базилевич в.д 2008 1019 ст страхування підручник

Текст постмодернізм одне з найяскравіших літературних явищ другої половини 20 століття 1019 в.д базилевич ст страхування підручник 2008 гдз українська мова олександра глазова юрій кузнецов 8 класс.

Роль та значення страхування в системі економічних відносин. Нині страхування є важливим атрибутом, елементом ринкових відносин, як товар, гроші, власність, кредит тощо. Світова практика не виробила більш економічного, раціонального та доступного механізму захисту інтересів суспільства, ніж страхування. Страхування асоціюється, насамперед, з компенсацією збитків у грошовій формі, а не з відшкодуванням товарно-матеріальних цінностей. З розвитком суспільства зростають і ризики, а, відповідно, потреба у способах захисту та інструментах обмеження ризику. Хоча страхування не може повністю усунути порушень перебігу відтворювального процесу, воно послаблює залежність підприємництва від непередбачуваних негативних випадків. Можна вважати, що це своєрідний механізм підтримки економічної рівноваги в країні. Страхування є важливим фактором стимулювання економіки, господарської активності окремих суб’єктів, оскільки створює для всіх учасників рівні права, можливість отримати вигоду, бажання ризикувати, надає впевненості у розвитку підприємницької діяльності, створює нові стимули зростання продуктивності праці та забезпечення економічного розвитку. Насамперед, страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. Жодний власник не інвестує свій капітал у розвиток виробництва тих чи інших товарів або в сферу послуг, не враховуючи можливого ризику втрат авансованих ресурсів. Передаючи за невелику плату відповідальність за наслідки ризикових подій страховикові, інвестор упевнений, що в разі настання страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані. Страхування необхідне для новостворених підприємств, які ще не набули достатнього виробничого потенціалу і не нагромадили власних ресурсів. У сучасному ринковому середовищі підприємства мають потребу не тільки у відшкодуванні збитків, пов’язаних зі знищенням або пошкодженням майна внаслідок природної стихії (землетруси, повені, бурі тощо), випадкових подій технічного й техногенного характеру (пожежі, аварії, вибухи тощо), а й у компенсації неотриманого прибутку, додаткових видатків через вимушені простої підприємств (несвоєчасні поставки сировини, неплатоспроможність покупців та інші непередбачені обставини), зміну податкового законодавства, облікової політики тощо. Об’єктом страхування дедалі частіше стають збитки від різних фінансово-економічних (високий рівень інфляції, коливання курсів валют тощо) та криміногенних явищ (крадіжки, розбійні напади, викрадення транспортних засобів тощо). Особливо велику роль відіграє страхування в аграрному секторі. Саме тут багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводить до великих втрат. В умовах ринку актуальним стає страхування від комерційних, технічних, правових і політичних ризиків. Страхування сприяє оптимізації ресурсів, спрямованих на організацію економічної безпеки. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання наслідків стихії чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи. Страхування покликане забезпечити безперервне економічне життя суспільства, допомогти підприємствам, організаціям та окремим особам подолати наслідки несприятливих подій, викликаних будь-якими факторами. Страхування забезпечує раціональне формування та використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм.

Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Такі ресурси використовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров’я, пенсійне забезпечення тощо. Важливим завданням страхування є підтримка соціально-економічної стабільності та подолання бідності у суспільстві. У ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу та благополуччя людей, а з іншого — видом підприємницької діяльності, що приносить прибуток. Займаються такою діяльністю відповідні організаційні структури — страховики (страхові компанії), що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Джерелами прибутків страхових компаній є доходи від страхової діяльності та від інвестування тимчасово вільних коштів в об’єкти виробничої та невиробничої сфер діяльності, акції підприємств, банківські депозити, цінні папери тощо. Страхування вважається інвестиційним сектором економіки, оскільки зібрані страхові внески використовуються страховиком на інвестиційні цілі, разом із тим, суб’єкти господарювання мають можливість направляти кошти на інвестування.

Ефективним способом трансформації заощаджень населення в довгострокові інвестиції виступає страхування життя та пенсійне страхування. Страхові організації посідають особливе місце в забезпеченні інвестиційного процесу. З одного боку, вони самі здатні виконувати функції інституційних інвесторів, мобілізуючи значну частину фінансових коштів юридичних і фізичних осіб та спрямовуючи їх у різні види інвестицій. З іншого боку, за допомогою страхування можна забезпечити стимулювання інвестиційної активності вітчизняних й іноземних власників капіталу шляхом здійснення страхових операцій за видами страхування, що гарантують інвесторам повернення вкладених коштів, а в багатьох випадках і відшкодування неотриманого доходу при настанні різних несприятливих подій, що призвели до втрати всіх чи частини вкладених сум. Можливість здійснення страховиками інвестиційної діяльності випливає із особливостей перерозподілу коштів методом страхування. Специфіка договору страхування дає можливість страховику протягом певного періоду часу розпоряджатися коштами, отриманими від страхувальників, інвестуючи їх у різні сфери. Крім залучених ресурсів, страхові організації мають у своєму розпорядженні власні кошти. Ці ресурси також використовуються страховиками в інвестиційних цілях. Страхові компанії вважаються одними з найбільших інвестиційних інститутів. Наприклад, загальна сума інвестицій, якими управляють страхові організації Європи, США та Японії, досягає кілька трильйонів доларів. В Україні інвестиційні можливості страхових компаній досить обмежені через недовіру населення до довгострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів.

Причина, передусім, полягає у недооцінці ролі та місця страхування з боку держави, потенційних інвесторів, які можуть вкладати капітал у створення і розвиток страхових організацій, а також споживачів страхових послуг. Якщо в розвинутих країнах частка страхових внесків у величині валового внутрішнього продукту сягає 8—12 %, то в нашій країні цей показник — близько 4 %. Особливу роль відіграють резерви зі страхування життя, бо для цієї підгалузі страхування характерний, по-перше, тривалий строк дії договорів і, по-друге, настання зобов’язань із виплат страхового забезпечення в основній частині лише після закінчення договору страхування або в інші, раніше обумовлені строки, звичайно віднесені на значний час від початку виплати страхових внесків. Це дає змогу інвестувати певну частину резервів зі страхування життя у відносно довгострокові проекти. І чим на більший строк укладені договори, тим довгостроковішими можуть бути інвестиції. Таким чином, кошти резервів зі страхування життя є основним і найважливішим джерелом інвестицій страхових організацій. Про це свідчить і досвід зарубіжних країн, де основна частина страхових інвестицій здійснюється за рахунок коштів, які надходять зі страхування життя. Крім того, роль власного капіталу страховиків в інвестиційному процесі полягає у тому, що ресурси, як правило, вільні від конкретних зобов’язань, тож певна їх частина може бути вкладена у порівняно довгострокові та менш ліквідні види інвестицій. У страховій практиці відома велика кількість видів страхування, що забезпечують страховим захистом майнові інтереси і самих інвесторів. Контрольні запитання. 1. Історичні етапи зародження страхування. 2. Причини виникнення та існування страхування. 3. Форми страхового захисту. 4.

Організаційні форми існування страхового фонду. 5. Визначення суті страхування як економічної категорії, що трапляються в економічній літературі. 6. Специфічні ознаки страхування. 7. Характеристика принципів страхування. 8. Функції страхування та їх зміст. 9. Роль страхування в розвитку підприємництва та життєдіяльності людей. 10. Специфічні поняття і терміни, які використовують у страхуванні. Складіть словник основних термінів страхування. Розробіть класифікацію причин існування страхування. Перелічіть основні чинники, що зумовлюють зростання ролі страхування в умовах ринкової економіки. Складіть порівняльну таблицю ознак страхування. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» № 44 від 4 жовтня 2001 р. // Урядовий кур’єр. — 200— 7 листопада. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. // Україна-бізнес. — 200— Хч 3Базилевич, Базилевич Страхова справа. — 3-тє вид., перероб. і доп. —.: Т-во «Знання»; КОО, 200— 250. Базилевич.Д. Страховий ринок України. —.: Т-во «Знання»; КОО, 199— 37Вовчак О.Д. Страхування: Навч. посіб. — Л.: Новий Світ-2000, 200— 480. Заруба О.Д.

Страхова справа: Підручник. —.: Т-во «Знання»; КОО, 199— 32Історія страхування: Підручник За ред. Реверчука. —.: Знання, 200— 21Клапків М. С, Клапків Ю. М. Витоки національного страхового ринку України: Монографія.

— Тернопіль: Карт-бланш, 200— 27Мних М.В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика. —.: Знання України, 200— 28Страхування: Підручник За ред. Базилевича. —.: Знання, 200— 1011Страхування: Підручник Кер. авт. кол. і наук. ред. Осадець. —.: КНЕУ, 200— 59базилевич.д 2008 1019 ст страхування підручник Ефективність страхування ризиків підприємницької діяльності в аграрному секторі Текст научной статьи по специальности « Экономика и бизнес » Аннотация научной статьи по экономике и бизнесу, автор научной работы — Лобова Оксана Миколаївна. В статье обосновывается необходимость страхования предпринимательской деятельности в аграрном секторе. Описано различные виды сельскохозяйственных рисков, с которыми сталкивается предприниматель в аграрном секторе. Определяются принципы, на которых базируется эффективность сельскохозяйственного страхования. Рассматриваются различные способы определения эффективности страхования. С учетом недостатков исследованных методов, предложен комплексный подход оценки эффективности страхования рисков предпринимательской деятельности в аграрном секторе. Похожие темы научных работ по экономике и бизнесу, автор научной работы — Лобова Оксана Миколаївна. THE RISK INSURANCE EFFICIENCY OF BUSINESS ACTIVITY IN THE AGRICULTURAL SECTOR. The necessity of business activity insurance in the agricultural sector is grounded in this article. Different types of agricultural risks are described. The principles, on which the efficiency of agricultural insurance is based, are determined. ch as: voluntary the farmers interest risk management multivariate product line promote farmers efficient equal access to subsidies from farmers balance transparency and coordination of the subsidies transfer creating a reliable and multi-level system of insurance coverage binding institute of independent examination. The different ways to determine the effectiveness of insurance are considered. Текст научной работы на тему «Ефективність страхування ризиків підприємницької діяльності в аграрному секторі» • стимулювання вітчизняних виробників, яке допоможе поліпшити як рівень зарплати так і зайнятості населення, що й приведе до втілення потужного вітчизняного потенціалу (наприклад, сільськогосподарський сектор) і до відповідних позитивних соціально-економічних зрушень; • розвиток співробітництва з міжнародними організаціями з метою запозичення діючого досвіду в сфері реформування фінансування охорони здоров’я, що в майбутньому дозволить залучити з їхньою допомогою додаткові засоби для досягнення поставленої мети, однак даний напрямок буде вимагати від України максимальної прозорості й контролю з боку інвесторів. Висновки. У такий спосіб для подальшого поширення добровільного медичного страхування в Україні необхідно реформувати систему охорони здоров’я шляхом поєднання обов’язкового й добровільного медичного страхування.

Основною рекомендацією є термінове впровадження ОМС, а добровільне медичне страхування розглядати як джерело фінансування додаткових медичних послуг, так як диференціація джерел фінансування системи охорони здоров’я мінімізує вплив соціальних ризиків. Також необхідно переглянути існуючу систему фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні, популяризувати добровільне медичне страхування серед населення, запровадити державне фінансування мінімального рівня медичного обслуговування, а також за рахунок здійснення фінансової підтримки в сімейних колах. Запропонована система фінансування системи медичного страхування передбачає комплексне. Савенко.Ю. Введення бюджетно-страхової системи фінансування обов’язкового медичного страхування в Україні як один із шляхів реформування української системи охорони здоров’я. Ю. Савенко,.О. Паламарчук. — Вісник Хмельницького національного університету, Серія Економічні науки. — №1, Т.- 20-. 156-160. Стеценко. Організаційно-правові засади медичного страхування: зарубіжний досвід та пропозиції для України // Підприємництво, господарство і право. — 200- № -. 10-1Яковлєва Т. Соціально-правові передумови запровадження обов’язкового медичного страхування // Підприємництво, господарство і право. — 200- № 1-. 71-7Фінансування охорони здоров’я за 2012 рік [Електронный ресурс] // Всесвітня організацієя охорони здоров’я: [сайт]. — Режим доступу: www.who.int/gho/health_financing/en/index.html. Солдатенко О. Історія становлення медичного страхування як одного із джерел фінансування охорони здоров’я // Право України. -20- №-. 233-231В Україні страхова медицина відкладається: у влади немає грошей на реформи [Електронный ресурс] // Газета тиждень: [сайт]. -Режим доступу: tyzhden.ua/News/76731Показники страхових компаній-членів ЛСОУ за 9 місяців 2013 року [Електронный ресурс] // Ліга страхових організацій: [сайт]. -Режим доступу: uainsur.com/stats/non-life/. В статье исследована экономическая сущность медицинского страхования, определена роль такого вида страхования в систем общественного страховой защиты. Раскрыто организационно-экономические аспекты функционирования систем медицинского страхования; рассмотрены процесы функционирования систем медичного страхування в развитых странах мира. Ключевые слова: медицинское страхование, страховая медицина, обязательное медицинское страхование, добровольное медицинское страхование. The author of the article researched the teoretical and methodological approaches to the formation and development of the health insurance market conditions, also investigated the condition and features of the functioning of the health system in Ukraine and abroad, reasonable prospects of introducing mandatory and dissemination of voluntary health insurance, as well as ways of improving financial provide health insurance system in Ukraine. В статті обґрунтовується необхідність страхування підприємницької діяльності в аграрному секторі. Описано різні види сільськогосподарських ризиків, з якими стикається підприємець в аграрному секторі. Визначаються принципи, на яких базується ефективність сільськогосподарського страхування. Розглядаються різні способи визначення ефективності страхування. З урахуванням недоліків досліджених методів, запропоновано комплексний підхід оцінки ефективності страхування ризиків підприємницької діяльності в аграрному секторі. Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку сільського господарства України, коли майже завершено перехід до приватної форми господарювання,. перший план виходять завдання розбудови інфраструктури аграрного ринку. Важливим елементом цієї інфраструктури має стати система фінансово-кредитного. Особливої актуальності набувають питання вдосконалення страхування підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки України. Для чого необхідно комплексно дослідити існуючи методи оцінки ефективності страхування та визначити їх переваги та недоліки і встановити з поміж досліджуваних оптимальний. Аналіз останніх досліджень та публікацій. На сьогодні питання страхування сільськогосподарських товаровиробників перебувають в центрі уваги як органів державного управління так і вітчизняної економічної науки. Так, зокрема, питанням теорії і практики страхування присвятили свої праці.Д.Базилевич,.І.Грушко, Невирішені раніше частини загальної проблеми. Слід зазначити, що на даний час в економічній літературі приділяється велика увага проблемі розвитку сільськогосподарського страхування. Але водночас питання оцінки ефективності страхування підприємницької діяльності потребують подальшого дослідження. Зважаючи на наведене вище, виникає необхідність проведення комплексного дослідження теоретичних і практичних аспектів страхування сільськогосподарських товаровиробників з метою розробки системи показників оцінки ефективності страхування підприємницької діяльності в аграрному секторі. Метою статті є узагальнення видів сільськогосподарських ризиків, визначення необхідності їх страхування та розробка комплексного методу оцінки ефективності страхування ризиків підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки України.

