фінансовий ринок підручник

Кпм 10 для fs 17 підручник ринок фінансовий дпа 4 класс 2021 рік відповіді математика корчевська.

ФІНАНСОВИЙ РИНОК. • пристрій фінансового ринку і зміст фінансових активів; • структуру та завдання фінансового ринку; • основні поняття, функції та інструменти фінансового ринку: цінні папери, валюта, кредити, дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння; • особливості обігу фінансових активів на зазначених ринках; • призначення фінансових інститутів; • оцінювати ризики інвестицій; • вибудовувати відносини з різними фінансовими інститутами і посередниками; • оцінювати інвестиційні якості фінансових активів і користуватися різними інструментами фінансового ринку; • основами нормативно-правового забезпечення в галузі функціонування фінансового ринку; • методами контролю над фінансовим становищем емітента; • навичками користування різними інструментами на фінансовому ринку. Поняття і характеристика фінансового ринку. Фінансовий ринок — сукупність економічних відносин між учасниками угод (продавцями, покупцями, посередниками) з приводу купівлі-продажу фінансових активів і фінансових послуг. Фінансовий актив — це ринковий товар, відмінна особливість якого — його висока ліквідність, тобто його можна придбати і легко продати. Фінансовий ринок являє собою надзвичайно складну систему, в якій грошові кошти та інші фінансові активи підприємств та інших його учасників звертаються самостійно, незалежно від характеру звернення реальних товарів. Цей ринок оперує різноманітними фінансовими інструментами, обслуговується специфічними фінансовими інститутами, розпорядженні розгалужену і різноманітної фінансової інфраструктурою.

Для нормального розвитку економіки постійно потрібна мобілізація тимчасово вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб та їх перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. У ефективно функціонуючої економіці цей процес здійснюється на фінансовому ринку. Фінансовий ринок — специфічна сфера грошових операцій, де об’єктом угод служать вільні грошові кошти населення, суб’єктів господарювання та державних структур, що надаються користувачам в обмін на фінансові активи. Виникнення і розвиток фінансового ринку в сучасній Росії має свою особливість, в основі якої лежать приватизаційні процеси, що почалися на початку 1990-х рр. Фінансовий ринок покликаний забезпечити приплив капітальних вкладень на підприємства реального сектора економіки. Виділяють п’ять основних функцій фінансового ринку. По-перше, можливу мобілізацію тимчасово вільних грошових коштів та їх ефективний розподіл між учасниками інвестиційного процесу. Ці тимчасово вільні грошові кошти, що знаходяться у формі громадських заощаджень підприємств, державних органів, населення, що не витрачених на поточне споживання або інвестування, залучаються через механізм фінансового ринку для використання в економіці країни. Одночасно фінансовий ринок дозволяє виявляти попит на фінансові активи та своєчасно його задовольняти. По-друге, фінансовий ринок повинен формувати ринкові ціни на фінансові інструменти та послуги. Забезпечується це в першу чергу співвідношенням попиту на інвестиційні ресурси, який пред’являють споживачі капіталу, і пропозицією ресурсів з боку постачальників капіталу. Ціни формуються як результат взаємодії всіх сторін фінансових угод. По-третє, фінансовий ринок повинен здійснювати кваліфіковане посередництво між продавцем і покупцем фінансових активів і послуг. Такі фінансові посередники, знайомі з умовами на ринку, можуть оперативно забезпечити зв’язок продавців і покупців. Фінансове посередництво сприяє прискоренню не тільки фінансових, але і товарних потоків, забезпечує мінімізацію пов’язаних з цим суспільних витрат.

