показати класні танцювальні рухи

Збірник дпа 11 українська мова 2021 танцювальні рухи показати класні фізика 11 класс володимир сиротюк відповіді.

Закони фізики і танцювальні рухи. Танці – ритмічні, виразні рухи тіла, зазвичай вибудовуються в певну композицію і виконувані з музичним супроводом. І ось може виникнути гіпотеза-твердження: знання законів фізики та застосування їх в роботі танцівників має допомогти їм у виконанні танцювальних елементів і зменшити ймовірність травмованості. Для того щоб підтвердити цю гіпотезу необхідно розібрати основні танцювальні рухи. Екзерсис (фр. Exercice – «вправа», від лат. Exercitium) – комплекс всіляких тренувальних вправ, що становлять основу уроку класичного танцю, який сприяє розвиткові сили м`язів, еластичності зв`язок. Досить часто для початківців танцюристів утримати баланс буває важко, навіть маючи опору. Впевнено стояти на ногах, а часто навіть на одній, допоможе дотримання простого правила: вертикальна проекція центра ваги повинна знаходитися всередині площі опори. Наочний приклад цього закону – Пізанська вежа, вона не падає, тому що закономірність дотримується (допустимо невелике порушення, оскільки вона вкопана в землю). Якщо ж центр ваги виконавця зміщується, то людині доводиться переступити і прийняти нову позу. Так само діє залежність: чим вище центр тяжіння, тим більш складне становище викликає збереження стійкого становища.

Так, наприклад, в іграшках типу «неваляшки», де центр тяжіння розташовується дуже низько, за рахунок чого вони стійкі. Тобто це все пояснює в фізиці стійка рівновага. Техніка обертань так само дуже важлива в класичному танці, як не дивно, вони безпосередньо залежать від рівноваги, але в даних випадках діють дещо інші закони. Приклади обертань: pirouette (пірует), fouetté (фуете) і ін. Нам вдасться розібратися в тому, як балерина виконує обертальні рухи з величезною швидкістю, якщо ми проаналізуємо стан її корпусу. Виконавиця витягується, подібно струни, і відставляє ногу або руку перпендикулярно виконуваному руху. Створюється враження ніби, вона відштовхується кожен раз від невидимої стіни. Насправді ж головним помічником танцівниці є закон збереження кутового моменту – щоб підвищити швидкість обертання потрібно знизити масу або наблизити її до осі обертання. Це вона і робить, притискаючи руки або ногу до тіла. Пірует (pirouette).

Починаючи пірует, танцівник ставить опорну стопу на носок, відштовхується робочою ногою від підлоги, надаючи собі обертальний імпульс. За частку секунди він приймає необхідну позу, якій відповідає початковий момент інерції, тому початкова швидкість обертання виконавця досить низька. Балерун (або балерина) притискає руки і опускає ногу. Момент інерції скорочується в 7 разів, на стільки ж збільшується кутова швидкість – завдяки чому балерун робить кілька швидких оборотів на шкарпетці, а для того щоб припинити крутитися, він знову піднімає ногу і руки, тоді швидкість зменшується і танцівник зупиняється. Фуете (fouetté). При виконанні fouetté діють два принципи – прояви закону збереження моменту імпульсу.

Відомо, що момент імпульсу – це спрямований перпендикулярно (в нашому випадку вертикально вгору) і пропорційно швидкості кутового обертання вектор. Існує прийом, який використовується при здійсненні фуете: танцівниця піднімає руки в 3 позицію, завдяки цьому вона починає обертатися швидше. Це здійснюється через ті ж правила закону. Отже, ми можемо зробити висновок: всі шокуючі обертання – це правильне застосування закону збереження моменту імпульсу і обертального імпульсу. Стрибки – це найбільш трудомістка частина уроку класичного танцю.

Підготовка до стрибків займає величезну кількість часу, для того щоб зміцнити м`язи і напрацювати силу ніг. Прискорення танцюристів під час стрибка можна порівняти з результатами кращих спортсменів (стрибунів у висоту). Тіло танцюриста під час стрибка розвиває швидкість до 4, 5 м/с приблизно за 0, 25. Розділимо 4, 5 м на 0, 25 с і отримаємо прискорення рівне 18 м/с2 (2g). Наприклад: ліфт, починаючи рух, має перевантаження від 1, 3 g до 1, 6g. Знайдемо потужність стрибка балетного танцюриста. Припустимо, що маса балеруна 65кг, значить робота дорівнює 650Дж (0,16 кілокалоріям). Отже, потужність стрибка тривалістю 0,2 секунди дорівнює 650Дж/0,2с. Отримаємо 3250Вт (приблизно 3,3кВт), що рівне близько 5 кінським силам. Щоб злетіти вгору виконавцю необхідно докласти ще більше зусиль, адже треба змінити горизонтальну складову набраної швидкості у вертикальну. Горизонтальна швидкість танцюриста становить приблизно 8м/с, а вертикальна – 4,6м/с. Grand jetе. Як танцюристи досягають «ілюзії польоту»?

