підручник желібо

Зно англійська мова завдання підручник желібо а.р.гальперіна алгебра геометрія 8 клас.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА. 48. Михайлюк.О. Цивільний захист: Навч.посібник. Миколаїв: НУК, 2005. — ч.1. Соціальна, техногенна і природна безпека.

— 136. 49. Михайлюк.О., Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навчальний посібник. -.: Центр учбової літератури, 2008. — 158. 50. Мохняк.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів.С., Петрук М.П., Скіра.В., Васійчук.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник.

— Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2009. — 264. 51. Осипенко.І., Іванов.В. Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту: -К., 2008. — 286. 52. Надзвичайна ситуація. Журнал №№ 4, 5, 9, 11 за 1999 і №№ 2, 4 за 2000: Чорнобільінтеріеформ.

53. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97), 1999. 54. Первая доврачебная помощь. Под редМ. Величко, Г.С. Юмашева. — М.: Медицина, 1990. — 272. 55. Петрик О.І. Медична допомога при травмах. -1985. 56. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник — Суми: Видавництво «Університетська книга», 2000.

-. 4. 57. Радиактивные загрязнения и их измерения М.Т. Максимов, Г.О. Оджагов: Учеб. пособие.

— 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Энергоатомиздат, 1989. — 3058. Радіоактивні індикатори в хімії За ред. Лук’янова.Б. — М., 1985 р. 59. Руководство по обеспечению безопасности личности и предпринимательства: Практ. — М.: Виком, 1996.

-223. 60. Сафар П. Сердечно-легочная и церебральная реанимация: Пер. с англ. — М.: Медицина, 198- 261.

Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б., Мазоренко.І., Тіщен-ко Л.М., Троянов М.М. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації. -.: Кондор, 2003. — 4262. Сливчак Г., Гудков І. До змісту радіоекологічної освіти // Біологія і хімія №1, 1999 р. 63. Смоляр. І. Фізіологія та гігієна харчування. Підручник для студентів. -.: Здоров’я, 2000.

— 335. 6Харчування в умовах радіонуклідного забруднення. -.: Здоров’я: Укр. червоний хрест, 1991. — 32.

65. Толковый словарь русского языка. Ожегова и Шведовой Н. Ю. CD-ROM Большая энциклопедия Кирила и Мефо-дия. 2001. в 2 дисках. Диск № 1. (На російській мові). 66. Трегобчук.

Концепція сталого розвитку для українців // Вісн. НАН України. — 2002. — №2. 31-40. 67. Три года Чернобыля. Опыт работы ГО УССР по ликвидации последствий на Чернобыльской АЭС. -., 1989. 68. Управление риском в социально-экономических системах: концепция и методы ее реализации. Ч. I // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. — 1995. — № 11. 3-35. 69. Хірургія Под общей редакцией.м.н. Бачинського Ю.С. -К.: Вища школа, 1983. — 280. 70. Царфис П.Г. Действие природных факторов на человека.

-М.: Наука, 1982. — 93. 71. Цитовская Л.В. Руководство к практическим занятиям по хирургии. -.: Вища школа, 1988. — 372. Черноушек М. Психология жизненной среды. — М.: 1989. — 1773. Черняков О.Г., Кочін І.В., Сидоренко П.І., Букін.Є, Кос-тенецький М.Медицина катастроф: Навч. посібник.

-.: Здоров’я, — 37Човушян Э.О., Сидоров М.А. Управление риском и устойчивое развитие.

— М.: Издательство РЭА имени Г.В. Плеханова, 1999. — 528. 75. Швидка медична допомога За ред. Ананасенка Б.Г., Чеп-кого Л.П. -., 1992. 76. Швидка медична допомога: Навч. посіб. Л.П. Чепкий, О.Ф. Возіанов, О.Й.

Грицюк та ін.; За ред. Б.Г. Ананасенка, Чепкого. -.: Вища шк., 1998. — 311. 77. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності. Навч. — Львів: Видавництво «Бескид Біт», 2005. — 3078. Яковцов.З., Яцина Г.С., Гунько Б.В. Извлечение пострадавшего из автомобиля при дорожно-транспортных происшествиях // Матеріали 5 науково-методичної конференції з міжнародною участю. — Харьків: ХНАДУ, 2006. 79. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. — 301. Структура наук про безпеку. 6.

Обеспечивать использование в производстве и управлении достижения науки и технологии, создавать атмосферу позитивного восприятия инноваций. ЛЮДИНА є одним з елементів зазначеної системи, в якій під терміном «людина» розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство загалом. ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ є частиною Всесвіту, де перебуває або може перебувати в даний час людина і функціонують системи її забезпечення.