По-четверте, фінансовий ринок повинен створювати умови для мінімізації ризиків продавців і покупців фінансових активів і реального товару, пов’язаних з різкою зміною цін на них. Для виконання цієї функції вироблений особливий механізм страхування — диверсифікація капіталу та формування портфеля фінансових активів. По-п’яте, фінансовий ринок повинен сприяти активізації економічних процесів у країні. Забезпечуючи мобілізацію, розподіл і використання вільного капіталу, фінансовий ринок сприяє прискоренню обороту цього капіталу, кожен цикл якого генерує додатковий прибуток і приріст національного доходу країни. Поняття «фінансовий ринок» являє собою складну структуру, що об’єднує різні види ринків, кожен з яких має власний сегмент. Відповідно його можна класифікувати за певними ознаками. Основною ознакою служить вид фінансового інструменту як об’єкта відносин. За цим критерієм у складі фінансового ринку виділяють: кредитний ринок, ринок цінних паперів (РЦБ), валютний ринок і ринок дорогоцінних металів. Об’єктом економічних відносин кредитного ринку (або ринку позикових капіталів) виступають кредитні ресурси, обіг яких не передбачає умови терміновості, платності і зворотності. Цей ринок представлений банківським сектором, традиційно мобілізуючим вільні грошові ресурси і здійснюють кредитні операції. Ринок цінних паперів (або фондовий) становить найбільш значну частину фінансового ринку за обсягом здійснюваних операцій.

Об’єктом купівлі-продажу тут служать формалізовані (стандартизовані) фінансові документи, визнані в якості цінних паперів законодавчо, емітовані підприємствами, різними фінансовими інститутами і державою. Механізм функціонування цього ринку дозволяє здійснювати на ньому операції купівлі-продажу найбільш швидким способом і за більш справедливими цінами, ніж на інших видах фінансових ринків. Часто його називають фондовим, але крім фондових інструментів, обертаються на цьому ринку, можна виділити і грошові інструменти (наприклад, чеки). На валютному ринку відбуваються операції з валютою або ж з фінансовими інструментами, основу яких становить валюта. Стосовно до Росії об’єктами даного ринку виступають національна грошова одиниця Росії (банкноти і монети Банку Росії, кошти на банківських рахунках і в банківських вкладах) і валюта, тобто грошові знаки, які перебувають в обігу на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав. Він дозволяє задовольнити потреби господарюючих суб’єктів у валюті для здійснення зовнішньоекономічних операцій, забезпечити мінімізацію пов’язаних з цими операціями валютних ризиків, встановити реальний валютний курс, тобто ціну грошової одиниці однієї країни, вираженої в грошовій одиниці іншої країни на певну дату. Ринок дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння являє собою економічні відносини з приводу операцій із золотом, сріблом, паладієм, платиною і металами платинової групи, а також з алмазами, смарагдами, рубінами та ін. Ринок дорогоцінних металів найчастіше називають ринком золота, а ринок дорогоцінних каменів — ринком алмазів чинності домінуючого характеру зазначених активів. На цьому ринку крім операцій з резервування дорогоцінних металів для придбання необхідної валюти в процесі міжнародних розрахунків також задовольняють потребу в промислово-побутовому споживанні цих металів, зокрема їх тезаврации (накопичення приватними особами золота як скарбів). Ще одним критерієм класифікації фінансових ринків виступає період обігу фінансових інструментів. За цією ознакою виділяють два різновиди фінансового ринку: ринок фінансових інструментів і ринок капітальних інструментів. На грошовому ринку звертаються фінансові інструменти з терміном обігу до одного року. Він дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як поповнення нестачі грошей для забезпечення поточної платоспроможності, так і ефективного використання їх тимчасово вільного залишку. Це найбільш ліквідні та найменш ризиковані фінансові інструменти. Об’єктом ринку капіталу виступають фінансові інструменти з терміном обігу більше року, а також безстрокові фінансові інструменти.

Вони дозволяють вирішувати проблеми формування інвестиційних ресурсів для здійснення реальних інвестиційних проектів. Їх вважають менш ліквідними і більш ризикованими. Найчастіше вони представлені цінними паперами. Слід помститися, що прийняте поділ фінансового ринку на ринок грошей і ринок капіталів носить дещо умовний характер. Ця умовність визначається тим, що сучасні ринкові фінансові технології передбачають досить простий і швидкий спосіб трансформації окремих короткострокових фінансових активів у довгострокові і навпаки. Біржовий (організований) ринок представлений системою фондових, валютних бірж, біржами дорогоцінних металів, а також відповідними відділами товарних бірж. Цей ринок характеризується тим, що на ньому існують єдині для всіх учасників правила торгівлі. Крім того, його відрізняють висока концентрація попиту і пропозиції в одному місці і в один час; встановлюється найбільш об’єктивна система цін на торгуються активи; проводиться перевірка фінансової спроможності тих емітентів, активи яких допускаються до торгів; процедура торгів носить відкритий характер; гарантується виконання укладених угод. У той же час коло фінансових інструментів цього ринку обмежений; ринок більш суворо регулюється державою, що знижує його гнучкість; виконання всіх норм по його функціонуванню збільшує витрати на здійснення операцій купівлі-продажу. На позабіржовому (неорганізованому, або «вуличному») ринку обертаються фінансові інструменти, не зареєстровані на біржі. Тут немає обов’язкових для всіх учасників торгів правил, тому це більш ризикований ринок.