Виконуючи grand jetе, танцівниця нібито летить над сценою, але насправді її центр ваги описує параболу, як і будь-який об`єкт під час падіння керується виключно гравітаційною силою. Але тіло людини змінює конфігурацію під час польоту. Стрибаючи, балерина розширює ноги і руки. Такий маневр робить приземлення (падіння) практично непомітним і створює відчуття невагомості виконавиці. Pas de Chat. Інший стрибок, який створює подібну ілюзію – Pas de Chat (крок кішки). Танцівниця робить pliе, а під час наростання кроку різко піднімає по черзі коліна, виходить, що на момент найвищого положення ноги знаходяться в повітрі в один час. Танцівниця нібито завмирає в повітрі на частку секунди. Приземляючись, вона опускає ноги також по черзі, що робить падіння м`яким і плавним. Здатність балерини тримати положення в повітрі називають балон. Приземлення важлива частина стрибка, так як закони фізики встановлюють, що імпульс повинен бути розсіяний. Важке приземлення зруйнувало б всю ілюзію легкості, чи навіть, можливо, травмувало танцівницю. Секрет вирішення проблеми – це підлога, розроблена для поглинання удару. Також балерина згинає коліна (plié) і розтягує ногу від пальців до п`яти.

Це потрібно не тільки для артистичного задуму, але і для безпеки виконавиці. Цю техніку повинні викладати лише компетентні викладачі. Щоб справлятися зі своєю партією, балерина нібито кидає виклик земному тяжінню, працюючи на максимум.

