зно онлайн з біології

Кадровий потенціал підприємства реферат зно онлайн біології з аудіо диктант з української мови 9 класс 2021.

ЗНО онлайн 2016 року з біології – основна сесія.

ТЕМА: Біологічно активні речовини (вітаміни, гормони, нейрогормони, фітогормони, алкалоїди, фітонциди), їхня біологічна роль. Антибіотики – продукти життєдіяльності клітин (бактеріальних, грибкових, рослинного й тваринного походження). Ці речовини вибірково пригнічують функціонування клітин інших мікроорганізмів. Фітонциди – біологічно активні речовини, утворені рослинами. Ці сполуки згубно діють на бактерії, мікроскопічні гриби й інші форми мікроорганізмів. Перший зображений об’єкт – сальвінія плавна́ – є рослинним організмом. Тобто належить до організмового рівня організації живої природи. ТЕМА: Класифікація хімічних елементів за їхнім умістом в організмах (макроелементи, мікроелементи). Наслідки недостатнього або надлишкового надходження в організм людини хімічних елементів (I, F, Fe, Ca, K) і способи усунення їхньої нестачі. Завдання скеровано на перевірку знання наслідків недостатнього надходження в організм людини хімічних елементів і способів усунення їхньої нестачі. За результатами аналізування основи завдання і наведених варіантів відповіді можна дійти висновку, що реченні йдеться про хімічний елемент, нестача якого могла призвести до руйнування емалі зубів пацієнта, і те, які продукти необхідно вживати для усунення дефіциту цього елемента. Складником зубної емалі є Флуор, який надає їй міцності. Нестача Флуору в організмі призводить до руйнування емалі зубів і, як наслідок, карієсу. Флуор є в деяких харчових продуктах: молоці, сирах, шпинаті тощо. Правильним варіантом відповіді є речення: «Лікар виявив у пацієнта руйнування емалі зубів. До таких наслідків могла призвести нестача Флуору. Лікар порадив уживати в їжу молоко, морепродукти, шпинат, які містять цей хімічний елемент». Кількість нуклеотидів, що містять аденін, у будь-якій молекулі ДНК дорівнює кількості нуклеотидів, складником яких є тимін (А = Т), а кількість нуклеотидів із гуаніном – кількості нуклеотидів із цитозином (Г = Ц). Сумарна кількість нуклеотидів із аденіном і гуаніном дорівнює сумарній кількості нуклеотидів із тиміном і цитозином (А + Г = Т + Ц). За умовою задачі частка гуанілових нуклеотидів становить 42 % від загальної кількості, тож, відповідно до правила Чаргаффа, частка цитозинових нуклеотидів така сама. Якщо кількість нітратних основ прийняти за 100 %, то сумарна кількість нуклеотидів із тиміном і цитозином – 50% від загальної кількості. А частка (%) тимідилових нуклеотидів у ділянці молекули ДНК дорівнює різниці: 50 % — 42 % = 8 %. Твердження « кожна нова клітина утворюється лише внаслідок розмноження материнської клітини шляхом поділу » є одним із положень сучасної клітинної теорії. ТЕМА: Цитоплазма та її компоненти. Органели. Одномембранні органели: ендоплазматична сітка, апарат Гольджі, лізосоми, вакуолі. Поміж варіантів відповідей – вакуоля з клітинним соком. Вакуолі рослинних клітин утворюються із пухирців, які відокремлюються від ендоплазматичної сітки. Згодом дрібні вакуолі зливаються в більші, що можуть охоплювати майже весь об’єм цитоплазми. Вони заповнені клітинним соком – водним розчином органічних і неорганічних сполук.

Стінки альвеол утворено лише одним шаром клітин й еластичних волокон.

Крізь тонку альвеолярно-капілярну мембрану вуглекислий газ потрапляє в альвеоли, а під час видиху організм виводить його назовні. Водночас кисень із повітря всередині альвеол дифундує в кров, перетворюючи її на артеріальну. Тож плазматичну мембрану на рисунку позначено цифрою 2. Білки, ліпіди, вуглеводи синтезуються на мембранах ендоплазматичної сітки, де також відбувається накопичення і модифікування синтезованих речовин. Ендоплазматична сітка функціонально пов’язана з комплексом Гольджі. До одного з полюсів кожної із цистерн комплексу Гольджі постійно надходять пухирці, які відокремлюються від ендоплазматичної сітки й містять речовини, що там утворилися. Комплекс Гольджі бере участь у формуванні лізосом, які у вигляді пухирців, оточених мембраною, відокремлюються від цієї органели. Вони містять ферменти, здатні розщеплювати ті чи ті сполуки (білки, вуглеводи, ліпіди тощо). На рисунку зображено клітинний центр – органелу з двома центріолями, які мають форму порожнього циліндра, утвореного дев’ятьма комплексами мікроскопічних трубочок, по три в кожному. У завданні наведено графік залежності інтенсивності фотосинтезу від концентрації вуглекислого газу в повітрі й твердження, правильність яких необхідно перевірити. За результатами аналізування графіка можна дійти висновку, що інтенсивність фотосинтезу залежить від концентрації вуглекислого газу в повітрі. За концентрації вуглекислого газу в повітрі до 0,05 % інтенсивність фотосинтезу зростає. Тож лише твердження Г є правильним. Дослідження каріотипу людини мають велике значення для діагностики її спадкових захворювань. Зокрема, дають змогу на ранніх етапах ембріонального розвитку виявити багато спадкових захворювань, наприклад, хворобу Дауна Каріотип може змінюватися внаслідок мутацій. Людина має 23 пари хромосом. Кожній парі хромосом дослідниками надано певний порядковий номер, наприклад, хромосоми першої пари, другої пари тощо. Аероби можуть жити лише за доступу кисню, який потрібен їм для окиснення органічних речовин. Енергію, що виділяється внаслідок цього, вони використовують для життєдіяльності. Анаероби поширені в природі й мешкають там, де не можуть жити аероби: у ґрунті, під водою, у кишковому тракті вищих тварин. Енергію вони отримують за рахунок безкисневого розщеплення органічних речовин. Порфіра належить до відділу Червоні водорості. Спірогіра й ульва – до відділу Зелені водорості. До відділу Бурі водорості належить ламінарія. Аналізування фрагмента опису дає змогу дійти висновку, що в ньому йдеться про кам’яне вугілля – займисту корисну копалину чорного кольору з високою теплотворною здатністю. Вугілля – тверда осадова порода, утворена вуглефікуванням рослинних залишків минулих геологічних епох. Саме з викопних представників папоротеподібних рослин згодом утворено поклади вугілля. Модрина належить до родини Соснові. Її легко відрізнити від інших хвойних, бо хвоя цієї рослини розташована на вкорочених пагонах по 20–25 хвоїнок у пучку й щорічно опадає. Деревина модрини червонувата, багата смолами, міцна, не гниє навіть у воді. Її використовували для будівництва кораблів і облаштування фортець. Інстинкт — це ланцюг уроджених поведінкових реакцій, спрямованих на здійснення тих чи тих життєвих функцій. Виявом інстинкту є описана в умові завдання поведінка щойно народженого щеняти. ТЕМА: Тип Кишковопорожнинні, або Жалкі. Загальна характеристика типу. Особливості будови й процесів життєдіяльності. Кишковопорожнинні – це справжні багатоклітинні тварини. Їхнє тіло складено багатьма спеціалізованими клітинами. Стінки тіла кишковопорожнинних утворено лише двома шарами клітин – зовнішнім і внутрішнім. ТЕМА: Тип Молюски, або М’якуни. Загальна характеристика типу, різноманітність, середовища існування та спосіб життя.

Усі представники типу Членистоногі мають сегментоване тіло. Подібні за будовою групи сегментів формують відділи тіла: голову, груди й черевце. Тіло членистоногих укрите міцним зовнішнім скелетом, утвореним кутикулою.

Міцності кутикулі надає особлива органічна сполука – хітин. У завданні наведено ознаки (шкіра гола, укрита слизом, серце має три камери) тварин класу Земноводні. Червоподібне тіло й відсутність кінцівок свідчить про те, що тварина належить до ряду Безногі земноводні. ТЕМА. Різноманітність ссавців. Плацентарні ссавці: ряди Комахоїдні, Рукокрилі, Гризуни, Хижі, Ластоногі, Китоподібні, Парнокопитні, Непарнокопитні, Примати.

Розпізнавання на малюнках і схемах тварин наведених таксонів.