Виклад основного матеріалу. Світова практика свідчить, що страхування сільськогосподарських культур є ефективним способом боротьби із стихіями природи, дієвим інструментом забезпечення фінансово-господарської стійкості сільськогосподарських товаровиробників. Україна також має певний досвід страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.

Страхова система в сільському господарстві України знаходиться на сучасному етапі ринкових перетворень у стадії активного становлення: змінюються принципи, цілі і завдання даного механізму захисту майнових інтересів сільськогосподарських підприємств. Страхування ризиків сільськогосподарського виробництва у світі є важливим елементом системи фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських виробників. Страхова система АПК є регулятором процесів соціально-економічного розвитку в аграрному секторі, її завдання полягає не тільки в захисті майна в момент настання страхового випадку і відшкодуванні безпосереднього збитку, але й в усуненні інших порушень. — непрямих збитків, що виникли в результаті знищення чи ушкодження майна, яке є власністю або предметом майнових прав застрахованого. Таким чином, метою страхування, як дієвого регулятора страхової системи АПК, є не тільки охорона майна, але і забезпечення умов для гармонійного розвитку галузі. Високий ступінь ризиків агропромислового виробництва. Особливо це стосується рослинницької продукції, де результати виробництва безпосередньо залежать від впливу погодно-кліматичних умов, які періодично погіршують і без того важке фінансово-економічне положення сільськогосподарських підприємств. Установлено, що 2008 рік із сільськогосподарських виробників, у яких трапилися страхові випадки, належне відшкодування збитків отримали лише 29,6 % страхувальників. Для 43 % господарств, що одержали виплати, обсяг відшкодування становив менше 20 % заявлених збитків. Половина, господарств, що претендували на страхові відшкодування, чекали на них від 3 до 6 місяців з моменту подачі заяви, з них 32,4 % — до трьох місяців, 17,6 % — понад півроку. Також до негативних моментів слід віднести й високі страхові тарифи [1]. Зміни політики державної підтримки сільськогосподарських підприємств у зв’язку зі вступом України у СОТ. Загальновідомо, що правила СОТ вимагають обов’язкового скорочення певних заходів державної підтримки сільськогосподарських виробників, які негативно діють на ефективність міжнародної торгівлі. В той же час є достатньо широкий перелік інструментів державного регулювання агропромислового виробництва, які не мають або мають незначний вплив на стимулювання розвитку виробництва. Це заходи, які включені в групу «зелений кошик» і звільнені від зобов’язань по скороченню. Серед них важлива роль відводиться субсидіюванню системи сільськогосподарського страхування, профілактиці заражень і боротьбі з шкідниками рослин і іншим заходам [2]. Зарубіжний досвід страхування сільськогосподарських ризиків. Цей чинник свідчить про необхідність сільськогосподарського страхування. Він ґрунтується на зарубіжному досвіді і показує, що багато країн світу, зокрема що знаходяться в сприятливіших кліматичних умовах ніж Україна, активно розвивають і підтримують даний інструмент забезпечення продовольчої безпеки, компенсації виробничих втрат, нарешті, поліпшення фінансового стану і підвищення стійкості сільськогосподарського виробництва. Форми розвитку і підтримки сільськогосподарського страхування різні між собою. Однак механізм державної компенсації збитків від стихійних лих і субсидіювання страхових внесків присутні в багатьох країнах, особливо європейських. Сучасна українська практика сільськогосподарського страхування, що зазнає істотні організаційно-правові та фінансові зміни, вимагає обов’язкового врахування зарубіжного досвіду захисту сільськогосподарських виробників. Стимулювання інвестицій у сільськогосподарське виробництво. Інтеграційні процеси в сільському господарстві проявляються не тільки в зміні власника в сільськогосподарських підприємствах, створення великих агрофірм та агрохолдингів, а й значному припливу інвестицій, спрямованих часто безпосередньо в сучасні технології сільськогосподарського виробництва. Наприклад, досвід найбільших українських цукрових компаній свідчить про створення ними власної виробничо-технологічної бази за допомогою оренди земельних ділянок та впровадження передових технологій виробництва сільськогосподарської продукції. У подібній си- туації ефективність інвестицій також залежить від все тих же кліматичних умов, які періодично носять характер природних катаклізмів. У зв’язку з цим страхування сільськогосподарських ризиків служить не тільки надійним способом підтримки платоспроможності та фінансової стійкості сільськогосподарського підприємства, а також інструментом збереження великомасштабних вкладень, а отже, їх примножуючи, та є механізмом припливу додаткових інвестицій [3]. Страхування ризиків сільськогосподарських підприємств має загальнодержавне значення. Подібно тому, як раціонально використовується земля, чи ефективний в неї власник, так і держава має піклуватись, застраховані чи ні сільськогосподарські підприємства, У випадку стихійного лиха чи нещасного випадку відсутність страхового захисту може призвести до припинення або ослаблення виробничої діяльності господарства, як і при неефективному керуванні ним. А це вже питання не приватного, а суспільного значення. Узагальнення численних наукових джерел та офіційних документів дозволяє скласти систематизований перелік сільськогосподарських ризиків, що визначають специфіку галузі. Ці ризики характерні для всіх країн, у національній економіці яких функціонує аграрний сектор. Можна виділити наступні ризики: ризики низької і тривалої окупності вкладень, недоот-римання прибутку.

У сільському господарстві спостерігається великий розрив у часі між вкладенням коштів і від-дачою внаслідок впливу природно-кліматичних факторів; ризики швидкого зносу основних фондів через негативний вплив кліматичного фактору. Несприятливий вплив клімату на сільськогосподарську техніку, обладнання, виробничі та житлові приміщення в деяких регіонах. 2) Ризики самовідтворення. Значна частина створеної продукції не реалізується на сторону, а бере участь у подальшому відтворенні (насіння, корми, молодняк тварин і ін.) ризики кліматичних характеристик регіонів з істотною диференціацією по природним зонам. Періоди за часом року і терміни дозрівання плодів, зелені, зернових культур та ін. 4) Ризики нерівномірності кругообігу оборотних коштів агропідприємств у зв’язку з сезонністю виробництва (ризики неотримання позикового фінансування). Сезонність агровиробництва обумовлює сезонну потребу в оборотних коштах, яка істотно варіюється протягом року. Мова йде про порівняльну сповільненість, поступове наростання витрат, вивільнення коштів з кругообігу одноразово, тобто в періоди виходу реалізації продукції. Нею визначаються ризики залучення позикового фінансування на прийнятних умовах. 6) Ризики низької конкурентоспроможності сільгосп-виробництва і ризики неможливості для агропідприємств на рівних брати участь у міжгалузевій та міжнародній конкуренції. Потенційно низька конкурентоспроможність агровиробництва в порівнянні з іншими галузями ставить сільське господарство в нерівні умови. ризики тривалості відтворювального циклу (для створення нового плодоносному саду — більше п’яти років, вирощування дійного стада — понад три роки, нового винограднику — більше 3 років і т.п.). Немає можливості швидко збільшити площу посівів і поголів’я стада, щоб адекватно відреагувати на мінливу структуру платоспроможності попиту на продукцію. При відтворенні продовольчих товарів рівень еластичності між динамікою цих компонентів ринкової самоорганізації дуже низький. Так, зростання доходів населення, наприклад, і зниження цін на продукти харчування не викликають автоматичного підвищення платоспроможного попиту. Так само зростання цін не приводить до негайного зростання пропозиції продовольчих товарів. 9) Ризики обмеженої привабливості сільськогосподарського виробництва для інвесторів, обумовлені вищезгаданими особливостями, а також високою капі-талоємністю і енергоємністю сільськогосподарського виробництва. Для інвесторів ясний той факт, що сільське господарство — галузь з практично неможливим відтоком капіталу, тобто вартість виходу з інвестицій удвічі перевищує вартість входу. Зазначені вище ризики дають найбільш об’єктивну характеристику особливостей галузі, які найбільш значимо проявляються в умовах ринкової економіки при вільній конкуренції і недостатньому регулюванні державою. Таким чином, підприємницький ризик сільськогосподарського товаровиробника набагато вище, ніж та ж категорія ризику в промисловості. Він зумовлений набагато більшим обсягом об’єктивних ризикових обставин, що залежать від стихійних сил природи. Причому мистецтво протистояння природному середовищу в значній мірі залежить від того, як на суб’єктивному плані будуть вирішуватися проблеми самого сільськогосподарського виробництва, його ефективності і продуктивності.

Отже, страховий захист майнових інтересів у сільському господарстві має ряд особливостей, пов’язаних із сезонністю виробництва, високою залежністю продуктивності від природно — кліматичних та погодних умов, великою територіальною розосередженістю основного засобу виробництва — землі, чутливістю об’єктів страхування до хвороб та епідемій у тваринництві, а також шкідників у рослинництві. Головна мета страхової діяльності полягає в задоволенні суспільної потреби в надійній страховому захисті, який відповідатиме загальноприйнятим нормам фінансової стійкості. Ступінь досягнення цієї мети і визначає ефективність страхової діяльності. У літературі визначено таке поняття «ефективності» стосовно до страхового процесу. «Ефективність» страхування — це ситуація, коли обидві сторони процесу страхування — страхувальник і страховик — отримують економічну вигоду від укладення страхового договору в порівнянні з ситуацією, коли такий договір не був укладений [4]. Економічна вигода страховика полягає в тому, що отриманих ним при підписанні договору страхових внесків повинно виявитися достатньо, щоб забезпечити формування необхідних страхових фондів, окупити витрати на ведення справи і отримати прибуток. Економічна вигода страхувальника полягає в тому, щоб забезпечити собі додаткове джерело грошових коштів для компенсації збитків у разі виникнення непередбаченої ситуації і в той же час не відвернути значні. Підвищення ефективності страхової діяльності вимагає розробки та реалізації комплексу економічних, соціальних і законодавчих заходів з метою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій в умовах нестабільності та мінливості навколишнього середовища. Принцип Добровільність. Страхування сільськогосподарських ризиків не зачіпає інтереси третіх осіб, а стосується стратегій управління ризиками комерційних підприємств, індивідуальних підприємців, громадян, які ведуть особисте сільське господарство, та фермерських господарств. Тому сільськогосподарське страхування повинне бути побудоване на добровільній основі. У тих країнах, де сільськогосподарське страхування було обов’язковим, згодом проводилися реформи з переведення системи на добровільні принципи. Принцип Зацікавленість сільгоспвиробника. Участь в програмі сільськогосподарського страхування має бути вигідною для сільгоспвиробників. Не повинно виникати ситуацій, коли оптимальним варіантом є відмова від страхування в надії на отримання від держави безоплатних субсидій у разі неврожаю. Принцип Ризик-менеджмент. Страхування повинно стати елементом ризик-менеджменту для сільгоспвиробників, сприйматися не як спосіб привласнення бюджетних коштів або отримання доступу до безоплатних субсидій, а як інструмент управління ризиками. Принцип Багатоваріантність продуктової лінійки. Страхувальник повинен мати свободу вибору страхового продукту, який підходить для нього. Щоб знизити вартість страхування, сільгоспвиробник повинен мати можливість виключати з покриття неактуальні для його регіону і його сільгоспкультури ризики.