Основи фізики і науки людського сприйняття забезпечують розуміння того, як це досягнуто. Підтримка – один з найкрасивіших елементів балетних номерів. У цирку, наприклад, один артист може утримати цілу групу, трохи балансуючи, для того, щоб центр ваги всієї «конструкції» проходив всередині площі опори. Танцівнику балету навряд чи доводиться утримувати більше однієї партнерки. Тому він легко дотримується стійкість при виконанні різних підтримок, стежачи лише, щоб загальний центр ваги виконавців завжди перебував точно над його ступнями. На основі всього вищесказаного можна зробити висновок, що артист – це не тільки фізично підготовлена ​​людина, але і в якійсь мірі фізик. Адже кожен номер має бути ідеально відпрацьований, а без знань фізики це досить важко. Відповідно, підготовка танцю завжди здійснюється за допомогою цієї точної науки. . Фахівці вважають, що перевага занять танцями над іншими видами спорту є очевидною. У танці пра­цює все тіло — від пальців рук і ніг до хребта, а окре­мі види спорту тренують лише певні групи м’язів. Ко­ли дитина займається танцями, підвищується кардіореспіраторна витривалість (зміцнення серцевого м’яза і збільшення об’єму легень), поліпшується ко­ординація, удосконалюються пропорції тіла, форму­ються гарна постава та гнучкість. Не варто забувати і про позитивний вплив танців на психологічне здоров’я дитини. Сором’язливість, незграбність, похмурість зникають у дітей вже після кількох занять. Дітей більше не турбують комплек­си щодо своєї зовнішності, зникає скутість у спілку­ванні з протилежною статтю. Танцюючи, діти не тільки фізично розвивають­ся, але й вчаться правильно сприймати і відчувати музику. Основна мета занять будь-яким видом тан­ців — усебічний розвиток дитини. Танці сприяють розвитку фантазії дітей і здатності імпровізувати. Заняття танцями допо­магають найбільш яскраво розкрити характер та індивідуальність дитини, розвинути такі якості, як цілеспрямованість, організованість і працьови­тість; виробити природну грацію рухів, гнучкість, спритність, пластичність і координацію, здатність виражати почуття й емоції через танець. На початку XX століття швейцарський компо­зитор і педагог Еміль Жак Далькроз розробив систе­му музично-ритмічного виховання дітей, що донині є однією з найбільш відомих і популярних методик музичної освіти у світі. Е.-Ж. Далькроз справедли­во вважав, що за допомогою спілкування з музикою і танцями діти вчаться пізнавати світ і самих се­бе, а заняття танцями не тільки розвивають му­зикальність, а й допомагають виховувати увагу, во­лю і комунікабельність. Е. Ж. Далькроз — творець і поширювач системи ритмічного сприйняття. Суть його методики полягає в розвитку в дітей музикаль­ного слуху, пам’яті, пластики з допомогою спеціаль­них тренувальних вправ. Карл Орф 1978 року створив систему темброво­го ритмічного виховання на основі звучань жестів — притупування, ударів, клацань; використав музичну гру як основний вид музично-ритмічного руху; ре­комендував часте застосування мовлення для ство­рення різних тембрів. Сьогодення комп’ютеризації та інформації ви­магає від людини великої творчості, пошуку, пізнан­ня. У наш час інформаційних технологій діти бага­то часу проводять перед екранами моніторів та те­левізорів, а отже, мало рухаються. Тому саме музика і рух формують у дитини свободу в творчому ми­сленні, дають можливість імпровізувати, віддаючи натомість емоційні реакції — радість, задоволення. Музика і рух допомагають виховувати дітей, дають можливість пізнавати світ. Через музику і рух у ма­лят розвиваються не лише художній смак і творча уява, але й любов до життя, людини, природи, фор­мується внутрішній духовний світ. Музично-ритмічні й танцювальні рухи вико­нують функцію психічної та соматичної релаксації, відновлюють життєву енергію людини та її самовід­чуття як індивідуальності. У музично-ритмічному русі вдосконалюється ро­бота нервових центрів, розвиваються м’язовий апа­рат, творчі здібності, емоційна чуйність на музику. Музично-ритмічне виховання ґрунтується на да­них фізіології (дослідження І. М. Сєченова, І. П. Павлова,. Бехтєрева); психології (праці вітчизняних дослідників Б. Теплова, Л. Тарасової). Музично-ритмічні рухи виконують у фізичних вправах, тан­цях та сюжетно-образних лініях. Видатні педагоги Л Виготський і Н Вет-лугіна вважали, що дітей необхідно якомога раніше спонукати до виконання творчих завдань. Музичні рухи — це найбільш продуктивний вид музичної діяльності щодо формування у дошкіль­ників музичної творчості та творчих якостей осо­бистості. Учити дітей сприймати розвиток музичних образів і виражати їх у рухах; розвивати основи музичної культури, музикаль­ні та творчі здібності; учити визначати музичні жанри, види ритміки, розрізняти найпростіші музичні поняття (висо­кі й низькі звуки, швидкий, середній і повільний темп та ін.); формувати гарну поставу, учити виразних, пла­стичних рухів у грі, танці, хороводі, вправі. Основне місце в розділі музично-ритмічних рухів займають ігри. Музична гра — це активна діяльність, що спрямована на виконання музично-ритмічних завдань. Вона викликає у дітей веселий, бадьорий настрій, впливає на активність процесу рухів, формує музичні здібності. Уся діяльність дитини в процесі музичних ігор є активним слуханням музики, що вимагає безпосе­редньої реакції, загострення музичного сприйняття, пов’язаного з переживанням, розрізненням і пізна­ванням музичного образу. Виконання музичних за­вдань у грі передбачає визначення характеру музики, темпу, розрізнення динаміки, окремих частин твору. Музичний розвиток дитини в процесі музичних ігор є ефективним, адже гру як найближчу їй форму діяльності легко пояснити. Крім того, інтерес до гри й емоційність, доступність ігрових образів сприяють розвитку творчої активності дитини. Музичні ігри поділяються на сюжетні та безсю­жетні залежно від того, розігрують діти певний сю­жет або виконують ігрові завдання. У сюжетних іграх розкриваються образи, пока­зані дії (наприклад, ігри. Філіпенка на сл. Є. Макшанцевої, для дітей 3-го р. ж.; «Ми у лісі були» (муз. і сл. Н. Вересокіної, для дітей 4-го р. ж.), «Хто скоріше займе стільчик?» (естонська народна мелодія для дітей 5-го р. ж.), «Садівники і діти» (муз. Т. Вільо-рейської, для дітей 5-го р. ж.). Сюжетними бувають і хороводи зі співом (наприклад, «Червоні маки» (муз. Агаджанова, для дітей 6-го р. ж.), «Но­ворічний хоровод» (муз Філіпенка, сл. Волгіної, для дітей 5-го р. У цих іграх сюжетами є поетич­ні тексти, а рухи нібито коментують їх. Розвитку творчої активності в музично-ігровій діяльності сприяє також наближене до сюжетних му­зичних ігор інсценування пісні, не розученої дітьми, а виконаної педагогом. Важливим видом музично-ритмічної діяльності є танці, адже вони активізують слух дитини, вироб­ляють чіткі гарні рухи і сприяють розвитку творчої активності. У танцях діти розрізняють характер му­зики, форму музичного твору та засоби музичної ви­разності. – таночки за участю дорослого (цей вид танку створює автор з урахуванням обов’язкового ви­конання педагогом однакових з дітьми або від­мінних рухів); Від таночків-імпровізацій, у яких педагог навчає дітей продуктивної творчої діяльності, слід відрізня­ти вільний танець, де за завданням педагога — відобразити в рухах характер музики — діти займають­ся виконавською танцювальною діяльністю на осно­ві раніше розучених і улюблених рухів. – підготовчі вправи, під час яких розучують ру­хи до ігор і таночків (змінний крок, кружлян­ня, крок на всю ступню, передавання прапорця по колу та ін.); У вправах необхідно чітко виконувати музич­ні й рухові завдання. Ігри, танці й вправи тісно взаємозв’язані й спрямовані на здійснення спільного завдання — розвиток музичного сприйняття і рит­мічності рухів. У музично-ритмічній діяльності ритм розу­міють у широкому сенсі слова, це — розвиток і змі­на музичних образів (основних думок, відчуттів, му­зично оформлених у невеликій побудові); структура твору; темпові, динамічні, регістрові, метроритмічні співвідношення. Тому під час занять ритмікою у дітей особливо успішно розвивається емоційна чуйність на музику, вони набувають навички сприйняття, відтворення музично-ритмічної основи твору. Об’єднує музич­но-руховий комплекс на сучасному етапі ритміка, що містить усі етапи роботи, завдяки їй діти опрацьову­ють усі розділи музично-рухового виховання. Музика і ритміка взаємопов’язані із законами ритму. У дітей формується музичний ритм. Рухи ре­гулюються ритмом, зливається діяльність слухових, зорових і моторних центрів. Дитина вчиться роз­поряджатися своїми моторними силами під впли­вом моторного подразника. Музично-ритмічні ру­хи вдосконалюють рухові навички, сприяють фізич­ному вихованню, оздоровленню життєвого процесу. Сам рух стає не лише логічно послідовним, але й сві­домим, осмисленим, виразним.