Набутий (активно або пасивно) імунітет виникає внаслідок перенесеної інфекційної хвороби або вакцинування і спадково не передається. В основі завдання наведено схему отримання препарату для боротьби з дифтерією. Для того, щоб отримати сироватку, потрібну для формування в людини штучного пасивного імунітету, в організм коня вводять дифтерійну вакцину. У довгастому мозку є безумовно-рефлекторний центр регуляції дихання (дихальний центр). У ньому є дві ділянки – одна керує вдихом, а інша – видихом. Дихання регулюють як нервова система, так і гуморальні чинники: частота дихальних рухів залежить від умісту в крові вуглекислого газу. Якщо його концентрація, перебільшує норму, унаслідок фізичного навантаження, наприклад, то ділянка, що керує вдихом, збільшує частоту імпульсів, які надсилає до дихальних м’язів. Дихання стає частішим і глибшим, кров насичується киснем. Їжа з ротової порожнини проходить у стравохід, далі – у шлунок. Слизові залози стінок шлунку виділяють хлоридну кислоту, що є умовою травлення. Саме в цьому відділі для поліпшення травлення змінюється рН середовища зі слабколужного на кисле. Завдання скеровано на перевірку знання значення вітамінів у життєдіяльності організму людини й захворювань, зумовлених нестачею цих речовин. Вітамін А, або ретинол, є складником пігменту зорових рецепторів – паличок і колбочок. Він сприяє нормальному росту організму, розмноженню і відновленню тих клітин, які швидко й постійно змінюються – крові, шкіри, слизових оболонок тощо. Він підвищує опірність тканин до інфекцій і пришвидшує процеси загоєння ран. Гіпо- й авітаміноз вітаміну А спричиняє порушення функції зору – виникає так звана куряча сліпота, коли в сутінках людина майже нічого не бачить. Друге твердження теж є правильним, оскільки приносна артеріола має значно більший діаметр ніж виносна (це створює в капілярах клубочків кров’яний тиск 70–80 мм рт. ст.), а тому частина плазми наче витискається в порожнину капсули. Зображений на рисунку об’єкт – це щитоподібна залоза. Вона виробляє й виділяє в кров тироксин, складником якого є йони Йоду. Цей гормон активізує всі види обміну речовин у всіх органах і системах. Хеморецепторні сенсорні системи забезпечують відчуття запаху й смаку. Формування цих відчуттів пов’язане з дією певних речовин на специфічні хімічні рецептори – хеморецептори, які містяться в органах нюху й смаку. По-друге, запашні речовини мають розчинятися у воді, оскільки поверхня слизової оболонки носа волога, і молекули ароматних сполук, перш аніж подіяти на нюхові рецептори, розчиняються в слизу. ТЕМА: Закономірності спадковості, установлені Г. Менделем і їхній статистичний характер. Закон чистоти гамет. Методи перевірки генотипу гібридних особин. Проміжний характер успадкування. Завдання скеровано на перевірку знання встановлених Грегором Менделем закономірностей успадкування ознак і вміння застосовувати їх для розв’язування задач із генетики.

За результатами аналізування умови задачі можна дійти висновку, що йдеться про моногібридне схрещування. Тобто схрещування особин, які різняться однією ознакою. За умовою задачі дослідники отримали безшерстих і шерстистих собак, а також у потомстві були мертві цуценята із численними аномаліями. Тобто в завданні йдеться і про летальні гени. Якщо від такого схрещування все потомство виявиться однорідним, то аналізована особина гомозиготна.

Якщо відбудеться розщеплення – гетерозиготна. Отримане співвідношення 1 : 2 : 1 відповідає наведеним у завданні даним: шерстисті цуценята – 1 частина, безшерсті – 2 частини, мертві – 1 частина. Тож успадкування типу шерстистості собак є прикладом дії летальних генів, початкові форми були гетерозиготними тваринами, безшерстість – домінантна ознака. ЗНО онлайн 2012 року з біології – основна сесія. Для виконання запропонованого завдання спочатку необхідно розпізнати об’єкт, який зображено на рисунку. Зображений об’єкт є нервовою клітиною. Визначивши, що цей об’єкт є клітиною, відносимо його до клітинного рівня організації живої природи. У завданні перевіряється уміння порівнювати біологічні об’єкти і знаходити ознаку, за якою вони відрізняються. Рослинні організми належать до еукріотичних організмів і містять в клітині цитоплазму, ядро та різноманітні одномембранні та двомембранні органели. Надмембранний комплекс у рослин представлений клітинною стінкою. Бактерії – прокаріотичні організми і містять в клітині цитоплазму та рибосоми. Ядра вони не мають, а генетичний матеріал представлений кільцевою молекулою ДНК – нуклеоїдом. Для виконання завдання необхідні знання про надмембранні комплекси клітин. Надмембранні комплекси клітин складаються зі структур, розташованих над плазматичною мембраною. Зокрема, це клітинна стінка клітин рос лин, грибів і прокаріотів, а також глікокалікс тваринних клітин. У різних груп грибів основу клітинної стінки складають полісахариди. Крім целюлози, це може бути нітрогеновмісний полісахарид хітин, який підвищує міцність. Для вирішення завдання необхідно знати особливості будови та функцій органел клітини. Ендоплазматична сітка становить собою систему порожнин у вигляді мікроскопічних канальців та їхніх потовщень. Вони обмежені мембраною та сполучаються між собою. Розрізняють два різновиди ендоплазматичної сітки: зернисту та незернисту. На мембранах незернистої сітки синтезуються ліпіди, вуглеводи, певні гормони, що можуть накопичуватися в її порожнинах. Крім того, порожнини ендоплазматичної сітки м’язових клітин слугують внутрішньоклітинним депо (місцем зберігання) йонів Кальцію. Зображений об’єкт є зерниста ендоплазматична сітка. Буквою Х позначено рибосому. Визначивши, що буквою Х позначено рибосому, застосовуємо знання про ці органели. Рибосоми – позбавлені поверхневої мембрани органели, які беруть участь у синтезі білків. Мають вигляд сферичних тілець, що складаються з двох різних за розмірами частин – субодиниць: великої та малої. Кожна із субодиниць складається зі сполучених між собою рРНК і білків. Субодиниці утворюються в ядерці: на молекулі ДНК синтезується рРНК, яка сполучається з особливими рибосомними білками, що надходять із цитоплазми. Готові субодиниці транспортуються до цитоплазми. Ядерця – щільні структури, що входять до складу ядерного матриксу, які складаються з комплексів РНК з білками, хроматину і гранул, які слугують попередниками складових рибосом. Клітинне дихання — сукупність біохімічних реакцій живих організмів, що протікають в клітинах в ході яких відбувається окиснення вуглеводів. Вивільнена енергія запасається в хімічних зв’язках макроенергетичних сполук (АТФ) і може бути використана в міру необхідності. Реакції клітинного дихання входять до групи процесів катаболізму (дисиміляція, енергетичний обмін). Енергетичний обмін відбувається в три етапи: підготовчий, безкисневий і кисневий. Початковий етап енергетичного обміну – підготовчий – відбувається в цитоплазмі клітин усіх організмів, а в більшості багатоклітинних тварин і людини – також і в порожнині органів травної системи. Безкисневий (анаеробний)етап відбувається в клітинах. Кисневий (аеробний) етап відбувається в мітохондріях. Клітина – структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення. Клітини багатоклітинного організму більш-менш спеціалізовані на виконанні певних функцій. Розрізняють соматичні та статеві (гамети) клітини. Соматичні клітини — загальна назва для усіх клітин багатоклітинних організмів, які не є статевими, а отже є носіями диплоїдного набору хромосом.

Гамета — спеціалізована статева клітина, що має гаплоїдний (половинний) набір хромосом та слугує засобом статевого розмноження. Клітини кожного виду тварин, рослин, грибів мають певний набір хромосом. Сукупність ознак хромосомного набору (кількість хромосом, їхня форма і розміри)називають каріотипом. Кожному виду притаманний свій особливий каріотип. Клітини кореня томатів є соматичними, в ядрах яких міститься повний подвійний набір хромосом, а саме 24. Епідерма – первинна поверхнева одношарова тканина, що виникає на усіх молодих органах пагона, квітки, плоду тощо. Клітини епідерми томатів є теж соматичними і тому містять теж 24 хромосоми. Мейоз (або редукційний поділ) – особливий вид поділу еукаріотичних клітин, унаслідок якого хромосомний набір зменшується вдвічі і формуються статеві клітини. Під час статевого розмноження спеціалізовані статеві клітини – яйцеклітина та сперматозоїд – зливаються, тобто відбувається запліднення. У результаті мейозу утворюються клітини з гаплоїдним набором хромосом, надалі при заплідненні поновлюється диплоїдний набір хромосом, що і забезпечує сталість хромосомного набору при статевому розмноженні. У процесі мейозу відбувається два послідовні поділи з утворенням чотирьох гаплоїдних клітин з однієї диплоїдної.

Під час профази І мейозу гомологічні хромосоми (хромосоми однієї пари) зближуються і кон’югують гомологічні хромосоми (хромосоми однієї пари) зближуються і кон’югують (тісно прилягають одна до одної по всій довжині, обвиваються, перехрещуються) Під час кон’югації може здійснюватися і кросинговер – обмін гомологічними ділянками між парними хромосомами. Віруси – паразити клітин прокаріотів та еукаріотів, і поза клітиною-хазяїном не виявляють жодних ознак життя. Для свого розмноження вони використовують речовини та енергію клітини-хазяїна. У складі вірусної частинки може бути тільки один тип нуклеїнової кислоти – або ДНК, або РНК. Унаслідок взаємодії між вірусом та клітиною-хазяїном часто розвиваються різні захворювання. наприклад грип, СНІД. Серед бактерій є багато паразитичних видів, які, оселяючись в організмах людини, спричиняють різноманітні, часто смертельні небезпечні захворювання. Золотистий стафілокок є збудником багатьох інфекцій і захворювань. Очолює список бактерій, якими найчастіше заражаються в медичних установах. Може викликати широкий діапазон захворювань, починаючи з легких шкірних інфекцій до смертельно небезпечних захворювань: пневмонія, менінгіт, остеомієліт, ендокардит, інфекційно-токсичний шок і сепсис. Лишайники — організми, що з’явилися внаслідок симбіозу грибів із водоростями або ціанобактеріями. Гриб утворює основу тіла лишайника, а клітини водорості містяться всередині. Водорість здатна до фотосинтезу й постачає грибу органічні речовини, а він захищає її від несприятливих зовнішніх факторів й постачає водоростям воду й мінеральні речовини. Бурі водорості є одним з головних джерел йоду, нестача якого в організмі людини призводить до серйозних порушень розвитку, зниження працездатності, кретинізму. Останнім часом доведено, що споживання бурих водоростей та їхніх похідних є одним із найкращих методів групової та індивідуальної профілактики йододефіциту і йододефіцитних захворювань. Вищі спорові рослини – група наземних рослин, які розмножуються та поширюються за допомогою спор. До них належать Мохоподібні, Плауноподібні, Хвощеподібні, Папоротеподібні. Спори плаунів мають до 50% олії, тому при їхньому згорянні виникає тріск унаслідок гучного лускання оболонок спор, коли олія закипає. Саме тому спори плаунів використовують у піротехніці.

