українські розробки для української мови для маля торрент

Відео світлодіодна стрічка 220 вольт як встановлювати відео маля торрент для мови українські української для розробки умова задачі на вміщення.

Сайти для вивчення української мови для українців та іноземців. Інтенсивне вивчення та здатність розуміти і спілкуватись більш, ніж однією іноземною мовою, за останні кілька років перейшло від хобі до обов’язкової вимоги серед інших пунктів, для отримання хорошої роботи. На жаль, часто разом із високим рівнем володіння англійською, зустрічається незнання української мови, яке, до того ж, тепер є обов’язковим. Сьогодні вживання правильних лексико-граматичних конструкцій у розмові як молодого, так і старшого покоління, стає скоріше приємною несподіванкою та захопливим відкриттям, ніж нормою. Для того, щоб легше вивчити українську мову, збагачувати свій словниковий запас та врешті-решт перестати вживати суржик, потрібно всього кілька хвилин вдень приділяти вивченню цієї мови, адже вона оточує нас усюди. Ініціатива щодо популяризації спілкування українською мовою, започаткована трьома молодими людьми, до яких приєднались ще троє, створивши команду, яка за допомогою яскравих картинок з нотками гумору та короткими правилами, вчить, надихає та заохочує до спілкування українською мовою та розвитку подібних проектів. На сайті міститься збірка картинок із поширеними помилками та правильним вживанням окремих слів, синонімами, паронімами, цитатами тощо. А також ви можете виконати вправи чи написати диктант для перевірки своїх знань, або вставити текст для виявлення в ньому будь-яких мовних помилок.

Сьогодні ми частіше почуємо у розмові слова “івент”, “гаджет”, “імхо” та інші англіцизми, ніж їх українські відповідники. Якщо вас бентежить заміна слів “сирник” на “чізкейк”, “пончик” на “донат”, вживання “юзер” замість “користувач”, тоді ви можете долучитись до платформи, яка створена для того, щоб шукати українські відповідники запозичених слів. Повна база правил усіх розділів мовознавства, підручники з української мови для шкільної програми, словник синонімів, актуальні зміни в правописі та можливість ставити запитання, відповіді на які ви не знайшли на цьому сайті, — ресурс стане в нагоді школярам та їх батькам, а також тим, хто не байдужий до власного загального розвитку та прагне досконало вивчити українську мову. Сайт Олександра Авраменка позбавить вас будь-яких суперечок щодо правильного вживання слів та полегшить пошук підручників та посібників з української мови. Більше не потрібно запитувати Google “згодний чи згідний”, “відзначати чи відмічати свято”, якого роду шимпанзе, собака чи кенгуру, — відповіді на ці та інші актуальні запитання, коротко та чітко подані в близько двохсот експрес-уроках на сайті. Тренажер з правопису української мови. Якщо ж ви переконані, що ваші знання уже досягли свого апогею, тоді у вас не виникне труднощів із цими завданнями, —вони допоможуть вам перевірити себе. Масштабне зібрання правил української мови із доданими до них вправами, які можна виконувати онлайн, та одразу отримувати оцінку своїх знань. Якщо у вас виникнуть труднощі чи сумніви, завжди можна скористатись підказкою та перевірити правила. Тренажер постійно оновлюється новими завданнями. Цей ресурс був створений у 2017 році і зараз функціонує в двох форматах: телевізійний проект від телеканалу «UA: Перший», який можна переглнути на каналі в YouTube, та у аудіоформаті на сайті Українського радіо. Кожен випуск програми присвячений певній темі, наприклад, ведучі розповідають, як правильно вживати наголоси, вітати зі святами і дякувати, пояснюючи на прикладах життєвих ситуацій, тим самим максимально спрощуючи завдання вивчення мови. Цей ресурс платний, проте ціна визначається після проходження тестування. Він допомагає у комплексному вивченні мови. Для початку навчання на порталі потрібно зареєструватися та пройти тестування на визначення рівня володіння українською мовою. Після цього вам відкриється доступ до практичних занять, відео та навчальних текстів.

Після завершення навчального курсу, ви можете отримати сертифікат, що підтверджує ваш рівень володіння українською мовою. Платформа була створена до 25-ї річниці Незалежності України. Так і учасники, які хочуть ввести українську мову в повсякденне життя, протягом 25 днів виконують завдання, пишуть і говорять українською мовою. Під час реєстрації ви можете обрати рівень складності марафону: «повне занурення» і «м’який». Якщо ви погоджуєтесь «пробігти» мовомарафон, то потрібно потрібно вчасно виконувати і публікувати результати завдань, які вам надсилатимуть організатори, в Facebook, додаючи хештег #мовомарафон. Чи дійтеде ви до фінішу?

