травми критичних систем організму реферат

Гдз 9 класс світова література критичних організму систем травми реферат конспекти відкритих уроків з фізкультури 4 клас українською мовою.

. Навчальний посібник містить курс лекцій, теми рефератів та питання, що ви-носяться на практичні заняття з дисципліни «Безпека життєдіяльності та основи охорони праці» для студентів вищих педагогічних навчальних закладів всіх спеці-альностей за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр»Рецензенти: Лещенко Г.А— доктор педагогічних наук, доцент завідувач кафедри пошуку, рятування, авіаційної безпеки та спеціальної підготовки Кіровоградської льотної академії Національного авіаційного університетуЗагальна характеристика і класифікація травм: Травма (від гречtrauma — рана), порушення цілісності структури і фізіологічних функцій тканин і органів під впливом зовнішніх агентів (механічних, хімічних, електричних, променевих, психічних тощо) супроводжується місцевої та загальної — — — Медична Бібліотека на веб-сайті medbib.in.uaЗагальні електричні травми або електричні удари — це порушення діяльності життєво важливих органів чи всього організму людини як наслідок збурення живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується мимовільним судомним скороченням м’язівПри шоку виникають значні розлади нервової системи і, як наслідок цього, розлади систем дихання, кровообігу, обміну речовин, функціонування організму в цілому а життєві функції організму поступово затухаютьТакий стан організму може тривати від десятків хвилин до доби і закінчитись або одужанням при активному лікуванні, або смертю потерпілогоТравматичний шок виникає при значних травмах кісток, м’язів та внутрішніх органів, завжди супроводжується пошкодженням нервових закінчень, стовбурів і сплетеньТравматичний шок ускладнюється кровотечею та інфікуванням ранУ його перебігу спостерігають дві стадії: збудження (або еректильна стадія) і гальмування (або торпідна)Травма — порушення цілісності структури і фізіологічних функцій тканин і органів під впливом зовнішніх факторів (механічних, хімічних, електричних, променевих, психічних та ін)супроводжується місцевою і загальною реакцією організмуВ клінічній медицині існує спеціальний розділ — травматологія, що вивчає травми, їх причини, види, перебіг, методи профілактики та лікуванняТравмаВідкриті — пошкоджувальні покрови організмуЗакриті — шкіра та слизові оболонки залишаються цілимиВажкі травми часто супроводжуються ускладненнями, такими як травматичний шок, порушення функціонування травмованого органа, масивна крововтратаТравма (пошкодження) — це раптовий вплив чинників зовнішнього середовища на тканини й органи людського тіла або на організм в цілому, що призводить до анатомо-фізіологічних змін, які супроводжуються місцевою і загальною реакцією організмуДо поняття «травма» також входять патологічні емоційні впливи — так звані психічні травмиТравма грудної клітки становить 6-8% усіх травматичних ушкоджень і належить до категорії особливо тяжких уражень організмуДо критичних станів, які виникають при мінно-вибуховій травмі та які можна усунути шляхом надання домедичної допомоги, відносять масивну кровотечу і порушення прохідності дихальних шляхівТравми критичних систем та їх наслідкиЗавдання уроку: поглибити знання про травми організму людини, зокрема найнебезпечніші під час воєнного конфлікту в зоні АТО; розвивати навички оцінювання ситуації і визначення подальшого алгоритму дій; виховувати людяність, небайдужість, бажання допомогти бійцямНайчастіше смерть настає внаслідок важких травм наступних частин тіла: голови, шиї, грудної клітки, черевної порожниниТравма (грецьк“пошкодження”, “поранення”) – результат порушення анатомічної цілісності та фізіологічних функцій тканин, органів людини, викликана воєнними діямиОсобливостіУ Донбасі, важливому промисловому регіоні України, травматизм досягає характеру епідеміїЙому сприяють техногенні катастрофи, аварії на дорогах, конфлікти повсякденностіНе зважаючи на те, що постраждалі з політравмою складають 8-10% всіх, що надходять на стаціонарне лікування, саме на них припадає до 70% літальних випадків (Pape B.Cet al., 2005), що є свідоцтвом недостатньої ефективності лікування таких хворихМіж тим, вдосконалення терапії постраждалих затримується недостатньою вивченістю механізмів формування травматичної хвороби (Ельский.Ни др., 2003; Зяблицев.В., 2005)У томуТравмы скелета и методы шинированияНаложение шин при травматических повреждениях скелета в полевых условияхIОсновные принципы