Крім того, сільгоспвиробник повинен мати можливість самостійно обирати рівень покриття (відсоток недобору врожаю, який буде страховим випадком). Страховий поліс, який субсидується повинен прийматися банками як забезпечення застави. Окремо необхідно розвивати страхування по індексу, вид страхування, що дозволяє мінімізувати витрати на врегулювання збитків. Принцип Стимулювання ефективних сільгоспвиробників. Страхування повинно стимулювати розвиток виробничих технологій в сільському господарстві. При розрахунку страхової премії має враховуватися наявність технологій, що знижують ризики сільгоспвиробника, а показник недобору врожаю має розраховуватися, виходячи з власних показників врожайності господарства, а не середнього по регіону рівня. Важливим фактором деталізації тарифів є єдина статистична база в рамках професійного об’єднання страхових компаній. Принцип Рівний доступ до отримання субсидій з боку сільгоспвиробників. Для збереження вільної конкуренції між сільгоспвиробниками державні субсидії повинні надаватися в рівному розмірі незалежно від суб’єкта і типу господарства. Принцип Збалансованість. Обсяг виділених субсидій повинен знаходитися в прямій залежності від величини попиту на сільськогосподарське страхування з державною підтримкою. Повинен бути передбачений механізм додаткового виділення субсидій на випадок перевищення заявок на субсидії над сумарним обсягом виділених коштів. Принцип Прозорість і налагодженість системи перерахування субсидій. Весь механізм перерахування субсидій повинен бути максимально простим і прозорим, не передбачаючи двояке тлумачення. При цьому. Принцип Створення надійної і багаторівневої системи страхового захисту. Специфіка сільськогосподарського страхування (висока ймовірність кумуляції ризиків), а також висока соціальна значимість цього виду страхування визначають необхідність додаткових вимог до надійності страхових компаній, що працюють у цій сфері. Ефективним критерієм відбору страховиків є використання рейтингів їх надійності. Важливим фактором, що підвищує надійність системи, є створення багаторівневої системи страхового захисту — організація перестрахового пулу за участі державної перестраху-вальної компанії. Як показує закордонна практика, в країнах, де сільськогосподарське страхування тільки починає розвиватися, страхові компанії зазвичай мають труднощі з отриманням якісного перестрахувального захисту, тому в цих випадках держава виступає як перестрахувальник. З часом, коли накопичується статистика, страховикам стає вигідніше перестраховуватися у великих міжнародних перестрахувальних компаніях [5]. Принцип Обов’язковість інституту незалежної експертизи. В основу системи андерайтингу та врегулювання збитків у сільськогосподарському страхуванні повинна бути покладена незалежна експертиза, яка покликана знизити число спірних випадків і підвищити довіру між страховиками і страхувальниками. Будь-який господарюючий суб’єкт здійснює свою діяльність у певних умовах зовнішнього і внутрішнього середовища. Наявність безлічі факторів, які впливають і ймовірності різкої зміни кожного з них у вибраному діапазоні часу створюють небезпечну ситуацію, тому виробничий процес в аграрній галузі нерозривно пов’язаний з певним рівнем ризику. Це пояснюється впливом різних груп чинників, що формують рівень ризику підприємства. Ці групи ризиків були описані в п.1.даного дисертаційного дослідження. Для досягнення прийнятного рівня ризику господарюючий суб’єкт, оперуючи певними методами управління ризиком, у ряді випадків може вдатися до передачі ризику іншим особам, тобто задіяти такий економічний механізм як страхування. Формування страхового захисту підприємства повинно здійснюватися в рамках загального процесу управління ризиками, тому одним з ключових моментів використання підприємствами страхових послуг є оцінка ефективності їх надання. Крім того, дана процедура сприятиме поліпшенню якості страхового захисту підприємств аграрного сектора, підвищуючи тим самим рівень безпеки функціонування господарюючого суб’єкта. Показники оцінки ефективності страхових операцій у вітчизняній теорії та практиці страхування досить давно вивчаються і застосовуються фахівцями-страховиками. Проте договір страхування — це двостороння угода, в якій обов’язково беруть участь, як мінімум, дві сторони. — страховик і страхувальник. І якщо з позиції страховика питання досить добре вивчені, то методичні основи визначення ефективності страхування з точки зору підприємства висвітлені не повною мірою, що визначає актуальність дослідження означеної проблеми. Крім того, дана процедура сприятиме поліпшенню якості страхового захисту підприємств аграрного сектора. рію, який покладено в основу порівняння. Фахівці в галузі управління ризиком вказують два принципових підходи до вироблення критерію: вибір фінансово-економічного параметра або якісних характеристик процесу, які визначають вигоду використання методу для підприємства. На основі першого підходу, як правило, здійснюється оцінка результативності заходів щодо зниження рівня ризику. Другий використовується для визначення ефективності методів (у тому числі страхування), що. Об’єктивний (номінальний) спосіб визначення корисності операції вимірює вигоду, яку отримує суб’єкт по даній економічній операції, визначаючи її як в рівній мірі корисності для будь-якої особи, в тому числі і яка не бере участь в даній економічній операції, незалежно від часових змін. Потенційна вигода страхових відносин з точки зору всіх сторін представлена рис. Суб’єктивний (реальний) спосіб визначення корисності страхової операції вимірює вигоду, принесену її учаснику, тільки стосовно даного суб’єкту, що відрізняється унікальністю по відношенню до інших економічних суб’єктів. Кожна сторона має свою індивідуальну оцінку корисності чи збитковості участі в страхових відносинах. У рамках суб’єктивного підходу в літературі описується ряд методів визначення економічної ефективності страхування ризику господарюючого суб’єкта з притаманними їм перевагами і недоліками (табл. 1). Витратний метод Співвідношення витрат підприємства без укладання договору страхування та витрат з врахуванням страхування Враховує альтернативні витрати підприємства; Достатньо простий в підрахунку. Увага зосереджується на одному показнику витрат, а інші не враховуються. Метод покриття Визначення рівня покриття страховим відшкодування завданих збитків в разі настання страхового випадку Даний показних покриття є найбільш визначальним при використанні страхування; Забезпечує обернений зв’язок в процесі формування страхового захисту. Ефективність проявляється тільки у використанні разом з іншими методами; Важко провести попередні розрахунки. Метод Хаустона Оцінка впливу різних способів управління ризиком (страхування чи самострахування) на вартість підприємства Якість та надійність страхового захисту підприємства визначається з врахуванням інтересів акціонерів. Не враховує ймовірність настання страхового випадку; Можливість використання тільки на початковому етапі для визначення доцільності страхування. Метод коефі цієнтів Аналізується великий спектр різнобічних показників корисності страхування, вигод для страхувальника та ін. у сукупності. Широкий перелік коефіцієнтів дає можливість різнобічної оцінки з боку різних суб’єктів відносин, можливість розширення спектру показників. Відсутня інтегральна оцінка, яка б дозволила визначити ефективність на багатокритеріальній основі. Виходячи з практики функціонування сільськогосподарських підприємств, найбільш важливими моментами при визначенні ефективності страхування підприємницьких ризиків є: • характеристика страхової компанії, до послуг якої збирається звернутися підприємство (репутація компанії, величина її фінансових резервів і власного капіталу, рівень кваліфікації персоналу тощо); • співвідношення витрат на страхування до рівня його корисності, тобто розміром компенсованих втрат. Цей аспект особливо важливий для підприємств аграрного сектору з комерційної точки зору, так як витрати по страхуванню відносяться на собівартість продукції, що викликає її збільшення і, як наслідок, зниження прибутку.

Була зроблена спроба усунути недоліки вище зазначених методів оцінки ефективності страхування ризику аграрного підприємства, зберігши при цьому їх безсумнівні переваги, з урахуванням найбільш значущих з практичної точки зору показників. Для чого пропонується використовувати комплексний підхід до визначення ефективності страхових операцій, заснований на аналізі окремих етапів взаємодії господарюючого суб’єкта і страховика (рис. 2). Оціночні показники в залежності від моменту їх визначення групуються в три блоки, з подальшим розрахунком інтегрального показника: показники до страхування (Еі)- показники, які розраховуються до укладення договору страхування та використовуються в основному для комплексної оцінки та відбору страхової організації, з якої в подальшому передбачається укладання договору страхування; Облік різних аспектів взаємодії економічного суб’єкта та страхової компанії в рамках представленої методу досягається використанням як кількісних, так і якісних показників, рекомендований набір яких представлений рис. Особливо слід відзначити використання при оцінці такої характеристики як рівень задоволеності страхувальника взаємодією зі страховиком. Введення даного. критерію можливо при наявності достатньої кількості страхових компаній і посилення конкуренції між ними. Дані умови сприяють орієнтації страхових компаній. Згідно запропонованої методики кожна позиція, що представлена на рис. 3 та табл. 2, оцінюється експертним шляхом за розробленою вербально-числовою п’ятибальною шкалою (0 — мінімальне або найгірше значення показника, 5 — максимальне або найкраще значення). де Е- частковий показник i-ї групи; Pj-експертна оцінка j-го показника в i-ій групі; Pjmax — максимальна експертна оцінка j-го показника в /-ійгрупі; і — номер групи, в даному випадку і = 1 або і = 2; j — номер оцінюваного показника в групі; n — кількість оцінюваних показників у групі. комплексного підходу, простоту інтерпретації інтегрального показника (прагнення до одиниці) і можливість доповнення переліку показників кожного блоку, що буде сприяти більш обґрунтованому прийняттю управлінських рішень в області формування страхового захисту сільськогосподарських підприємств. Висновок про надійність страхової компанії, щодо послуг якої звертається сільськогосподарський виробник, можна зробити на основі її класу в рейтингу страхових компаній. сації шкоди майновим інтересам як підприємств та організацій, так і фізичних осіб. У міру поглиблення процесу реформування і появи реального приватного власника в сільському господарстві України питання управління ризиками, пов’язаними з виробництвом сільськогосподарської продукції, постає все гостріше, адже кожний підприємець прагне отримати великий прибуток і розмір оплати праці всіх працівників залежить від загального прибутку підприємства. Страхування в сільському господарстві скорочує фінансові втрати від стихійних лих і може бути заставою для отримання кредиту. Виходячи з практики функціонування сільськогосподарських підприємств, найбільш важливими моментами при визначенні ефективності страхування ризиків підприємницької діяльності в аграрному секторі є: характеристика страхової компанії, до послуг якої збирається вдатися підприємство; ступінь покриття страховою програмою негативних можливих/фактичних наслідків аварій та надзвичайних ситуацій; співвідношення витрат на страхування до рівня його корисності, тобто розміром компенсованих втрат. ch as: voluntary; the farmers interest; risk management; multivariate product line; promote farmers efficient; equal access to subsidies from farmers; balance; transparency and coordination of the subsidies transfer; creating a reliable and multi-level system of insurance coverage; binding institute of independent examination. базилевич.д 2008 1019 ст страхування підручник Victor Bazylevych.

2003–2008 Dean of the Faculty of Economics, Head of the Department Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv (Ukraine) 2008–2015 Dean of the Faculty of Economics, Head of the Department Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv (Ukraine) 2008-2017 Dean of the Faculty of Economics, Professor of the Department Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv (Ukraine) Theoretical and Methodological Problems of the Development of the History of Economic Studies, Macro- and Microeconomics in the Context of New Paradigm Shifts. Previous and Current Research. Theoretical and methodological issues of macro- and microeconomics Transformation of the economic systems under uncertainty and risk Economic and philosophical thought of the modern world New paradigm approaches in historical and economic studies Other fields. Metaphysical essence of economic knowledge Contradictions of economic development under globalization Theoretical aspects of formation and development of intellectual property market Economic nature of insurance. Future Projects and Goals. The prospective development of the scientific school (research group) is focused on the comprehensive disclosure and implementation of the latest methodological and paradigmatic approaches in historical and economic research; in-depth analysis of fundamental theoretical and methodological problems of macro- and microeconomics; identification of the essential features and contradictions of the process of globalization of world economic development; research of theoretical aspects of the formation of the intellectual property market, formation and functioning of the insurance market. The school’s research efforts are aimed at developing and implementing new scientific approaches in the Ukrainian economic space. Methodological and Technical Expertise. The research group may provide expert opinions and proposals to research institutions, expert structures of ministries and agencies, and business entities. Methodological expertise is carried out on the basis of typologization and systematization of criteria and methods of assessing socio-economic development with the aim of improving regulatory acts and business projects. Selected Publications. Базилевич. Формування конкурентного середовища в транзитивній економіці: проблеми, тенденції та протиріччя Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України.

200№ 2 24–2Посилення ролі фінансів у трансформаційній економіці. Закономірності розвитку національного ринку в глобалізованому світі. Історія економічних учень: підручник Базилевич, Н. І. Гражевська, Т.В. Гайдай та ін.; за редД. Базилевича: Знання, 2001300. (Класичний університетський підручник). Формування сучасної парадигми економічної теорії: тенденції та суперечності Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова: Економіка і право. 200Серія 1Вип. 3 3–Розвиток внутрішнього ринку в умовах глобалізації: тенденції та суперечності Європейський вектор економічного розвитку.

Збірник наукових праць. –.: Вид-во ДУЕП, 2005 137–14Метафізика економіки»: ідея, смисл, призначення. Сучасна парадигма страхування: суть і протиріччя. Є. Слуцький. Ви з нання, Творча спадщина з погляду сучасності: монографія за редД. Базилевича: Знання, 20091Креативність і професіоналізм – конкурентні переваги страховика в умовах глобалізації Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». 200Вип. 94–95 6–І нтелектуальна діяльність в контексті глобалізаційних процесів. Економіко-філософські концепти інноваційного мислення в трансформаціях когнітивного типу Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. 200№ 1 64–6Суспільству знань інноваційного економіста. Розвиток фінансового ринку у сучасних умовах. Вернадський. Витоки. Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : монографія за редД.