Ті, хто хоче вивчати українську мову як іноземну, можуть вибрати один з цих сайтів, які розроблені для того, щоб зробити процес навчання інтерактивним, веселим і одночасно пізнавальним, з помірною дозою інформації в кожному уроці. Смішні персонажі, поєднання аудіо- та текстових матеріалів, можливості вибору мови навчання допоможуть вам отримати задоволення і найбільшу користь від уроків. Один з найпростіших і водночас дуже корисних сайтів для вивчення основ української мови, тому що він має незаперечні переваги: ​​ви можете вибрати мову навчання (вони розподілені на групи за регіонами поширення); є слова і фрази, які вам потрібні для побутових ситуацій; всі матеріали доступні як вашою рідною мовою, так і українською, в аудіо- та текстовій версіях, а також є прості смішні картинки, що описують ситуацію. Також ви можете пройти онлайн-тести, щоб перевірити свої знання.

Цей сайт — це проект українського мовознавця, досвідченної викладачки, яка готова зробити вивчення української мови легким і доступним для іноземців. Навчальні матеріали складаються з подкасту та блогу з корисними матеріалами на різні теми, які допоможуть вам піднятись від рівня початківця до впевненого знавця української мови. Анна Огойко, яка створила цей ресурс, використовує багато різних інструментів і способів передачі інформації: музика, фільми, зображення, вона також дає поради і списки з корисними посиланнями, щоб зробити процес навчання ще більш доступним. Простий веб-сайт, де можна знайти корисні слова та вирази, які українці найчастіше використовують і деякі важливі фрази для щоденних розмов. Крім того, вікторина для самостійної перевірки знань доступна онлайн безкоштовно — так ви дізнаєтесь, чи засвоїли інформацію, яку отримали на уроці. Спосіб вивчення мови через запам’ятовування найбільш поширених слів і виразів на основі слухання і повторення всіх фраз, які пропонуються на цьому сайті. Він розділений на три блоки: «Вразити» — вирази, які додають спонтанності у вашу вимову (сюрприз, здивування, ввічливість, гнів, жаргон тощо). Використовуючи їх, ви, здається, знаєте більше, ніж є насправді, тому що ці фрази не такі, як у звичайній українській граматиці — вони характерні для повсякденної, живої української мови. «Любов» — тут все, що потрібно для справжніх романтичних стосунків, або для створення приємних розмов унікальним способом. Висловлюйте своє захоплення, турботу та щирість. «Словник» — зробіть свій словник більш багатим, використовуючи цю категорію.

Вивчайте слова з ряду корисних тем: члени сім’ї, зовнішність людей, міста, номери тощо. Сучасні проблеми української мови. Запозичення української мови з інших мов слів-термінів та окремих елементів усним та писемним шляхом. Застосування термінологічної лексики, слів-професіоналізмів та неологізмів. Копіювання та калькування термінів українською мовою з російської.

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. Зміст. Вступ. 1. Визначення термінології. 2. Сутність проблеми. 3.1 Науково-технічна. Висновок. Перелік використаної літератури. Один із розділів навчального курсу «Українська мова професійного спрямування» називається «Термінологічна система української мови».

Він є дуже важливим для студентів, оскільки для успішної діяльності в будь-якій галузі науки фахівцеві необхідно правильно розуміти й грамотно застосовувати відповідну спеціальну термінологію. Сьогодні у розвинених мовах близько 90 % нової лексики становлять терміни в таких галузях науки, як комп’ютерна техніка, біохімія, кібернетика, мікробіологія, хімія тощо. Поняття, які з’являються в науці вимагають появи нових термінів. · Грецьке походження мають терміни: психологія, ксерокс, скелет, бібліотека, бібліографія, біологія, фонетика, космос, ідея, метод, аналіз, історія; · англійське — комбайн, спонсор, менеджер, трамвай, тролейбус, ескалатор, аероплан, мітинг, ринг, джин, матч, старт, фініш, теніс, хокей, футбол, аут, ленч, лідер, ноу-хау, піжама. · із французької — назви предметів туалету, страв, побуту: бюро, купе, шасі, лото, блуза, жабо, грим, кокарда, мансарда, манжета, медаль, метрдотель, пансіонат; Є тенденція вживати іншомовні терміни і в офіційно-діловому стилі, і в публіцистиці, і в художній літературі. Та все ж основною сферою застосування термінологічної лексики є науковий стиль української мови. У таких текстах, призначених для фахівців певної галузі, терміни не пояснюються, тому таким важливим стає засвоєння терміносистеми фаху вже з першого курсу навчання. Терміни — це слова або усталені словосполучення, що чітко й однозначно позначають наукові чи інші спеціальні поняття. Як правило, терміни — це слова іншомовного походження (вектор, генератор, політологія) або кальки з них, утворені на питомому матеріалі (кисень, напівпровідник, теплообмін). З одного боку, термінологія повинна обслуговувати потреби тієї нації, в мові якої створена, з іншого боку, при творенні термінології слід зважати на її інтернаціональну комунікативну функцію, яка дедалі зростає. Спільні тенденції в розвитку термінології різних мов переплітаються з власними національними традиціями. Поєднання запозичених і питомих елементів у сучасній українській термінології не порушує її фонетичної га граматичної структури, її самобутнього обличчя. Професіоналізми — це слова та словосполучення, властиві мовленню певної професійної групи людей (назви знарядь праці, трудових процесів, специфічні професійні вислови тощо). Наприклад: дупло (у зубі), удар (у друкарстві), підвал, шапка (у газеті).