Проходимость дыхательных путей, дыхание, кровообращениеПри всех типах травм иммобилизируйте позвоночник с помощью корсета для фиксации шейных позвонков и доскиВсе повреждения костно-мышечной системы должны быть выявлены при вторичном осмотреДо наложения шин остановите кровотечениеВыявите деформации, сравнивая форму обеих конечностейПроверьте целость нервно-сосудистых пучков выше места травмыОцінювання стану критичних систем організму людиниТермінальний стан3952.7.1Оцінювання загального стану потерпілогоОцінювання стану критичних систем: визначення ознак втрати свідомості; перевірка наявності дихання і кровотеч, травми голови; вимірювання пульсу на магістральних судинах шиї; визначення наявності (можливості розвитку) шоку39513Урок № 6 Травми систем організму 1 Мета: розглянути поняття травми, види травм залежно від чинників довкілля, особливості промислових і воєнних травм та класифікацію травм залежно від ступеня важкості ураженняОчікувані результати: учні дають визначення терміна «травма»; пояснюють вплив довкілля на виникнення травм; характеризують класифікацію травм залежно від ступеня важкості ураженняОбладнання: підручник, робочий зошит, ¾Тип уроку: засвоєння нових знаньСтруктура уроку ІОрганізаційний етап 2 хвТравми критичних систем — загроза життю людиниVIДомашнє завдання 1Вивчити відповідний параграф підручникареферат на тему Вплив масажу на різні системи організмуПодробнее о работе: Читать или СкачатьВНИМАНИЕ Масаж при спортивних травмах і деяких захворюванняхРаціонально побудована система спортивної підготовки, куди входить і масаж, сприяє попередженню і лікуванню значного числа травм і пошкоджень, а також захворювань, повязаних з перевантаженнями, перетренуваннямМасаж — це невідємна частина комплексного лікування спортивних травм і захворюваньВін має велике значення при відновленні (реабілітації) працездатності після них5Місцева реакція організму на травму (запалення)Слід враховувати, що організм високоорганізованих тварин як складна біологічна саморегулююча система керується згідно принципу прямих та зворотних зв’язківНервова система виконує захистно-пристосувальну функцію в розвитку хвороби і може проявляти протилежну дію на організм та відігравати значну роль, інколи найважливішого патогенетичного факторуМорфо-функціональна цілісність та реактивність окремих клітин і всієї системи організму знаходиться під впливом умов зовнішнього середовища і в залежності від вихідного в даний час стану нервовоїВзаємодія критичних системТравми систем організмуПоняття про травмуВплив довкілля на виникнення травмрозуміє причини та наслідки втрати свідомості;називає характерні поранення, від яких наступає травматичний шок5;3;2Тема 3.4Захворювання основних систем організму людиниІнфекційні захворюванняХвороби серцево-судинної системиПричинами порушень нервової системи можуть бути різні чинники: зовнішні — травми (струс мозку), ураження електричним струмом, надмірне перегрівання або переохолодження організму, інфекції та отрути; внутрішні — припинення кровопостачання ділянки нервової системи, запальні процеси, білкове голодування, дефіцит вітамінівНегативно впливають на нервову систему шкідливі звички — куріння, вживання алкоголю та наркотиківОсновною речовиною тютюну є нікотин, що діє безпосередньо на нервові клітини, частково блокуючи дихальну функцію мітохондрій, спричинюючи таким чином кисневе голодування нервової системиЗагальна характеристика і класифікація травм: Травма (від гречtrauma — рана), порушення цілісності структури і фізіологічних функцій тканин і органів під впливом зовнішніх агентів (механічних, хімічних, електричних, променевих, психічних тощо) супроводжується місцевої та загальної — — — Медична Бібліотека на веб-сайті medbib.in.uaЗагальні електричні травми або електричні удари — це порушення діяльності життєво важливих органів чи всього організму людини як наслідок збурення живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується мимовільним судомним скороченням м’язівПри шоку виникають значні розлади нервової системи і, як наслідок цього, розлади систем дихання, кровообігу, обміну речовин, функціонування організму в цілому а життєві функції організму поступово затухаютьТакий стан організму може тривати від десятків хвилин до доби і закінчитись або одужанням при активному лікуванні, або смертю потерпілогоВ презентації розповідається про травми систем організму, травми кісток і суглобів⇒ Видео подборки: Похожее видео⇒Расскажите об этом видео Презентація на тему: Травми систем організмуТравми кісток і суглобів, своим друзьям в социальных сетяхСсылка на страницу с видео: HTML-ссылка на страницу с видеоРеферат до предмету Біологія 9 класТема «Рухова активність і здоров’я людини»Ні для кого не буде таємницею, що рух – це життяЗдоров’я людини пов’язане з високою руховою активністюТільки при умовах регулярних м’язових навантажень можуть правильно розвиватися і функціонувати важливі органи людського організму та центральна нервова системаРухова активність людини допомагає зберегти і зміцнити здоров’я та є одним із важливих та ефективних засобів профілактики захворювань і гармонійного розвитку особистостіПід терміном рухової активності слід розуміти всі ті рухи, які людина виконує в процесі своєї життєдіяльностіТакож не будуть зайвими регулярні заняття фізичною культурою та спортомКожній системі організму відповідає певне зовнішнє середовищеНаприклад, повітря — джерело дихальних реакцій; їжа, що потрапляє в травну систему, — харчових; моторні реакції — фізичне середовище; мозкові реакції — соціальне середовищеВраховуючи це, виділяють чотири основні типи статури: дихальна, травна, мускульна і церебральна«Темперамент є біологічним фундаментом нашої особистості, тобто заснований на властивостях нервової системи, пов’язаний з тілобудовою людини, з обміном речовин в організмі»ІППавлов вивчив фізіологічні основи темпераменту, він звертав увагу на залежність темпераменту від типу нервової системиТравми грудної клітки нерідко супроводжуються ускладненнями: розвитком пневмотораксу або гемотораксу (скупчення повітря або крові у плевральній порожнині)В