі для сприйняття, у них немає світлих образів, піднесених ідей. ” Було запропоновано вилучити постмодерні тексти з програми, більше уваги надавати читанню класичної літератури. Звісно, можна відмовитися від […]. Література другої половини XX ст XX – ПОЧАТОК XXI СТОЛІТЬ Література другої половини XX ст. Література другої половини XX ст. відчула на собі вплив двох щойно завершених світових воєн. Півсвіту лежало в руїнах, кількість людських жертв вимірялася мільйонами. Людство не могло оговтатися від шоку злочинів німецького нацизму й радянського сталінізму… Друга світова війна розколола світ на два “полюси”: соціалістичний табір, […]. Відповіді до теми: “Література другої половини XX століття” Які з існуючих літературних течій набули подальшого розвитку в другій половині XX ст.? подальшого розвитку набули екзистенціатізм (А. Камю, Ж.-П. Сартр та ін.), західний модернізм (В. Дж. Голдінг, Апдайк та ін.), наукова фантастика (Р. Бредбері,.

Лем,. Азімов та ін.). На яких засадах грунтується екзистенціалізм?

[…]. Постмодернізм в українській літературі Сучасні літературознавці (Тамара Гундорова, Соломія Павличко, Дмитро Наливайко, Роксана Харчук) літературний процес кінця ХІХ-ХХ ст. умовно поділяють на два етапи: епоха модернізму: кінець XIX – перша половина й середина XX сг.; епоха постмодернізму: 80-90 роки XX ст. – поч. XXI ст. Постмодернізм (лат.

post – за, після, далі; франц.

modeme – сучасний, новітній) як літературна Постмодернізм XX – ПОЧАТОК XXI СТОЛІТЬ Постмодернізм Постмодернізм – світоглядно-мистецький напрям, який в останні десятиліття XX ст. приходить на зміну модернізму.

Цей напрям – продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем – світоглядно-філософських, економічних, політичних. Вперше термін “постмодернізм” згадується в роботі німецького філософа Рудольфа Панвіца “Криза європейської культури” (1914), але поширився він ШТРИХИ ДО ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНОГО ПОРТРЕТА – З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст. ШТРИХИ ДО ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНОГО ПОРТРЕТА Життя коротке, мистецтво вічне. Гіппократ Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось… Л. Костенко відчула вплив двох тонно завершених світових воєн. Людство не могло оговтатися від шоку злочинів німецького нацизму Драматургія другої половини XX століття У перше післявоєнне десятиріччя у зарубіжному театрі відбуваються великі зміни. Виникають нові течії, з’являються нові імена. Помирають видатні драматурги, лауреати Нобелівської премії: у 1946 – німець Гергарт Гауптман, у 1949 бельгієць Моріс Метерлінк, у 1950 – ірландець Бернард Шоу, у 1953 – американець Юджин О’Ніл. 1956 пішов з життя Бертольт Брехт. У драматургію приходять нові Питання з відповідями до теми “Література другої половини XX століття” Які події в суспільному житті зумовили основні тенденції розвитку літератури другої половини XX ст.? Які з існуючих літературних течій набули подальшого розвитку в другій половині ХХст.? подальшого розвитку набули екзистенціалізм (А. Бредбері, Ознаки постмодернізму у творчості письменників-прозаїків другої половини XX ст УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас II семестр ІЗ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ XX – ПОЧАТКУ XXI СТ. УРОК № 55 Ознаки постмодернізму у творчості письменників-прозаїків другої половини XX ст. Мета: допомогти учням глибше осягнути ознаки постмодернізму, розширити їх кругозір; розвивати усне зв’язне мовлення, аналітичне мислення, уміння висловлювати свої думки й аргументувати їх, добирати приклади, цитати Постмодернізм у культурі Заходу й Сходу Типи культурної свідомості ХХ століття – модернізм і постмодернізм – виникають у ситуації світоглядної кризи, коли сумніву піддається позитивістська філософія, із властивим їй культом розуму. Але культура другої половини ХХ століття має таку якість, як постмодерністська чутливість, що являє собою “специфічне бачення миру як хаосу, позбавленого причинно-наслідкових зв’язків і ціннісних орієнтирів, “миру децентрированного”, що представляється ПОЕЗІЯ другої половини XX століття ПОЕЗІЯ другої половини XX століття Автор Назва твору Жанр Вид Лірики Провідний Мотив Віршовий Розмір Примітки Андрій Малишко (1912-1970) “Пісня про рушник” (1959) Пісня Особиста Материнська любов, відданість своїм дітям Анапест Народна пісня літературного походження Василь Симоненко (1935-1963) “Лебеді Материнства” (1981) Ліричний Вірш (колиск.) Громадянська Любов до матері й Батьківщини Хорей Шістдесятник; “витязь молодої української ПЛАНИ – Я. КАВАБАТА, Г. Г. МАРКЕС – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ 11 клас ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ Я. МАРКЕС ПЛАНИ Повість Я. Кавабати “Тисяча журавлів” – втілення духу національної культури І. Мета створення повісті Ясунарі Кавабати “Тисяча журавлів”. (Ясунарі Кавабата в своїй Нобелівській лекції, вказуючи на мету створення повісті “Тисяча журавлів”, зазначив, що хотів показати в повісті не красу чайної церемонії, ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – Я. МАРКЕС ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ Символіка назви повісті Ясунарі Кавабати “Тисяча журавлів”. Мрія про недосяжне щастя як провідна ідея повісті “Тисяча журавлів”. Природа та її роль у повісті Ясунарі Кавабати “Тисяча журавлів”. 4.”Журавлі, яких людина шукає все життя” (за повістю Ясунарі ІВАН БАГРЯНИЙ – ЛІТЕРАТУРА другої половини XX – початку XXI століття ЛІТЕРАТУРА другої половини XX – початку XXI століття ІВАН БАГРЯНИЙ (1907-1963) Справжнє ім’я – Іван Павлович Лозов’ягін. Письменник. Представник еміграційної літератури. Організатор Мистецького українського руху (МУР).