За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу. Найчастіше професіоналізми застосовуються в усному мовленні людей певної професії. У писемній формі нони вживаються у виданнях, призначених для фахівців окремих галузей науки та виробництва (буклети, інструкції тощо). Неологізми — слова, що означають нові поняття й предмети. Найчастіше неологізми — це слова, які стали термінами або професіоналізмами. На початку 90-х років минулого століття ніхто не сумнівався, що для утвердження державності треба відроджувати українську мову в усіх сферах суспільного життя, бо внаслідок кількавікового чужомовного панування її понівечили та перетворили в суржик, а сферу вживання обмежили побутом, красним письменством і піснями. У 1992-1994-х роках термінологію розробляли (і фінансували) у межах “Державної програми розвитку української мови”, далі ця тема та згадка про відродження поступово зникли, а проблем не вирішували, чому сприяли, зокрема, двомовні (російсько-українські) та чисто російські стандарти. Напрями діяльності Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології (ТК СНТТ), оперті на засадах відродження української науково-технічної термінології та розвитку фахової мови, не втратили своєї актуальності й сьогодні — в розрізі вимог Конституції України (статті 10, 11) та Постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 998 про “Комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української мови”, бо “Нині мовна ситуація в Україні характеризується низкою негативних явищ і тенденцій. Українська мова як державна ще не дістала належного застосування в галузях права, освіти, культури, науки, інформатики, військової справи, судочинства тощо” (цитата зі згаданої Постанови). У своїй праці ТК СНТТ керується настановчими документами Держстандарту — спочатку КНД 50-011-93 [КНД], а тепер ДСТУ 3966-2000 [ДСТУ], в яких виразно зазначено основні вимоги до терміна: 1) однозначна відповідність терміна до поняття (термін повинен означати тільки одне поняття); 2) умотивованість терміна, тобто відповідність лексичного значення терміна (прямого, безпосереднього, внутрішнього значення слова чи словосполуки) до позначеного ним поняття; 3) системність; 4) раціональна стислість; 5) словотворча (дериваційна) здатність; 5) мовна правильність. Цілком зрозуміло, що згадані вимоги найкраще виконує термін, складений з питомо українських мовно правильних і стислих слів із великою словотворчою здатністю. Коли в термін уводять чужі слова (терміноелементи), то виникає додаткова проблема правильного (у межах певної сфери застосовування) їх перекладу на українську мову, унаслідок чого такий термін не доступає до широкого загалу (з економічного погляду це невигідно!). У ДСТУ [2] передбачено ”змогу в нормативних документах вживати дієслова на правах застандартизованих термінів, оскільки для української мови дієслівний спосіб позначання процесів природніший за іменниковий”. Чуже слово в українській мові переважно не утворює дієслова та повноцінного гнізда і має малу словотворчу здатність — так, із 30-ти гнізд орфографічного словника (щонайменше з 2-х чужих слів) від абажур до авіа лише 7 містять дієслова (аблактувати, абонувати, абордувати, абортувати, абсолютизувати, абсорбувати, авансувати), а інші гнізда складаються лише з іменників і прикметників (абажур, абажурний, абажурчик ; аберація, абераційний ; абревіатура, абревіатурний, абревіація тощо). Практично завжди дієслова від чужих слів та відповідні віддієслівні іменники довгі, бо містять суфікс -ува- (а питомо українські дієслова переважно цього суфікса не мають — натискати, натиснути ; робити, зробити ; виконувати, виконати тощо). Із погляду раціональної стислості та вмотивованості терміна завжди доцільно проаналізувати значення складників кожного чужого слова й унаслідок цього вилучити зайві суфікси. У теперішній українській термінології надзвичайно багато чужих слів недосконалої побудови зі зовсім семантично зайвими і здеорієнтівними суфіксами (- аль -, _ ир -, — из — тощо), що лише деколи можна виправдати милозвучністю. Дуже багато мовно необґрунтованих і зайвих прямих запозичень з російської мови, а також цілком невдалих кальок. За 12 років незалежності України не помітно вислідів мовознавчої праці, які б усували мовні та мовно-термінологічні недоліки. Маємо цілком чужу термінологію у фармацевтиці й напівчужу — в медицині, математиці, лінгвістиці, частково — у фізиці, хімії тощо. Не йдеться про те, що треба вилучати чужі терміни, а про те, щоб мати і засвоєний на український лад чужий термін, і власне український (народну назву) та застосовувати залежно від потреби. Найбільше зросійщено виробничо-технічну термінологію.