Базилевича: Знання, 20086Класична економічна університетська освіта як фактор конкурентоспроможності Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Філософія-політологія». Вип. 94-92010 11–1Новий підхід до змісту та методики викладання макроекономіки. Инновационная парадигма развития экономических исследований на феноменологической основе Экономическая теория. 20№ 4 105–10Плідний синтез теорії та практики трансформаційних змін в Україні. «Філософія господарства».Булгакова: неокласичний погляд на економічну діяльність Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

201131 5–1Цінні папери: підручник.Д. Базилевич,.Шелудько, Н.В. Ковтун та ін.; за редД. Базилевича: Знання, 201109Проблеми оцінки охорони і захисту прав об’єктів інтелектуальної власності в Україні Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 201142 5–Философская направленность экономико-методологических исследований. Економічна теорія: Політекономія: підручник.Д. Базилевич,.Попов,.С. Базилевич та ін.; за редД. 8-ме вид., випр. і перероб: Знання, 20170Новітні тенденції та протиріччя на страховому ринку України. Філософія економіки як дискурс економічної теорії. Современная экономическая теория: в поисках новой парадигмы. Інституційний концепт модернізації фінансових інститутів. The evolution of theoretical approaches of the corporations’ analysis. Measurements systems to assess the level of market globalization. Фондовий ринок: підручник. У 2 кнД. Базилевич,.Шелудько,.В. Вірченко та ін.; за редД. Базилевича: Знання, 201Кн. 621.; Кн. 68Імперативи економічного розвитку в контексті відповідальності перед глобальним майбутнім Парадигмальні зрушення в економічній теорії ХХІ ст.: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 201Т. 1 7-1econom.univ.kiev.ua/paradigm_et/materials2015.pdf. Базилевич.Д.Вірченко.В. Сутність страхування інтелектуальної власності та його роль в сучасній економіці Nature of intellectual Property insurance and its Role in modern Economy Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2011 (166) 6–1Базилевич.Д., Гражевська.О. Рентні відносини в сучасній ринковій економіці: сутність та механізм регулювання Банківська справа. 201№ 2 (139) 43–5Економічна наука та освіта в епоху системних трансформацій: нові виклики і запити до фундаментальної теорії Економіка України.

201№ 8 (657) 78–9Lakhno, V., Tkach, Y., Petrenko, T., Zaitsev, S., Bazylevych, V. Development of Adaptive Expert System of Information Security Using a Procedure of Clustering the Attributes of Anomalies and Cyber Attacks Eastern-European Journal of Enterprise Technologies. 201Vol. No 9 (84). Р. 32-4(Видання SCOPUS) Bazylevych, V., Kupalova, G., Bulhairova, Z., Satyr, L., Goncharenko, N. The Efficiency of Use of the Human Capital in the Agriculture Problems and Perspectives in Management. 201Vol.1No 97-10(Видання SCOPUS) Bazylevych, V., Kupalova, G., Goncharenko, N., Murovana, T., Grynchuk, Y. Improvement of the Effectiveness of Organic Farming in Ukraine Problems and Perspectives in Management. 201№ 3 (15). P. 64-7(Видання SCOPUS) Вектори економічного розвитку України в контексті фінансової безпеки Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. 2011 (22) 203-21Інтелектуальна власність: теоретичні виміри та практика реалізації Вища школа. 201№7 57-8Фондовий ринок: практикум : навчальний посібник /За редД. Базилевича: Знання, 20171Історія економіки та економічної думки : підручник /За редД. Базилевича: Знання, 20177Парадигмальні зрушення в економічній теорії ХХІ ст. Вища школа. 201№71-90. Artyukh, T., Kupalova, G., Bazylevych, V., Hryhorenko, I., Ternova, A. Improving a Procedure for Determining the Assay of Gold in a Precious Alloy of Different Composition Using a Touchstone Eastern-European Journal of Enterprise Technologies. No 12 (98). 6-1(Видання SCOPUS) Bazylevych, V., Grazhevska, N., Mostepaniuk, A., Virchenko, V. Accumulation оf Social Capital аs а Positive Externality оf Corporate Social Responsibility Development іn Transition Economies Naukovyi Visnyk Natsionalnoho Hirnychoho Universytetu. Scientific and technical journal.

201No 1 (169). 132-140.

(Видання SCOPUS) Bazylevych, V., Ihnatiuk, V. Metaorder Limit Prices in Evaluating Expected Market Impact and Assessing Execution Service Quality Investment Management and Financial Innovations. 1No 355-36(Видання SCOPUS) базилевич.д 2008 1019 ст страхування підручник Фінанси страхових організацій. Фінансові ресурси страхової компанії, їх класифікація. Склад фінансових ресурсів страхової компанії. Важливість внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів. Порядок оподаткування страховиків податком на прибуток. Механізми оподаткування страховиків. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. Діяльність страхових компаній не може здійснюватися без наявності необхідних факторів, а саме: основних і оборотних засобів, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів. Їх сукупність і раціональна структура визначають потенціал страховика. У діяльності страхових компаній вирішальними є розміри грошових фондів і наявність кваліфікованого персоналу. Формування ресурсів ґрунтується на порівнянні витрат на їх придбання (залучення) і можливої віддачі від їх використання.

Компанія має визначити кількісні та якісні параметри необхідних ресурсів, спосіб, тривалість і місце їх взаємодії. Для здійснення ефективного страхового захисту своїх клієнтів страхові компанії повинні мати достатній обсяг фінансових ресурсів і забезпечувати їх ефективне розміщення. При цьому встановлення оптимальних співвідношень між окремими джерелами формування та використання фінансових ресурсів страховиків є важливою передумовою забезпечення безперервності процесу страхування, постійної платоспроможності страхових компаній та стабільних фінансових результатів їх діяльності.

Виходячи із змісту основних завдань фінансового менеджменту, можна констатувати, що фінансові ресурси виступають основним об’єктом фінансового управління, а правильний вибір тактики та стратегії управління ними є значним внутрішнім фактором фінансової стійкості страхової компанії. Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зобов’язань страхової компанії, складаються насамперед із грошової частини сплаченого статутного фонду і системи страхових резервів. Вони характеризуються значною специфічністю формування та використання. Ефективна діяльність страховика в довгостроковій перспективі, забезпечення високих темпів розвитку та підвищення конкурентоспроможності значною мірою визначаються рівнем фінансового потенціалу, що забезпечується високою якістю управління фінансами страхової організації. Джерелом формування фінансового забезпечення є фінансовий потенціал.

Фінансовий потенціал — це сукупність фінансових ресурсів страховика як результат перевищення доходів страховика над витратами, з одного боку, та результатом певного рівня капіталізації, з іншого [16]. Структуру капіталу страховика визначає принцип акумулювання та подальшого розподілення ресурсів. Фінансові ресурси страхової організації значною мірою представлені залученим у страхувальника капіталом, який деякий час складає сукупність тимчасово вільних коштів. Як витрати, так і доходи страхової компанії пов’язані із двоїстим характером її діяльності — страховим та фінансовим. Виокремлюють витрати на проведення страхових операцій (саме вони формують собівартість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестиційної та фінансової діяльності, а також інших його доходів від звичайної діяльності та надзвичайних операцій). Разом з тим, кругообіг коштів страховика не обмежується страховими операціями; він ускладнюється постійною залученістю коштів в інвестиційний процес. Це дозволяє позначити кошти, які знаходяться в обігу страховика, для проведення страхових операцій та інвестиційної діяльності як його інвестиційний потенціал [9,.

24] та складова фінансового потенціалу. З точки зору капіталізації, фінансовий потенціал страховика визначається розміром статутного капіталу, який в процесі діяльності поповнюється за рахунок різноманітних джерел (прибутку, емісії, інвестиційного доходу). Цільове використання фінансового потенціалу і є фінансовим забезпеченням його розвитку. При цьому дуже важливим питанням є оцінка розміру цього фінансового потенціалу для окремої страхової компанії.

Отже, сукупність фінансових ресурсів страховика формує його фінансовий потенціал. Фінансове забезпечення пов’язане саме з використанням цього потенціалу (ресурсів) для подальшого розвитку. Обсяг фінансового забезпечення повинен вимірюватися за критерієм достатності для реалізації фінансової та страхової діяльності страховика з обов’язковим підвищенням показників його фінансової стійкості та прибутковості. Достатнє фінансове забезпечення страховика стає гарантією його спроможності виконувати свої функції в умовах нестабільності зовнішнього середовища. Для запобігання поглинання, банкрутств, втрати ринкової долі та зменшення конкурентоспроможності в умовах інтернаціоналізації українського страхового ринку українським страховикам необхідний своєчасний пошук додаткових джерел фінансового забезпечення за рахунок залученого капіталу шляхом акціонування, відновлення політики страхової та інвестиційної діяльності для створення перспективних умов розвитку. Джерелами коштів страхових компаній є власний і залучений капітал, причому залучена частина капіталу у вигляді страхових премій значно більша, ніж власна. Ці засоби не належать страховикові, вони лише тимчасово, на період дії договорів страхування, перебувають в розпорядженні страхової компанії й використовуються на страхові виплати або перетворюються в прибуткову базу за умови беззбиткового проходження договорів (рис. Фінансові ресурси страхової компанії виступають основним об’єктом її фінансового управління, а правильний вибір тактики та стратегії управління ними є значним внутрішнім фактором фінансової стійкості страхової компанії.

Перш ніж розглянути концептуальні засади управління фінансовими ресурсами страхової компанії, потрібно зазначити особливості їх формування, зумовлені метою і завданнями страхової діяльності. Як економічна категорія страхування становить систему економічних відносин, яка вміщує сукупність форм та методів формування цільових фондів грошових коштів і їх використання на відшкодування збитків при різних непередбачених явищах, а також на надання допомоги громадянам при настанні певних подій у їхньому житті. Слід відмітити, що подібно до підприємств галузей нематеріального виробництва у страхових компаній у процесі кругообігу фінансових ресурсів відсутня стадія виробництва, а фінансові ресурси протягом всього кругообігу виступають лише у грошовій формі. При цьому головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує її за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов’язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами. Тобто, якщо фінансові ресурси промислових підприємств послідовно приймають грошову і товарну форму, то фінансові ресурси страхової організації завжди мають лише грошову форму. У самому загальному вигляді фінансовий механізм страхування має наступний вигляд: Страховик формує і використовує кошти страхового фонду, покриваючи збиток страхувальника і фінансуючи власні витрати по веденню страхової справи. Формування фінансових ресурсів у страхових організаціях відбувається під час створення статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансових коштів в основні та оборотні кошти, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. При цьому основними джерелами формування фінансових ресурсів страхових компаній є власні та залучені кошти. Двоїстий характер діяльності страховика, що полягає як у проведенні власне страхування, так і у виконанні ним ролі активного інвестора, зумовлює специфіку формування його внутрішніх фінансових ресурсів за рахунок трьох основних видів доходів: — доходи від страхової діяльності, тобто всі надходження на користь страховика, пов’язані з проведенням страхування і перестрахування; — інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з’являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності. Важливість внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів страхової компанії зумовлює необхідність використання в процесі стратегічного управління науково обґрунтованих підходів до прогнозування розміру надходжень страхових платежів. Даний бюджет можна скласти за умови детального попереднього дослідження ринку страхових послуг, вивчення попиту на той або інший вид страхових продуктів та виявлення усіх факторів, що впливають на їхнє просування. На основі зібраної інформації за ряд звітних періодів можна спланувати майбутній «портфель страхових платежів» як за видами страхових продуктів, так і за джерелами їх формування. Планування надходжень від страхової діяльності є досить важливим моментом у процесі управління фінансовими ресурсами страховиків і розробляти даний бюджет необхідно, виходячи з можливостей конкретної страхової компанії. Разом з тим, при формуванні фінансових ресурсів потрібно враховувати, що між розміром отриманих страховою компанією страхових платежів та рівнем її фінансової стійкості не завжди існує прямий зв’язок. Зокрема, для молодої страхової компанії перший рік надходжень страхових платежів зв’язаний з великими витратами на їхнє обслуговування, тому що основний відсоток комісійної винагороди страховим агентам виплачується, як правило, у перший рік. У залишковому підсумку залишається варіант поповнення сформованих резервів за рахунок статутного капіталу. А якщо статутного капіталу недостатньо для грошового покриття резервів, то компанія може позбутися ліцензії. Тому для страхової компанії у процесі розробки стратегії формування своїх фінансових ресурсів важливо визначити максимальний обсяг платежів, під які страхова компанія в змозі покрити резерви грошовими коштами. При чому відслідковувати даний показник необхідно в часі з урахуванням страхових виплат і інших факторів. При визначенні стратегії формування внутрішніх фінансових ресурсів страхової компанії потрібно також враховувати можливість повернення коштів від перестрахувальників від переданих у перестрахування ризиків. Дане джерело формування фінансових ресурсів страхової компанії включає відшкодування перестрахувальником частки страхових виплат по ризиках, переданих йому в перестрахування. У договорі, підписаному з перестрахувальником, обумовлюються процентні співвідношення зобов’язань кожної зі сторін за договором перестрахування і, відповідно, розмір відшкодувань у випадку настання ризику. Величина даного показника є «похідною» від величини страхових виплат за період. Разом з тим, потрібно враховувати витрати, які пов’язані з передачею ризиків у перестрахування. Ці витрати включають страхові премії, що приходяться на частку ризику, переданого в перестрахування перестрахувальникові, і прямо залежать від страхового портфеля страхової компанії і розмірів укладених договорів з перестрахувальниками. У процесі розробки стратегії формування фінансових ресурсів страхової компанії потрібно усвідомлювати, що їх кількісний і якісний стан впливає на таку важливу фінансову характеристику страхової компанії, як її платоспроможність.