Ритміка базується на законах музичного ритму. Для досягнення позитивних результатів рух має бу­ти організованим, точно дозованим у розподілі ча­су, простору і сили. Таким організатором є музич­ний ритм. Різні музичні твори викликають у дітей емоційні переживання, народжують певні настрої. Наприклад, урочисте звучання святкового мар­шу радує, бадьорить, що виявляється в підтягнутій поставі, точних, підкреслених рухах рук і ніг. Спокій­ний, плавний характер таночків, навпаки, дає змо­гу зробити поставу вільною, рухи неквапливими, м’якими та округлими. Зв’язок між музикою і рухом не обмежується тільки узгодженістю їх спільного характеру. Розвиток музичного образу, зіставлення контрастних і схожих музичних побудов, забарвленість ладу, особливості ритмічного малюнка, динамічних відтінків, темпу відбивають у русі. Художній образ, розвиваючись у часі, передається за допомогою поєднання і чергування засобів музичної виразності. Рух також розташовується в часі: змінюються його характер, напрямок, розгортається малюнок побудови. Принцип контрастності та повторності в музи­ці спричиняє аналогічно контрастний характер руху і його повторність. Нескладні ритми, акценти відтво­рюють притупуваннями, динамікою, темповими по­значеннями, тобто зміною напруженості, швидкості, амплітуди і напрямків руху. Він допомагає повніше сприймати музичний твір, що додає йому особливої виразності.

У цій взаємодії музика займає провідне положення, рухи стають своєрідним засобом вира­ження художніх образів. – ритмічні вправи. Одне з найважливіших умов правильного виконання танцю — здатність спри­йняти його ритм і вчасно включитися в нього. Зазвичай діти від природи дуже легко відчува­ють ритм, але не завжди можуть передати його рухами. Наші вправи розвивають у дитини чут­тя ритму, уміння рухатися під музику; – вправи-розминки. Для того щоб гарно танцювати, потрібно спочатку навчитися володіти своїм тілом і знати його можливості. За допомогою спеціаль­них вправ дитина навчається розігрівати м’язи і готується до складніших танцювальних вправ.

Також вона вчиться тримати правильну поставу; – вправи на пластику розвивають уяву дитини і навчать її імпровізувати під музику. Спостері­гаючи з дитиною за рослинами, тваринами, пта­хами, рибами, ми запам’ятовуємо їх рухи, повто­рюючи під музику. Заняття танцями спрямовані на всебічний початковий розвиток дітей дошкільного віку. Вони розкривають фізичні, пластичні, музичні, ритміч­ні здібності дитини, розвивають інтелект і образне бачення. Отримані навички стають міцною базою для опанування дітьми інших форм творчої та фізичної активності. Музично-ритмічні вправи допомагають дитині навчитися володіти своїм тілом, координувати рухи, навчають орієнтуватися в просторі, зміцнюють основ­ні види рухів, сприяють освоєнню елементів танцю. Наслідуючи одне одного, діти навчаються коор­динації рухів (від цього залежить не тільки фізич­ний, але й розумовий розвиток!). Стрибаючи, діти зміцнюють вестибулярний апарат, що допомагає уникнути багатьох падінь і травм. Регулярні занят­тя дають змогу зміцнити здоров’я дітей, зробити їх сильними та витривалими.

музичні ігри, під час яких діти навчаються руха­тися під музику, розрізняти ритмічний малюнок, розвивають музичний слух, опановують основи танцю; розвиток творчих особливостей, естетичного смаку; – загальний розвиток усього організму — і фізич­но, і психічно (концентрації, волі, уваги, сприй­няття, мислення, пам’яті, урівноваженості про­цесів); Результати наукових досліджень свідчать, що діти, які танцюють, розвиваються значно швидше і досяга­ють більших успіхів у розвитку, ніж ті, які не танцю­ють. Більшість лікарів світу визнають заняття танця­ми однією з найкращих фізичних діяльностей. Щоб досягти ефективних результатів у розви­тку музично-ритмічних рухів, необхідно якомога більше пропонувати кращі зразки дорослого для наслідування дітьми. Вихователь має звертати увагу дітей на те, що починати рухатися потрібно з початком звучання музики, а завершувати — з її припиненням; навчати виразно виконувати рухи, відчувати контрастність звучання музики і відповідно до неї змінювати ру­хи. Після того, як діти засвоїли рухи танцю, його зміст, вони діють самостійно (варто надавати допо­могу тільки тим, хто її потребує). У процесі формування музично-рухових здібно­стей дошкільників розвиваються їх творча уява, вла­сні таночки.