Інвестори на ньому менш інформовані і мають більш низький рівень юридичного захисту. Однак перелік його фінансових інструментів більш широкий, ніж на біржовому ринку; на ньому можна придбати активи з високим рівнем ризику, а відповідно приносять більш високий дохід. Саме на позабіржовому ринку здійснюється більша частина кредитних операцій та операцій з цінними паперами. За терміновості реалізації угод, укладених на фінансовому ринку, виділяють ринок з негайною реалізацією умов угод і ринок з реалізацією умов угод у майбутньому. Ринок з негайною реалізацією умов угод (ринок «спот») характеризується тим, що укладені на ньому угоди здійснюються в строго обумовлений короткий термін (до двох днів). Ринок з реалізацією умов угоди майбутньому періоді (ринок опціонний, ф’ючерсний та ін.) Характеризується тим, що укладені на ньому угоди з фондовими, валютними, товарними деривативами (похідними цінними паперами) реалізуються в термін, що перевищує два дні. Розглянута класифікація фінансових ринків представляє лише перший рівень поділу на відповідні сегменти.

Класифікація може бути продовжена поділом кожного з наведених ринків на ще більш дрібні сегменти. Наприклад, фондовий ринок може бути сегментований на ринок акцій, облігацій, векселів, деривативів та ін.

Кожен із зазначених сегментів може бути, у свою чергу, розділений на ще більш вузькі мікросегменти — ринок державних облігацій, регіональних облігацій, корпоративних облігацій та ін. На кредитному ринку зазвичай виділяють ринок короткострокових кредитів, довгострокових кредитів, іпотечних кредитів та ін. На ринку дорогоцінних металів виділяють ринок золота, срібла, платини, паладію та ін. У сучасних умовах розширюється процес постійного переливу фінансових ресурсів з одних сегментів ринку в інші — наприклад сек’юритизація, тобто переміщення кредитних операцій з кредитного ринку на РЦБ, що забезпечує зниження витрат по залученню кредитних ресурсів. Фінансовий ринок. Визначення виплат за вкладом отриманий iнвестором процентний дохiд та нарощену суму при нарахуваннi складно процентно ставки раз на рiк. Розрахунок доходності облігацій до погашення. Структура зареєстрованих випусків цінних паперів на фондовому ринку. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. На депозитний вклад iнвестором внесено 5000 гр. од. строком на чотири роки. Процентнi ставки, що використовуються для на — рахування процентiв протягом 1-3 рокiв, дорiвнюють 14% протягом 4-го року -16% 2. Визначити виплати за вкладом отриманий iнвестором процентнии дохiд та нарощену суму при нарахуваннi складно процентно ставки раз на рiк. 3. Якою повинна бути незмiнна складна процентна ставка за 4-рiчними iнвестицими при чному нарахуваннi процента, щоб забезпечити дохiд, отриманий iнвестором у 2-му випадку?