Голонасінні розмножуються насінням, яке не захищене стінками оплодня.

Насінні зачатки розташовані на лусках шишок відкрито, звідки й походить назва цього відділу рослин. Пилкові зерна потрапляють безпосередньо на насінний зачаток. Вода не потрібна для процесу запліднення: пилкове зерно проростає пилковою трубкою. Під час росту пилкової трубки по ній до насінного зачатка рухаються два спермія.

В основу класифікації покритонасінних покладено особливості будови квітки, суцвіть і плодів, кількість сім’ядолей у насінині, тип кореневої системи, особливості будови листків і стебла тощо. Однодольні рослини не утворюють річних кілець, тому що не мають камбію. Структура, що позначена буквою Х є губчаста тканина. Між верхньою та нижньою шкіркою листка розташовані клітини основної фотосинтезуючої тканини. Існують два види цих клітин. Ближче до верхньої поверхні листка в один чи кілька рядів розміщені видовжені клітини, які нагадують стовпчики. Ці стовпчасті клітини щільно прилягають одна до одної, майже без міжклітинників. Під ними розташовані овальні клітини, між якими є великі міжклітинники.

Це губчаста основна тканина листка. Найінтенсивніше фотосинтез відбувається у стовпчастих клітинах, які містять більше хлоропластів. Кількість хлоропластів у клітинах губчастої тканини менша, тому фотосинтез здійснюється не так активно. У цих клітинах запасаються різні речовини, наприклад крохмаль. Міжклітинники займають до 25 % об’єму листка. Вони сполучені з продихами і забезпечують газообмін та випаровування води. Враховуючи ці відомості, основною функцією структури, позначеної буквою Х є і фотосинтез, і транспірація. У деяких рослин у головному корені відкладаються запасні поживні речовини. Внаслідок цього головний корінь потовщується та перетворюється на коренеплід, прикладом якого є коренеплід моркви. Крім основних функцій листки можуть виконувати й деякі додаткові, у зв’язку з чим вони дещо видозмінюються. Часто листки видозмінюються на захисні колючки, як-от у кактусів. У кактусів жорсткі колючки не лише захищають від виїдання тваринами, а й зменшують випаровування води. Ще однією з видозмін листка є вусики. Горох має довге тонке стебло. Окремі листочки складних листків цієї рослини перетворилися на вусики, якими він чіпляється за різні предмети і закріплює стебло у певному положенні. Бульба картоплі – підземна стеблова бульба, що є потовщеною частиною пагона, в якій відкладаються поживні речовини, зазвичай крохмаль. Ці стовпчасті клітинищільно прилягають одна до одної, майже без міжклітинників. У клітинах фотосинтезуючої тканини листків нижніх гілок дерева міститься менше хлорофілу, ніж у клітинах верхніх листків, тому що на нижні листки потрапляє менше світла. ТЕМА: Симбіотичні одноклітинні тварини: мутуалісти, коменсали, паразити (дизентерійна амеба, трипаносоми, малярійний плазмодій). Малярійному плазмодію притаманний складний життєвий цикл,що відбувається як зі зміною статевого та нестатевого поколінь, так і зі зміною хазяїв – людини та малярійного комара. Комар заражається плазмодієм під час ссання крові хворої на малярію людини. У кишечнику комара плазмодій розмножується статевим способом,тобто комар є його остаточним хазяїном. Остаточний хазяїн – особина, в якій паразит розмножується статевим шляхом. Після статевого розмноження настає нестатеве: із заплідненої яйцеклітини. утворюється багато рухливих клітин паразита. Через деякий час ці клітини накопичуються в слинних залозах комара, звідки вони під час укусу комахи потрапляють у кров людини разом зі слиною. Людина – проміжний хазяїн малярійного плазмодія. Проміжний хазяїн — організм, у якому паразит розмножується нестатево або лише проходить певні стадії розвитку. ТЕМА: Тип Первиннопорожнинні, або Круглі черви (Нематоди). Круглі черви – паразити рослин, тварин та людини (аскарида, гострик, трихінела) Печінковий сисун належить до типу Плоскі черві, класу Сисуни. Сисуни – це виключно паразитичні тварини, що мешкають у різноманітних внутрішніх органах (печінці, кишечнику, легенях, кровоносних судинах тощо) людини й тварин. Сисуни мають два присоска – ротовий і черевний, якими вони прикріплюються до тканин хазяїна. Ціп’як озброєний і стьожак широкий відносяться до типу Плоскі черві, класу Стьожкові черви. У свинячого ціп’яка на головці, крім чотирьох присосків, є ще коротенький хоботок з гачками, тому його ще називають озброєним. На головці стьожка широкого є дві прикріпні щілини. Аскарида людська, що відноситься до типу Круглі черви, мешкає у просвіті кишечнику і живиться його вмістом. Органів прикріплення вона немає, тому весь час рухається назустріч харчовим масам. Особливості будови та процесів життєдіяльності. Стінки тіла кишковопорожнинних складаються лише з двох шарів клітин – зовнішнього і внутрішнього. Серед клітин внутрішнього шару переважають травні клітини із джгутиками. Ці клітини забезпечують перетравлення їжі. Залозисті клітини виробляють і виділяють у кишкову порожнину травні соки, під впливом яких їжа розпадається на шматки. Кишковопорожнинні – хижаки. Здобич заковтують через ротовий отвір. Під впливом травних соків,які виділяють залозисті клітини, їжа розпадається на шматочки. А джгутики травних клітин створюють потоки води, з якими їжа надходить до їхньої поверхні. За допомогою несправжніх ніжок травні клітини захоплюють частинки їжі. Остаточно їжа перетравлюється у травних вакуолях. Неперетравлені рештки їж і викидаються назовні також через ротовий отвір. Клас Двостулкові. Двостулкові молюски – двобічносиметричні тварини. Їхнє тіло сплющене з боків і складається з тулуба та ноги. Голови немає, тож немає й щупалець, глотки,язика з терткою, щелеп, слинних залоз тощо. Мантія зростається з тілом по боках і ближче до спинного боку тіла, а на черевному боці тіла залишається великий отвір, через який назовні висувається нога. На задньому кінці тіла у мантії є ще два отвори – сифони, що ведуть до мантійної порожнини. Двостулкові молюски – типові фільтратори. Безперервний потік води через мантійну порожнину створюється завдяки биттю війок, що вистеляють зябра та внутрішню поверхню мантії. Таким чином їжа (органічні рештки, дрібні водні організми) потрапляє в травну систему тварини, що немає жодного органа захоплення. У завданні наведені два твердження, які треба проаналізувати і визначити їх правильність. Надалі знайти відповідь, в якій вказані всі правильні твердження. Ланцетник – типовий рід підтипу Головохордових, єдиний рід своєї родини ланцетникових. Разом з іншими ланцетникоподібними входить до позатаксономічної групи безчерепних або примітивних хордових. Тіло цієї напівпрозорої тварини сплющене з боків і загострене на передньому та задньому кінцях. Скелет ланцетника представлений хордою. Вона проходить під покривами вздовж спинного боку через усе тіло: від його переднього (головного) кінця до заднього (звідси й назва класу – Головохордові). За способом живлення ланцетники – фільтратори. Процес фільтрації тісно пов’язаний з диханням. Зяброві щілини відкриваються в навколозяброву порожнину, утворену бічними складками покривів. Вона відкривається назовні особливим отвором – зябровою порою. На стінках глотки та зябрових щілин розміщені численні війки, биття яких створює тік води через рот до глотки. Органи чуттів розвинені досить слабо, що пов’язано з пасивним способом життя. На передньому кінці тіла є заглибина – нюхова ямка. Вона сприймає різні хімічні речовини, розчинені у воді.