Для цього я використовую не тільки хо­реографічні рухи, а й «мову жестів, почуттів», міміку. Діти проявляють свою креативність у бажанні при­думати щось своє і показати свою імпровізацію пе­ред аудиторією.

Під час розучування музично-ритмічних рухів з урахуванням вікових особливостей дітей можна використовувати різні методичні прийоми: виразне виконання музики; наочний показ окремих танцювальних рухів; пояснення того, як слід виконуватиритмічнувправу; показ рухів окремими дітьми, у яких краще ви­ходить. Діти раннього віку (2-го р. ж.) виконують рухи, що підказують слова пісень: «ладусі», колисання, «та­нок ляльок», спочатку за показом дорослого, а на­далі — самостійно. Відтворюють елементарні тан­цювальні рухи: плескання долоньками та по колінах, пружинку, притупування однією ногою, бокові пере­ступання з ноги на ногу, повороти кистей рук («ліх­тарики»). Діти 3-го р. ж. краще запам’ятовують і відтворю­ють під музику відомі та нові рухи. Необхідно урі­зноманітнювати рухи дітей: учити їх ритмічно пле­скати в долоні й по колінах, водночас притупувати однією ногою; стукати підбором, поперемінно ви­ставляючи вперед то праву, то ліву ногу; робити крок уперед — крок назад та кружляти, на носочках, ви­конувати пружинку з невеликим поворотом тулуба праворуч-ліворуч, бігати по колу в зграйці в задано­му напрямку. З дітьми молодшого дошкільного віку (4-й р. ж.), з метою ефективного розвитку музично-ритмічних рухів, необхідно дотримувати певні правила: навчання рухів починати із ознайомлення з му­зичним супроводом; показувати рухи; розучування ігор і таночків з поясненням, і, ли­ше переконавшись, що діти добре рухаються під музику, доречно робити вказівки впродовж ви­конання таночка, водночас домагатися правиль­ного і виразного виконання руху. У дітей молодшого віку координація рухів недо­статньо розвинута, рухи не узгоджені: вони ходять не рівно, перевальцем, погано бігають, швидко збуд­жуються і повільно гальмують. Вихователь має про­являти свою виваженість та терплячість, що дає змо­гу надалі формувати у дітей стійкий інтерес до танців. Потрібно працювати над розвитком у дітей чут­тя ритму, учити їх рухатися відповідно до характе­ру музичного твору за допомогою налаштування їх на ігровий образ, що відповідає музиці.