У загальному розумінні платоспроможність страховика — це можливість покриття його зобов’язань перед страхувальниками, різного роду кредиторами і податковими органами. Тому при формуванні фінансових ресурсів страхової компанії потрібно виходити з основних чинників, які впливають на їх кількісний і якісний стан і в свою чергу зумовлюють рівень фінансової стійкості страхової організації в конкретному періоді.

До таких чинників більшість економістів відносять величину внесеного статутного капіталу страхової компанії, розрахований у встановленому порядку розмір страхових резервів з метою гарантії страхових виплат, існуючу у відповідності із стратегією і тактикою страхової компанії структуру її страхового портфеля, існуючу систему перестрахування страхових ризиків, а також масштаби та ризикованість інвестиційної діяльності конкретної страхової компанії. При формуванні початкових фінансових ресурсів страхової компанії за рахунок внесків засновників у статутний фонд необхідно враховувати законодавчо встановлені мінімальні кількісні вимоги до власних коштів, з якими страхова компанія може отримати ліцензію на діяльність. В подальшому при нарощенні власного капіталу потрібно дотримуватися раціонального співвідношення власних коштів страхової організації і прийнятих нею на себе страхових зобов’язань як у цілому, так і по одному договору або ризику. При цьому на початковій стадії життєвого циклу страхова компанія може дотримуватися різних стратегій формування своїх фінансових ресурсів. Найбільш оптимальною стратегією формування фінансових ресурсів страхової компанії є доповнення сформованих резервів грошовим покриттям за рахунок статутного капіталу. Враховуючи, що надходження від страхової діяльності займають значну питому вагу в джерелах формування фінансових ресурсів страхової компанії, до їх визначення потрібно підходити особливо виважено і обґрунтовано. Так, зокрема, при плануванні надходжень від страхової діяльності потрібно враховувати, що між розміром отриманих страховою компанією страхових платежів та рівнем її фінансової стійкості не завжди існує прямий зв’язок. Так, зокрема, для молодої страхової компанії перший рік надходжень страхових платежів, як правило, пов’язаний з великими витратами на їхнє обслуговування у зв’язку з переважною виплатою основного відсотка комісійної винагороди страховим агентам у перший рік.

При цьому ситуація ускладнюється тому, що страхова компанія повинна на початкових етапах свого існування в повному обсязі покрити сформовані резерви грошовими коштами. Зробити це в даному випадку можна або за рахунок поповнення статутного капіталу, шляхом передачі значної частини платежів у перестрахування, хоча для цього також потрібні грошові кошти. У залишковому підсумку знову ж таки найбільш реальним є варіант поповнення сформованих резервів за рахунок статутного капіталу. При збільшенні свого статутного фонду страхові компанії вирішують наступні завдання: — акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших страхових компаній, підприємств, у т. ч. з метою посилення впливу на дані підприємства чи їх поглинання. Враховуючи, що при недостатності статутного капіталу для грошового покриття резервів страхова компанія може позбутися ліцензії, в процесі розробки стратегії формування фінансових ресурсів страховика важливо визначити максимальний обсяг платежів, під які страхова компанія в змозі покрити резерви грошовими коштами.

Будь-яке управлінське рішення щодо зміни напрямів формування та розміщення фінансових ресурсів страхової компанії повинно бути обґрунтовано відповідними розрахунками, базуватись на визначених пріоритетах розвитку страховика та глибокому вивченні кон`юнктури страхового ринку. При цьому необхідно оптимально поєднати такі критерії, як забезпечення мінімальної середньозваженої ціни залучених ресурсів, досягнення нормальної рентабельності розміщених фінансових ресурсів та одночасна мінімізація ризику втрати фінансової стійкості страхової організації. Одним з першочергових завдань держави є створення ефективної податкової системи, яка б забезпечувала розвиток та удосконалення оподаткування страхової діяльності. Податкові ставки, які застосовуються в оподаткуванні страхових операцій носять особливий характер, не схожий не на яке інше оподаткування серед фінансових установ та підприємств. Страхові компанії, окрім податку на доходи страховика, зобов’язані сплачувати загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі), а також місцеві податки і збори (обов’язкові платежі). — оподаткування фонду оплати праці: нарахування та утримання до пенсійного фонду фондів соціального страхування, податок з доходів фізичних осіб; Важливо, що система бухгалтерського і податкового обліку страхової компанії має істотні відмінності щодо обліку доходів і витрат Відтак, результати бухгалтерського обліку істотно відрізняються від результатів податкового обліку Цілком реальна ситуація, коли за результатами податкового обліку страхова компанія має прибуток, а за результатами бухгалтерського обліку є збитковою. Недосконалі механізми оподаткування страховиків, які діяли до прийняття Податкового кодексу України давали змогу страховим компаніям мінімізувати свої податкові зобов’язання. Цей механізм не узгоджувався з бухгалтерським обліком доходів та витрат у страховій галузі. Розбіжності у методології визначення бази оподаткування під час здійснення єдиної господарської операції призводять до ускладнення адміністрування справляння податку на прибуток від здійснення страхової діяльності, а отже, і до ухилення від оподаткування. Розглянемо особливості оподаткування страхової компанії детальніше, в розрізі оподаткування страховиків податком на прибуток, враховуючи ті зміни, що відбулися в системі оподаткування з прийняттям Податкового кодексу України наприкінці 2010 року і який вступив в дію з 01.01.2011 року.

Згідно ст. 156 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI об’єктом оподаткування від діяльності страхової компанії є прибуток від провадження його діяльності [1]. Для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду. — прибуток від страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення є прибуток від страхової діяльності. Витрати від провадження страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, крім прямих витрат, включають суми витрат страховика, який здійснює страхування життя розподілених пропорційно до питомої ваги доходу від довгострокового страхування життя, пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення та інших договорів страхування життя; — інвестиційний дохід, отриманий від розміщення коштів за договорами довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення. Платники податку ведуть окремий облік доходів та витрат, пов’язаних з отриманням прибутку, що звільняється від оподаткування або оподатковується за ставкою нижчою, ніж визначена в пункті 151.1 статті 151 Податкового кодексу України [1]. Стаття 156 Податкового кодексу України унормовує особливості оподаткування податком на прибуток страховиків, виходячи із специфіки їх діяльності. До прийняття ПК поняття «прибуток страховика» і порядок визначення такого прибутку в податковому законодавстві законодавчого унормування не мали, оскільки з 1997 р. і до прийняття Податкового кодексу України при оподаткуванні страхової діяльності податком на прибуток об’єктом такого оподаткування виступав не прибуток страховика, а його дохід у вигляді «страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом» [2, ст. 7.2]. Отже, визначення Податковим кодексом України прибутку страховика як об’єкта оподаткування є принципово важливим не тільки з огляду на необхідність переведення страховиків на загальну систему оподаткування, а й з огляду на необхідність законодавчого унормування такого важливого економічного поняття, як «прибуток страховика». Пунктом 2 ст. 156 Податкового кодексу України визначаються особливості визначення прибутку для цілей оподаткування страховика, що здійснює страхування життя. 1) прибутку від страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення (оподатковується за ставкою, встановленою в пункті 151.2 статті 151 ПКУ, тобто за ставкою 0 відсотків). Ставка 0 відсотків застосовується лише щодо прибутку, отриманого від тих договорів страхування життя, які відповідають вимогам до укладення таких договорів, визначеним підпунктом 14.1.52 статті 14 ПКУ: «договір довгострокового страхування життя — договір страхування життя строком на 5 і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 5 років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов’язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності I або ІІ групи. При цьому платник податку — роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя» [1, пп. 14.1.52 ст. 14 р І]. Відповідно до абзацу другого пп. 156.2.2 ПКУ витрати від провадження страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, крім прямих витрат, включають суми витрат страховика, який здійснює страхування життя, розподілених пропорційно до питомої ваги доходу від довгострокового страхування життя, пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення та інших договорів страхування життя в загальних обсягах доходів такого страховика від усіх видів його діяльності. Прибуток від інших договорів страхування життя, які не відповідають зазначеним вимогам, підпадає під загальний порядок оподаткування, передбачений для страховиків з урахуванням особливостей їх діяльності; 2) інвестиційного доходу, отриманого від розміщення коштів страхових резервів за договорами довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, який (дохід) оподатковується на загальних підставах. Пунктом 3 ст. 156 Податкового кодексу України встановлюються вимоги щодо окремого обліку страховиком доходів та витрат, пов’язаних з отриманням прибутку, що звільняється від оподаткування або оподатковується за ставкою нижчою, ніж визначена у п. 151.1 ст. 151 розділу ІІІ ПКУ, тобто нижчою за основну ставку податку — 16 відсотків [1]. Таким прибутком є оподатковуваний за ставкою 0 відсотків прибуток від страхової діяльності страховика, що здійснює страхування життя, у випадках, встановлених пунктом 156.2 ПКУ. Крім того, ставки, нижчі за 16 відсотків, застосовуються при оподаткуванні страхових операцій з нерезидентами у випадках, встановлених п. 160.6 ст. 160 розділу ІІІ ПК, відповідно до якого «страховики або інші резиденти, які здійснюють страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зобов’язані оподатковувати суми, що перераховуються, таким чином: — у межах договорів із обов’язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб — нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів «Зелена карта» — за ставкою 0 відсотків; — у межах договорів страхування ризиків за межами України, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь нерезидентів, крім ризиків, зазначених в абзаці другому цього пункту, — за ставкою 4 відсотки суми, що перераховується, за власний рахунок страховика у момент здійснення перерахування такої суми; — під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (у тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному таким уповноваженим органом, підтверджують, що перестрахування здійснено в перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеним уповноваженим органом), а також під час укладання договорів перестрахування з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, — за ставкою 0 відсотків; — в інших випадках, ніж зазначені в абзацах другому — четвертому цього пункту, — за ставкою 12 відсотків суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат» [1, п. 160 р ІІІ]. 1Супрун.А. Система антикризового управління страховою компанією // Економіка: проблеми теорії і практики: Випуск 244: У 5 т. Том V. — Дніпропетровськ: ДНУ, 200-. 13-2Подобные документы.

Джерела формування фінансових ресурсів. Прибуток і амортизаційні відрахування. Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів. Удосконалення процесу управління власним капіталом на підприємстві. Фінансові ресурси підприємства. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємства. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства. Джерела ресурсного забезпечення підприємства. Регулювання інвестиційної діяльності. Оцінка ефективності проектів. Склад та джерела формування фінансових ресурсів підприємства — не грошових коштів, а джерел, спрямованих на формування активів. Проблеми ефективного формування, використання та вдосконалення методів формування фінансових ресурсів будівельних підприємств. Види фінансових ресурсів.

Принципи фінансової діяльності підприємства. Аналіз ефективності використання майна. Основні напрямки вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві. Підходи до визначення, економічна сутність й класифікація фінансових ресурсів, чинники їх росту. Методи формування фінансових резервів. Формування раціональної структури джерел коштів підприємства. Причини конфліктів між акціонерами і кредиторами. Теоретичні аспекти формування фінансових ресурсів підприємства. Показники формування, використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз фінансового положення, фінансової стійкості та ліквідності, грошових потоків, ділової активності ВАТ «ДніпроАЗОТ». Ознайомлення з фінансово-кредитною установою СПД Ковтун Т.Формування грошових фондів та фінансових ресурсів на ВАТ «Азовмаш», ознайомлення з грошовими розрахунками та надходженнями. Формування, оподаткування прибутку. Нетрадиційні операції, послуги. базилевич.д 2008 1019 ст страхування підручник Особенности функционирования системы накопительного пенсионного обеспечения в Украине Текст научной статьи по специальности « Экономика и бизнес » Аннотация научной статьи по экономике и бизнесу, автор научной работы — Януль. Изучены особенности функционирования системы накопительного пенсионного обеспечения. Определены перспек-тивы его развити, исследовано порядок формирования и использования активов Накопительного пенсионного фонда. Похожие темы научных работ по экономике и бизнесу, автор научной работы — Януль. Features of functiong of cumulative pension insurance system in Ukraine. The perculiarities of the fuctioning of the accumulation pension securing system according to new legistation аre learut, the order of the formation and usage of the Accumulation pension fund assets. Текст научной работы на тему «Особенности функционирования системы накопительного пенсионного обеспечения в Украине» Вивчено особливості функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення відповідно до нового законодавства в Україні, досліджено порядок формування та використання активів Накопичульного пенсійного фонду. Ключові слова: пенсійне забезпечення, накопичувальна система пенсійного страхування, накопичувальний пенсійний фонд, пенсійні схеми, адміністратор пенсійного фонду, інвестиційна політика пенсійного фонду. Ключевые слова: пенсионное обеспечение, накопительная система пенсионного страхования, накопительный пенсионный фонд, пенсионные схемы, администратор пенсионного фонда, инвестиционная политика пенсионного фонда. The peculiarities of the fuctioning of the accumulation pension securing system according to new legistation sre learut, the order of the formation and usage of the Accumulation pension fund assets. Key words: pension benefits, cumulative system of pension insurance, cumulative pension fund, pension schemes, pension fund executive, investment policy of pension fund. Розвиток системи накопичувального пенсійного забезпечення є одним з важливих напрямків поліпшення соціальної політики України.

Додаткові джерела фінансування пенсійного забезпечення дозволяють підвищувати життєвий рівень громадян, які досягли пенсійного віку.