Донедавна бюлетенів Інституту українознавства ВУАН ніхто не бачив. Тепер ці матеріали відкрито для кожного, і важливо їх дослідити, щоб оцінити ситуацію в термінології, яка загалом набагато гірша, ніж у літературній мові. Із журналу “Мовознавство” № 2 за 1934 р. [3. Хроніка] дізнаємося, що “Націоналістичне шкідництво і перекручення в галузі українського мовознавства виявилося в усіх ділянках мови — в термінології, синтаксисі, правописі тощо”. Велася шалена боротьба за словоформи, характерні для російської мови, і проти обстоюваних націоналістами характерних ознак української мови, які відрізняли її від російської, а саме (у переліку “С” позначає вимоги до Слова): С4.

За іншомовні слова на — оз, — із, — ез і проти слів на — иза, — іза, — еза. С7. За відповідники на — подібний до російських прикметників зі складниками _ образный, — видный і проти — уватий, — астий, — истий. С9. За прикметники на — очний від іменників жіночого роду на — ка з попереднім приголосним і проти прикметників на — овий. С13. За “творення прикметникових форм типу дієприкметників активних” (існ у ючий, пан у ючий, меншовикуючий). У цьому ж документі [4. Резолюції] йдеться ще про інші стилістичні риси української мови, ніж це подають “націоналістичні рецепти” на підставі “шкідницької теорії й практики”, тобто йшла боротьба (у переліку “М” позначає вимоги до Мови): МЗа орудний відмінок “дієвої особи при формах на — но, — то при пасивних присудках і атрибутах” (це зроблено мною ; затверджено з’їздом). М3. За конструкцію з орудним присудковим (він є (був) ковалем) і “проти заступання її іншими конструкціями, особливо з “ за ”. ”. М4. За конструкцію “з віддієслівним іменником на -ння, -ття, в позиції родового відмінка, залежного від другого іменника” (спосіб збирання матеріалів) і проти “інфінітива замість нормального іменника” (спосіб збирати матеріали). М5. За ступенювання прикметників за типом більш глибокий, найбільш глибокий і проти ступенювання лише за типом глибший, найглибший.

М6. За керування при ступеневих прикметниках родовим відмінком (стіна вища п’яти метрів) і проти конструкцій з “ за ” (стіна вища за п’ять метрів). М8. За природні конструкції з “ по ” (розподіл по групах) і проти конструкцій з орудним відмінком (розподіл групами). Розглянувши подані вище вимоги до словоформ (С1-С13) і мовного стилю (М1-М10) ще раз переконуємося, що кожна з цих вимог містить характерну рису російської мови і як наслідок наближає українську мову до російської. А виконання всіх вимог разом — це черговий за багатолітню історію етап знищування української мови, цього разу — уневажненням її характерних рис. Унаслідок аналізування математичного, фізичного та виробничого бюлетенів [5. МБ, 6. ФБ, 7. ВБ] та порівняння з великими академічними словниками отримано такі дані стосовно затосування схвалених цими бюлетенями „правильних” словоформ на зразок російських (у переліку „А” означає Аналіз, висліди Аналізування): АПрикметники в дієприкметникових формах на — аючий, — иючий, — іючий, — уючий, _ яючий. Усього в бюлетенних виправленнях до відповідних трьох термінологічних словників містяться 104 такі форми, з яких на сьогодні залишилося лише 22 (за даними електронних „Словників України” 2001 року [8. СУ]). Зокрема, у ФБ було 59 таких форм, а залишилося 18 у 2001 р. [8. СУ] (у 1955 р. залишалося 22 [9.

РУС], у 1970-1979 р.р. — 21 [10. СУМ], у 1994 — 16 [1ОСУМ]). Термінів з такими формами у ФБ було 118. За даними з Інверсійного СУМ [1ІСУМ] у СУМ зафіксовано загалом 351 таких дієприкметникових форм без типового для українських прикметників на — ачий, — учий, _ ючий, — ячий наголосу на передостанньому складі, тобто створених цілком на зразок російських активних дієприкметників. Серед них 197 слів на — аючий, — яючий (покриваючий, дотліваючий, підкоряючий, одуряючий), 3 слова на -и`ючий (виючий, миючий, ниючий), 43 слова на — іючий (нержавіючий, самодовліючий), 217 слів на -у ючий (стискуючий, продукуючий, обезболюючий, осліплюючий). Доречно ще раз підкреслити, що йдеться лише про прикметники в формі російських дієприкметників. Отож, запозичених з російської мови активних дієприкметників теперішнього часу на -чий типу покриваючий, продукуючий нема. Також нема й своїх дієприкметників на — чий типу могучий, ревучий, квітучий, лежачий, сидячий, бо вони давно втратили дієслівні властивості й стали прикметниками. Важко збагнути, чому ж ми пишемо в підручниках і правописах, що активні дієприкметники існують? Щоправда, всюди й завжди зазначали й зазначаємо, що їх вживають зрідка 16. Лише Правопис 1993 [17] цілком зняв ці обмеження, очевидно, щоб полегшити подальший процес зросійщення. Чого чекали, те й маємо — виходять “нові” й “сучасні” словники з безліччю нових «дієприкметників» й інших покручів. Наприклад, “Орфографічний словник наукових і технічних термінів» [18] 1999 року (з надназвою “Україна: Новий суспільний проект”) із серії “Сучасні словники України” презентує понад 200 нових утворів на зразок: акумул ю ючий, альтернуючий, анігілюючий, асинхронізуючий, блокуючий, вивчаючий, видаляючий, виражаючий, висловлюючий, відображуючий, вологопроникаючий тощо. Сам факт запозичення з російської мови прикметників, на які вона найбідніша, у найбагатшу на типи прикметників українську мову — це чисте безглуздя. Але, якщо це лише етап до дійсного перетворення їх у дієприкметники, то після цього всі українські прикметники стануть зайві й українська мова зникне. Такі словоформи виявлено лише у виробничому бюлетені [7. ВБ] (потерпіла на ці суфікси передусім виробничо-технічна термінологія!) — із початкових 33 -х слів на — щик залишилось 6, а російських слів на — щик, — счик, з яких могли б зробити українські кальки, було 19Із 21 слів на — чик залишилось 6, а всього російських слів на — чик у бюлетені — 78. СУМ містить загалом 40 слів на -чик : нала дчик, об їждчик, лебідчик, заводчик, сахарозаводчик, наводчик, підводчик, обходчик, підвожчик, загружчик, затяжчик, датчик, обкатчик, грозовідмітчик, розмітчик, начотчик, льотчик, нальотчик, вертольотчик тощо.