Доречно ви­користовувати образні порівняння (йдемо як «солда­ти»; стрибаємо як «зайчики»; літаємо як «сонечка»). Необхідно звертати увагу дітей на те, що під од­ну музику можна танцювати, а під іншу — тільки хо­дити; учити їх самостійно розрізняти таку музику. Потрібно навчати малюків виконувати ру­хи з предметами: з кубиками — відтворюють ритм музики, з хустинками — піднімають та опускають, з квітами — легко качають над голівками, з бряз­кальцями — весело кружляють, а на кінець музи­ки — ховають за спинками. На заняттях і під час святкових заходів дореч­но не використовувати аудіозаписи. Дітям потрібно танцювати під «живу» музику, щоб отримувати за­доволення від виконання танцю. З часом у дітей накопичується власний досвід. Діти молодшого дошкільного віку (5-й р. ж.) можуть проявити більшу самостійність, виконуючи танці, ігри і вправи: починати рухи після вступу, змінювати їх залеж­но від форми, динаміки (голосно — тихо), ре­гістру (високий — низький); виконувати рухи узгоджено, дотримуючись за­даного темпу; передавати ігрові й танцювальні художні образи; рухатися по колу; іти спиною назад; кружлятися у парах; виконувати напівприсідання («пружинка»); тупотіти обома ногами. У дитини розвинене м’язове чуття, вона вміло чергує напруження й розслаблення, відчуває ритм, використовує в танцювальних рухах міміку і панто­міміку, водить хороводи, виконує образні та парні танці. На заняттях доречно використовувати ігрові методи і прийоми, що допомагають звернути ува­гу дитини на характер музики, досягти виразнішо­го та емоційнішого виконання. Використання яскра­вої атрибутики сприяє підвищенню якості руху та емоційного настрою. Наприклад, під час виконання вальсу можна дати дітям до рук різнокольорові шар­фики або квіти, а під час виконання українського та­ночку — бубни, хустинки або стрічки. Навчаючи музично-ритмічних рухів, слід здій­снювати індивідуально-диференційований під­хід до дітей, що дасть змогу враховувати можли­вості кожної дитини, надавати допомогу слабким і сором’язливим. Навчаючи ритмічних рухів дітей старшого до­шкільного віку (6-го р. ж.), роботу потрібно спрямо­вувати на розвиток музичного сприйняття, прагнен­ня рухатися відповідно до характеру музики, форми твору; прищеплювати любов до танцювальних і рит­мічних рухів; навчати рухатися легко і пластично, от­римуючи від цього задоволення. Діти 6-го р. мають різнобічний досвід музичної виразності рухів: вони. чують і можуть передавати рухами в музиці не лише її загальний настрій, а й темп, динаміку, яскравий рит­мічний малюнок, форму; відгукуються на мелодію від­повідними рухами всього тіла; вдаються до музично-рухової імпровізації; створюють танцювальні компо­зиції; виконують складний танець. Дитина опановує основні види рухів (крок, біг, стрибки), її рухи стають координованішими, ритмічнішими, виразнішими, хо­ча ще недостатньо легкими, пружними, спритними. Заняття традиційно містять вправи для засвоєн­ня елементів рухів танцю, гімнастики, бігу, кроку, підскоків, ігор, хороводів, таночків, а також на роз­виток танцювальної та ігрової творчості. Під час ро­зучування вправ вихователь стежить за поставою, координацією рухів рук і ніг, взаємозв’язком рухів з музикою, пластичністю, чіткістю і легкістю рухів. На заняттях з дітьми необхідно прагнути ство­рити атмосферу творчості, у якій кожна дитина може розкрити себе, забути про власну невмілість. Обираючи методичні прийоми, потрібно орієнту­ватися на особливості кожної дитини. Для активіза­ції творчих проявів слід пропонувати дітям інсцену­вання пісень, ігор, хороводів, що вимагає від дитини вміння виразно рухатися, танцювати, зображувати дії героя (удай хитру лисицю, сердитого вовка, клишоно­гого ведмедя, веселого пінгвіна тощо). Це має особли­ве значення в роботі з дітьми цього віку, оскільки во­ни вже здатні за допомогою рухів розкрити і переда­ти художній образ, у якому обов’язково відбиваються зіставлення контрастних і схожих структур хвору, за­барвленість ладу, розмір, малюнок, динаміка, відтін­ки, темпові зміни. Вихователь має навчити дітей пе­редавати свої емоційні переживання засобами рухів. Для цього необхідно сприяти розвитку здатності во­лодіти своїм тілом. Усвідомлений рух дає змогу глиб­ше сприйняти музику і виразніше передати той емо­ційний стан, що викликає музичний твір. Існують вправи для розвитку гнучкості, стійкості або злиття рухів (наприклад, улюблений дітьми «Горизонталь­ний балет» розвиває ритмічну чіткість, готує до ви­конання синхронних плавних рухів). Не менш важливою є проблема вибору прийо­мів і методів навчання, що мають створити на занят­тях атмосферу зацікавленості, щоб діти займалися музично-ритмічними рухами не з примусу, а тому що це цікаво і подобається їм. Так, наприклад, вико­ристання ігрових методів сприяє органічному про­никненню дитини в художній задум, налаштовують її на емоційне засвоєння рухів і допомагає узгоджу­вати рухи з музикою. Такою є вправа «Поїдемо на ка­ток», у якій діти мають уявити, яким видом тран­спорту вони поїдуть на каток, показати, як вони «їдуть» та передати характер руху, а вже потім по­казати в діяльності. наочний метод; метод показу; метод ілюстрованої наочності; музичний супровід; словесні методи; практичний метод; імпровізаційний метод; ігровий метод. виконати вправу з уявним предметом; вгадати, що показують хлопчик, дівчинка або всі діти; виконати танок, показати виразний рух персо­нажа; відобразити взаємини персонажів у певній грі (виставі), в емоційному стані (сумує, радіє і т. ін.); придумати самостійно танок. No Comments » Показати красу танцю. «Важливо за допомогою своїх здібностей показати красу танцю», — відкрив секрет успіху керівник ансамблю танцю «Перлина» Андрій Науменко. Протягом життя кожна людина прагне до самовираження. Показати свої бажання і виявити почуття можна різними способами, серед яких — танець. Жити — означає по­стійно рухатися вперед. А одним із засобів руху є танець, який в гармонії з тілом допомагає людині самовиражатися. Управлінський вищий навчальний заклад Міжрегіональна Академія управління персоналом допомагає студентам розкрити свої таланти завдяки роботі різноманітних театральних студій, гуртків тощо. Вже четвертий рік поспіль ансамбль танцю «Перлина» є візитною карткою Міжрегіональної Академії управління персоналом завдяки своїм високим досягненням у сфері танцювального мистецтва. Особливістю цього танцювального колективу є те, що він спеціалізується на народних танцях, які є найближчими та найприроднішими для людини. Нещодавно, ансамбль танцю «Перлина» отримав гран-прі на VIII Міжнародному фестивалі «Нові зірки танцю», який відбувся в Ялті. Про свої враження від конкурсу та про емоційне життя Ансамблю розповів його художній керівник Андрій Науменко та студенти МАУП — учасники ансамблю танцю «Перлина» — Ніколи не задумувався над цим питанням. Я не можу сказати, що танець — це все моє життя, але і без нього свого життя я не уявляю. Скоріш за все, танець — це яскравий спосіб самовираження.

Для мене особливо важливо ознайомити людину з майстерності танцю.