Особливо актуальним є накопичувальне пенсійне забезпечення в умовах демографічної кризи. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням пенсійного страхування та пенсійного забезпечення в Україні займаються такі вчені як.Д. Базилевич, Н.В. Внукова,.В. Науменкова,.Юрій, Т.Ткаченко, Н.Машина та інші. Невирішені раніше частини проблеми. Залишається перспективним питання функціонування Накопичувального пенсійного фонду, недержавних пенсійних фондів в системі накопичувального пенсійного забезпечення. потребують подальшого вивчення особливості формування та використання коштів у накопичувальній системі пенсійного забезпечення та визначення перс- пектив його функціонування в Україні. Відповідно до законодавства [1], система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів: Другий рівень — накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах — суб ‘єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на сплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат. Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у форму-ванні пенсійних накопичень. державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні. Таким чином, накопичувальна система пенсійного забезпечення покликана надати додаткові джерела фінансування пенсій громадян України. > юридичні особи, що здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами; Страхові внески до Накопичувального страхового фонду є складовою частиною єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування і підлягають спрямуванню до Накопичувального пенсійного фонду в таких розмірах: у рік запровадження перерахування — 2% бази нарахування єдиного внеску кожного наступного року у розмірі збільшеному на 1% до досягнення 7% і подальшої сплати у зазначеному розмірі [7,. 5]. Необхідно відмітити, що перерахування страхових внесків до накопичувального пенсійного фонду запроваджується з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України. Особливістю формування накопичувального фонду є наявність поряд із обов’язковим державним пенсійним страхуванням, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», добровільного страхування. Це зумовлено тим, що за раху-нок коштів накопичувальної системи пенсійного страху-вання, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах здійснюють-ся такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата. З метою отримання таких виплат укладаються відповідні договори між учасниками накопичувальної системи, накопичувальним пенсійним фондом та страхо-вими організаціями. Важливою особливістю формування джерел накопичувальної системи пенсійного страхуван-ня та використання її коштів є інвестиційний дохід, що утворюється в результаті розміщення та інвестування коштів у порядку, встановленому законодавством. Розміщення коштів Накопичувального фонду в цін-ні папери може здійснюватися з урахуванням прибутковості та надійності інвестицій у разі необхідності інвестиційної підтримки вітчизняної економіки, розвит-ку її пріоритетних галузей, впровадження та ровику сучасних технологій, створення нових робочих місць, реалізації інвестиційних проектів, у тому числі за державної підтримки. При цьому Кабінет Міністрів України. Розміщення коштів Накопичувального фонду в облігації іноземних емітентів з інвестиційним рейтингом кла-су А або вище за шкалою, встановленою рейтинговими компаніями (Standart and Poors, Modus, Fitch), акції іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з провідних фондових бірж світу може здійснюватися за умо-ви, що таке інвестування негативно не позначиться на зовнішньому платіжному балансі України, стані її валютних резервів та стабільності її грошової одиниці. З метою ефективного управління активами накопичувального фонду щорічно розробляються та затверджуються «Основні напрями інвестиційної політики та нормативи інвестування пенсійних активів». У цьому документі відображаються основні напрями та обмеження інвестування пенсійних активів накопичувальної системи пенсійного страхування, встановлені з урахуванням загальних вимог та обмежень. Нове законодавство в Україні передбачає формування системи накопичувального пенсійного забезпечення в Україні, закладає основи фінансування та використання Накопичувального пенсійного фонду і недержавних пенсійних фондів. Залишається важливою реалізація цих законодавчих положень у забезпеченні соціального страхування, що пов’язано із: > здійснення додаткових заходів щодо захисту коштів учасників системи накопичувального пенсійного забезпечення від фінансових ризиків; Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-1Закони України «Про недержавне пенсійне забезпечення». [Електронний ресурс]. — Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1057-1Базилевич.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навчальний посібник/ за Базилевича ВД. -.: Атіка, 20О- 36Внукова Н.М., Кузьміна Н.В. -Соціальне страхування: Кредитно-модульно курс. Навч.пос. -.:Центр учбової літератури, 200- 41Машина Н.Міжнародне страху-вання: Навчальний посібник. -.: Центр навчальної літератури, 200- 50Науменкова.В. Недержавне пенсійне забезпечення в Україні. — К: Знання, 20- 6Ткаченко Н.Єдиний соціальний внесок. Нарахування та сплата. Навчально-практичний посібник. -.: Алтера, 2011 р. — 8Страхування. Підручник за редакцією.Д. Базидевича,.: «Знання», 2008 р. — 101Юрій.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. -Соціальне страхування: підручник. -.: Кондор, 200- 461No 355-36(Видання SCOPUS) базилевич.д 2008 1019 ст страхування підручник Ринок медичного страхування в Україні. Економічний зміст, основні види та функції медичного страхування. Основні концепції запровадження обов’язкового медичного страхування в Україні. Ринок страхових послуг з медичного страхування в структурі страхового ринку на прикладі СТ «Іллічівське». Актуальність роботи. Сучасний страховий ринок України посідає вагоме місце у фінансовій системі держави. З кожним роком страхові компанії пропонують нові страхові продукти та послуги. Розвиток медичного страхування є важливим для будь-якого суспільства, у тому числі і для нашої держави. Медичне страхування в Україні є відносно новою послугою, тому перспективи його подальшого розвитку є особливо актуальними. Вітчизняний страховий ринок працює в умовах подолання наслідків фінансово-економічної кризи та необхідності реформування національної економіки. Комплексного, реформування потребує вітчизняна система соціального захисту населення. На сучасному етапі дуже гостро стоїть питання реформи охорони здоров’я. застарілі не вирішенні завдання в галузі охорони здоров’я та поява нових проблем призвели до відсталої матеріальної бази, низького рівня медичного обслуговування, суттєвого підвищення ціни лікарських препаратів і, як наслідок — стан здоров’я населення в Україні є вкрай незадовільним. Вплив світової фінансово-економічної кризи, інертність та половинчастість економічних реформ в Україні призвели до кризи в системі охорони здоров’я та погіршення якості медичного обслуговування населення. Так, у складеному вперше за історію Всесвітньої організації охорони здоров’я рейтингу національних систем охорони здоров’я, Україна посіла 79 місце з 191 країни світу. Велике значення у забезпеченні високого рівня медичного обслуговування та соціального захисту населення відіграє медичне страхування у обов’язковій та добровільній формах. Питання розвитку та проблем медичного страхування вивчали такі вітчизняні та зарубіжні вчені:.Базилевич, О.Барановський, О.Вовчак,.Воблий, О.Гаманкова,.Грушко, Ю.Дьячкова, О.

Залєтов, О.Заруба, О.Крутик,.Опарін, Л.Нечипорук, Н.Ткаченко,.Турбіна.,.Фурман, Я.Шумелда. та багато інших. Однак, необхідність підвищення ефективності функціонування ринку медичного страхування, актуальність впровадження обов’язкового медичного страхування виявили потребу у більш глибокому вивченні теоретико-методичних та практичних аспектів медичного страхування, виокремленні шляхів запровадження в Україні ефективних систем обов’язкового медичного страхування. На сучасному етапі в Україні функціонує система добровільного медичного страхування (ДМС), але дана система охоплює лише 5%-7% населення. Запровадження системи ефективного добровільного медичного страхування, та поступове, виважене впровадження обов’язкового медичного страхування потребує науково обґрунтованого підходу та глибокого вивчення. Отже, тема даної дипломної роботи є актуальною. Метою дипломної роботи є вивчення теоретико-методичних та практичних аспектів медичного страхування, виявлення існуючих проблем та надання практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності його функціонування. — вивчити зарубіжний досвід впровадження обов’язкового медичного страхування та визначити шляхи його використання у вітчизняній практиці; — надати конкретні пропозиції щодо підвищення ефективності добровільного медичного страхування та впровадження обов’язкового медичного страхування в Україні. Для вирішення поставлених в роботі завдань використано сукупність таких наукових методів: для визначення економічного змісту медичного страхування — теорію пізнання з основами діалектичного методу, метод спостереження, аналізу і синтезу; для визначення місця конкретного суспільного явища в загальній сукупності — методи порівняння. Ретроспективний аналіз здійснений із застосуванням методу історичного досвіду до реалій сьогодення. Аналіз сучасного стану розвитку медичного страхування було здійснено на основі порівняльного аналізу, статистичного та графічного методів. Практичне значення одержаних результатів полягає у наданні конкретних пропозицій щодо підвищення ефективності функціонування вітчизняного ринку добровільного медичного страхування на визначення шляхів та методів запровадження системи обов’язкового медичного страхування в Україні. Обсяг і структура роботи.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний обсяг роботи становить 76 сторінок комп’ютерного тексту і містить 4 таблиці та 5 рисунків. Список використаних джерел складає 85 найменувань і розміщений на 7 сторінках. В роботі сформовано 2 додатки на 5 сторінках. В економічному аспекті стан, ефективність та перспективи розвитку системи охорони здоров’я значною мірою залежать від системи фінансування цієї галузі економіки. Наразі є три основні види фінансування охорони здоров’я: державне (бюджетне), соціальне страхування та приватне медичне страхування. На думку. Базилевича, медичне страхування — це форма особового страхування, що гарантує громадянам отримання медичної допомоги при настанні страхової полії за рахунок нагромадження страхових фондів Страхування: Підручник За редД. -.: Знання, 200- 101О. Вовчак зазначає, що за призначенням медичного страхування є захист інтересів громадян у разі втрати ними здоров’я з будь-якої причини. Воно пов’язане з компенсацією громадянами витрат, зумовлених оплатою медичної допомоги, та інших витрат, пов’язаних із підтримкою здоров’яВовчак О.Д. Страхові послуги: навчально-методичний посібник Вовчак О.Д., Завійська О.- Львів: Видавництво ЛКА, 200- 156.: У наукові праці О. Заруби визначені такі суб’єкти добровільного медичного страхування є Страхова справа: підручник Олександр Заруба. -.: Товариство «Знання», КОО, 199- 321.: — страхувальники — окремі дієздатні громадяни, підприємства, що представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фонди; — медичні заклади, що надають допомогу на засоби медичного страхування і мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності, передбачену програмою добровільного медичного страхування (далі ДМС); — аптеки — фармацевтичні установи, що забезпечують застраховану особу або медичний заклад медикаментами та матеріалами, необхідними для надання медичної допомоги, передбаченої договором ДМС; — асистуюча компанія, яка є посередником між страховиком, медичним закладом та аптекою. Вона організує надання застрахованій особі медичної допомоги за програмою ДМС. У науковій праці Безугла.О. Страхування: навпос Безугла, Постіл, Л. Шаповал. -.: Центр учбової літератури, 200- 58визначені страхові фонди з добровільного медичного страхування, які утворюються за рахунок таких добровільних страхових внесків: Медичне страхування здійснюється у двох формах: обов’язковій і добровільній. На сучасному етапі в Україні функціонує тільки одна форма медичного страхування — добровільна, тому більш детально проаналізуємо теоретичний доробок добровільного медичного страхування. Відомо, що д обровільне медичне страхування може бути індивідуальним і колективним. Т. Говорушко визначає, що за індивідуального страхування страхувальниками, як правило, є окремі громадяни, які уклали договір зі страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків, родичів) за рахунок власних грошових засобів. За колективного страхування страхувальником, як правило, є підприємство, установа, яка укладає договір зі страховиком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб (членів сімей працівників, пенсіонерів тощо) за рахунок їхніх грошових засобів Говорушко Т.А. Страхові послуги: навчальний посібник Говорушко Т.А. — Київ: Центр навчальної літератури, 200- 400. У науковій праці Т.Григораш Григораш Т.В. Перспективи розвитку медичного страхування на ринку страхових послуг в Україні Григораш, Кіріченко // Економічний простір, 201- №56(-. 138-14визначені відмінності між добровільним і обов’язковим медичним страхуванням (Табл. 1.1) Страхові організації укладають угоди з профілактично-лікувальними закладами (незалежно від форм власності) про надання ними медичної допомоги застрахованим за певну плату, яку зобов’язується гарантувати страховик. Страховий поліс із добровільного медичного страхування обумовлює обсяг надання медичних послуг, можливість вибору умов отримання медичної допомоги тощо. Програми добровільного медичного страхування розширюють можливості та поліпшують умови нада ння профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги. А. Загородній зазначає, що д оговір з добровільного медичного страхування може, зокрема, передбачати Загородній.Г. Фінансово — економічний словник Загородній.Г., Вознюк Г.Л. — Львів: Видав.

Нац. універ. «Львівська політехніка», 200- 714.: — страхування виплат з тимчасової непрацездатності, вагітності, пологів та материнства на пільгових умовах за строками і розмірами грошових виплат; — участь у цільовому фінансуванні технічного переозброєння й нового будівництва лікувально-профілактичних установ, підприємств з виробництва медичного устаткування, ліків з правом першочергового отримання послуг або продукції (протези, ліки, діагностика і т.