У нервовій. Органом виділення в кісткових риб є парні нирки, розташовані вздовж нижньої частини хребта у тулубі. У стрічкоподібних нирках кров звільняється від шкідливих продуктів обміну речовин, що із сечового міхура виводяться назовні. Вміння пересуватися в повітрі визначає усю біологію цього класу тварин, у тому числі — будову організму. Тіло птахів компактне, обтічної форми. Рух у повітрі здійснюється за допомогою передніх кінцівок, які перетворилися на крила, а також хвоста. Крила слугують як аеродинамічними поверхнями, що утримують птаха в повітрі, так і джерелом тягової сили для руху вперед. Скелет птахів легкий і міцний, оскільки частина кісток має порожнину, заповнену повітрям. ТЕМА: Плацентарні ссавці: ряди Комахоїдні, Рукокрилі, Гризуни, Хижі, Ластоногі, Китоподібні, Парнокопитні, Непарнокопитні, Примати; особливості організації. Нейрон – спеціалізована нервова клітина, що є основною структурною і функціональною одиницею нервової системи. Гаметоцит – загальна назва недиференційованих статевих клітин, з яких у процесі мейозу виникають зрілі статеві клітини – гамети. Міоцит – це одноядерна клітина, яка є структурно-функціональною одиницею м’язової тканини. Хондроцит – сновна клітина хрящової тканини, яка є різновидом сполучної тканини в організмі деяких безхребетних і всіх хребетних, яка виконує опорно-механічну функцію. За функціями м’язи поділяють на згиначі й розгиначі, відвідні й привідні, м’язи – обертачі. Основну роль у пересуванні людини, здійсненні різних рухів відіграють м’язи кінцівок. Згинання передпліччя в ліктьовому суглобі забезпечує двоголовий м’яз плеча (біцепс), розгинання – триголовий (трицепс). Кров рухається по судинах, серед яких розрізняють артерії, вени та капіляри. По артеріям кров рухається в напрямку від серця, по венам вона повертається до серця. По артеріям та венам може рухатися як артеріальна, так і венозна кров. Варто зауважити, що артеріальна кров збагачена киснем, потрапляє до тканин, де гемоглобін шляхом дифузії легко віддає кисень клітинам, а замість кисню одержує від них вуглекислий газ. Така кров називається венозною. Мале коло кровообігу забезпечує газообмін в легенях. Воно починається з правого шлуночка серця, з якого венозна кров по легеневих артеріях надходить до легеневих капілярів. Зображений об’єкт під цифрою один є лейкоцити, під цифрою два – еритроцити.

Визначивши, що ці об’єкти є форменими елементами крові, аналізуємо твердження. Лейкопенія – зниження кількості лейкоцитів в одиниці об’єму крові. Анемія – захворювання, пов’язане зі зменшенням кількості еритроцитів або нижча від нормальної кількість гемоглобіну в крові. Таким чином, правильним є лише друге твердження. Проміжний мозок – структура головного мозку, що має складну будову й бере участь у здійсненні багатьох важливих функцій. Основними структурними утвореннями проміжного мозку є таламус (згір’я, зорові горби), гіпоталамус (підгір’я) та епіталаму (нагір’я). Центральну частину проміжного мозку займає третій шлуночок мозку. Таламус утворює бічні сторони шлуночка.

Він майже повністю сформований із сірої речовини. У ньому налічують майже 40 ядер.

Ядра таламуса розділяють на 3 основні групи. Перша – перемикальні ядра. Передають сенсорну інформацію від органів чуття до кори великих півкуль головного мозку. Отримують нервові закінчення від конкретного органу та передають сигнали до функціонально специфічної зони кори. Друга – асоціативні ядра. Отримують нервові закінчення з кори та знову передають інформацію до асоціативних зон кори. Третя – неспецифічні ядра. Утворюють синаптичні контакти з різноманітними зонами кори. Таламус перш за все відповідає за перерозподіл інформації, що поступає від органів чуття, за винятком нюху, до кори головного мозку.

Коли інформація потрапляє на ядра таламуса, там відбувається її первинна обробка. Таким чином, Основним підкорковим центром більшості аналізаторів є таламус. Глюкагон є гормоном підшлункової залози, яка є залозою змішаної секреції. Як залоза зовнішньої секреції вона продукує травні ферменти й виділяє їх у дванадцятипалу кишку.

А як залоза внутрішньої секреції виробляє й виділяє в кров інсулін та глюкагон – гормони, що регулюють обмін вуглеводів. Глюкагон сприяє перетворенню глікогену на глюкозу, у результаті чого її рівень у крові зростає. Вона утворена дев’ятьма рухливими хрящами.

У гортані розташовані дві голосові зв’язки – еластичні пружні волокна, укриті слизовою оболонкою. Між ними міститься голосова щілина. Голосові зв’язки при проходженні через них повітря під час видиху можуть коливатися, утворюючи звуки різних частот.

Таким чином, основною функцією гортані є утворення звуків. Тонкий кишечник — відділ травного тракту, в якому неперетравлені поживні речовини шлункового вмісту підлягають подальшому інтенсивному та остаточному розщепленню, чому сприяють секрети підшлункової залози, печінки та власне кишечника, а продукти розщеплення транспортуються через стінку кишечника у внутрішнє середовище організму. У тонкому кишечнику відбувається всмоктування поживних речовин ворсинками. Усередині ворсинок містяться кровоносні й лімфатичні капіляри. Продукти розщеплення білків (амінокислоти) й вуглеводів (глюкоза) всмоктуються в кров, а жирів (гліцерин і жирні кислоти) – переважно в лімфу. Нефрон – структурна та функціональна одиниця нирки. У кожній нирці нараховується близько двох мільйонів нефронів.

Нефрон — це епітеліальна структура, яка являє собою систему звивистих і прямих канальців, що сліпо починаються капсулою від судинного клубочка кожного ниркового тільця, та впадає у збірну трубочку. Під час проходження первинної сечі канальцями через епітеліальні клітини їхніх стінок у кров повертається значна кількість води, солей, амінокислоти, глюкоза. Цей процес називається реабсорбцією. Нирки мають ефективну систему регуляції сечоутворення, в основному, гуморальним шляхом й чітко реагують на зміни кількості води та солей в організмі. Якщо в крові збільшується концентрація солей, то активізується утворення антидіуретичного гормону гіпофіза (вазопресину). Під його впливом збільшується зворотне всмоктування води й одночасно зменшується реабсорбція мінеральних речовин. Це приводить до утворення меншої кількості більш концентрованої вторинної сечі. Є такі етапи перетворення енергії в організмі: підготовчий, анаеробний (безкисневий) та аеробний (кисневий). Розщеплення глікогену відбувається під дією амілази в кишково-травному тракті, надалі молекули глюкози усмоктуються у кров. Ці процеси відбуваються на підготовчому етапі енергетичного обміну. Молекули глюкози надалі потрапляють в клітину, де відбувається гліколіз – процес безкисневого розщеплення вуглеводів (анаеробне дихання). Суттю безкисневого етапу енергетичного обміну є розщеплення молекули глюкози на дві молекули піровиноградної кислоти. Вестибулярний апарат – орган чуттів, що відповідає за сприйняття лінійних та кутових прискорень, а також положення тіла у просторі. Він сприймає зміни положення голови й тулуба, напрям руху тіла й призначений для координації рухів та збереження рівноваги тіла. У людини і хребетних тварин є частиною внутрішнього вуха. Вестибулярний апарат дуже невеликий за розміром. До його складу входять три півколові канали та два мішечки. Цей орган розташовано усередині скроневої кістки черепа у внутрішньому вусі, поруч із завиткою, органом слуху.

Півколові канали – це дуги, розміщені у трьох різних площинах, що відповідають трьом вимірам: висоті, довжині та ширини. Вони заповнені желеподібною масою і містять вестибулярні рецептори – чутливі волоскові клітини, розміщені на внутрішній стінці ампул, якими завершуються канали. Об’єкт, позначений буквою А, є нервова пластина, бічні краї якої загинаються та з’єднуються в нервову трубку. Буквою Б – хорда, еластична скелетна вісь мезодермального походження. Буквою В – мезодерма, третій зародковий шар, що формується після завершення гаструляції між зовнішнім і внутрішнім зародковими листками. Буквою Г – ектодерма, зовнішній зародковий листок, що закладається після утворення бластули, під час формування гаструли. Модифікаційна мінливість – зміни у фенотипі організму, що у більшості випадків носять пристосувальний характер та утворюються внаслідок взаємодії генотипу із навколишнім середовищем. Модифікаційна мінливість – результат не змін генотипу, а його реакції на умови навколишнього середовища. Тобто структура генів не змінюється, – змінюється експресія генів. Унаслідок цього під дією факторів навколишнього середовища на організм змінюється інтенсивність ферментативних реакцій, що обумовлюється зміною інтенсивності їх біосинтезу. Модифікаційну мінливість характеризує: оборотність – зміни зникають при зникненні специфічних умов середовища, що призвели до появи модифікації; зміни у фенотипі не успадковуються – успадковується норма реакції генотипу; статистична закономірність варіаційних рядів; модифікації диференціюють фенотип, не змінюючи генотип; груповий характер; Розрізняють два типи статевих клітин: чоловічі (сперматозоїди) і жіночі (яйцеклітини). Оогенез — процес розвитку жіночих статевих клітин. Оогенез проходить у яєчниках у три періоди: 1) розмноження (клітини диплоїдної оогенної тканини діляться шляхом мітозу, утворюючи диплоїдні ооцити); 2) ріст ооцитів, проходження ними клітинного циклу, під час якого відбувається синтез ДНК, подвоєння і побудова другої хроматиди хромосом; 3) дозрівання ооцитів (їх поділ шляхом мейозу). У результаті оогенезу з ооцита утворюється одна гаплоїдна яйцеклітина з однохроматидними хромосомами і три редукційних (чи полярних) тільця. Далі яйцеклітина бере участь у статевому процесі, а редукційні тільця відмирають.

Сперматогенез — процес розвитку статевих клітин — сперматозоїдів — зі сперматогенної тканини. Сперматогенез проходить у три стадії: 1) розмноження в сім’яниках клітин диплоїдної сперматогенної тканини, що поділяються шляхом мітозу та утворюють диплоїдні сперматоцити; 2) ріст сперматоцитів, проходження ними клітинного циклу, у ході якого здійснюються синтез ДНК і добудування другої хроматиди; 3) дозрівання сперматоцитів, що поділяються шляхом мейозу, в результаті чого утворюються гаплоїдні сперматозоїди. З кожного сперматоцита виникає по чотири гаплоїдні однохроматидні сперматозоїди, готові до запліднення. При цьому в кожному сперматозоїді (людини та інших ссавців) хромосомні набори розрізняються за статевими хромосомами: одні несуть Х-хромосому, інші — Y-хромосому, а всі хромосоми несуть різні комбінації генів, набуті в результаті обміну ділянками у I профазі мейозу. Таким чином, розподіл спадкового матеріалу між клітинами, що утворилися в результаті поділу гаметоцитів другого порядку буде наступний: Сполуки Кальцію входять до складу кісток і зубів, зумовлюючи їх твердість та міцність. У йонній формі бере участь у регуляції обміну речовин, скорочень скелетних м’язів, діяльності серця. Необхідний для забезпечення зсідання крові у людини.