Хореографічним мистецтвом я займаюсь вже досить давно. З 1972 року поринув у танцювальний світ, розпочав професійно і сер­йозно займатися танцями. З 1995 року почав викладати танці, а у 2005 році мною було створено ансамбль танцю «Перлина». Зараз до основного складу ансамблю входять близько сорока чоловік, крім того у нас є так звана студія соціальних танців, де всі бажаючі можуть підготуватися до участі у зимовому або весняному балі. Більшість учасників ансамблю танцю — студенти МАУ— Коли людина приходить в ансамбль, не має значення, вміє вона танцювати чи ні, була раніше в якомусь танцювальному колективі чи новачок у цій справі. Важливо, щоб людина хотіла танцювати і робила це з душею. Наш ансамбль — це одна велика сім’я, де всі рівні, і тому головне — за допомогою своїх здібностей показати красу танцю. — Підхід до вибору назви ансамблю був досить серйозним. Всім відомо, як з’являються перли, коли маленька піщинка потрапляє до мушлі і через певний час стає перлиною — однією із найдорожчих прикрас у світі. Звідси і філософський підтекст, коли протягом певного часу можна створити продукт, який невдовзі буде високо оцінений. До того ж нещодавно мені став відомий той факт, що перли не можна зберігати довго як коштовності, оскільки через певний час вони починають руйнуватися. Так і в танці — ніколи не можна зупинятися на досягнутому, потрібно постійно іти далі. — Нещодавно Ви здобули значну перемогу. Розкажіть про конкурс — коли відбувався, хто зі студентів МАУП їздив до Ялти, які інші танцювальні колективи брали участь у конкурсі? — В період з 5 по 10 травня у Ялті відбувся VIII Міжнародний фестиваль «Нові зірки танцю», який проходив за сприяння фонду «Нові імена». Загалом у конкурсі брали участь 12 колективів, здебільшого представники Росії. На конкурсну програму за умовами фестивалю ми підготували три танці: жіночий танець «Дібровчанка», чоловічий танець «Буковинський» і російський народний танець «Калинка».

За результатами оцінок журі наш Ансамбль отримав диплом лауреата Гран-прі в номінації «Народний танець». Особлива подяка керівництву Академії, яке всіляко підтримує нас, для участі у конкурсі нам було виділено комфортабельний автобус та водія, які були постійно з нами. За період проходження конкурсу ми проживали на базі одного з готельних комплексів. Учасники колективу мали можливість погуляти по місту, відпочити, розважитись. — Я не сподівався на таку високу нагороду. Але, вважаю, що за всі роки існування ансамблю саме в Ялті ми показали на цей час найвищий рівень майстерності у виконанні танців. Уміло виконані танцювальні рухи, майстерність постановки, яскраві костюми, якісний музичний супровід — це поєднання тих складових, які допомогли нам здобути перемогу. Самовіддача танцюристів — одна з найважливіших запорук успіху ансамблю танцю. До того ж, реалізація нашого девізу на сцені — «Танцюю з душею, танцюю для душі» незмінно допомагала у конкурсі. — Я не можу сказати що це — перемога, точніше черговий успіх. Здобути перемогу, на мою думку, це реалізувати всі поставлені завдання. Міжнародний хореографічний фестиваль у Ялті — це своєрідний поштовх на здобуття нових досягнень. В Ялті, від представників Німеччини, на наступний рік ми отримали запрошення в Італію — взяти участь у конкурсі «Кубок світу серед танців». — 29 травня ми беремо участь у культурній програмі «Богатирських ігор», які пройдуть на території МАУТакож нам приємно, що відомий Ансамбль пісні і танцю Збройних Сил України запросив нас на святкування свого 70-річного ювілею. Тож наш колектив не має і хвилинки для відпочинку, постійно працюємо, вдосконалюємо свої вміння, рухаємось все далі і далі. Головне, що надає нам наснаги — це внутрішня енергія, танці з душею і для душі. Під час бесіди з Андрієм Науменком на репетицію почали сходитися студенти МАУП, учасники ансамблю танцю «Перлина», які переповнені враженнями від поїздки до Ялти. Студентка ІІІ-го курсу Інституту менеджменту і бізнесу МАУП Катерина Антоненко вже три роки займається в ансамблі і з радістю говорить про нього: «Мені подобається танцювати з емоціями, а не просто повторювати рухи». Для Андрія Кравченка, студента ІІІ-го курсу Інституту міжнародної економіки та інформаційних технологій МАУП — танці — це невід’ємна частина всього культурного життя Академії: «Раніше я думав, що танці і я — речі несумісні, але зараз просто не уявляю свого життя без танців і навіть після закінчення МАУП буду продовжувати займатися танцювальним мистецтвом». Цього року, ансамбль танцю «Перлина» поповнився новачком — студентом І-го курсу Економіко-правового технікуму Олексієм Наконечним, який показує непогані результати: «Раніше я ніколи не займався танцями, а коли мене запросили до колективу, тепер з душею танцюю кожен танець». Ансамбль танцю «Перлина» — це велика родина, учасників якого об’єднує єдине бажання — танцювати з душею.

Ця родина приймає всіх охочих до свого колективу, головне, щоб було бажання танцювати для душі і дарувати радість танцю всім довкола. Hip-Hop Kids.