— характерні особливості життя і діяльності певних історичних, географічних і кон’юнктурних людських спільнот (феодальна, буржуазна, соціалістична, українська і навіть «блатна» культура); МЕТА: дати студентам знання щодо понять „небезпека” та «ризик», визначити класифікацію небезпек, сутність концепції допустимого ризику. Розвивати уміння визначати небезпеки у сучасному життєвому середовищі, попереджати їх виникнення та уникати їх негативного впливу.

Виховувати почуття уваги, розуміння необхідності володіти знаннями з безпеки життєдіяльності задля запобігання небезпек в процесі життєдіяльності. 1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації За ред. Е.П. Желібо і.М. Пічі. – Київ: «Каравела», Львів: «Новий Світ – 2000», – 320. НЕБЕЗПЕКА – негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричинити шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям; потенційне джерело шкоди (явища, інформація, процеси, об’єкти, які можуть викликати небажані наслідки). Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм людей. Ідентифікація небезпек – виявлення типу небезпеки та встановлення її кількісних характеристик та координат (x, y, z, t), необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків. розпізнавання небезпек з визначенням їх. Квантифікація небезпек – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику. До матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров‘ю, смерті або іншої шкоди приводить конкретний фактори небезпеки – це такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди людям, системам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків. Гранично допустимий рівень негативного фактора (ГДР) – рівень фактора, який при щоденній (крім вихідних днів) праці протягом 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього трудового стажу не може спричинити захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень, в процесі роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.

У вересні 1990 р. у м. Кьольн відбувся Перший Всесвітній конгрес з безпеки життєдіяльності, як навчальної дисципліні. Він проходив під девізом «Життя у безпеці». Спеціалісти із різних країн у своїх докладах використовували поняття «ризик». РИЗИК – це частота реалізації небезпек, тобто кількісна оцінка небезпек. Він визначається ймовірністю прояву небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки. Ризик (R) визначаться як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу. Згідно з ДСТУ 2293-99 « ризик – це ймовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості». Чисельно ризик визначається як добуток ймовірності виникнення небезпеки на очікуваний розмір збитку, що може завдати реалізована небезпека: де PА – ймовірність виникнення небезпеки; D – очікуваний розмір збитку, що може завдати реалізована небезпека. Країна Чинники ризиків транспорт отруєння утоплення вогонь електрострум усі чинники США 3,2∙10-4 2∙10-5 3∙10-5 4∙10-5 6∙10-6 6∙10-4 Україна 1,6∙10-4 31∙10-5 9∙10-5 3∙10-5 20∙10-6∙ 15,6∙10-Питання ризику та його оцінки відіграють головну роль в разі прийняття рішень у різних сферах людської діяльності. Оцінка ризику дозволяє визначити дії, що мінімізують його. Такий підхід, який полягає у тому, що прийняття конкретного рішення базується на оцінці ризику, називають ризик-орієнтованим підходом (РОП.) — управління ризиком – аналіз ризикованої ситуації і розробка рішень, спрямованих на зведення ризику до мінімуму. Вид Категорія Опис нещасного випадку Катастрофічна І Смерть або зруйнування системи Критична ІІ Серйозна травма, стійке захворювання, суттєве пошкодження у системі Гранична ІІІ Незначна травма, короткочасне захворювання, пошкодження у системі. Незначна ІV Менш значні, ніж у категорії ІІІ травми, захворювання, пошкодження у системі. Рівні ймовірності небезпеки є якісним відображенням відносної ймовірності того, що відбудеться небажана подія, яка є наслідком не усунутої або неконтрольованої небезпеки.

Вид Рівень Якісний опис частоти наслідків небезпеки Часта A Ймовірна часта поява Можлива B Буде спостерігатися кілька разів за життєвий цикл Випадкова C Можливе одне спостереження цієї небезпеки за життєвий цикл системи. Віддалена D Відмова малоймовірна, але можлива хоча б раз за життєвий цикл системи Неймовірна E Настільки малоймовірна, що можна припустити, що така подія ніколи не відбудеться. Сутність концепції прийнятого (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малий ризик, який сприймає суспільство в даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки і техніки.