результаті цього, відбувається спадання легені на боці ураження, зсув серця та стискання здорової легені, що призводить до розвитку дуже тяжкого стану – плевропульмонального шоку (рис4.8)Схема пневмотораксу4.4.1Загальні симптоми пошкодження грудної кліткиХарактерними ознаками відкритої травми грудей є рана, зовнішня кровотеча; інколи виявляються чужорідні предмети або краї та уламки ребер в рані2Вивчити зміни функціонального стану ЦНС у пацієнтів, які перенесли критичні стани (странгуляційна асфіксія, отруєння окисом вуглецю, тяжка черепно-мозкова травма) використовуючи імпедансометрію головного мозку3Вивчити зміни стану гемостазу у пацієнтов, які перенесли критичні стани (странгуляційна асфіксія, отруєння окисом вуглецю, тяжка черепно-мозкова травма)4Виявити особливості морфологічних змін у пацієнтів, які загибли внаслідок критичних станів (странгуляційна асфіксія, отруєння окисом вуглецю, тяжка черепно-мозкова травма) Спортивні травмиГлавная > Реферат >Физкультура и спортЗмістНедисциплінованість спортсменаСписок використаної літературиСписок використаної літературиПрофілактична спрямованість української охорони здоров’я обумовлює проведення комплексу попереджувальних заходів для збереження і зміцнення здоров’я людиниВ ці заходи входить величезна по своїх масштабах система заходів по профілактиці травматизму, зокрема при заняттях спортомТравми при заняттях фізичною культурою і спортом виникають відносно рідко в порівнянні з травмами, пов’язаними з промисловим, сільськогосподарським, вуличним, побутовим і іншими видами травматизму, — близько 3 % до загального числа травмВиникнення пошкоджень при заняттях спортом, суперечить оздоровчим задачам системи російського фізичного вихованняХоча, як правило, ці травми і не небезпечні для життя, вони відображаються на загальній і спортивній працездатності людини, виводячи його на тривалий період з ладу і нерідко вимагаючи багато часу для відновлення втраченої працездатностіСпостерігаються випадки розвитку хронічних процесів в результаті раніше отриманого пошкодженняВеликі фізичні навантаження, вживані іноді при заняттях спортом, особливо в умовах напружених тренувань і змагань, вимагають добре налагодженої системи відновлення пошкодженої області і організму в ціломуУзагальнені матеріали про стан захворюваності спортсменів представників всіх видів спорту показують, що на першому місці по частоті розповсюдження стоять хронічні запальні і дегенеративні зміни опорно-рухового апарату, що є слідством перенесених і недостатньо вилікуваних травм, повторних мікротравм і фізичних перевантаженьДо них відносяться: деформуючий артроз, хронічний періостити, паратеноніти, тендовагініти, міофасцити, міозити і інПри цьому переважно вражаються самі навантажуванні суглоби, зв’язково-сумочний апарат і м’язиЧастота захворювань опорно-рухового апарату у кваліфікованих спортсменів більшої, ніж у менш кваліфікованих і початківців спортсменів, що до певної міри пов’язано з більш високими фізичними навантаженнями в тренуванніЗначний відсоток таких змін у ведучих спортсменів пояснюється недостатньо відповідальним відношенням до лікування травм, відновленням тренувань, до настання функціонального відновлення, а також недостатньо розробленою діагностикою і оцінкою функціонально стани нервово-м’язового апарату і тим, що не вирішені ще повністю питання про ефективні засоби відновлення нервово-м’язової системи після великих фізичних напругУспішна боротьба із спортивними травмами можлива лише при знанні причин їх виникненняВ спортивній медицині є велика кількість робіт, в яких дається аналіз спортивного травматизму і причин виникнення травмПредставляється доцільною наступна класифікація причин виникнення спортивних травм: Недоліки і помилки в методиці проведення занять по фізичній культурі і спортуСпортивні травми з цієї причини складають більше половини всіх травм і частіше спостерігаються в спортивних іграх, легкій атлетиці, гімнастиці боротьбі і в піднятті штангиТравми цієї групи обумовлені головним чином тим, що деякі тренери при навчанні спортсменів не завжди виконують важливі принципи тренувань: регулярність занять, поступовість фізичного навантаження, послідовність в оволодінні руховими навиками і індивідуалізацію тренуваньФорсоване тренування, недооцінка розминки застосування в кінці занять дуже важких, технічно складних вправ, відсутність страховки або неправильне її застосування при виконання вправ і інне раз виявлялися при аналізі причин виникнення спортивних травмПричиною травм може бути використовування при заняттях із спортсменами низьких розрядів, при тренуванні хлопців, підлітків засобів і методів тренування, вживаних із спортсменами високих розрядівОсобливо несприятливим є систематичне застосування в тренуваннях інтенсивних навантажень максимальної потужностіТравми можуть бути пов’язані з недостатньою технічною підготовленістю спортсмена, особливо це виявляється в технічно складних видах спорту, таких, як гімнастика, фехтування, акробатика, спортивні ігри, стрибки у воду, стрибки на лижах з трампліну і інЗбільшення швидкості рухів в них повинне йти паралельно з вдосконаленням в техніці рухівВідзначені випадки виникнення спортивних травм унаслідок того, що при відновленні занять після тривалої перерви непов’язаного із захворюванням, тренер дає спортсмену фізичні