Важливе значення має достатнє надходження сполук Кальцію до організму дітей і вагітних жінок. Нестача сполук Кальцію в дітей може спричинити викривлення кісток – рахіт. Якщо до організму людини довгий час не надходить достатньої кількості Кальцію, то підвищується крихкість кісток. Біополіме́ри — загальна назва макромолекулярних сполук, що існують у живій природі; полімери біологічного походження, які складаються з великої кількості повторюваних однакових або різних за будовою атомних угруповань, з’єднаних між собою хімічними або координаційними зв’язками в довгі лінійні або розгалужені ланцюги.

Прикладами біополімерів є полімери цукрів(полісахариди): целюлоза,крохмаль, хітин і інші; білки (альбумін) та пептиди, ДНК та РНК. Холестерин – речовина з групи стеролів.

Стероли – це циклічні спирти, які відносяться до класу стероїдів, є похідні ліпідів. Таким чином, холестерин не є об’єктом дослідження студентів, що вивчають біополімери. Молекула ДНК складається з двох ланцюгів нуклеотидів, які сполучаються між собою за допомогою водневих зв’язків. Ці зв’язки виникають між двома нуклеотидами, які ніби доповнюють один одного за розмірами. Встановлено, що залишок аденіну (А) нуклеотиду одного ланцюга молекули ДНК завжди сполучається із залишком тиміну (Т) нуклеотиду іншого ланцюга (між ними виникає два водневі зв’язки), а гуаніну (Г) – з цитозином (Ц) (між ними виникає три водневі зв’язки). Таким чином, якщо один із ланцюгів молекули ДНК має склад АТГЦЦГТА, то два ланцюги цієї молекули між собою утворюють 20 водневих зв’язків. Умова також містить твердження, правильність яких необхідно перевірити. Аналізуючи схему, можна констатувати, що хоча екологічні фактори дуже різноманітні за своєю природою та характером впливу на біологічні системи, існують закономірності їхнього впливу на живі істоти, а також реакцій організму на їхню дію. Кожний з факторів має лише певні межі позитивного впливу на організми (закон оптимуму). Сприятливі для істот певного виду інтенсивності впливу екологічного фактору мають назву зони оптимуму (на схемі відповідає світла ділянка між точками А і Б). Чим більше інтенсивність дії певного екологічного фактору відхилятиметься від оптимальної в той чи інший бік, тим більше буде виражений його негативний вплив на організми (верхня та нижня зони пригнічення – на схемі відповідають затемнені ділянки). Значення інтенсивності дії екологічного фактору, за якими існування організмів стає неможливим, називають верхньою та нижньою межами витривалості, або толерантності (критичні точки максимуму і мінімуму). Відстань між межами витривалості визначає діапазон інтенсивності дії екологічного фактору, у якому можливе існування особин певного виду. Таким чином, обидва твердження правильні. Фотоперіодизм – фізіологічна реакція організмів на добовий ритм освітлення (співвідношення довжини дня та ночі). Виявляється в коливаннях інтенсивності фізіологічних процесів. Найбільшою мірою фотоперіодизм властивий зеленим рослинам, життєдіяльність яких безпосередньо залежить від світлової енергії Сонця. У тварин і людини фотоперіодизм виражається головним чином в коливаннях інтенсивності обміну речовин і енергії. У тварин з фотоперіодизмом зв’язані також терміни настання і припинення шлюбного періоду, плодючість, осінні і весняні ліньки, перехід до зимівлі,міграції і ін. Одним з проявів фотоперіодизму є відліт перелітних птахів на південь. Нахил пагонів рослини в напрямку джерела світла та відкривання квіток тюльпанів уранці є прикладами фототропізму. Циклічність масового розмноження перелітної сарани є прикладом багаторічних ритмів, які пов’язані з неперіодичною зміною сонячної активності протягом кількох років. Агроценоз – збіднені видами високопродуктивні угруповання рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, створене і регулярно підтримуване людиною для отримання сільськогосподарської продукції.

Агроценоз характеризується малою екологічною надійністю (агробіоценоз не здатний самовідновлюватися і саморегулюватися), але досить високою врожайністю (продуктивністю) незважаючи на незначне видове різноманіття та погано розгалужені трофічні сітки. Основу агроценозів становить агрофітоценоз — штучна рослинна спільнота, що створюється на основі агротехнічних заходів (наприклад, посіви та посадки зернових, овочевих, плодових та технічних культур). Перше твердження є правильним тому, послідовності, у яких особини одного виду, їхні рештки або продукти життєдіяльності слугують об’єктом живлення для організмів іншого, називають ланцюгами живлення. Кожний ланцюг живлення складається з певної кількості ланок. Популяція кожного виду займає в певному ланцюзі живлення певне положення – трофічний рівень. Кожна ланка ланцюга живлення займає окремий трофічний рівень. Друге твердження неправильне тому, що за правилом екологічної піраміди – на кожному попередньому трофічному рівні кількість біомаси та енергії, що запасаються організмами за одиницю часу, значно більше, ніж на наступних. Біосфера — частина геологічних оболонок земної кулі (атмосфери, гідросфери, літосфери), заселена живими організмами: єдина глобальна екосистема планети. Літосфера – зовнішня тверда оболонка Землі, що складається з осадових і магматичних порід. Поверхневий шар літосфери, у якому здійснюється взаємодія живої матерії з мінеральною (неорганічною), являє собою ґрунт. Саме в ґрунті росте та розвивається корінь рослин з яким утворюють мікоризу міцелій гриба.

Основними її характеристиками є сумарна біомаса, хімічний склад та енергія. Однією з властивостей живої речовини є її постійний обмін з довкіллям. Організмам необхідні певні речовини і енергія, які вони отримують з навколишнього середовища, значно змінюючи його. У результаті різні хімічні елементи надходять у живі істоти, можуть у них накопичуватись і виходити в довкілля лише через певний час лише після загибелі. Термін запропонував американський вчений Г. Осборн в 1915 р., однак думку про адаптивну радіацію висловив ще раніше Ч. Дарвін, який назвав цей процес дивергенцією. Адаптивна радіація лежить в основі всіх форм адаптаціогенеза і є результатом надбання організмами спеціальних пристосувань – адаптацій і проникнення в нові адаптивні зони. Основне джерело адаптивної радіації – внутрішньовидові процеси (генетичне різноманіття видових популяцій, диференціювання виду на географічні та екологічні раси в результаті розширення ареалу при сприятливих умовах, внутрішньовидові протиріччя). Масштаби адаптивної радіації можуть бути різні. Як правило, після ароморфозу настає адаптивна радіація великого масштабу. Адаптивна радіація меншого масштабу, що має характер ідіоадаптації, охоплює лише близькі види або групи видів. Унаслідок адаптивної радіації покритонасінних відбулося пристосування до різних типів запилення.

Необхідно увідповіднити зображення складової хлоропласти його назві.

Цифрою 1 позначено тилакоїд, цифрою 2 – зовнішню мембрану хлоропласта, цифрою 3 – строму, цифрою 4 – грану. Зайвою складовою є ламела, яка на рисунку не позначена. ТЕМА: Особливості будови класів Однодольні. Дводольні. Родини Капустяні (Хрестоцвіті), Трояндові, Бобові, Пасльонові, Айстрові (Складноцвіті), Лілійні, Цибулеві, Злакові. Для виконання завдання необхідно знати особливості будови квіток родин покритонасінних рослин, вміти розрізняти їх на рисунках. Квітка з кількістю елементів, яка кратна трьом, характерна для представників родини Лілійні. П’ять пелюсток та велику кількість тичинок має квітка рослин, які відносяться до родини Розові. Квітка, яка має зрослі чашолистки та нагадує метелика, характерна для представників родини Бобові. Лійкоподібні квітки характерні для представників родини Айстрові. Квітка з кількістю елементів, яка кратна трьом, характерна для представників родини Злакові. Серед запропонованих квіток відсутня квітка, яка має чотири елементи складових оцвітини та характерна для представників родини Капустяні. Систему органів дихання людини становлять легені і повітроносні шляхи (носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи). Повітроносні шляхи починаються з носової порожнини. Їх стінки вистелені слизовою оболонкою з війчастого епітелію. Війки безперервно рухаються, затримуючи пил і бактерії, а слиз знешкоджує їх і зволожує повітря.