Роман “Тигролови” (1944, 1946) Ключові слова: – епос; – пригодницький роман; – первісна назва – “Звіролови”; – автобіографічність (І. Багряний – прототип Григорія Многогрішного); – трагічна доля особистості в Відповіді до теми: “Французька поезія другої половини XІX ст.” Що вказує на те, що творчість Бодлера поєднує риси пізнього романтизму і сим­волізму, який народжується? Бодлер не збігався зі своїм часом у його головних напрямах. Він яскраво вті­лив риси перехідного періоду – межі XІX-XX ст.

Це був час, коли змінювали­ся історичні шляхи не тільки французької, а й усієї європейської поезії. Головна сфера експерименту для Постмодернізм як основний художній напрям літератури 90-х років XX ст Термін постмодернізм найчастіше пов’язують насамперед з інтелектуальною напругою кінця тисячоліття – не стільки часовим підсумком, як узагальненням європейської культури, що дійшла свого зросту і сили, та не позбулася найболючіших своїх проблем. Основним джерелом постмодернізму в аспекті пізнання виявилася “деструкція”, визнання прогресу лише у вигляді неспростовної ілюзії, загострене відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Народившись спочатку як Альбер КАМЮ (1913-1960) – З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст. Альбер КАМЮ (1913-1960) Кожен митець мусить сьогодні пливти на галері сучасності. Він мусить примиритися з ним, навіть якщо вважає, що це судно наскрізь пропахло оселедцями, на ньому забагато наглядачів і до того ж воно йде неправильним курсом Камні Життєвий і творчий шлях У людства завжди були й будуть Художньо-естетичні пошуки у зарубіжній літературі другої половини XX століття У XІX столітті продовжується розквіт літератури та музики, їх питома вага у культурі епохи надзвичайно велика. У літературі розвивається роман з його здатністю до широкого охоплення життя суспільства, і його точністю психологічного аналізу; специфічні художні можливості роману виявилися особливо співзвучними естетичним вимогам часу. Роман стає провідним жанром літератури XІX століття. Творчість Гете, Бальзака, Флобера, Мопассана, ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – БРЕХТ,.