навантаження, до яких організм його ще не підготовлений, хоча раніше він вільно виконував їхНедоліки в організації занять і змаганьЗ цієї причини травми в різні роки складають от5 до 10 % всіх спортивних травмПорушення інструкцій і положень по проведенню тренувальних занять, а також правил безпеки, неправильне складання програм змагань, порушення правил їх проведення нерідко є причиною травмВони можуть бути пов’язаний з проведенням занять у відсутність тренерів, викладачів, інструкторів або з тим, що на кожного з них доводяться ті, що дуже багато займаютьсяІстотним організаційним недоліком, що веде до травм, є неправильне розміщення займаються (наприклад, сумісне проведення на одному спортивному полі гри у футбол і метань легкоатлетичних снарядів або гри в хокей і швидкісного бігу на ковзанах); перевантаження місць занять (наприклад, перевантаження в плавальному басейні може, служити причиною навіть втопило)По затверджених гігієнічних нормах площа на того, що одного займається повинна бути в гімнастичних залах 4 м 2 на літніх спортивних майданчиках 12 м 2,на катках і у відкритих водоймищах 8 м 2, в басейнах 5 м 2Причиною травм може служити неправильне комплектування груп займаються (наприклад, заняття спортом в одній секції спортсменів з різною фізичною підготовленістю або різною спортивною кваліфікацією; заняття в одній секції дорослих і підлітків, або дорослих і немолодих, або чоловіків і жінок); відсутність розподілу спортсменів в підгрупи по вагових категоріях в боротьбі і боксіВелика вірогідність травм існує при недотриманні вимог безпеки учасників, суді і глядачів під час змагань (наприклад, при метаннях, швидкісному спуску на лижах, стрибках на лижах, стрибках у воду, автомобільних, мотоциклетних, велосипедних гонках і ін.); при стрічному русі ковзанярів на катках, русі різного транспорту на шосе під час велосипедних і мотоциклетних гонок, особливо під час загальних стартів, кросів і т.дТравми можуть бути пов’язаний з такими порушеннями, як участь одного і того ж спортсмена в змаганнях по декількох видах спорту в один і той же день, неодночасний прихід спортсменів на заняття, а також відхід, нечітко організована зміна груп, що займаються, перехід однієї групи по ділянці спортивного поля в той момент, коли інша група ще проводить заняття і т.п.; стрічні метання; недотримання встановлених інтервалів стартів під час змагань по гірськолижному спорту і при стрибках на лижах з трампліну і інНедоліки в матеріально-технічному забезпеченні занять і змаганьЗа даними різних авторів, з цієї причини походить від 10 до 25% всіх спортивних травмІснують певні нормативи матеріально-технічного забезпечення устаткування місць занять (гімнастичні зали, майданчики, бігові доріжки, місця для стрибків і метань, катки, басейни, і ін.) і табель необхідного спортивного інвентаряЄ також вказівки по експлуатації спортивного устаткування і інвентаряВсі ці нормативи і вказівки регламентовані відповідними наказами правилами змаганьНевиконання їх, наприклад нерівність поверхні футбольного поля, наявність на ньому гострих предметів, дно з уступами в басейні, жорсткий грунт в ямі для стрибків і на легкоатлетичному майданчику, поганий стан поверхні льоду на катку (тріщини, горби), несправна або слизька підлога гімнастичному залі, недотримання встановлених вимог до спортивного інвентарю невідповідність розміру і ваги м’ячів для спортивних ігор або снарядів для метань встановленим нормам); несправність гімнастичних снарядів, які повинні мати гладку поверхню, бути стійкими; погане їх кріплення (бруси, кінь, щаблина і ін.) і багато інших причини нерідко приводять до виникнення травм у спортсменівВажливим в попередженні травм при заняттях гімнастикою і боротьбою є стан матівВони повинні бути пружними, рівномірно набитими, щільно прилеглими один до одногоНемало травм виникає унаслідок невиконання заходів безпеки на змаганнях, спортивних споруд, що проводяться зовні, на трасах легкоатлетичних кросів, велокросів, мотоциклетних гонок (наприклад, в тому випадку, якщо при мотоциклетних гонках стовбури дерев поблизу траси гонки не обкладені мішками з тирсою)Виникненню травм може сприяти невідповідність спортивного костюма, взуття особливостям даного виду спорту і метеорологічним умовам занятьНаприклад, нераціональний одяг при заняттях зимовими видами спорту може привести до відморожень; надмірно теплий одяг утрудняє виконання вправОдяг повинен бути акуратно підігнаним по фігурі, не мати зовнішніх гачків, пряжокТісне, не розношене спортивне взуття веде до утворення ранок, а в зимових умовах створює небезпеку відмороженняНадмірно вільна спортивна обув, легкоатлетичні туфлі знижують стійкість і можуть також бути причиною травмНеобхідна ретельна підгонка взуття при заняттях хокеєм, лижним, ковзанярським і іншими видами спорту Сенсорні системи: поняття та фізіологіяРефератСистема, яка забезпечує сприйняття, передачу й обробку інформації про явища внутрішнього і зовнішнього середовища організму, називається аналізатором, або сенсорною системоюВчення про аналізатори розробив Павлов (ввів термін у 1909 році) Периферичної (органи чуття, що містять чутливі рецептори)Провідної (чутливі нервові шляхи)Центральної або вищої (певні чутливі зони кори головного мозку)Діяльність сенсорної системи відображає зовнішній матеріальний світ, що