Тема 3. Структурно-функціональна організація людини з точки зору взаємодії її з оточуючим середовищем та технікою. МЕТА: дати студентам знання про здоров’я людини як медико-біологічну та соціальну категорію; визначити поняття «гомеостаз», «синергізм» та «антагонізм»; поняття «людина – оператор» та його роль у оточуючому середовищі. Психічні характеристики особистості: психічні процеси (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, увага, воля); психічні стани (почуття, емоції, настрій, стрес); психічні властивості: стать, вік темперамент, характер). 5. АДАПТАЦІЯ – динамічний процес пристосування організму і його органів до мінливих умов навколишнього середовища, завдяки якому в організмі підтримується сталість внутрішнього середовища. Для вирішення проблеми збереження здоров’я та працездатності людини, продовження іі життя в масштабах держави створена система охорони здоров’я (СОЗ). Організм людини – це сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем : нервової, опорно-рухової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, сенсорної та ін. Психіка людини – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі почуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Отже, психіка є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу. Однією з найважливіших систем людини е нервова система, що пов’язує між собою всі системи і частини тіла в єдине ціле. НЕРВОВА СИСТЕМА нервова система складається з: центральної і вегетативної (периферійної). Центральна нервова система бере участь у прийомі, опрацюванні та аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Стрес – це стан психічної напруженості людини, зумовлений процесом життєдіяльності внаслідок високого рівня емоційної напруги, необхідності подолання перешкод. АНАЛІЗАТОРИ – це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму. З широким впровадження автоматичних систем керування, комплексної автоматизації та механізації виробничих процесів виникли зміни у фаховій структурі праці, що пов’язані з появою операторської діяльності. Під «людиною-оператором » в ергономіці розуміють людину, котра виконує трудову діяльність, основу якої становить взаємодія з предметом праці, машиною та зовнішнім середовищем завдяки інформаційній моделі та органам керування. Основною формою діяльності людини-оператора є використання та опрацювання інформації. У людини можна виокремити органи відчуттів, за допомогою котрих вона сприймає інформацію і через провідні шляхи доносить до мозку, а мозок після відповідної обробки діє на органи руху. Діяльність оператора при сприйманні інформації пов’язана з отриманням даних про стан об’єкта та середовища існування. Для цього необхідно знайти, виокремити та розпізнати потрібні сигнали. МЕТА: дати студентам знання щодо поняття «раціональні умови життєдіяльності», біологічну та соціальну сутніcть людини, складові частини середовища життєдіяльності; поняття «біосфера» і «ноосфера», та їх роль для людини; формувати потребу дотримання здорового способу життя, розуміння необхідності володіти знаннями з безпеки життєдіяльності задля запобігання небезпек в процесі життєдіяльності. 9. 1Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: Підручник Є.П. Желібо,.В. Зацарний. –.: Каравела, 2007. – 288. Лапін.М. Безпека життєдіяльності людини.

Навчальний посібник.М.

Лапін.- 6-те вид., перероб. і доп. –.: Знання, 2007. – 332. ЖИТТЯ – це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів. Життя можна розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії. Схожість людини і тварини: 1) склад речовин, будова та поведінка організмів; 2) у людини є рудиментарні органи, які виконували важливі функції у тварин і збереглись у людини, хоча і не потрібні їй. · високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб, і інтересів, ідеалів; ДІЯЛЬНІСТЬ – це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби. ПРАЦЯ – це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб. ОСОБИСТІСТЬ – це це міра цілісності людини, що включає в себе усю множину взаємопов‘язаних характеристик і елементів. Властивості особистості : світогляд і моральність. Список литературы «Технология молока и молочных продуктов» Список литературы по теме «Т ехнология молока и молочных продуктов » содержит в себе перечень литературы, которая поможет понять свойства, состав и методы контроля молока как основного сырья при производстве кисломолочных продуктов. В том числе и основные ГОСТы применяемые в молочной промышленности. Горбатова,.К. Биохимия молока и молочных продуктов Горбатова. – СПб.: ГИОРД, – 320. Домарецкий –2003. Степанова, Л Справочник технолога молочного производства. Технология и рецептуры Л