ін.) цих підприємств та організацій. Велике значення у визначенні економічного змісту страхування є ідентифікація ризиків у даній галузі. У наукові праці Страхова справа Базилевич.Д., Базилевич.С. — 4 — е вид., перероб. -.: Знання, 200- 35визначено, що страховим ризиком за ДМС є певна подія, що має випадковий але вірогідний характер, на випадок якої здійснюється страхування. Згідно із ЗУ «Про страхування» Закон України «Про страхування» № 2745 — ІІІ від 04.10.2001 р. (зі змінами і доповненнями). — Режим доступу: zakon1.rada.gov.ua. (далі Закон) страховими ризиками за ДМС є: Необхідно відрізняти такі поняття як «страховий ризик» та «страхова подія», «страховий випадок». У Законі Там же. запропоновано визначення страхового випадку, зокрема за правилами ДМС страховим випадком є звернення застрахованої особи з метою надання медичної допомоги в період дії договору страхування до медичного закладу, який обслуговує програму ДМС, у зв’язку з: звернення спадкоємців застрахованої особи у зв’язку з її смертю під час її перебування на лікуванні в медичному закладі, пов’язаних з необхідністю покриття затрат у зв’язку з репатріацією померлої застрахованої особи тощо. Суттєвим моментом є визначення нестрахових ризиків, які визначені у колективної праці Страхові послуги: підручник [С.С. Осадець, Т.Артюх, О.О.Гаманкова та ін. ]; Кер. й профС. Осадець і доц. Т.Артюх. -.: КНЕУ, 200- 464., зокрема, авторами зазначено, що страховими випадками не визнаються звернення застрахованої особи до медичного закладу у зв’язку з: — захворюванням на інфекційні, паразитарні та вірусні хвороби, якщо вони зареєстровані медичним закладом протягом першого місяця дії страхового договору; — новоутвореннями, хворобами ендокринної системи, якщо діагноз встановлено медичним закладом протягом перших трьох місяців дії договору; — захворюваннями, пов’язаними з вагітністю та пологами, крім позаматкової вагітності, якщо факт позаматкової вагітності встановлено не раніше ніж через три місяці з дня набуття чинності договором ДМС; — захворюваннями, пов’язаними із самогубством (за винятком ситуації, за якої застрахований був доведений до такого стану протиправними діями третіх осіб); Значну роль при укладанні договору медичного страхування відіграє розмір страхової суми, тобто максимальна грошова сума, в межах якої страховик зобов’язаний здійснити виплату у разі настання страхового випадку, яка визначається за згодою страховика та страхувальника в договорі про ДМС Внукова Н.Практикум із страхування. Випуск 1 Наталя Внукова. — Київ.: Лібра, 199- 40. В залежності від програм, які пропонує страхова організація, визначається і максимальний розмір страхового покриття. Розмір страхової премії залежить від суми договору та тарифу за конкретним видом страхової послуги. Тарифи на медичні та інші послуги з добровільного медичного страхування встановлюються за згодою страховика і медичної установи, що обслуговує застрахованих. На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки, необхідності її ринкових трансформацій, наслідків фінансово-економічної кризи, інфляційних процесів суттєво знизилась купівельна спроможність населення. Купівлю страхової послуги із добровільного медичного страхування може собі дозволити лише незначна частина населення України. У табл. 1.2 наведено коефіцієнти короткостроковості, які використовують для визначення розміру страхового платежу шляхом множення величини річного страхового платежу на коефіцієнт короткостроковості. Ці коефіцієнти використовують у разі здійснення страхування строком менше одного року. Страхова премія сплачується одноразово, якщо інше не передбачено договором, у терміни, визначені договором, у готівковій або безготівковій формі. Термін дії договору встановлюється за згодою сторін від 1 місяця до 1 року. Розміри страхових внесків встановлюються на договірній основі страховика і страхувальника з урахуванням оцінки ймовірності захворювання страхувальника у зв’язку з віком, професією, станом здоров’я тощо. За співіснування обов’язкового та добровільного медичного страхування держава повинна запровадити механізми, які б забезпечували неможливість реалізації програм добровільного медичного страхування за рахунок погіршення реалізації програм обов’язкового медичного страхування. На вітчизняному ринку добровільного медичного страхування діють біля 80 страхових компаній, серед них “Оранта”, “Укрнафтагаз”, “Провідна”, “АСКА”, “АВК”, “PZU Україна”, “Алькона” СК «Іллічівське» та ін. Страховий ринок України: інформаційно — аналітичний довідник [головн. Н. Захаревич].

-.: ПП «Поліграфічні послуги», 200- 31Лідером вітчизняного страхового ринку з медичного страхування є СК “Укрнафтогаз”. Зарубіжні науковці Никулина Н.Страхование. [Теория и практика: учеб. пособие для студентов вузов] Н.Никулина,.В. Березина. — 2 — е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ — ДАНА, 200- 51зазначають, що метою ДМС є гарантування громадянам (застрахованим особам) у разі настання страхового випадку оплати вартості медичної допомоги за рахунок коштів страхових резервів та фінансування профілактичних заходів. Пліси, велике значення для ефективного функціонування ринку медичного страхування має визначення головних завданнь ДМС, а саме Плиса.Й. Страхування: навпосібник. 2 — е вид. Плиса.Й. -.: Каравела, 200- 392.: — перерозподіл коштів, що використовуються на оплату медичних послуг, між різними верствами населення Крутик зазначає, що визначення особливостей ДМС вирізняє його місце у системі соціально-економічних гарантій громадян, а саме Крутик.Б. Страхование: учебное пособие. Крутик.Б., Никитина Т.В. — СПб.: Изд — во Михайлова.А., 200- 256.: — воно є важливим ринковим компонентом, що доповнює системи обов’язкового загальнодержавного медичного страхування і соціального забезпечення; ДМС ґрунтується на принципі страхової солідарності, зміст якої полягає втому, що застрахована особа отримує медичну допомогу у випадках та обсягах, що визначаються страховим договором згідно зі сплаченим страховим платежем. Перевищення вартості медичних послуг над внесками страхувальника є можливим, оскільки частина застрахованих, які внесли премії до страхової компанії, не потрапляють у страхову ситуацію і не користуються послугами медичних закладів. Велике значення в дослідженні економічної сутності медичного страхування є визначення особливостей договорів ДМС. На думку авторського колективу вітчизняних науковців до таких особливостей відносяться Котлобовский.Б. Рисковый подход к оценке платежеспособности страховой компании.Б. Котлобовский,.Е. Сметанин // Финансы. — 200- №-. 39-43.: Предметом договору ДМС є зобов’язання страховика у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхової суми (або її частини) страхувальнику (застрахованому) на оплату вартості медичної допомоги (медичних послуг) певного переліку та якості в обсязі обраної страхувальником програми медичного страхування. Ці виплати здійснюються страховиком незалежно від суми, яку має отримати застрахована особа за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, сум за договорами добровільного медичного страхування, укладеними з іншими страховиками, а також суми, що має бути сплачена як відшкодування заподіяної їй шкоди з боку третіх осіб згідно з цивільним законодавством України. Одержувачем страхової виплати може бути не тільки застрахована особа, а й лікувальний заклад або асистанська компанія, яка забезпечує отримання допомоги (медичних послуг). З метою централізованого регулювання звернень застрахованих осіб за медичною допомогою страховики мають право створювати консультативно-диспетчерські пункти (КДП), які працюють цілодобово та без вихідних.

Вони оснащені багатоканальним телефонним зв’язком, комп’ютерами з інформаційно-пошуковою системою, яка технологічно пов’язана з базою даних застрахованих. Визначення функцій КДП розкриває механізм надання послуги з добровільного медичного страхування в медичному закладі, а саме Безугла.О. -.: Центр учбової літератури, 200- 58: В українському законодавстві чітко визначено, що одержання страхової виплати передбачає надання страховику таких документів Закон України «Про страхування» № 2745 — ІІІ від 04.10.2001 р.

— Режим доступу: zakon1.rada.gov.ua.: — довідки-рахунка з медичної установи із зазначеннями: прізвища, ім’я та по батькові, точного діагнозу хвороби, дати звернення до лікаря за допомогою, терміну лікування, переліку наданих послуг з розбиттям їх за датою та вартістю, загальної суми до виплати; — рецептів, виписаних лікарем у зв’язку із захворюванням, на придбання медикаментів зі штампом аптеки і зазначеною вартістю кожного препарату; — направлення на проходження лабораторних досліджень у зв’язку з конкретною хворобою з переліком найменувань наданих послуг та їх вартості; — документів, що підтверджують факт плати за л ікування, медикаменти (розписка за одержання грошей, банківська квитанція із зазначеною сумою перерахування тощо). Порядок здійснення страхової виплати безпосередньо лікувальному закладу та асистанськ ої компанії визначається договорами між страховиком та лікувальним закладом чи асистанською компанією. Загальна сума страхових виплат за страхові події не може перевищувати страхової суми за договором страхування. Якщо страхувальник не повністю сплатив страховий платіж, страховик несе відповідальність у межах сплаченої частки страхового платежу. Впродовж дії договору ДМС розмір страхової суми можна змінити з ініціативи страхувальника. Якщо страхова сума збільшується, то величина доплат страхової премії (Дсп) розраховується за формулою Грищенко Б.В. К вопросу формирования страхового продукта Б.Гищенко [Электронный ресурс]. — Режим доступа: htt: // ec.asu.ru/lib/formю.strakh.pdf.: Кк — коефіцієнт короткостроковості, який визначається за табл. 1.1 для кількості повних місяців, що залишилися до закінчення строку дії договору.

Такі зміни страхової суми та страхових платежів відображаються в додатковій угоді до чинного договору ДМС. Асистанські компанії, як правило, виокремлюються з асистансу як підрозділу страхової компанії, що здійснює функції консультативно-диспетчерського центру, і мають значно ширші повноваження і можливості. Асистанські страхові компанії забезпечують організацію та координацію медичної, технічної, інформаційної, юридичної, повсякденної домашньої допомоги не тільки на всій території України, а й за кордоном. В Україні однією з перших страхових компаній, яка утворила асистанський центр, була державна акціонерна страхова компанія (ДАСК) “Укрмедстрах”. Зараз цей центр став окремою компанією, яка підтримує найтісніші відносини з ДАСК “Укрмедстрах”. Його назва — “Асістанс-Центр “L.I.S.”. Він має статус офісу кореспондента “Еurоре Аssistanse” — лідера світового асистансу, може надавати весь спектр допомоги застрахованим особам на європейському рівні Батищева Страховой рынок — новые правила игры [Электронный ресурс] Татьяна Батищева // exspert.ru. — 10.01.20- — Режим доступу: www.

insur/kz/index. З метою сприяння розвиткові відкритого та рівно доступного ринку медичного страхування в Україні в березні 1999 р. було створено Асоціацію “Українське медичне страхове бюро” Положення про «Асоціацію «Українське медичне страхове бюро» // [Электронный ресурс]. — Режим доступу: forinsurer., членами якої стали 28 страхових компаній України та інших юридичних осіб, які представляють 12 областей України, АР Крим та м. Київ. На страховому ринку України також було створено Українське медичне страхове бюро (УМСБ), завданнями якого є Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Українського медичного страхового бюро» №132 від 01.02.1997 р. із змінами і доповненнями. — Режим доступу: http: // www.