дає змогу людині не тільки пристосуватися до навколишнього середовища, а й пізнавати закони природи, а й пізнавати закони природи та активно змінювати це середовищеКожний аналізатор складається із сприймаючих утворів рецепторів, нервів, що відходять відповідних, і відповідних ділянок кори і підкірки головного мозку, де й відбувається остаточний аналіз і синтез збудження і формування наших відчуттівДотик – це прийняття форми, розміру, щільності, температури різник предметівУ слизових оболонок шкіри містяться дотикові рефлекториНайбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоніКористуючись дотиком, людина може: визначити фізичні властивості предметів такі, як форма, твердість, м’якість, характер поверхні, тепло-холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпекуНюх – це сприйняття запахів різних речовинВелика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носаВід нюхових рецепторів у проміжний мозок і потім у лобову частку кори де проходить аналіз речовин, що вдихаютьсяСмак — сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнинуРецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика – сосочків на стінках глотки і м’якого піднебінняЗбудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттівСмак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і прохолодження процесу травлення в ціломуОрган слуху – забезпечує сприйняття слухових коливаньЗавдяки слуху розрізняють звуки навколишнього середовищаЛюдина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звукуСлух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистостіЗ слухом пов’язані звукові, мовні спілкуванняОрган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепаВін складається з 3-х основних відділів: зовнішнього, середнього і внутрішнього вухаПерші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій містить звукосприймальний і вестибулярний апаратФункція регуляції положення тіла в просторі і рівноваги заперечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і пів колових каналів внутрішнього вухаКоли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульсиВони проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкульЗавдяки аналізатору контроль рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходінняОрган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апаратуОчне яблуко розміщене в очній ямці черепаМає кулясту форму і складається з трьох оболонок: зовнішньої – щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку); до неї прикріплюються м’язи, які рухають око; середньої – судинної (пронизаною густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку); внутрішньої – сітчастої (в ній розміщені рецептори ока – палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозкуПередня частина судинної оболонки очного яблука утворює райдужну оболонку, яка має забарвлення від світло-блакитного до темно-коричневого завдяки пігментним речовинамУ центрі райдужної оболонки знаходиться зіниця – круглий отвір, здатний за допомогою м’язів змінювати свій діаметр в залежності від інтенсивності світлаЗа зіницею міститься прозорий двоопуклий кришталик, оточений війковим м’язомСудинна оболонка утворює рідину, що міститься в камерах ока – між рогівкою та райдужною оболонкою, а також у внутрішній частині очного яблука, заповненого скло видним тілом – прозорою драглистою речовиноюЗоровий нерв виходить із сіткової оболонки, його закінчення підходить до паличок і колбочок збоку скло видного тілаМісце його виходу позбавлене світло сприймаючих клітин (колбочок і паличок) – це сліпа плямаЗбоку неї розміщена жовта пляма, де знаходяться в основному колбочкиНавколо жовтої плями є як колбочки, так і палички, а на периферії – лише паличкиПалички є рецепторами присмеркового зору; вони збуджуються слабким світлом і при цьому не розрізняють королів і бачать нечіткоКолбочки є рецепторами денного зору; вони сприймають яскраве світло і здатні розрізняти кольориДопоміжний апарат органа зору людини складається з брови (захищає око від поту); повіки та вій (прикривають око від пилу та інших сторонніх тіл; задню поверхню повік вкриває оболонка – кон’юнктива, яка частково переходить на очне яблуко); м’язів, які рухають око; слізного апаратуСлізна залоза виділяє рідину, яка зволожує око, змиває з нього сторонні тіла, виконує терморегуляторну функцію, містить речовину, що вбиває мікроорганізми, — лізоцимЗавдяки зору відбуваються сприйняття форми, розмірів та кольорів оточуючих предметів, орієнтування серед них, визначаються відстань до предметів та їх об’ємністьЗавдяки йому отримується зорова інформація, сприймається навколишнє середовище і забезпечується виконання складної роботиРецепторні апарати, специфічними подразнювачами яких є хімічні речовини різної природи, носять назву неморецептори і являються периферичним відділом відповідних аналізаторівУ внутрішніх органах і тканинах є велика кількість неморецепторів, які відносяться до внутрішніх аналізаторівЩо стосується внутрішніх аналізаторів, то серед них є два аналізатори, то серед них є два аналізатори, які сприймають хімічні подразнення, — нюховий і смаковийРецепторний апарат нюхового аналізатора знаходиться в середині носаВ області верхнього носового хода і задньої верхньої частини носової перегородки слизиста оболонка відрізняється своєю товщиною і