1. Виплати: 6 разів через кожні 6 місяців по 350 гр. од., через 3,5 року = 400 гр. од., наприкінці 4-го року =5400 гр. од., І=2900 гр. од., FV=7900 гр. Звичайні акції компанії продаються за ціною 40 гр. за акцію. Очікуваний дивіденд становить 1,5 гр. на акцію, і дивіденди компанії досить тривалий час зростають з темпом 10% рік. компанія може емітувати нові акції, але це приведе до зниження їх курсової вартості до 38 гр. од., а витрати на емісію ста 2% від ринкової ціни. 2. Якщо нерозподілений прибуток фірми 800 000 гр. од., a запланований обсяг інвестицій 1,5 млн гр. то чи потрібно компанії здійснювати емісію акцій (цільовий фіціент власного капіталу 60%). На ринку у вільному обігу перебувають дисконтні облігації підприємства «А» номіналом 500 000 гр. До погашення облігацій залишилося 4 роки, а облігації продаються за ринковою вартістю 423 000 гр. Визначте дохідність облігацій до погашення. Підприємство придбало депозитний сертифікат номінальною вартістю 8000 гр. од., процентний дохід за яким сплачується при погашенні. Його дохідність становить 22% річних, а термін по гашення 10 місяців. За 7 місяців до погашення підприємство вирішило продати сертифікат Дохідність сертифікатів із терміном погашення 7 місяців на ринку становить 20% річних. Ви значте фінансовий результат який отримає підприємство від продажу сертифіката. Управляючий інвестиції ним фондом розраховує 15 січня отримати 2 млн фунтів стерлінгів та придбати на ці кошти портфель акцій британських компаній. До отримання грошей залишається 1 місяць, але передбачається, що ціни на акції зростуть до 15 січня. Для хеджування ризику зростання ціни акцій управляючий може придбати ф’ючерсні контракти на індекс FTSE 100 за ціною 100. Вартість кожного індексного пункту становить 25 фунтів стерлінгів. котирування ф’ючерсних контрактів на індекс FTSE 100 відбувається шляхом ділення значення індексу на 10.

На даний момент (15 грудня) індекс FTSE 100 становить 1000. Якщо 15 січня значення індексу FTSE 100 складе 1140 і управляючий придасть ф’ючерсні контракти за ціною 113, яки ми будуть прибутки чи збитки для нього?

4. Яка додаткова сума знадобиться у для того, управляючому щоб придбати ту кількість акцій, яку він міг придбати 15 грудня За 2 млн ф. ст.? В умовах підвищеної невизначеності джерел інвестиційних ресурсів і кризового стану економіки країни, значної волатильності валютних курсів і процентних ставок постає необхідність вирішення проблем розвитку ринку похідних фінансових інструментів як платформи для зменшення та страхування ризиків інвестування. [3] На вітчизняному фінансовому ринку традиційно широко застосовуються операції з первинними фінансовими інструментами. Похідні ж фінансові інструменти в українській практиці є інновацією. Ринок деривативів — ще досить молодий сегмент ринку цінних паперів, адже операції з ф’ючерсними контрактами було розпочато лише у 1994 року. З метою визначення чинників, які гальмують розвиток ринку деривативів, необхідно визначити стан реалізації похідних фінансових інструментів на українському ринку. Протягом 2014 року, вітчизняний фондовий ринок розвивався паралельно до світових ринків цінних паперів; підтвердженням цього є основний індикатор фондових ринків — індекс, який дає можливість оцінити загальну ситуацію на фондовому ринку. Вітчизняні фондові індекси, як і більшість провідних фондових індексів світу завершили 2014 рік помірним зростанням (динаміка вітчизняних та світових фондових індексів фондового ринку наведена в діаграмі Серед досліджуваних індексів найбільшого зростання набув індекс NASDAQ Composite з початку року його значення зросло на 14,31%. Суттєво збільшились американські індекси S&P 500 (+12,39%), Dow Jones 30 Industrials (+8,40%), індекс Nikkei225 (Японія) зріс на 7,12%. Європейські індекси також зазнали зростання, проте дещо помірнішого, DAX (Німеччина) — (+4,31%), CAC40 (Франція) — (+1,08%). Поряд з цим, вітчизняні індекс ПФТС та індекс UX (Українська Біржа) зросли з початку року на 28,75% та 13,54% відповідно. За підсумками 2014 року ринок цінних паперів в Україні виріс на 39,06%, в порівнянні з 2013 роком та складав 2 331,94 млрд грн. І хоча спостерігається збільшення частки операцій із цінними паперами, що здійснюються на біржовому ринку, близько 73,43% усіх операцій здійснювалися у позабіржовому сегменті фондового ринку (діаграма 2). Відзначимо, що найбільший обсяг торгів на ринку цінних паперів зафіксовано у ІV кварталі 2014 року — 711,03 млрд грн (30,49% від сукупного обсягу на ринку цінних паперів) (діаграма 3). Починаючи, з 2009 року простежується стійке випередження темпів обсягів торгів цінними паперами проти динаміки обсягів ВВП зокрема, обсяг торгів на ринку цінних паперів у 2014 році перевищив цей показник на 765,21 млрд грн (діаграма 5). Порівняно із країнами з розвиненою ринковою економікою рівень потужності розвитку фондових бірж України, показником якого є співвідношення частки капіталізації лістингових компаній до ВВП країни, дещо низький і на кінець 2012 року становив лише 19,7% сукупного ВВП країни, у той час найбільш розвинений акціонерний капітал у Великобританії — 122,2%, США — 114,9% (таблиця 1). Одним із показників ефективності функціонування ринку цінних паперів є пріоритетний розвиток його організованого сектору.