Hip-Hop Kids Ранній танцювальний розвиток дитини надзвичайно важливий.

Він базується на вивченні основних танцювальних кроків, розвитку координації та відчуття ритму, а також тренуванні м’язової пам’яті. Маленьким дітям не завжди цікаво виконувати одноманітні вправи, тому ми пропонуємо неординарний підхід до тренувань у цікавій ігровій формі.

ХІП-ХОХІП-ХОП Наймодніший і найпопулярніший тренд молодіжної культури. Це динамічний і ритмічний танець. Хіп-хопом можна займатися із раннього дитинства, тому що це абсолютно безпечний вид танцю, який допомагає самовиразитися. Він розвиває почуття ритму та, як і будь-який інший танець, підтримує м’язи в тонусі, що чудово підійде дітям. СУЧАСНІ ТАНЦІ. СУЧАСНІ ТАНЦІ Ціле сузір’я танцювальних стилів та напрямів, які поєднані атмосферою та технікою. Сучасні танці сьогодні можна побачити на відкритих танцювальних майданчиках міста. Навчання сучасним танцям включає в себе: вивчення різних стилів, стрейчінг, акторську майстерність, відчуття музики. ДЖАЗ-МОДЕРМОДЕРН, ДЖАЗ Сучасний стиль хореографії, який бере свій початок ще з танців народів Африки. Непередбачуваний і позбавлений будь-яких рамок. Поєднує у собі різні стилі та неординарні елементи, містить пластику і плавні переходи між рухами. Імпровізація і самостійний вибір напряму танцю — ось його головна риса. Чудово розвиває фізичні, розумові і творчі якості дитини. ДЖАЗ-ФАНК (JAZZ FUNK) ДЖАЗ-ФАНК Яскравий та багатоманітний танцювальний напрям. Виконується під різну музику: як швидку та запальну, так і повільну та мелодійну. Ідеально підходить для дітей, тому що містить у собі велику кількість різноманітних рухів, які дозволяють дітям вивільнити усю енергію. Ідеально підійде для тих, хто готовий до експериментів. КОНТЕМКОНТЕМП Сучасний сценічний танець.Став продовженням танців модерн та постмодерн. Цей танець — чудовий інструмент для розвитку тіла та індивідуальної мови рухів. Для контемпорарі характерна відмова від традиційних атрибутів балету, танець цього стилю часто виконують босоніУ ньому відображаються сучасні знання про можливості людського тіла. СХІДНІ ТАНЦІ. СХІДНІ ТАНЦІ (Belly dance) Історія східного танцю є дуже багата і різноманітна. Ці танці надзвичайно красиві, жіночні і крім того — корисні для організму. Вони допомагають покращити здоров’я у будь-якому віці, стати пластичнішими, здобути грацію, гармонію і віру в себе.

До того ж покращується осанка та збільшується гнучкість суглобів. DANCEHALL.

DANCEHALL Енергійний і виразний танець, який бере свій початок із сонячної Ямайки. Пластичний і динамічний — він зайняв високу позицію в топі сучасних танців.

Допомагає виконавцям розвинути витривалість та пластичність, вкласти в танець усю свою енергетику. Містить у собі більше 800 танцювальних рухів, які розвиваються і доповнюються досі. VOGUE. VOGUE Один із наймодніших танцювальних напрямків. Це танець-емоція, який підійде тим, хто прагне виразити себе. Головні особливості: швидкі рухи руками, впевнена та манірна хода, повороти та яскрава емоційна гра. Виконується під музику в стилі house.

Допомагає розкритися та дарує неймовірну впевненість в собі, що чудово підійде дітям. КЛАСИЧНА ХОРЕОГРАФІЯ (БАЛЕТ) КЛАСИЧНА ХОРЕОГРАФІЯ (БАЛЕТ) Це основа хореографії і будь-яких видів танців. Це система рухів, яка призначена для того, щоб зробити тіло дисциплінованим, рухомим і прекрасним. Класичний танець перетворює його в чуйний інструмент, який повністю слухається танцюриста. Найкраще починати заняття із раннього дитинства, тому що саме тоді закладається правильна осанка. БАЛЬНІ ТАНЦІ. БАЛЬНІ ТАНЦІ Це справжній спорт у поєднанні з мистецтвом. Існують латиноамериканські бальні танцювальні напрями і європейські. Вони відрізняються своєю ритмічністю, настроєм і навіть костюмами. Бальні танці надзвичайно корисні для дітей, адже розвивають координацію рухів, покращують ходу та осанку, зміцнюють м’язи спини та розвивають почуття ритму. БРЕЙК ДАНС. БРЕЙК ДАНС Танець драйву та адреналіну, він просочений духом суперництва та лідерства. Створений для екстремалів, здатних показати себе і вразити інших. Завдяки цьому танцю з’явився хіп-хоп. Містить у собі акробатичні і силові трюки, а також базується на пластиці тіла. Виконавці брейк дансу мають чудову фізичну форму, адже виконання рухів потребує особливої підготовки. Інші напрямки.