жовто-коричневим забарвленнямРецепторний апарат нюхового аналізатора складається із трьох клітин: нюхових, опірних, базальних, які базують нюховий епітелійНюхові клітини мають форму веретенаВільний кінець клітини досягає поверхні нюхового епітелію і закінчується невеликим здуванням – нюховим міхуром – з віямиНа кожні 160 нюхових клітин нараховується близько 100 опірнихОпірні клітини, які мають циліндричну форму, проходять через всю товщину епітелію і своєю основою прилягають до базальних клітинЕпітелій просочений вивідними протоками серозних залозУ нюховому епітелії верхнього носового ходу у людини виявлено нюхові клітини двох видів: палично– і колбочко-подібні,; в зовнішніх відростках цих клітин відзначальність міоідних елементів, які дають можливість нюховим міхурам як підніматися над поверхнею нюхового епітелію, так і заглиблюватися в епітелій, перериваючи цей контактВнутрішній кінець кожної нюхової клітини продовжується у вигляді нервового волокнаЦі волокна об’єднуючись в тонкі нитки, проходять через отвір решітчастої кістки в середину черепа і зв’язуються з нервовими клітинами нюхових цибулинНервові волокна, які відходять від двох нюхових цибулин з’єднуються в товстий пучок – нюховий тракт, який утворює на своєму подальшому шляху трикутне розширенняНюховий тракт людини разом із цибулиною представляють собою недорозвинуту нюхову складки макроаматичних тваринВід нюхового трикутника волокна нюхового тракту ідуть окремими пучками; в складі бокового нюхового пучка – в складки морського коня; невелика кількість волокон проходять через передню каліссуру на протилежну сторону; частина волокон іде до сірої речовини прозорої перегородки, а друга частина направляється до substantia perforata anteriorУ тварин з сильно розвинутим нюхом остання частина мозку досягає значних розмірівВ час акта їди має місце подразнення рецепторів нюхового аналізатора також в повітрі, яке ми видихаємо при пережовуванні їжі через хоаниТаким способом, нюховий аналізатор диференціює по запаху не тільки той, який поступає із зовні через носові – повітря, але й їду, яка заходиться всередині ротаДеякі пахучі речовини не тільки являються адекватними подразнювачами нюхових клітин, але подразнюють такі чутливі закінчення потрійного нерва, які закладені в слизистій оболонці середини носаПри дії таких речовин, особливо при значній їх концентрації, спостерігається ряд рефлекторних змін в організмі, головним чинником із сторони диханняЗупинка дихання, яка наступає несподівано на самому початку ефірного або хлороформного наркозу являється одним із приладів таких рефлекторних реакційГострота нюху характеризується порогом відчуття, тобто мінімальною кількістю пахучих речовин, які здібні викликати відчуття запаху, вимірювати гостроту запаху запропоновані спеціальні прилади (ольфантометри)В наших клініках і лабораторіях часто використовують модифікований прилад Ельберга-ЛевіЦей прилад складається із ширмогорної склянки ємністю біля 500 см 3, в яку поміщають пахучу речовину в рідкому або твердому станіКрізь резинову трубку, яка закриває горло склянки, проходять дві трубки – скляна і металеваУ зігнутій під прямим кутом скляної трубки один кінець сильно заглиблений всередину склянки, а інший кінець має резинову насадку з краномКоротка металічна трубка з’єднана із зовнішнім кінцем через випускний клапан з трубкою, який закінчуються двома оливамиПри вимірюванні гостроти нюху всередину склянки вводять з допомогою шприца через резинову насадку в скляну трубку строго дозовану кількість повітря, завдяки чому тиск в середині склянки підвищує порівняно з зовнішнімПісля цього кран закривають, а оливи вводять в ніздрі досліджуваного лицяПри відкриванні випускного клапана, наступає вирівнювання тиску, і з склянки поступає в ніздрі промінь повітря, який містить пору пахучої речовини, яка діє на нюхові рецепториПри такому способі визначення мірою гостроти нюху – «нюховим коефіцієнтом» – служить мінімальний, вимірювальний в кубічних сантиметрах, об’єм повітря, який необхідно для того, щоб поступаючи в середину носа струя повітря визвала нюхове відчуттяЦей спосіб дозволяє вводити в носову порожнину пори пахучих речовин в строго дозованій кількостіЗнаючи атмосферний тиск і температуру, можна розрахувати порційний тиск і також концентрацію пари пахучих речовин в банціГострота нюху у відношенні одної і тої ж пахучої речовини широко вар’їрує в різних людейВона міняється також у одної тої ж людини в широких границях в залежності від багатьох умовЗначний вплив на зміни нюхових порогів мають зовнішні фактори – волога, температура, атмосферний тиск і іншіПериферичний, або рецепторний, апарат смакового аналізатора находиться в порожнині рота, тобто на початку системи органів травленняЗ допомогою смакового аналізатора виробляється випробування їди при безпосередньому дотику її з слизистою оболонкою порожнини ротаКрім того, з рецепторного поля порожнини рота при участі смакового аналізатора рефлекторно пускається в хід складний механізм апарата травленняДосить згадати рефлекторне виділення слини різного якісного складу в залежності від хімічних властивостей подразника, який знаходиться в порожнині рота, і також виділення шлункового сокуВ слизовій оболонці ротової порожнини є особливі утворення – смакові цибулини, які являються специфічними кінцевими апаратами, які