КАМЮ, Е. ХЕМІНГУЕЙ – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ 11 клас ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ БРЕХТ,. ХЕМІНГУЕЙ ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ Суперечливість особистості Галілея у п’єсі Брехта. Цей бунтівний Брехт (уявне інтерв’ю з письменником). Відповідальність вченого за своє відкриття як одна з проблем драми Брехта “Життя Галілея”. “Єдиний спосіб об’єднати людей – це Оновлення українського театру другої половини XIX століття Оновлення українського театру другої половини XIX століття У другій половині XIX століття драматургія досягає свого найвищого піднесення, стає одним з провідних родів літературної творчості. Це піднесення драматургічної творчості було викликане самим життям і, зокрема, бурхливим розвитком українського театрального мистецтва. У другій половині XIX ст. український театр не тільки посів визначне місце в громадсько-культурному і політичному Доля російського села в літературі другої половини XX століття Моральні проблеми в добутках сучасних письменників Моральні уроки історії як одна з тем сучасної російської літератури [Російське Село… Яка вона? Що ми маємо на увазі, коли вимовляємо слово \”село\”? Відразу ж пригадується старий будинок, запах свіжого сіна, неосяжні поля й луги. А ще пригадуються селяни, ці трудівники, і їх міцні мозолисті руки.

У багатьох, напевно, Некрасов найбільший поет другої половини XIX століття Некрасов вніс великий вклад у розвиток всієї російської культури й суспільної думки, будучи редактором двох кращих демократичних журналів XIX.- “Сучасника” і “Вітчизняних записок”. Потрібно було мати неабияку мужність, блискучими організаторськими здатностями, талантом справжнього журналіста, почуттям високої громадянської відповідальності, щоб у небачено тяжких умовах підтримувати існування журналів, без яких діяльність багатьох видатних представників російської літератури Ернест Міллер ХЕМІНГУЕЙ (1899 1961) – З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст. Ернест Міллер ХЕМІНГУЕЙ (1899 1961) Людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати не можнаЕ. Xсмінгуей Життєвий і творчий шлях Якби в будь-якій частині нашої планети попросити в перехожих назвати ім’я американського письменника, то, мабуть, дев’яносто відсотків опитуваних першим назвали б ім’я Ернеста Хемінгуея. А люди Шляхи розвитку поезії середини – другої половини XIX ст XIX СТОЛІТТЯ Шляхи розвитку поезії середини – другої половини XIX ст. Початок і принаймні перша третина XIX ст. ознаменувалися яскравим розквітом ліричної поезії – це доба романтизму, яка належить до великих поетичних епох в історії європейської та американської літератур. Однак середина XIX ст. характеризується домінуванням в літературі прози. Це вже доба реалізму – художньої системи, КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – БРЕХТ,. ХЕМІНГУЕЙ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Творчість письменників Брехта,.