З носової порожнини повітря послідовно потрапляє в носоглотку і гортань. У гортані розміщені складки — голосові зв’язки, щілина між якими називається голосовою. Нижній відділ гортані переходить у трахею, передня стінка якої утворена хрящовими півкільцями, а задня складається з гладеньких м’язів і прилягає до стравоходу. Трахея розгалужується на два бронхи, що входять у ліву і праву легені. У кожній легені бронхіальні гілочки багаторазово розгалужуються, утворюючи бронхіальне дерево. Найтонші бронхи називаються бронхіолами. Вони закінчуються легеневими мішечками, стінки яких утворені легеневими пухирцями, або альвеолами. Альвеоли – основна структурно-функціональна одиниця будови легенів. Аналізуючи варіанти відповідей, можна констатувати, що в завданні йдеться про дигібридне схрещування. Дигібридне схрещування – схрещування особин, які відрізняються двома парами ознак. Закон незалежного успадкування ознак засвідчує, що кожна пара альтернативних варіантів ознак успадковується незалежно від інших пар і дає розщеплення 3:1 за кожною з пар (як і при моногібридному схрещуванні). При дигібридному схрещуванні (коли спостереження ведеться за двома ознаками) серед гібридів другого покоління спостерігають розщеплення 9 : 3 : 3 : 1. Запишемо перше схрещування: ЗНО онлайн 2018 року з біології – основна сесія. ТЕМА: Вступ. Рівні організації життя: молекулярний, клітинний, організмовий, популяційно-видовий, екосистемний, біосферний. Цифрою 1 позначено клітину, цифрою 2 – тваринний організм, цифрою 3 – одноклітинний організм. Клітина (об’єкт 1) та тваринний організм (об’єкт 2) є біологічними системами різних рівнів організації – твердження І є неправильним. Твердження ІІ є правильним, виходячи з того, що об’єкт 3 є одноклітинним організмом, тобто його можна водночас розглядати на двох різних рівнях організації живої природи – клітинному та організменому. ТЕМА: Класифікація хімічних елементів за їхнім вмістом в організмах (макроелементи, в тому числі органогенні елементи, мікроелементи). Наслідки недостатнього або надлишкового надходження в організм людини хімічних елементів (I, F, Fe, Ca, К) та способи усунення їх нестачі. Поняття про ендемічні хвороби. Найбільше в організмах так званих макроелементів, тобто хімічних елементів, сумарна частка яких – близько 99,9 % їхньої маси. До них належать Гідроген, Карбон, Нітроген, Оксиген, Кальцій, Калій, Натрій, Ферум, Магній, Сульфур, Хлор, Фосфор. Сполуки Кальцію входять до складу черепашок молюсків, деяких одноклітинних тварин (форамініфер), панцирів раків, кісток і зубів хребетних тварин, забезпечуючи, зокрема, опорну функцію. Йони Кальцію також беруть участь у регуляції скорочень скелетних м’язів, діяльності серця. У завданні наведені два твердження учня та учениці, які потрібно проаналізувати і визначити їх правильність. Надалі знайти відповідь, у якій вказані всі правильні твердження.

Правильним є твердження учня, що жири організм використовує як джерело енергії. У разі повного розщеплення 1 г жирів виділяється 38,9 кДж енергії – удвічі більше, ніж за повного розщеплення аналогічної кількості вуглеводів або білків. Правильним є також твердження учениці, що організм може використовувати жири як метаболічне джерело води. При окисненні 1 г жирів утворюється майже 1,1 г води. Завдяки запасам жиру деякі тварини протягом певного часу можуть існувати без надходження води ззовні. ТЕМА: Білки: особливості будови. Функції білків у живих істотах. Ферменти, їх будова, властивості та застосування у господарській діяльності людини. Аналізуючи основу завдання та запропоновані варіанти відповіді, у реченні необхідно вказати мономери білків та функцію пепсину. Правильним варіантом відповіді буде наступне речення: « Білки – біополімери, мономерами яких є залишки амінокислот. До цієї групи належить пепсин, що забезпечує каталітичну функцію ». В основі завдання наведений рисунок молекули органічної речовини. Для виконання цього завдання необхідно знати особливості будови та біологічну роль нуклеотидів.

Аденозинтрифосфатна кислота (АТФ) – сполука, яка за своїм складом є нуклеотидом.

Молекула АТФ складається із залишків нітратної основи (аденіну), пентози (рибози) та трьох залишків ортофосфатної кислоти. Виходячи з цього? на рисунку зображено молекулу нуклеотиду. Клітинні мембрани складаються з ліпідів, білків і вуглеводів.

Молекули ліпідів розташовані у два шари: їхні гідрофільні «голівки» обернені до зовнішнього та внутрішнього боку мембрани. А гідрофобні «хвости», що складаються з ланцюжків жирних кислот, обернені всередину. Мітохондрії – двомембранні органели клітин більшості видів рослин, грибів і тварин. Мітохондрії слугують своєрідними клітинними «генераторами енергії». Основна функція мітохондрій – синтез АТФ. Цей процес відбувається за рахунок енергії, яка вивільняється під час окиснення органічних сполук. Початкові реакції відбуваються в матриксі, а наступні, зокрема синтезу АТФ, – на внутрішній мембрані мітохондрій.

Ядро зберігає спадкову інформацію і забезпечує її передачу від материнської клітини дочірнім. Крім того, воно є своєрідним центром керування процесами життєдіяльності клітини, зокрема регулює процеси біосинтезу білків. У ядрі за участі ядерець утворюються складові рибосом, які беруть безпосередню участь у біосинтезі білків. Таким чином, завдяки реалізації спадкової інформації, закодованої в молекулі ДНК, ядро регулює біохімічні, фізіологічні і морфологічні процеси, які відбуваються в клітині. Каріотип – сукупність ознак хромосомного набору (кількість хромосом, їхня форма і розміри). У роздільностатевих тварин і дводомних рослин в особин однієї зі статей хромосоми однієї з пар різняться між собою, натомість в особин іншої – вони подібні. Це статеві хромосоми, які ще називають гетерохромосомами. Хромосоми інших пар, які подібні у всіх особин, називають нестатевими, або аутосомами. У хромосомному наборі жінки – дві Х-хромосоми, а чоловіка – одна Х-хромосома та одна Y- хромосома. Донька отримує від батька 22 аутосоми та Х-хромосому. Умова завдання – наукова інформація щодо генетичного захворювання у людини – серпоподібної анемії, що призводить до порушення постачання організму людини киснем. В умові завдання сказано, що мутація призводить до утворення аномального гемоглобіну S, який зумовлює швидке руйнування еритроцитів. Унаслідок цього зменшується загальна кількість гемоглобіну в крові, що призводить до зменшення надходження до організму кисню. Необхідно порівняти послідовність амінокислот ділянки β-ланцюга в гемоглобіні А із цією ж ділянкою у хворого на серпоподібно-клітинну анемію, при якій утворюється аномальний гемоглобін S. Результатом порівняння є такий висновок: у ділянці β-ланцюга відбувається заміна однієї амінокислоти на іншу, а саме глутаміну на валін. У завданні запитують про можливий варіант триплета ДНК, який утворюється внаслідок мутації. Для виконання завдання необхідно скористатися таблицею генетичного коду, опис якої наведено в примітці. Спочатку визначаємо триплети мРНК, які кодують валін. Надалі за правилом комплементарності визначаємо відповідні варіанти триплетів ДНК.

З наведених варіантів відповідей правильна – ЦАТ. Амінокислота глутамін кодується двома триплетами мРНК – ГАГ і ГАА. Унаслідок мутації вона замінюється на валін, який кодується чотирма триплетами мРНК: ГУГ, ГУА, ГУЦ, ГУУ. Порівнюючи ці нуклеотиди, робимо висновок, що мутація може бути зумовлена точковою мутацією, а саме заміною лише другого нуклеотиду. Багато прокаріотів завдає шкоди здоров’ю та господарству людини. Так, «цвітіння» водойм, спричинене певними видами ціанобактерій, робить воду непридатною для пиття та побутових потреб, а токсини цих прокаріотів викликають масову загибель організмів водних екосистем. Запропоновані в завданні рослини описуються при вивченні типів плодів, різноманітності покритонасінних рослин, а саме характеристик їх родин, господарського значення рослин. Плід кістянку має рослина родини Розові – персик. У відповідях представлені різні відділи водоростей. Серед наведених відділів лише Бурі мають ознаки, які перелічені в завданні, а саме багатоклітинність і належність до морських екосистем. Життєві цикли рослин характеризуються чергуванням двох поколінь – гаметофіту (статевого) та спорофіту (нестатевого). У життєвому циклі мохоподібних спорофіт (нестатеве покоління) розвивається із зиготи, що розвивається на зеленому фотосинтезуючому гаметофіті (статевому поколінні), що є домінуючим. Спорофіт, який у мохоподібних називається спорогоном, складається зазвичай із ніжки і коробочки, у якій формуються багатоклітинні спорангії, де утворюються спори. Таким чином, правильними є обидва твердження. В описі наведені такі особливості: у рослин є насінні зачатки й плодолистки, утворюються насіння і плоди. Такі ознаки притаманні покритонасінним рослинам, у яких з насінних зачатків після запилення та запліднення формується насіння. Насіння захищене стінками оплодня. Представником покритонасінних є Тютюн справжній. ТЕМА: Одноклітинні тварини. Загальна характеристика.

Особливості будови та процесів життєдіяльності (живлення, дихання, виділення, осморегуляція, рух, подразливість, розмноження, інцистування) Прісноводні найпростіші – амеба протей, евглена зелена, інфузорія-туфелька, мають особливі скоротливі вакуолі. Скоротливі вакуолі забезпечують виведення з клітини надлишків води, регулюючи внутрішньоклітинний тиск. Разом з водою виводяться й деякі кінцеві продукти обміну речовин. У паразитичних і більшості морських найпростіших скоротливих вакуоль немає. На рисунку зображені жаба, черепаха, пінгвін та дельфін.