У 2014 році, як і впродовж 2010-2013 рр. щорічно біржовий сегмент фондового ринку України продовжував активний розвиток. Порівнюючи з 2013 роком обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі у 2014 році зріс на 33,72% — до 619,70 млрд грн, що еквівалентне 39,55% ВВП України (діаграма 6). Серед фінансових інструментів майже завжди провідну позицію за обсягами торгів на біржовому ринку займали державні облігації України, акції та облігації підприємств (діаграма 7). Діаграма 7. Структура обсягу біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі (з розподілом за фінансовими інструментами) у 2004-2014 роках, % На сьогодні частка біржового ринку в загальному обсязі торгів на ринку цінних паперів є досить низькою (2014 рік — 26,59%), але цей показник зростає, так порівняно з 2010 роком до 2014 року спостерігається зростання на 15,85% (діаграма 8). Протягом 2014 року на організаційно оформленому ринку спостерігалася консолідація торгівлі цінними паперами. Так, із 10 фондових бірж функціонуючих в Україні, лише дві — «ПФТС», «Перспектива», відзначалися помітними обсягами торгівлі, контролюючи більш ніж 94,62% вартості біржових контрактів. Загалом динаміку зростання обсягів біржових контрактів демонстрували фондові біржі «УМВБ», «Перспектива» та «СЄФБ». Натомість суттєво скоротилися обсяги торгів на організаторах торгівлі «УМФБ», «УФБ» та «ІННЕКС». Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом 2014 року зафіксовано з державними облігаціями України — 545,77 млрд грн (88,07% від загального обсягу біржових контрактів на організаторах торгівлі у 2014 році). В той же час, у 2014 році питома вага вторинного ринку в сукупному обсязі біржових торгів становила 96,88% від загального обсягу торгів.

Найбільш привабливим в структурі біржових торгів в розрізі за видами ринків розглядався «спотовий ринок», частка якого склала 85,64% від загального обсягу біржового ринку. Важливим показником для характеристики стану вітчизняного фондового ринку є кількість лістингових цінних паперів. Підвищення вимог до проходження лістингу зумовлює збереження відносно невисокої частки лістингових цінних паперів в біржових реєстрах організаторів торгів. Так, станом на 31.12.2014 до біржових реєстрів організаторів торгівлі внесено 1 050 цінних паперів.

Можна відмітити збереження практично на попередньому рівні частки позалістингових цінних паперів (71,19% від загальної кількості цінних паперів, які допущено до торгів на фондових біржах) (таблиця 2). На кінець 2014 року найбільша кількість цінних паперів, які перебувають в обігу на фондових біржах, була розміщена на «ПФТС» (44,97%), «Перспективі» (18,88%) та «Українській біржі» (14,44%) (діаграма 9). Діаграма 9. Розподіл кількості випусків цінних паперів, які включено до біржових списків організаторів торгівлі станом на 31.12.2014, шт. Також варто звернути увагу на такий показник, як обсяг випусків емісійних цінних паперів. Так, станом на 31.12.2014 року загальний обсяг усіх зареєстрованих Комісією випусків цінних паперів склав 1 469,39 млрд грн (діаграма 10). Аналіз динаміки розвитку фондового ринку України характеризувався значним зростанням обсягів випуску цінних паперів у 2011 році, надалі простежувалось скорочення цього показника, проте 2014 рік засвідчив зростання обсягу емісії цінних паперів. Так, загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів у 2014 році збільшився на 44,23% порівняно з 2013 роком і склав 204,85 млрд грн (діаграма 11). Серед фінансових інструментів майже завжди провідну позицію за обсягами зареєстрованих випусків займали акції. На динаміку випусків акцій визначальний вплив мав банківський сектор.