Зафіксовано також 47 слів на — щик як виконавців дії: сплавщик, поставщик, заготовщик, поставщик, сищик, бакенщик, доменщик, полотенщик, оцінщик, гонщик, піднощик, перенощик, рознощик, донощик, виборщик, тральщик, холодильщик, пильщик, здольщик, паяльщик тощо. Згадані три бюлетені [МБ, ФБ, ВБ] разом містять 61 таких слів, а термінів з цими словами набагато більше — 377 (у російській частині — 367).

Зокрема, у МБ — термінів 253, ФБ — 113, ВБ — 11 (у виробничу термінологію чужинецькі слова не допускали!). Чимало слів із бюлетенів містять явно зайві суфікси — аль — (пропорціональність, ромбоідальний, синусоїдальний, потенціальний (про ене`ргію) тощо). СУМ містить 280 цілком чужих слів на — альний (численні слова з українськими складниками типу чотириканальний, щоквартальний, багатонаціональний, півфінальний не враховано). Серед цих чужослів: 9 типу колоїдальний, сфероїдальний, які без втрати милозвучності доцільно скоротити до форми колоїдний, сфероїдний ; 50 типу гімназіальний, магнезіальний, епітеліальний, філіальний, преміальний, конфіденціальний, преференціальний, утворених переважно від іменників на -ія, -ій (гімназія, епітелій, філія, преференція), для яких оптимальна форма — гімназійний, магнезійний, епітелійний, філійний, премійний, конфіденційний, преференційний ; 27 з суфіксами -ональ-, серед яких або зайвий (дезорієнтівний) суфікс — аль — (полігональний > полігонний, зональний > зонний, регіональний > регіонний, меридіональний > меридіанний, ембріональний > ембріонний гормональний > гормонний), або обидва суфікси, бо їх нема у твірному іменнику на — ія (оказіональний > оказійний (оказія), конфесіональний > конфесійний (конфесія), конвенціональний > конвенційний (конвенція), субстанціональний > субстанційний (субстанція), емоціональний > емоційний (емоція), пропорціональний > пропорційний (пропорція), конституціональний > конституційний (конституція)). В окремих випадках теба залишити обидві прикметникові форми залежно від твірного слова (професіональний від професіонал, професійний від професія, персональний від персонал, персонний від персона, функційний від функція, функціональний від функціонал). Очевидно, що в деяких прикметниках доведеться залишити — аль — через їхнє походження від іменників на — ал (скандальний, сандальний, сигнальний, феодальний), а також лише з причини милозвучності (тональний, зодіякальний, плюральний, фіскальний, тріумфальний). Такі прикметники також бачимо лише у ВБ [7]. Їх усього 8, досі у словниках залишилось 4 (арочний (арка), балочний (балка), заклепочний (заклепка), маточний (матка)). СУМ містить загалом 73 такі словоформи: трубочний, розливочний, постановочний, командировочний, заявочний, безпересадочний, усадочний, замазочний, обрізочний, посилочний, стрілочний, оціночний, пригоночний тощо. Віддієслівних іменників на — овання як познаки висліду чи об’єкту дії в МБ та ФБ нема, у ВБ — лише один (риштовання), застосований двічі. У словниках вони трапляються також не часто: поділковання [19. СФТ, літери А-И]. Іменників на — ування як назв дії чи події найбільше застосовано у ВБ — 239, у МБ — 60, ФБ — 70. Усього іменників на — ння відповідно: 524 [ВБ], 394 [МБ], 453 [ФБ]. Жодної спроби назвати дію чи подію дієйменником (інфинітивною формою дієслова) не виявлено. Шкода, бо з двох висловів „Це добрий спосіб розв’язати задачу” і „Це добрий спосіб розв’язання задачі” перший виграє. Загалом іменники на — ння позначають (недоконану) дію 756 разів (387 [ВБ], 210 [МБ], 259 [ФБ]), подію (доконану дію) — 448 разів (131 [ВБ], 138 [МБ], 179 [ФБ]), вислід чи об’єкт дії — 99 разів (28 [ВБ], 50 [МБ], 21 [ФБ]). Виявлену диспропорцію між кількістю іменників на — ння, що позначають дію (756) і подію (448), можна дуже легко пояснити — автори бюлетенів, намагаючись залишити тільки один із таких двох іменників, щоб допасуватися до російської мови, де відповідний віддієслівний іменник на — ение не розрізняє доконаного і недоконаного виду, надавали перевагу українському іменникові недоконаного виду [ФБ]: За такого способу добору в бюлетені не залишилося місця для слів: усмоктання, увіссання, висушення, відступлення, відхиляння, відштовхнення. Унаслідок отакої політико-філологічної діяльності сьогодні маємо напівпорожній словниковий фонд: 4500 віддієслівних іменників на — ння недоконаного виду і вдвічі менше — доконаного виду.