liga. net.: — аналіз чинного законодавства України з питань страхової діяльності та охорони здоров’я, підготовка пропозицій щодо його вдосконалення; — залучення членів УМСБ до участі у виконанні державних програм з питань поліпшення медичної допомоги населенню через медичне страхування; — вивчення та аналіз стану та перспектив розвитку медичного страхування в Україн і та за її межами, пропагування ідеї медичного страхування серед населення України; Узагальнюючи наведене, робимо висновок, що медичне страхування є підгалуззю особового страхування, має дві форми (обов’язкову і добровільну). Але на страховому ринку України здійснюється тільки у добровільній формі, незважаючи на те, що у ВР України було подано 12 законопроектів щодо впровадження обов’язкового медичного страхування. Медичне страхування має значне соціальне значення тому потребує більш глибокого вивчення з метою визначення та усунення існуючих проблем та впровадження у вітчизняну практику медичного страхування у обов’язковій формі. 1.2 Основні концепції запровадження обов’язкового медичного страхування в Україні. Україна 14 вересня 2006 року ратифікувала Європейську соціальну хартію, згідно з якою «Україна бере на себе зобов’язання вважати частину 1 цієї Хартії декларацією цілей, до здійснення яких вона прагнутиме всіма відповідними засобами» Про ратифікацію Європейської соціальної Хартії: Закон України від 14.09.2006 р. — № 137 — V Режим доступу: zakon.rada. Переглянута Хартія — це єдиний документ, що гарантує основні соціальні та економічні права в усій їх повноті. Зокрема, він зобов’язує державу прагнути до ефективної системи охорони здоров’я. Проте, ВР України не ратифікувала декілька важливих статей, які гарантовані Конституцією України, а саме статтю 13 — право на соціальну медичну допомогу. Вибіркове приєднання до Європейської соціальної хартії пояснюється тим, що на сьогодні в Україні проводиться робота з реформування страхування та пенсійного забезпечення й адаптації національного законодавства до європейських норм і стандартів у соціальній сфері. Разом з тим, проблема реформування фінансування галузі охорони здоров’я, підвищення якості медичних послуг і введення страхової медицини стоїть в Україні настільки гостро, що набула загрозливого для національної безпеки характеру. На сьогодні Україна залишається єдиною в Європі країною де відсутнє обов’язкове медичне страхування. Сучасний стан системи охорони здоров’я не дозволяє у повній мірі забезпечити право громадян на медичну допомогу на рівні, передбаченому міжнародними стандартами та законодавством України. Становлення України як демократичної держави, відповідні перетворення у суспільстві потребують формування нової концепції державного управління галуззю охорони здоров’я, яка є надзвичайно складною, значною за обсягом та впливом на ефективність діяльності галузі. Існуючий стан нормативно-правового врегулювання формування та здійснення видатків державного бюджету на охорону здоров’я населення країни не забезпечує проголошеного Конституцією України права громадян на безоплатну медичну допомогу. Тому запровадження обов’язкового медичного страхування є невідкладною потребою для забезпечення громадян належним медичним страхуванням і є одним із видів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Всі законопроекти, які були подані у ВР України, базуються на різних варіантах створення страхової організації, при виборі якого слід пам’ятати, що ефективність системи державного управління охорони здоров’я залежить насамперед від суб’єкта управління та механізму контролю. Проаналізуємо всі за і проти запровадження трьох основних запропонованих концепцій обов’язкового медичного страхування. Згідно із Концепцією загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування пропонується два шляхи її реалізації: запровадження загальнодержавного соціального медичного страхування шляхом створення нового фонду соціального страхування та запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування на базі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Створення п’ятого фонду соціального страхування призведе, на нашу думку, до збільшення адміністративних та капітальних видатків порівняно із запропонованим регуляторним актом механізмом адміністрування соціального медичного страхування. Збільшення кількості листків непрацездатності призведе до збільшення видатків на їх оплату Фондом соціального страхування, оскільки медичні працівники не будуть зацікавлені в ефективному використанні страхових коштів іншого фонду. За розрахунками Інституту праці і зайнятості населення чисельність працівників Фонду, які виконуватимуть тільки функції по плануванню, укладанню договорів, обліку щодо надання медичних послуг, орієнтовано має становити 4,7 тис, а загальна орієнтовна чисельність фонду — 9 тис осіб Сайт Міністерства праці та соціальної політики України Режим доступу: misp.gov.ua. Запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування шляхом перетворення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Фонд соціального медичного страхування України, покладання на останній функцій матеріального забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та фінансування медичних послуг населенню, чим забезпечується відповідно до Конституції України безоплатність медичної допомоги, є для України, на нашу думку, оптимальною. — досягається оптимізація державного соціального медичного страхування, уникнення від дублювання ряду функцій по страхуванню здоров’я, які покладено зараз на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зокрема, щодо медичної реабілітації, відновлення здоров’я застрахованих осіб і членів їх сімей, дітей; — потреба в медичному обслуговуванні та наданні допомоги по тимчасовій втраті працездатності для працюючих осіб у більшості випадків виникає при настанні одного й того ж страхового випадку, пов’язаного із захворюванням, які утворюють єдину систему медико-соціального забезпечення працюючих; — буде досягнуто зниження захворювань та зменшення витрат на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, що в значній мірі залежить від якості медичного обслуговування застрахованих осіб та рівня контролю за експертизою тимчасової непрацездатності; — буде скорочено час впровадження соціального медичного страхування завдяки наявності підготовленого персоналу, в тому числі певної кількості медичних працівників. Завдання щодо зниження захворюваності та зменшення витрат на виплату допомоги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності залежать від якості медичного обслуговування застрахованих, тому мають розглядатися як завдання єдиної системи медико-соціального забезпечення працюючих. Усі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, якими зараз забезпечуються застраховані особи за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, мають увійти як складова медичного страхування. Раціональна і ефективна організація справи дозволить сприяти підвищенню якості надання медичних послуг і, відповідно, сприятиме зменшенню втрат робочого часу внаслідок захворюваності. Конкретний перелік медичних послуг, що надаватимуться застрахованим особам, буде встановлюватися окремим законом одночасно з прийняттям закону України про Державний бюджет. Вартість медичних послуг визначатиметься виходячи з фактичних витрат надання цих послуг, але не вище граничних тарифів, що затверджуватимуться КМ України. Взаємовідносини Фонду медичного страхування та постачальників медичних послуг визначатимуться на підставі договору про медичні послуги та медичне страхування. Концепція запровадження обов’язкового медичного страхування через страхові компанії не відповідає основам законодавства України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, згідно з яким передбачено створення окремого некомерційного солідарного фонду, який має функціонувати на принципах самоврядування. Запропонована Концепція не відповідає світовому досвіду в частині принципів та умов залучення страхових компаній до обов’язкового медичного страхування, оскільки діяльність страхових компаній регламентується ЗУ «Про страхування» і побудована на комерційній основі. Соціальне медичне страхування у країнах світу, навіть через страхові компанії, як правило, побудовано на принципі неприбутковості. Тому можна констатувати, що Концепція передбачає норми, які між собою не сумісні, не відповідають статті 49 Конституції України щодо безоплатної медичної допомоги. Ідея залучення до загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування страхових компаній може призвести до відбору ними страхових ризиків — осіб переважно молодого віку та низьким рівнем захворюваності, оскільки Концепція не передбачає механізми вирівнювання ризиків захворювань. Компанії відмовлятимуться страхувати осіб похилого віку, хронічно хворих, виникне проблема страхування дітей. Підтвердженням цього є вимоги страхових компаній щодо проходження медогляду претендента на укладання з ними договору про медичне страхування та заповнення декларації про здоров’я. За приховування захворювань страхова компанія може розірвати договір. Залежно від стану здоров’я та віку формується вартість медичного пакету. Крім того, більшість страхових полісів передбачає лише компенсацію витрат на ліки за умови наявності у застрахованої особи листка непрацездатності. Дослідження, які були проведені виконавчою дирекцією відділення Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності виявили, що рівень захворюваності працівників на підприємствах, які уклали договори про добровільне медичне страхування, майже вдвічі вищі ніж на інших підприємствах. Цим також підтверджується незацікавленість медичних працівників у ефективному використанню страхових коштів.

Крім цього, запровадження медичного страхування у такий спосіб відрізняється від діючої в Україні системи соціального страхування більшою непрозорістю та ускладнюватиме громадський контроль з боку соціальних партнерів.

Аналіз Концепції запровадження обов’язкового медичного страхування через державну страхову компанію показав, що підходи, покладені в її основу, багато в чому суперечать чинному законодавству України. Насамперед, дія ЗУ «Про страхування» не поширюється на соціальне страхування.

Оскільки метою реформи системи соціального захисту в Україні є відокремлення коштів соціального страхування від державного бюджету та управління коштами соціального страхування тими суб’єктами, які сплачують та користь яких сплачуються страхові внески, що дозволяє забезпечити принцип рівності для всіх застрахованих осіб та фінансову стабільність системи соціального страхування, вважаємо недоцільним запровадження обов’язкового медичного страхування під управлінням держави. Концептуальна вразливість запропонованого підходу системи медичного страхування стала особливо помітною в умовах фінансової кризи. Адже цілком очевидно, що створення додаткових окремих структур об’єктивно призведе до значного збільшення витрат на організаційні заходи та дублювання ряду функцій по страхуванню здоров’я, які покладені зараз на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зокрема, по медичній реабілітації, відновлення здоров’я застрахованих осіб. Нагромаджений багаторічний досвід у галузі медичного страхування свідчить про високу ефективність різних моделей та систем охорони здоров’я. Отже, підсумовуючи наведене, можна зробити висновок, що альтернативи медичному страхуванню немає. Медичне страхування — це єдиний шлях виходу охорони здоров’я України з глибокої економічної кризи. Мета такого страхування — забезпечити громадянам у разі настання страхового випадку медичною допомогою за рахунок накопичених коштів, а також фінансування профілактичних заходів Гаманкова О.О. Ринок страхових послуг України: сутність, тенденції та шляхи розвитку: автореф. дис. на здобуття ступеня докт. економ. наук: спец.

08.00.08 «Гроші,фінанси і кредит» О.О. Гаманкова. — Київ, 20- 3Однією з найбільш важливих галузей сфери послуг є охорона здоров’я. Розвиток страхової медицини — один із перспективних напрямів розв’язання проблем фінансування охорони здоров’я. Нині питання страхової медицини є дуже актуальними. Досвід зарубіжних країн показує, що відповідні страхові фонди можуть стати вагомим джерелом фінансування, а механізм формування і витрачання цих коштів може забезпечити саме його адресність, тобто фінансування не загалом медичних закладів, а конкретних жителів Бобров Є.Роль та місце ринку фінансових послуг у структурі фінансо-вого ринку Є.Бобров // Фінанси України. — 2007.- № -. 88-9В Україні фінансування охорони здоров’я здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

В Україні Указом Президента «Про проведення експерименту щодо впровадження обов’язкового соціального медичного страхування в м. Києві і Київській області» Указом Президента України «Про проведення експерименту щодо впровадження обов’язкового соціального медичного страхування в м. Києві і Київській області» № 1223/2000 від 14 листопада 2000 р. здійснюється експеримент, який може стати основою загального обов’язкового медичного страхування в державі. Тут планується поетапне впровадження страхової медицини, яка ґрунтується на принципі обмеження доступу приватних страхових компаній до формування страхового фонду (принаймні на початковому етапі), що формується на рівні видатків підприємців і підпорядковується державі (у Києві — муніципальній владі). На сучасному етапі в Україні обов’язкове медичне страхування поки що знаходиться на рівні проектів, а добровільне медичне страхування активно розвивається. Біля 80 страхових компаній уже отримали ліцензію на цей вид страхування Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України — Режим доступу: www.dfp.gov.ua. Послуги, які надають страхові компанії з медичного страхування, можна поділити на 4 основні категорії: Деякі компанії пропонують й інші види послуг: медичне обслуговування на дім, безоплатна видача полісів зі страхування медичних витрат при поїздках за кордон, пільгове страхування для членів сім’ї, спеціальні програми для дітей і вагітних жінок. Багато страхових програм, які відрізняються як за кількістю наданих послуг, так і за цілями чи їх комбінацією, дають можливість вибрати поліс, виходячи із наявних потреб і фінансових можливостей. Крім цього, майже кожна компанія пропонує знижки (інколи в розмірі до 25 %) при страхуванні колективів, а також для своїх клієнтів, з якими вона працює за інших видів страхування або для постійних клієнтів за медичного страхування. Добровільною формою охоплені й ті види страхування, згідно з якими відповідальність страхової компанії настає у разі звернення страхувальника до лікувально-профілактичної установи за одержанням медичної допомоги або послуг відповідно до умов договору страхування. Виплата має вигляд компенсації вартості необхідного лікування. Поява добровільної форми медичного страхування зумовлена тим, що обсяг послуг й умови надання медичної допомоги за програмою обов’язкового медичного страхування обмежені Горбач Перспективи розвитку страхування фізичних осіб в Україні Горбач, Ільченко // Вісник КНТЕУ.

— 200- №-.5-Об’єктом добровільного медичного страхування є майнові інтереси страхувальника або застрахованого, які пов’язані з витратами на одержання медичної допомоги. Добровільне медичне страхування базується на залученні вільних коштів підприємств, організацій і населення до сфери охорони здоров’я. У наукові праці Клименко. Основные задачи развития отечественной индустрии страхования.Клименко // Insurance Top. — 200- №3(23). -.4-науковці визначають такі суб’єкти добровільного медичного страхування є: — страхувальники — окремі дієздатні громадяни, підприємства, що представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фонди; — медичні установи, що надають допомогу на засоби медичного страхування і також мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності. Необхідно відмітити, що страхові фонди добровільного медичного страхування утворюються за рахунок Грищенко Б.В. — Режим доступа: htt: // ec.asu.ru/lib/formю.strakh.pdf.: Добровільне медичне страхування проводиться в межах створених страховою медичною компанією правил і може бути індивідуальним або колективним. Страхові організації укладають угоди з профілактично-лікувальними закладами про надання ними допомоги застрахованим за певну плату, яку зобов’язується гарантувати страховик. За строками укладання договору добровільне медичне страхування може бути коротко — або довгостроковим. Страховий поліс з добровільного медичного страхування зумовлює обсяг надання медичних послуг, можливість вибору умов отримання медичної допомоги тощо. Програми добровільного медичного страхування розширюють можливості та поліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги. Договір з добровільного медичного страхування може передбачати Залєтов О.Убезпечення життя: монографія Олександр Залєтов. -.: Міжнародна агенція «БІЗОН», 200- 688.: — страхування виплат з тимчасової непрацездатності, вагітності, пологів та материнства на пільгових умовах за строками і розмірами грошових виплат; — участь у цільовому фінансуванні технічного переозброєння й нового будівництва лікувально-профілактичних установ, підприємств з виробництва медичного устаткування, ліків з правом першочергового отримання послуг або продукції цих підприємств та організацій. Обсяг зобов’язань страховика за договором добровільного медичного страхування визначається переліком страхових випадків, у разі настання яких у страховика виникає обов’язок провести страхову виплату. Страхові внески, що їх сплачує страхувальник, залежать від обраної програми добровільного медичного страхування, рівня страхового забезпечення за договором страхування, строку страхування, тарифної ставки та інших умов, передбачених договором страхування Дьячкова Ю.Страхування: навчальний посібник Ю.Дьячкова. -.: Центр учбової літератури, 200- 240. Договір добровільного медичного страхування включає перелік умов, за яких страховик має право не виконувати свої зобов’язання зі страхової виплати. Крім того, страховик має право відмовити в оплаті медичних послуг, якщо застрахованим одержані послуги, які не були передбачені договором страхування. Тарифи на медичні та інші послуги з добровільного медичного страхування мають установлюватися за згодою страховика та медичної установи, що надає відповідні послуги. Тарифна ставка розраховується страховиком на основі статистичних даних про звернення по медичну допомогу та тривалість лікування. Іноді тарифна ставка диференціюється залежно від статі, віку та стану здоров’я застрахованої особи. Розміри страхових внесків установлюються на договірній основі страховиком та страхувальником з урахуванням оцінки вірогідності захворювання страхувальника у зв’язку з віком, професією, станом здоров’я тощо. Договір страхування вступає в дію у строки, встановлені в ньому. Протягом часу дії договору страхувальник має право змінити умови страхування або достроково розірвати договір.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

криптопро pdf 2 0 серийный номер

модификация рхл 14 торрент