Камю, Е. Хемінгуея” Кого дослідники вважають засновником епічного театру? У чому сутність ефекту “очуження” Брехта? Митець позбавляє вже відоме явище його звичності, побутової заяложеності. Показує його “СТАРИЙ І МОРЕ” – Ернест Міллер ХЕМІНГУЕЙ (1899 1961) – З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст. Ернест Міллер ХЕМІНГУЕЙ (1899 1961) “СТАРИЙ І МОРЕ” Задум повісті “Старий і морс” визрівав у Хемінгуея протягом багатьох років. Так, ще в 1936 р. в нарисі “На блакитній воді” для журналу “Есквайр” він описав подібний епізод, що трапився з кубинським рибалкою. А остаточний (учені кажуть – канонічний) текст повісті Західноєвропейське мистецтво другої половини 19 століття В 60-і роки 19 століття хромолітографія дозволяє вже створювати барвисті плакати. Ця можливість відразу залучає багатьох живописців, з’являються плакати художніх виставок. Однак справжній плакатний стиль вдається знайти не відразу. Він зароджується й досягає свого розквіту в Парижі, на Монмартре, у кварталі художньої богеми, нічних кабачків, цирку й вар’єте, апаші й марнотратників життя. Автори цих кольорових Габріель Гарсіа МАРКЕС (нар 1928) – З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст. Габріель Гарсіа МАРКЕС (нар 1928) У ту мить, коли письменник утратить зв’язок із реальністю, він припинить бути письменником. Гарсіа Маркес Життєвий і творчий шлях Кожна країна має своїх особистостей та символи: Франція – Наполеона та Ейфелеву вежу, Сполучені Штати Америки Авраама Лінкольна та статую Свободи, Греція Гомера та Сторінками історії літератури ПАНОРАМА РОСІЙСЬКОЇ ПРОЗИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст Чарлз Дікенс 1812 – 1870 Сторінками історії літератури ПАНОРАМА РОСІЙСЬКОЇ ПРОЗИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст. Відносно уповільнений розвиток російської літератури в XVII-XVIII ст. заступився бурхливим піднесенням літературної творчості на початку XIX ст. і стрімким злетом у другій половині століття. Російське красне письменство цього періоду представлене творчістю видатних митців, насамперед прозаїків Ф. Достоєвського, Л. Толстого, І. ПЛАНИ – БРЕХТ,. ХЕМІНГУЕЙ ПЛАНИ Суперечливість особистості Галілея у п’єсі Брехта I. Проблематика п’єси Брехта “Життя Галілея”. (У п’єсі Брехта “Життя Галілея” автор намагається вирішити важливі питання, які ставило перед ним сучасне життя: сутність людського буття, доцільність зміни одних часів іншими, руху людства Бертольт БРЕХТ (1898-1956) – З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст. Бертольт БРЕХТ (1898-1956) Життєвий і творчий шлях XX століття ввійшло в історію літератури передовсім як століття творчого пошуку й експерименту. Звичайно ж, і театральна сцена стала суцільним експериментальним майданчиком: італійські футуристи в Римі, Вахтангов і Мейерхольд у Москві, Курбас у Києві й Харкові… Однак над усім цим стояв “епічний 7.2.1 Постмодернізм — одне із найяскравіших літературних явищ останніх десятиліть XX — початку Друга світова війна стала причиною серйозного перегляду світоглядних засад західної цивілізації. Війна була не тільки зіткненням держав, а й зіткненням ідей, кожна з яких обіцяла зробити світ ідеальним, а натомість принесла ріки крові. Звідси походить зневіра людства у можливості будь-якої ідеї зробити світ кращим. Постмодернізм — широка культурна течія, що включає філософію, естетику, літературу, мистецтво, гуманітарні науки. З одного боку, постмодернізм виник внаслідок розчарування в модерністських ідеях розвитку цивілізації, ідеалах класичної культури та гуманізму, з іншого, — як намагання скористатись усім попереднім досвідом у культурі, включити його в широку палітру сучасного життя. past — префікс, що означає наступність; фр. Moderne — сучасний, найновіший) — загальна назва окреслених у другій половині XX ст. тенденцій у мистецтві, головними рисами яких є показ зруйнованої свідомості, деформованої дійсності, задушливої атмосфери епохи. З’явившись у 1917 році, термін поширився наприкінці 60-х спершу в архітектурі для означення стильових течій, спрямованих проти безликої стандартизації та техніцизму, а невдовзі — у літературі та живописі. Колаж — технічний прийом в образотворчому мистецтві, який ґрунтується на введені у твір різних за фактурою та кольором предметів: шматків газет, афіш, шпалер тощо. Інсталяція — художня техніка, яка використовує тривимірні об’єкти, призначені для зміни сприйняття простору людиною. У літературі пастиш найчастіше це продовження або інакша сюжетна версія первинного (авторського) твору, що зберігає авторський стиль, персонажів, антураж, час дії тощо.

Думки вчених про початок постмодернізму в літературі розділилися. Одні вважають першим постмодерністським твором роман Джеймса Джойса «Поминки по Фіннегану» (1939), інші — попередній його роман «Улісс», треті вважають, що постмодернізм — це не «фіксоване хронологічне явище», а духовний стан, тому «у будь-якій добі є власний постмодернізм» (Умберто Еко), четверті взагалі висловлюються про постмодернізм як про «одну з інтелектуальних фікцій нашого часу» (Юрій Андрухович). У 60-70-ті роки XX ст. постмодернізм охоплює різні національні літератури, а у 80-ті він став домінуючим напрямом сучасної літератури і культури. Найхарактернішим представником сучасної постмодерністської філософської думки є всесвітньо відомий італійський учений Умберто Еко. У його бестселерах «Ім’я рози», «Маятник Фуко» та інших органічно поєднуються філософський підтекст, пародійний аналіз культурної плутанини сучасної свідомості, іронічне осмислення минулого та попередження про небезпеку розумової деградації. Деякі твори постмодернізму перетворюються на книги-цитати. Так, роман французького письменника Жака Ріве «Панночки з.» являє собою збірку 750 цитат 408 авторів. Із постмодерністським цитатним мисленням пов’язане поняття інтертекстуальності — побудови твору з цитат із інших текстів. Французька дослідниця Юлія Крістєва писала: «Будь-який текст будується як мозаїка цитацій, будь-який текст є продуктом всотування і трансформації якогось іншого тексту».