сприймають смакові подразникиВ дорослої людини смакові цибулини розміщуються на кінчику язика, на докові або дорзальній його поверхні, а також на передній і задній поверхні надгортанника, на задній стінці глотки, на передньому і м’якому піднебінніУ дітей область розташування смакових цибулин значно більша ніж у дорослихВ старості їх кількість зменшуєтьсяСмакові цибулини зустрічаються у виді окремих включень в епітелії слизової оболонки, але на язиці вони знаходяться в складі сосочківУ людини є жолобовидні, листоподібні, грибоподібні сосочки, які містять смакові цибулиниСмакові цибулини розміщені таким способом, що проникають через всю товщину епідермісу, досягаючи його вільної поверхніВони мають вид пляшки, яка відкривається назовні невеликим отвором – смаковою пороюКожна смакова цибулина складається із двох родів клітин: зовнішні – підтримуючих і внутрішніх – смаковихНервові волокна із субепітеліального сплетіння входять в середину смакової цибулини і там вільно закінчуються; друга частина волокон розміщена між окремими смаковими цибулинамиІннервація смакової області дуже складнаУ хребті тварин немає окремих смакових нервів, як для рецепторів нюхуСмакові цибулини різних областей слизової оболонки порожнини рота одержують нервові волокна від чотирьох різних нервівПісля пере різання смакових нервових волокон спостерігається дегенерація смакових цибулин з послідовним повним їх зменшеннямВсі смакові волокна входять в склад одиночного пучка продовгуватого мозку і закінчуються в області його ядраЗвідси смакові волокна ідуть по глядацькому бугруТут починається третій невронЩо ж стосується нейтрального, або коркового, кінця смакового аналізатора, то до цього часу його локалізація точно не встановленаПодразнювачами смакових рецепторів є самі різні речовини у водних розчинахРечовини, нерозчинні у воді, не мають смаку; немає смаку також дистильована водаІснують три групи смакових речовин, які визивають чотири види перших відчуттів смаку: кислого, соленого, гіркого і солодкогоРізні смаки нашої їди є результатом рудя відчуттів, які виникають завдяки тому, що крім специфічних смакових цибулин, на поверхні язика є чутливі закінчення другого роду, який сприймає температурні, тактильні і больові роздратуванняТаким чином одночасно з смаковими виникає ряд інших відчуттів, до яких присвоюється також відчуття запахуВ результаті складного комплексу подразнень виникають різні відтінки смакових відчуттівДо них може бути віднесений металічний смак колоїдних розчинів тяжких металів і також лужний смакДосліди із змішанням різних смакових речовин, виготовлені в лабораторії ППЛазарева, підтверджує можливість синтезувати різновиді смакові властивості (смак чаю, какао, кави, винограду і ін.) з допомогою чотирьох основних смакових подразників, взятих в різних концентраціяхБіологія: НавчпосібЗа редта перз рос ОМотузного— 3тє вид., випрі допов—.: Вища шк., 2002— 622.: ілМедична енциклопедіяВ 4-х томах– М., 1992 Опорно-рухова система людини: м’язиРефератОпорно-рухова система – комплекс кісток, хрящів, суглобів, зв’язок і м’язів, який дає опору тілу і забезпечує пересування в просторі, а також рух окремих частин тіла відносно один одногоУ людини – близько 600 скелетних м’язівЯкі дають змогу їй пересуватися у просторі – ходити, бігати, рухати окремі частини тіла; підтримувати рівновагу та певну позу тілаВони є місцем, де запасається глікогенСкелетні м’язи містять специфічні рецептори м’язового чуття, які дають змогу контролювати положення тілаОдин з результатів м’язового скорочення є вироблення тілаМ’язи виконують захисну функцію – м’язи живота (органи черевної порожнини від зовнішніх факторів) та беруть участь у дихальних рухах – діафрагма, міжреберні м’язиВ організмі людини є три види м’язової тканини: поперечно-смугаста скелетна (посмугована), поперечно-смугаста серцева та гладенька (непосмугована)М’язи, що прикріплюються до кісток скелета і прииводять в рух тіло складаються з поперечно-смугастої м’язової тканини скелетноїПосмугованої м’язової тканини (формує скоротливу частину – тіло м’яза або м’язове черевце)Сполучної тканини (формує нескоротливу частину – сухожилля та оболонки і фасції м’яза)Як правило, м’яз має 2 сухожилки, якими він прикріплюється до кісток (місце прикріплення сухожилка до кістки позбавлене окістя і називається горбистістюНервової тканини (чутливі нервові закінчення)Кровоносних судин, котрі кровопостачають м’язСкелетний м’яз, складається з м’язових клітин (міоцитів) або м’язових волоконВони мають циліндричну форму і розташовані паралельно одне одномуЦе багатоядерні клітини 0,01-0,1 мм у діаметрі, завдовжки близько 12 смЗовні вкриті сарколемою (сполучна тканина)Кожне волокно має велику кількість міофібрил – м’язових ниток (скорочувальні волоконця)Міофібрили складаються з двох типів протофібрил: товстих – утворених скоротливим білком міозином; тонких – утворених білком актиномУ клітинах м’яза є величезні запаси глікогенуВони потрібні йому як джерело енергії під час скорочення, а організм може використати ці запаси у надзвичайних ситуаціяхОскільки робота м’язової клітини дуже напружена і потребує багато енергії й кисню, то в ній міститься багато мітохондрійМ’язові волокна утворюють пучки, оточені сполучнотканинною оболонкою – фасцією, яка відокремлює різні групи м’язів робить їх відносно