Вони належать до різних класів типу Хордові. Надалі застосовуємо знання про особливості будови тварин типу Хордові. Тварини, що належать до цього типу, мають спільні ознаки організації, а саме: є внутрішній скелет, нервова система трубчастого типу, органами виділення є нирки. З наведеного переліку ознак спільними для всіх зображених тварин є ознаки, що позначені цифрами 2, 5, 6. Усі риби, деякі безхребетні мають ознаки будови, що пристосовують їх до існування у водному середовищі ­– обтічну форму тіла, органи руху (плавці). Тіло всіх риб укрите лускою, шкіра має залози, що виділяють слиз. Доказом приналежності зображеного організму до класу Кісткові риби можуть бути лише зябра, які прикриваються зябровими кришками. ТЕМА: Плацентарні ссавці: ряди Комахоїдні, Рукокрилі, Гризуни, Хижі, Китоподібні, Парнокопитні, Непарнокопитні, Примати; особливості організації, представники, роль у природі та житті людини. Для виконання завдання спочатку необхідно розпізнати тварину, яка зображена на рисунку, а потім застосувати знання систематики тварин типу Хордові. Зображена тварина є ведмідь бурий. Ця тварина належить до класу Ссавці за наявності волосяного покриву. Визначальною ознакою ссавців є вигодовування своїх малят молоком, яке виробляють особливі молочні залози. За будовою зубного апарату відноситься до ряду Хижі. Мале коло кровообігу починається з правого шлуночка серця, з якого венозна кров по легеневих артеріях надходить до легеневих капілярів.

Легеневі капіляри густо обплітають легеневі пухирці, заповнені атмосферним повітрям. Тут відбувається газообмін між організмом і навколишнім середовищем. Насичена киснем кров стає артеріальною і по легеневих венах повертається до лівого передсердя. Крохмаль – рослинний високомолекулярний полісахарид, мономером якого є глюкоза. Потрапляючи до травної системи людини, крохмаль розщеплюється до глюкози. Друге твердження про те, що глюкоза утворюється в клітинах організму людини з води та вуглекислого газу, є помилковим. Утворення органічної речовини з води та вуглекислого газу відбувається внаслідок фотосинтезу під дією світлової енергії. Вітаміни – низькомолекулярні органічні сполуки різної хімічної природи, що необхідні для життєдіяльності організму в малих дозах, і не утворюються в самому цьому організмі в достатній кількості, через що повинні надходити з їжею. Вітамін D впливає на процеси утворення кісткової тканини й регулює правильне співвідношення Кальцію та Фосфору, забезпечуючи всмоктування цих речовин у тонкому кишечнику та перенесення кров’ю до кісткової тканини. Вітамін D міститься в печінці, риб’ячому жирі, жовтках яєць. Організм може сам синтезувати вітамін D у шкірі під впливом сонячних променів. В основі завдання наведена таблиця характеристики первинної та вторинної сечі. Для виконання завдання необхідно вказати правильну комбінацію для заповнення пропусків у таблиці.

Сеча в нирках продукується безперервно. Цей процес відбувається у два етапи: спочатку утворюється первинна сеча, а потім – вторинна, або концентрована, сеча. Структурними елементами нирки є нефрони. Нефрони складаються з капсули та системи канальців. У капсулі під тиском відбувається фільтрація рідини з крові до порожнини капсули. Утворена таким чином рідина називається первиною сечею. Її за добу у людини утворюється 100−180 л. Надалі в канальцях нефрона відбувається реабсорбція, унаслідок якої в кров повертаються вода, молекули глюкози, амінокислот, частина неорганічних йонів. Утворена сеча називається вторинною сечею. Її добовий об’єм становить 1,5 – 2 л. Тому правильна буде така комбінація: цифрою 1 позначено 100-180 л, цифрою 2 – система канальців нефрона, цифрою 3 – фільтрація. В основі завдання описана певна залоза внутрішньої секреції. Необхідно визначити, яку залозу описано та вказати її. В описі наведені такі особливості: її називають «дирегентом оркестру ендокринних залоз», бо вона безпосередньо впливає на роботу більшості з них. Такі ознаки притаманні гіпофізу. Він складається з двох часток: передньої і задньої. Функція задньої частки гіпофіза полягає у виділені двох гормонів, що продукуються нервовими клітинами гіпоталамуса.

Передня частка гіпофіза виробляє вісім гормонів. Два з них – ефекторні гормони.

Інші гормони – регуляторні й контролюють діяльність більшості ендокринних залоз. Умовний рефлекс – складна пристосувальна реакція організму, що виникає на ґрунті утворення тимчасового нервового зв’язку (асоціації) між сигнальним (умовним) та підкріплюючим його безумовним подразником.

Умовним подразником можуть стати будь-які явища чи зміни навколишнього середовища або внутрішнього стану організму, якщо вони самі не викликають безумовного рефлексу, тобто байдужі (індиферентні); їхня сила достатня, щоб викликати безумовний орієнтувальний рефлекс. Наприклад, звуки (мова, шум), світло, кольори, запахи – усі ці та інші індиферентні подразники при їхньому поєднанні з безумовними подразниками (підкріпленні) та за умови достатньої сили стають сигналами, що викликають той чи інший безумовний рефлекс. Утворення умовних рефлексів у людини залежить і від емоційного ставлення до умовного подразника (подобається, не подобається, викликає захоплення або огиду, сприймається байдуже). У своїх дослідженнях він схрестив чисті лінії гороху посівного, які відрізнялися різними варіантами двох досліджуваних ознак (жовте насіння з гладенькою поверхнею (ААВВ) та зелене зі зморшкуватою (аавв)). Отримані гібриди першого покоління утворювали лише насіння жовтого кольору з гладенькою поверхнею (АаВв). Таким чином Г. Мендель спостерігав прояв закону одноманітності гібридів першого покоління. Схрестивши гібриди першого покоління між собою (АаВв х АаВв), він виявив серед гібридів другого покоління чотири фенотипні групи в співвідношеннях 9 : 3 : 3 : 1. З огляду на це він зробив висновок, що гени, які визначають забарвлення насіння та характер його поверхні, успадковуються незалежно. На підставі отриманих результатів Г. Мендель сформулював закон незалежного комбінування ознак. Визначення статі в багатьох видів зумовлене хромосомним набором, у якому є однокові за будовою нестатеві хромосоми (аутосоми) та статеві хромосоми. Одним із типів хромосомного визначення статі є тип ХY. Такий тип притаманний дрозофілі, про яку йдеться у завданні. З умови задачі зрозуміло, що алель забарвлення очей міститься в Х хромосомі. Домінантний та рецесивний алель можна позначати індексом: гетерозиготна червоноока самка – ХR Xr, білоокий самець – XrY (гетерогаметна стать – чоловіча). Мутагенами можуть бути різні чинники, що викликають зміни в структурі генів, змінюють структуру і кількість хромосом. За природою виникнення мутагени класифікують на фізичні, хімічні та біологічні. В основі завдання наведений рисунок, на якому літерами позначено центри різноманітності та походження культурної рослини. У завданні прропонується вказати літеру, якою позначено центр походження моркви, буряка та маслин. Літера А позначає Середземноморський географічний центр походження культурних рослин, з якого походять перелічені рослини. Біологічні ритми – циклічні коливання інтенсивності та характеру біологічних процесів, їх кількісні й якісні зміни, що відбуваються на всіх рівнях організації життя. За чинниками біологічні ритми поділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні біоритми пов’язані з розташуванням Землі в космічному просторі. Вони мають різну періодичність – від частки секунди до певної кількості років. Річний цикл – коливання чисельності та активності тварин і рослин протягом року. Здебільшого регулюється змінами довжини світлового дня, температури та вологості повітря. Сезонні обертання Землі навколо Сонця зумовлюють річні цикли зміни кліматичних умов, у першу чергу температури. Для виконання цього завдання необхідно знати послідовності, у яких особини одного виду, їхні рештки або продукти життєдіяльності слугують об’єктом живлення для організмів іншого, а саме закономірності розташування організмів у ланцюгах живлення. У пасовищному трофічному ланцюжку (ланцюжку виїдання) основу складають автотрофні організми (продуценти), потім йдуть консументи – споживаючі їх рослиноїдні тварини, хижаки.

Поміж перелічених організмів лише рослина Малина лісова є продуцентом, що є правильною відповіддю. Для виконання завдання необхідно знати основні положення еволюційного вчення Ч.Дарвіна: еволюція відбувається на основі спадкової мінливості в ході боротьби за існування, рушійною силою при цьому є природний добір. Природний добір проявляється в переважаючому виживанні та розмноженні найбільш пристосованих до умов середовища життя організмів певного виду. Конвергенція – еволюцій процес, що призводить до формування комплексу схожих ознак у представників неспоріднених груп. Наслідком конвергентної еволюції є конвергентна схожість, тобто схожість організмів, заснована не на їхній спорідненості, а на близькому наборі ознак, що сформувався незалежно в різних групах. Основною причиною конвергентної еволюції вважається схожість екологічних ніш даних організмів. Органели – постійні клітинні структури. Кожна з органел забезпечує відповідні функції, як-то живлення, рух, синтез певних сполук, зберігання і передачу спадкової тощо. У кожній органелі відбувається певні процеси. Мітохондрія забезпечує енергією клітину, акумулюючи її в молекулах АТФ.