Доцільно зазначити, що в 2012 році емісійний процес в Україні характеризувався активним прогресуючим випуском корпоративних облігацій — обсяг їхнього випуску сягнув майже 48% від загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів (діаграма 12). Пріоритетним завданням ринку цінних паперів, як відомо, є забезпечення умов для залучення інвестицій компаніями.

Аналіз динаміки залучення інвестицій в економіку України показує, що у 2014 році обсяг залучених інвестицій через інструменти фондового ринку, нижчий за показник обсягу залучених довгострокових кредитів (діаграма 13). Обсяг ринку деривативів тільки спадає протягом 2013-2016 рр. значними темпами: зменшення вартості контрактів на 27,70% у 2014 р.

та на 48,31% у 2015 р. Це свідчить про непопулярність похідних фінансових інструментів, а також про нерозвинуту інфраструктуру фондового ринку України для проведення операцій підвищеної складності.

На жаль, офіційних повних даних про структуру ринку деривативів в Україні немає. За окремими публікаціями результатів торгів на торгових майданчиках можемо стверджувати, що у 2012 р. досить високим попитом користувалися валютні опціони (єдиний вид опціонних контрактів в Україні): вартість контрактів становила 22,89 млрд грн.

У 2013 р. не було проведено жодного опціонного валютного контракту. У 2014 р. ситуація покращилася: вартість опціонних контрактів становить 1,28 млрд грн. В Україні є більш популярними ф’ючерсні контракти, на відміну від світової тенденції до використання форвардних контрактів, що пояснюється їх більшою гнучкістю і мншою ризиковістю. [5] Біржові торги. Обсяг торгів на фондових біржах України за 9 місяців 2016?року становив близько 169?млрд.?грн., що на 40% менше, ніж за підсумками аналогічного періоду 2015?року. У січні-вересні 2016?р. обсяг контрактів з ОВДП порівняно з аналогічним періодом 2015?року скоротився з 210?млрд.?грн. (89% торгів) до 148 млрд.?грн. (87% торгів). Зважаючи на скорочення платоспроможного попиту з боку інвесторів та загальне зростання рівня кредитного ризику, питома вага операцій з корпоративними фондами скоротилась з 4,68% до 2,85%. Первинний ринок облігацій. НКЦПФР протягом 9?місяців 2016?року зареєструвала 107 випусків облігацій підприємств на суму 6,40 млрд.

грн. (155?випусків на 13,18 млрд. в 2015 р.). Середній обсяг облігаційного випуску за підсумками січня-вересня 2016 року складав 59,8 млн. В цілому, емісійна діяльність на ринку корпоративних облігацій за аналізований період зберігає характерну рису попередніх років — обсяги емісії все ще залишаються незначними для економіки ринкового типу. Протягом аналізованого періоду здійснювались переважно приватні випуски дисконтних облігацій, які виступають переважно інструментом реструктуризації заборгованості, а також випуски цільових облігацій будівельних компаній для фінансування поточних проектів або завершення будівництва. У січні-вересні 2016?року емісійна активність Міністерства фінансів України порівняно з аналогічним періодом 2015?року зросла, що відобразилось у розміщенні ОВДП на суму близько 50 млрд. з с/зв дохідністю 12,33% та 2,45 млрд. дол.

США з с/зв дохідністю 7,51%. Слід зазначити, що з наведених 50?млрд.?до бюджету було залучено близько 36?млрд.?з с/зв дохідністю 14,85%. Решту коштів було спрямовано на докапіталізацію державних банків. Вторинний ринок облігацій. Лідерами за обсягом контрактів з облігаціями підприємств за підсумками 9?місяців 2016 року були ФБ ПФТС, частка якої в загальному обсязі біржових контрактів складала 47%, та ФБ Перспектива — 31%. Разом із тим, питома вага угод з корпоративними облігаціями залишається невисокою. Найбільшим недоліком функціонування ринку деривативів на національному ринку є відсутність єдиних норм у законодавстві України щодо регулювання випуску та обігу похідних фінансових інструментів. У нормативно-правовій базі, яка регламентує операції на ринку похідних цінних паперів, сьогодні відсутні механізми регулювання багатьох ключових моментів функціонування ринку похідних цінних паперів, зокрема, чітко не прописані нетривіальні питання клірингу за строковими угодами, емісії контрактів, вимоги щодо біржової маржі і гарантування угод, недостатньо висвітлені питання бухгалтерського і податкового обліку операцій із деривативами, відсутній єдиний законодавчий акт, який регулював би систему відносин на ринку похідних фінансових інструментів. Для нормального функціонування ринку похідних цінних паперів необхідним є ухвалення Верховною Радою України спеціальних правових актів, які б конкретизували особливості правовідносин між суб’єктами ринку деривативів. Враховуючи, що ринок деривативів тісно інтегрований з валютним ринком, ринком золота та інших банківських металів, ринком банківських кредитів, а також товарними ринками (ринком нафти, кави, цукрової тростини тощо), досить складно виділити чинники, які впливають на процеси і явища, що відбуваються на ньому.