І ніхто не намагається ці словникові прогалини заповнити. Далі подано ще висліди порівняльного дослідження „Словника фізичної термінологіїФаворського, виданого у 1932 р. [19. СФТ], і „Фізичного термінологічного бюлетеня” 1935 р.

[6. ФБ], у якому опубліковано критичні завваження та виправлення до згаданого словника. Зважаючи на трудомісткість, досліджено лише частину словника (літери А-И) та відповідну частину бюлетеня. Досліджена частина СФТ (літери А-И) містить 960 термінологічних статей і займає неповних 30 сторінок словника, що становить 26 % його повного обсягу (115 сторінок). Побудовано 955 сладених статей, кожна з яких вміщує дані з бюлетеня та словника (ФБ додатково містить 5 реєстрових слів, яких у СФТ не було). А6. 236 статей чи підстатей бюлетеня відкидають українські терміни-синоніми до основного терміна — того самого і в словнику, і в бюлетені (вилучені терміни наведено після знака //; в усіх прикладах підстатті починаються з маленької літери): А7. Скопійовано чи скальковано 166 російських термінів (їх подано після тире), а українськими термінами знехтувано (їх подано після знака //), зокрема: восполнять, восполнить — поповня`ти, попо`внювати, попо`внити // (возмещать недостаток) надолужа`ти, надолу`жувати, надолу`жити, (добавлять) поповня`ти, попо`внювати, попо`внити, допо`внювати, допо`внити. А8. Скопійовано чи скальковано з російської 107 чужих термінів (їх подано після тире), а українськими термінами чи терміноелементами знехтувано (їх подано після знака //), наприклад: А9. Скопійовано або скальковано з російської 69 чужих термінів чи терміноелементів (їх подано після тире), а засвоєними на український лад чужими термінами й елементами знехтувано (їх подано після знака //), наприклад: А10. У 18-ти термінних словах змінено роди іменників на російський зразок (спочатку подаємо змінений рід, а після знака // — оригінальний), наприклад: А1У 12 -ти термінах застосовано складні прикметники на — подібний замість прикметників на — уватий, — частий, — овий, наприклад: Разбавка, разбавление (водой) — розба`влення, розбавля`ння // розво`джування, розве`дення; розрі`джування, розрі`дження; розпуска`ння, розпу`щення. ВВироблені засади практично реалізовано в бюлетенях Інституту мовознавства, в яких на цих засадах „виправлено” помилки термінологічних словників. В3. Не всі нововведення з бюлетенів потрапили у великі академічні словники, призначені для широкого вжитку. Очевидно, що укладачі та редактори словників розуміли недоречність нових терміноформ і не вводили їх свідомо. В4. Значну частину зросійщених термінів і термінних слів на тодішніх засадах „зближання мов” досі вміщують великі академічні словники (віддієлівні слова на -аючий, -уючий, -очний, -чик, -щик, чужі на -(он)альний, віддієслівні іменники на -ка на позначення дії та багато інших). В5. Російські мовно-стилістичні риси (М1-М10) досі присутні у непривабливому мовленні не лише широкого загалу, але й значної частини філологів. 1-й підхід — формальний. Головним для нього є кількісний показник — якнайскоріше видання словника. Поквапливість у термінологічній справі не приносить користі — це в кращому випадку. У гіршому — розхитує терміносистему, подає неправильні орієнтири для користувачів. «Термінологія — це не поле для здобуття слави, для козакування. Це. натомість муравлина, забарна праця, найчастіше зовсім недооцінювана» (А. Вовк). 2-й підхід — етнографічний. Він ґрунтується на ідеї відродження національної термінології НТШ та Інституту Української Наукової Мови. Творці словників прагнуть повернути до сучасної української термінології майже всі терміни початку століття. 3-й підхід — консервативний. Його прихильники виступають за збереження української науково-технічної термінології такому вигляді, якого вона набула за радянського часу. Це так званий принцип «реальної мови». 4-й підхід — інтернаціональний. Для нього характерне введення до української науково-технічної термінології великої кількості запозичень із західноєвропейських мов, особливо з англійської. 5-й підхід — поміркований. Він передбачає упорядкування української науково-технічної термінології з урахуванням історичних, національних, політичних чинників і вироблення її оптимального варіанту. Сучасні українські термінологи глибше, ніж їх попередники початку століття, розробляють теорію терміна як мовного знака, теорію термінології як підсистеми загальнолітературної мови. Так,. Перхач вважає, що термінологія, як і загальнолітературна мова, повинна характеризуватися такими чинниками: досконалість, економічність, консонансність. Під досконалістю термінології дослідник розуміє її чітку граматичну структуру, логічність та вмотивованість термінів; під економічністю — її інформативність, легкість у вивченні, короткість терміноодиниць; під консонансністю — милозвучність, артикуляційну та правописну зручність термінів. Під час визначення основних принципів термінотворення українські термінологи спираються на досвід європейської науки в цій справі — над виробленням образу ідеального терміна працювали такі відомі термінологи, як Е.