У хлоропласті відбувається процес фіксації вуглекислого газу. Розщеплення полімерів в кислому середовищі відбувається виключно в лізосомах. Одна з основних функцій зернистої ендоплазматичної сітки – синтез і транспортування білків по клітині. Частина синтезованих у клітині білків використовується для її власних потреб, а частина виводиться за межі клітини. Білки синтезуються за участі рибосом, які розташовуватися на поверхні зернистої едоплазматичної сітки. У її порожнинах білки набувають притаманної їм просторової конформації, до них можуть приєднуватися небілкові компоненти. Завдання перевіряє знання представників відділів рослин, які вивчаються в шкільному курсі біології: Червоні водорості, Плауноподібні, Голонасінні, Покритонасінні. Баранець звичайний є представником Плауноподібних, Гінкго дволопатеве – Голонасінні, Порфіра – Червоні водорості, Редька дика – Покритонасінні. У переліку відсутній відділ Папоротеподібні, представником якого є Сальвінія плаваюча. ТЕМА: Клас Земноводні. Особливості будови та процесів життєдіяльності у зв’язку з виходом на суходіл. Клас Кісткові риби. Клас Хрящові риби. Клас Птахи. Клас Ссавці. Особливості зовнішньої та внутрішньої будови, процесів життєдіяльності. Для виконання завдання необхідно визначити, до яких систематичних груп належать тварини. Далі установити відповідність між особливістю будови дихальної системи та твариною, яка є представником цієї систематичних груп. Дельфін відноситься до класу Ссавці. Ссавці дихають за допомогою альвеолярних легенів, що не мають повітряних мішків. Голуб є представником класу Птахи. Дихальна система птахів представлена розвиненими легенями й системою повітряних мішків, що забезпечують механізм подвійного дихання. Для виконання завдання необхідно знати будову скелету людини: відділи та кістки, що їх складають.

Скелет людини поділений на такі відділи: череп, хребет з грудною кліткою, пояса кінцівок та скелети вільних кінцівок. Зайвою в переліку кісток є грудина, яка входить до складу хребта з грудною кліткою. Реабсорбція – зворотне всмоктування з первинної сечі у кров потрібних організму речовин: глюкози, амінокислот, вітамінів, мінеральних солей, значної кількості води. Цей процес відбувається в канальцях нефрону – структурно-функціональної одиниці будови нирки. В екосистемах спостерігають певні форми взаємовідносин між організмами різних видів. Найчастіше виділяють мутуалізм, коменсалізм, паразитизм, хижацтво, виїдання, конкуренцію. Необхідно встановити правильну відповідність між парою організмів і типом взаємовідносин між ними.

Для виконання завдання необхідно знати, які типи взаємовідносин існують між організмами. Конкуренція – форма взаємовідносин, що виявляється у змаганні за засоби існування й умови розмноження між особинами одного виду (внутрішньовидова) або різних (міжвидова) видів. Наприклад, вовк конкурує з риссю за такий ресурс, як їжа. Коменсалізм – це такий тип взаємозв’язків різних видів, за якого один з них (коменсал) використовує залишки їжі, продукти життєдіяльності чи житло іншого (хазяїна), не завдаючи йому помітної шкоди. Коменсал може демонструвати значні пристосування в будові тіла та поведінці, які полегшують йому участь в коменсальних стосунках. Наприклад, риби-прилипали пересуваються за рахунок акули чи іншої великої риби. Мутуалізм – форма взаємовідносин, за якої сумісне співіснування є вигідним для обох виді. Такі відносини є облігатними, часто можуть бути зумовлені метаболічними зв’язками. Наприклад: рoслини і мікopизні гpиби, дуб та гриб боровик. Хижацтво – форма взаємовідносин, за якої представники одного виду поїдають представників іншого. У запропонованому завданні прикладом такої форми взаємовідносин є пара гусінь та синиця. Зайвим у переліку форм взаємовідносин є паразитизм, бо поміж пар організмів відсутня та, що ілюструє цю форму взаємовідносин. ТЕМА: Поділ геологічної історії Землі на ери, періоди та епохи.

Основні події, що відбувалися у ті чи інші геологічні періоди історії Землі. У завданні пропонується встановити правильну відповідність між еволюційними подіями та геохронологічним періодом, у якому вони відбувалися. Для виконання завдання необхідні знання особливостей поділу геологічної історії Землі на періоди, а також знання основних еволюційних подій, що відбувалися в певний геологічний період. Тріасовий період характеризується пануванням голонасінних, рептилій, у цей час відомі всі ряди сучасних комах, вимирають первісні земноводні та з’являються перші ссавці. У Юрський період у флорі суходолу панують голонасінні, поміж тварин – динозаври, виникають безхвості та хвостаті земноводні, з’являються птахи. Зайвим в переліку геохронологічних періодів є Кам’яновугільний, позаяк відсутні еволюційні подій, що відбувалися в цей період. Одномембранні органели ендоплазматична сітка, апарат Гольджі, лізосоми, вакуолі. В умові завдання описана певна органела. Необхідно визначити, яку органелу описано, указати, до якої групи вона належить та розпізнати на електронній мікрофотографії. В описі наведені такі особливості: основними функціями цієї органели є накопичення, хімічні зміни й пакування в пухирці синтезованих речовин. Також вона забезпечує синтез деяких полісахаридів. Зокрема, у рослинних клітинах забезпечує утворення структурних компонентів клітинної стінки, а в клітинах членистоногих – хітиновмісної кутикули, яка утворює зовнішній скелет.

Наведена характеристика комплексу Гольджі, що є одномембранною органелою. На електронній мікрофотографії ця органела позначена цифрою 1. ТЕМА: Класифікація покритонасінних рослин. Класи: Однодольні й Родина Пасльонові (представники: петунія, паслін, тютюн, картопля, томат, перець) На рисунку зображена картопля (паслін бульбоносний). У картоплі для вегетативного розмноження використовують бульби – видозмінені підземні пагони. На рисунку зображений комар. Тварина має колюче-сисний тип ротового апарата, лише одну (передню) пару перетинчастих крил, а задня перетворена на дзижчальця. ТЕМА: Живлення та травлення. Будова та функції органів травлення. Травні залози. Травлення у ротовій порожнині, шлунку, кишечнику. Шлунок – це непарний порожнистий орган, зазвичай з товстими м’язовими стінками, що складаються з непосмугованої м’язової тканини. У шлунку їжа зазнає подальшої хімічної та механічної обробки. Хімічна обробка їжі відбувається внаслідок дії на неї шлункового соку. Шлунковий сік – прозора рідина, що має кислу реакцію, містить ферменти, слиз і хлоридну кислоту. Основна травна функція шлунку полягає в розщепленні білків до пептидів. 7 онлайн-ресурсів для підготовки до ЗНО з біології. Підготовка до ЗНО з біології буде простішою, якщо практикуватися в лабораторії. Розтинати жабу чи досліджувати мікроорганізми удома — напевно, не найкраща ідея. ZNOCLUB підібрав для вас 7 ресурсів для онлайн-підготовки до ЗНО з біології, щоб ви могли практикуватися будь-коли у мережі. Інтерактивні бібліотеки. У них зібрана теоретична інформація з візуалізацією: відео, картинки, міні-ігри. Допомагають закріпити теоретичні знання у доступній ігровій формі. Віртуальні лабораторії. Містять лише ключову теорію для постановки експерименту. Експеримент імітує справжню лабораторну роботу і потребує вирішення якогось проблемного завдання. Такі програми допомагають застосувати базові знання на практиці. Російськомовна онлайн-лабораторія. Охоплює близько 50 тем із загальної біології, ботаніки, анатомії. У деяких інтерактивних роботах можна самостійно поставити експеримент: дослідити мікроскопічні об’єкти, розітнути жабу, скласти раціон харчування чи навіть створити свою затишну екосистему з пірамідою енергії і консументами. Просто і радісно. Цілком придатний ресурс для підготовки до ЗНО.

Інтерактивна бібліотека з цитології, мікробіології, імунології, генетики. Можна весело і корисно провести час з мікроскопічними об’єктами, поглянути про них відео, анімацію, погратися у флеш-ігри із клітинами. Інтерфейс простий, пояснення — доступною англійською. Інтерактивна бібліотека з біохімії та молекулярної біології.

Хоча пояснення — англомовні, анімація — цілком доступна для розуміння. А флеш-ігри допоможуть краще уявити молекулярні процеси. Тут зібрано анімації, що ілюструють найбільш складні та цікаві теми з біології: від біотехнології до охорони довкілля. Глибоко в теорію автори не занурюються, натомість показують практичні сфери застосування біології. Візуалізація — лаконічна, приємна, до деяких відео є просте пояснення англійською. Англомовна онлайн-лабораторія. Часто її використовують олімпіадники у своїй підготовці. Лабораторні роботи розроблені на одного з найкращих підручників з біології для школярів Raven Biology (mhhe.com/biosci/majorsbio/ravenbiology). Це дійсно Advanced рівень. Він значно перевищує українську шкільну програму, проте лабораторія неймовірно корисна, якщо абітурієнт, таки вступивши в ВНЗ за природничим профілем, прагне бути дійсно готовим до університетської програми, орієнтуватися у сучасній біології і сповна розуміти, що відбувається на лекціях. Тому радимо таки скористатися цим додатком, а також опрацювати відповідну книгу, але вже на літніх канікулах перед вступом в університет. Це значно спростить вам життя на першому курсі. Дуже добре візуалізований онлайн-симулятор експериментів. Буде корисним не лише для абітурієнтів, але й для молодших школярів. Вдосталь уваги тут присвячено науковим методам. Зареєструвавшись, можна ставити навіть тривалі віртуальні експерименти, наприклад, з еволюції. Тут дуже цікаво проводити час — навіть ми особисто просиділи на сайті годину) Ви ознайомилися зі списком онлайн-ресурсів, які можуть полегшити підготовку до ЗНО з біології. А якими додатками/сайтами для перевірки своїх знань користуєтесь ви? Чекаємо коментарі!