[4] За результатами проведеного аналізу доцільно визначити комплекс причин, які гальмують розвиток вітчизняного ринку деривативів та перешкоджають його функціонуванню 5: — низький рівень поінформованості суб’єктів господарювання про операції з похідних цінними паперами та відсутність належного рівня їх інформаційного забезпечення; — незначна кількість вітчизняних компаній, які володіють достатнім обсягом власного капіталу, капіталізацією активів і запасом фінансової стійкості для реалізації фінансових операцій на міжнародних фінансових ринках; Усунення зазначених перешкод необхідне для перетворення вітчизняного ринку похідних цінних паперів на повноцінну компоненту фінансового ринку, яка забезпечуватиме не лише інвестиційні і страхові (хеджингові) можливості для суб’єктів інвестування, але й виступатиме в якості індикатора стану національної економіки. Вирішення проблем, які перешкоджають розвитку ринку похідних цінних паперів в Україні, сприятиме формуванню засад функціонування цього ринку і дозволить найбільш ефективно реалізовувати його функції. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 №2755-VI у редакції від 01.08.2016 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17. Князь.В., Лучко Г.Й. Сучасний стан та проблеми функціонування ринку деривативів в Україні. Князь, Г. Лучко // жур. Гроші, фінанси і кредит. — 2015, №-. 347-355. Колодізєв О.М., Коцюба О.В. Аналіз перспектив розвитку ринку деривативів в Україні з урахуванням вирішення проблеми його нормативно-правового регулювання О. Колодізєв, О.

Коцюба // жур. Фінанси та банківська справа. — 2016. -. 37-56. 2Буренин.Н. Рынок ценных бумаг и производных финансовых инструментов: Учебное пособие.

— М.: 1 Федеративная Книготорговая Компания, 1998. -3525. Бухвалов.В. и др. Финансовые вычисления для профессионалов: Настол. кн. финансиста и менеджера: Учеб. пособие. — СПб. и др.: БХВ-Петербург, 200-316. 26. Вэйтилингэм Р. Руководство по использованию финансовой информации Financial Times: Пер. с англ. — М.: Финансы и статистика, 1999. -400.

Подобные документы. Особливості організації та функціонування ринку цінних паперів. Ринок цінних паперів та його структура. Етапи становлення ринку цінних паперів. Ринок цінних паперів як специфічна сфера грошового ринку. Аналіз динаміки, стану та перспективи ринку. Переваги акціонерної форми власності.

Виникнення ринку цінних паперів та його види. Аналіз емісії, обігу та розміщення державних цінних паперів. Аналіз регулювання ринків цінних паперів зарубіжних країн. Структура учасників фондового ринку України. Історичні передумови та сутність цінних паперів, їх характеристика. Сучасний стан ринку цінних паперів та його аналіз. Етапи формування фондового ринку в Україні. Глобальні тенденції ринків на сучасному етапі їх розвитку. Перебудова й модернізація ринку. Поняття інвестиційної і емісійної діяльності підприємства. Визначення вартості цінних паперів. Оцінка ризику при їх купівлі. Порядок придбання цінних паперів на українському фондовому ринку. Оцінка інвестиційної привабливості акцій на біржі ПФТС. Особливості становлення ринку цінних паперів в Україні. Шляхи підвищення конкурентоспроможності українського фондового ринку. Методи інтеграції до міжнародних ринків капіталу. Визначення проблем українського ринку цінних паперів та шляхів його поновлення.