Вюстер,.С. Лотте, О.О. Реформатський, Ш. Баллі та ін. У наш час, коли українська мова стала державною, актуальними завданнями національного мовознавства є створення і внормування терміносистем, міжнародне узгодження термінів, теорія і методика термінологічної роботи.

Упродовж останніх десятиліть українська термінологія є об’єктом широкого зацікавлення науковців, які досліджують її в синхронному та діахронному аспектах з метою впорядкування та систематизації. Дослідження галузевих термінологій пов’язані з розглядом вузькоспеціальних питань про зміст та історію тієї чи іншої науки, з вирішенням загальних проблем лексикології, дериватології, граматики та історії літературної мови, а також найбільш складних проблем загального мовознавства (проблеми знака, значення, слова і поняття). Отже, найскладнішим у вирішенні проблеми є те, що в українському мовознавстві якщо й зустрічаються праці, присвячені дослідженню галузевих термінологій, більшість із них вже застарілі та не відповідають актуальним потребам суспільства. ДСТУ 3966-2000 Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять. -. : Держстандарт України, 2000. 35. Математичний термінологічний бюлетень. Виправлення до математичного словника чч. 1,2,3 ВУАН, Інститут мовознавства, № 2, Вид. ВУАН, 1934. Подобные документы. Вигук та звуконаслідування як частини української мови, відвигукові одиниці: поняття, особливості, класифікація. Структурно-семантичний зміст та функціональна характеристика вигуків і ономатопоетичних слів. Стилістичне використання вигукової лексики. Давня та сучасна українська лексикографія. Поняття словника.

Орфографічний словник української мови. Тлумачний словник української мови. Словник синонімів української мови. Винекнення лексикографії з практичних потреб пояснення незрозумілих слів.

Формування словникового складу японської мови. Види іншомовних запозичень, «васейейго» як феномен лексики. Відсоток запозичених слів в лексиці японської мови, популярність в її лексичному складі англійських слів на сучасному етапі, обґрунтування. Вплив розвитку суспільства на словниковий склад мови. Лінгвістичні підходи до вивчення проблеми неологізмів, їх класифікація. Моделі словотвору та їх характеристика. Особливості перекладу неологізмів суспільно-політичної сфери засобами української мови. Поняття архаїзми, напрямки дослідження архаїзмів в лексикографі. Тематичнi групи архаїзмiв, значення слiв архаїзмiв у тлумачному словнику української мови. Iвченка. Співвідношення архаїчного значення слів, особливості створення сучасних словників. Визначення поняття терміну у лінгвістиці. Класифікація англійських термінів. Особливості відтворення комп’ютерної термінології українською мовою. Кількісний аналіз засобів перекладу англійських скорочень з обчислювальної техніки, Інтернету, програмування. Номінації сфери одягу сучасної людини. Дослідження особливостей іншомовної лексики як одного з пластів української мови. Визначення основних джерел запозичення слів із значенням «одяг», класифікація цих лексичних одиниць за ступенем засвоєності у мові. Українська мова I EdEra. Перед вами перший курс «Українська мова та література». Ми розглянемо основні розділи мовознавства, знати які необхідно для успішного складання ЗНО та подальшого засвоєння матеріалу. Вивчення фонетики навчить правильно вимовляти слова. Графіки — відображати їхню вимову на письмі. Орфографії — не робити помилок у такому відображенні. Будови слова та словотвору — утворювати нові слова та розкладати існуючі на окремі частини. Вивчення лексикології познайомить з багатством української мови і навчить його використовувати за призначенням. А фразеологія дозволить зробити ваше мовлення яскравішим. Половина курсу присвячена морфології, без вивчення якої не можна знати жодної мови. Для учнів 9-11 класів, які прагнуть вчитися на відмінно. Для майбутніх абітурієнтів, які хочуть добре скласти ЗНО та вступити в провідні вищі навчальні заклади країни. Для студентів всіх спеціальностей, яким замало занять з української мови в університеті. Для дорослих, які хочуть поновити шкільні знання. Програма та детальна інформація. Фонетика Графiка Фонетика. Голоснi й приголоснi звуки. Приголоснi твердi i м’якi, дзвiнкi й глухi. Графiка. Позначення звукiв мовлення на письмi. Алфавiт. Звукове позначення букв я, ю, є, ї, щ. Фонетична транскрипцiя. Склад. Складоподiл. Наголос Уподiбнення приголосних звукiв. Найпоширенiшi випадки чергування голосних i приголосних звукiв. Основнi випадки чергування у-в, i-й. Лексикологiя Фразеологiя Будова слова Словотвiр Лексичне значення слова. Багатозначнi й однозначнi слова. Пряме та переносне значення слова. Омонiми. Синонiми. Антонiми. Лексика за походженням. Власне українська лексика. Лексичнi запозичення з iнших мов. Загальновживанi слова. Професiйна, дiалектна, розмовна лексика. Термiни. Застарiлi й новi слова (неологiзми). Нейтральна й емоцiйно забарвлена лексика. Фразеологiзми. Приказки, прислiв’я, афоризми.