Степанова. – СПб.: ГИОРД, 199– 384.Товажнянський, Л. Л. Загальна технологія харчових виробництв у прикладах і задачах: Підручник Товажнянський,. Бухкало, П. О. Капустенко. –.: Центр навчальної літератури, 200– 496с. Твердохлеб, Г Технология молока и молочных продуктов Г Твердохлеб, З. Х. Диланян, Л Чекулаева, Г. Г. Шиллер. – М.: Агропромиздат, 199– 4ГОСТ 13264-88. Молоко коровье. Метод органолептической оценки запаха и вкуса. – М.: Изд-во стандартов, 1990. – Бредихин, Технология и техника переработки молока Бредихин, Ю Космодемьянский,. Н. Юрин. – М.: Колос, 2003. – 400. Крусь, Технология молока и молочных продуктов/ Крусь [и др.]. – М.: КолосС, 200– 4Буянова, Технология цельномолочных продуктов и мороженого: лабораторный практикум Буянова, Генералова, М. Захарова. – Кемерово,2002. – 11Калинина, Л Технология цельномолочных продуктов: Учебное – СПб.: ГИОРД, 2008. – 2Ведищев,. М. Технологии и механизация первичной обработки и переработки молока: Учеб. пособие/. Ведищев, Милованов. – Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 200– 152с. Богданова, Г Новые и улучшенные качества цельномолочных продуктов Г Богданова Е Богданова. – М.: Пищ. пром-сть, 197– 11Банникова, Л Микробиологические основы молочного производства. Справочник под ред. ЯКостина Л Банникова [и др.]. – М.: Агропромиздат, 1987. ГОСТ 13264-88. Требования при заготовках. – М.: Изд-во стандартов, 1998. – 7. ГОСТ 26809-8Молоко и молочные продукты. Правила приемки, методы отбора и подготовки проб к анализу. – М.: Изд-во стандартов, 1986.– 1ГОСТ 9225-8Молоко и молочные продукты. Методы микробиологического анализа. – М.: Изд-во стандартов, 1987. – 2– ГОСТ 24067-80. Молоко. Метод определения перекиси водорода. – М.: Изд-во стандартов, 198– 3. ГОСТ 3624-92. Молоко и молочные продукты.

Титриметрические методы определения кислотности. – М.: Изд-во стандартов, 1992.

– 1ГОСТ 25228-82. Молоко и сливки. Метод определения термоустойчивости по алкогольной пробе. – 3. Бабіченко, Промислові засоби автоматизації/ Бабиченко [та ін.]. – Х.: Машинобудівництво, 2001.– 2Клюев, Проектирование систем автоматизации технологических процессов: справочное собрание Клюев [и др.].

– М.: Энергоиздательство, 1990. – 46Жидецький,. Ц. Основи охорони праці. Жидецький, Джигирей, О Мельников. – Львів: Афіша, 2000. – 3Гандзюк, П.Основи охорони праці: підручник.

2-е вид. /П.

Гандзюк, Є. П. Желібо, Халімовський.

–.: Каравела, 200– 408.

Клименко,.

Л.Экономика химической промышленности: Учебник для вузов/. Клименко, Табурчак, Иванова [и др.] – Л.: Химия, 1990. Волков, О

Экономика предприятия: Учебник О Волков. – М.: ИНФРА, 199– 41ДНАОП 0.00-8.05-9Єдина державна система показників обліку умов та безпеки праці. ГОСТ 12.0.003-7ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. – М.: Изд-во стандартов, 197ГОСТ 12.1.007-ССБТ. Вредные вещества.

Классификация и общие требования безопасности. – М.: Изд-во стандартов, 19ГОСТ 12.1.012-7ССБТ. Вибрация. Общие требования безопасности. ДНАОП 1.1.10-1.01-97. Правила безпечної експлуатації електроустановок. ДНАОП 0.00-1.29-97. Правила захисту від статичної електрики. СНиП II-4-Естественное и искусственное освещение. ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. – М.: Изд-во стандартов, 1988. СНиП 2.04.01-9Отопление, вентиляция и кондиционирование. СНиП 2.04.01-8Внутренний водопровод и канализация зданий. ДНАОП 0.03-1.07-73. Санітарні правила організації технологічних процесів та гігієнічні вимоги до виробничого обладнання. СНиП 2.09.04-87. Административные и бытовые здания и сооружения. СНиП 2.09.02-8Производственные здания. НАПБ Б.07.005-8Определение категорий помещений и зданий по взрывоопасной и пожарной опасности. СНиП 2.01.02-8Противопожарные нормы. ГОСТ 12.1.004-9Пожарная безопасность. Общие требования. – М.: Изд-во стандартов, 199Рожков,. Пожежна безпека/. Рожков. –.: Пожінформтехніка, 199– 2ГОСТ 12.4.009-83. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание. – М.: Изд-во стандартов, 1983. Черенков, Промышленные приборы и средства автоматизации: Справочник Черенков. – Л.: Машиностроение, 1987. – 3ГОСТ 21.404-8Обозначения условные приборов и средств автоматизации в схемах. – М.: Изд-во стандартов, 198ГОСТ 24.210-82. Схема функциональной структуры. Состав и содержание автоматизированных функций. – М.: Изд-во стандартов, 198