Будова слова. Основа слова й закiнчення. Значущi частини слова: корiнь, префiкс, суфiкс, закiнчення. Словотвiр. Твiрнi основи при словотвореннi. Основа похiдна й непохiдна. Основнi способи словотворення. Складнi слова. Способи їх творення.

Сполучнi голоснi у складних словах. Проміжний екзамен 3. Морфологiя I Iменник Прикметник Морфологiя. Iменник як частина мови. Iменники власнi та загальнi, iстоти й неiстоти.

Рiд iменникiв: чоловiчий, жiночий, середнiй. Iменники спiльного роду. Число iменникiв. Вiдмiнки iменникiв.

Написання i вiдмiнювання чоловiчих i жiночих iмен по батьковi. Правопис iменникiв. Вiдмiни iменникiв: перша, друга, третя, четверта. Подiл iменникiв на групи. Особливостi вживання та написання вiдмiнкових форм. Прикметник як частина мови. Розряди прикметникiв за значенням: якiснi, вiдноснi та присвiйнi.

Ступенi порiвняння якiсних прикметникiв: вищий i найвищий, способи їх творення. Правопис прикметникiв. 4. Морфологiя II Числiвник Займенник Прислiвник Числiвник як частина мови. Розряди числiвникiв за значенням: кiлькiснi (на позначення цiлих чисел, дробовi, збiрнi) й порядковi. Групи числiвникiв за будовою: простi й складенi. Вiдмiнювання числiвникiв. Узгодження числiвникiв з iменниками.

Особливостi правопису. Позначення часу. Займенник як частина мови. Розряди займенникiв за значенням: особовi, зворотний, присвiйнi, вказiвнi, означальнi, питальнi, вiдноснi, неозначенi, заперечнi. Особливостi їх вiдмiнювання. Правопис займенникiв. Прислiвник як частина мови. Розряди прислiвникiв за значенням. Ступенi порiвняння прислiвникiв: вищий i найвищий. Правопис прислiвникiв. 5. Морфологiя III Дiєслово Дiєприкметник Дiєприслiвник Службовi частини мови та вигук Дiєслово як частина мови. Форми дiєслова. Безособовi дiєслова. Види дiєслiв: доконаний i недоконаний. Часи дiєслова. Способи дiєслова. Дiєвiдмiни дiєслiв. Чергування приголосних за дiєвiдмiнюванням. Правопис дiєслiв. Дiєприкметник. Активнi та пасивнi дiєприкметники. Вiдмiнювання дiєприкметникiв. Дiєприкметниковий зворот. Безособовi форми на -но, -то. Дiєприслiвник. Дiєприслiвники доконаного й недоконаного виду, їх творення. Дiєприслiвниковий зворот. Прийменник як службова частина мови. Групи прийменникiв за походженням: непохiднi й похiднi.

Групи прийменникiв за будовою: простi, складнi й складенi. Правопис прийменникiв.

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучникiв за значенням: суряднi й пiдряднi. Групи сполучникiв за вживанням та за будовою. Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням i вживанням: формотворчi, словотворчi, модальнi. Правопис часток. Вигук. Групи вигукiв. 6. Орфографiя Правопис лiтер, що позначають ненаголошенi голоснi [е], [и], [о] в коренях слiв. Спрощення в групах приголосних. Змiни приголосних за творення слiв. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних i збiгу однакових приголосних звукiв. Правопис префiксiв i суфiксiв. Правопис великої лiтери. Лапки у власних назвах. Заключний екзамен.