самостійнимиСкелетні м’язи повністю вкривають скелет людини; тільки в деяких місцях кістки розміщені безпосередньо під покриттям шкіриТому не тільки скелет, але й м’язи визначають фігуру людиниЗа кольором розрізняють білі та червоні м’язиВ основі такого поділу лежить більший (червоні м’язи) або менший (білі м’язи) вміст білкового пігменту міоглобінуМіоглобін зв’язує кисень, завдяки чому в червоних м’язах запаси кисню більші і вони можуть довше працювати без втомиБілі м’язи, навпаки, втомлюються швидше, але зате відрізняються сильнішими та більш швидкими скороченнямиУ дорослої людини кількість м’язових волокон стала, а їхній діаметр залежить від тренованості м’язівЧим частіше і напруженіше працює м’яз, тим його волокна товщі, а отже, сам м’яз міцнішийПочатковий нерухомий відділ м’яза називають головкою, а протилежний, перекинутий через суглоб до іншої кістки — хвостом, між ними потовщена частина – його тіло або черевцеВеретеноподібні (більшість м’язів, кінцівок)Прямі (м’язи спини, грудей)Кругові (м’язи рота, ока)Двоперисті (міжкісткові м’язи кисті, стопи)ОдноперистіВеретеноподібні м’язи можуть мати кілька головок, що визначає їх назву: двоголовий м’яз плеча, триголовий м’яз гомілки, чотириголовий м’яз стегнаУ відповідності з функцією можна розглядати м’язи, як і згиначі та розгиначі; відвідні та привідні; привертачі та відвертачі; стискачі або сфінктериХарактер роботи скелетних м’язів – довільнийУзгоджене чергування скорочень і розслаблень різних груп м’язів контролюється нервовою системою (соматичною) і носить рефлекторний характерЧасто м’язові рефлекси виникають у відповідь на подразнення рецепторів, які містяться в самих м’язах або сухожилках (колінний рефлекс)Скорочення спричиняють нервові імпульси, що надходять руховими нервами з ЦНС – зі спинного та головного мозку і мозочкаНа кінці кожного нервового волокна є мембрана, яка містить пухирці з спеціальною рідиною – медіаторомКоли мембрана збуджуєтьсяРідина з пухирців потрапляє у простір між нервом і м’язовою тканиною й передає їй імпульс збудженняПосмуговані м’язи ніколи не бувають у стані повного розслабленняВони завжди трохи скорочені, тобто мають певний тонусЦе відбувається тому, що вони постійно одержують імпульси з головного і спинного мозкуАктин і міозин називають скоротливими білками, але самі вони не здатні скорочуватисяСкорочується лише актиноміозиновий комплекс за рахунок того, що нитки міозину глибше заходять між нитками актинуДля скорочення м’яза і виконання певної роботи потрібна енергіяВ м’язах використовується хімічна енергія поживних речовин, переважно глюкозиАле хімічна енергія глюкози не йде безпосередньо на виконання механічної роботиЦя енергія, внаслідок гліколізу, накопичується в хімічних зв’язках, АТФПри ферментативному відщепленні від АТФ однієї молекули фосфорної кислоти утворюється АДФ і виділяється енергіяФерментом, який розщеплює АТФ, є актиноміозиновий комплекс, він утворюється в момент збудження м’яза внаслідок з’єднання головки міозинової протофібрили з актиновою, що відбувається лише в присутності іонів Са, а останні викидаються в цитоплазму м’язового волокна під впливом нервового імпульсуЕнергія, що виділяється при розщеплення АТФ, використовується на втягування міозинових протифібрил поміж актиновимиПід час скорочення м’яза не вся хімічна енергія переходить у механічну, частина її виділяється у вигляді тепла і йде на зігрівання організмуТому, коли людина працює фізично, їй стає гарячеПід час скорочення м’язи здатні виконувати механічну роботуВеличезна робота м’яза (А) визначається добутком сили (Р) на відстань (S), на яку дана сила перемістить вантаж, або добутком маси (m) на висоту (h) піднімання даного вантажуВеличина роботи залежить від швидкості скорочення м’язів і максимальна при середній швидкості скороченняБільш точним і важливим показником ефективності роботи м’язів є коефіцієнт корисної дії (ККД)Це відношення виконаної механічної роботи (А) до загальних енергетичних витрат (Q)Q складається із витрат на механічну роботу і на утворення тепла (Н), тобто: ККД м’язів людини складає 25-30%, тобто тільки 30% всієї енергії скорочення витрачається на механічну роботу, а 70% розсіюється у вигляді теплаЦе тепло необхідне для підтримання сталої температури тілаРобота м’язів супроводжується витратами енергіїЕнергія для скорочення м’язів утворюється при розпаді та окисненні органічних сполук (вуглеводів)Для процесів окиснення потрібен кисеньРобота (працездатність) залежить від правильного підбору величини навантажень, темпу і величезне значення має стан нервової системи (свідомість)статична (утримання вантажу, пози) – м’язи при цьому знаходяться в тривалій напрузі, але не змінюють свого положення в просторідинамічна (бігЇзда на велосипеді) – м’язи при цьому по черзі скорочуються і розслаблюються, тобто здійснюється їхнє переміщенняЦя робота менше втомливаВтома розвивається тим швидше, чим більша нагрузка на м’язи і частіше їх скороченняЦе закономірний результат попередньої роботи, вона запобігає надмірному виснаженнюНервово-м’язовий синапс, по якому збудження передається з нерва на м’яз, стомлюється раніше, ніж м’язові волокнаНакопичення в м’язі недоокислених продуктів розпаду (молочної кислоти) внаслідок нестачі кисню, а також використання в ньому енергетичних запасів, (нестача О2 в органі – гіпоксія)Відновлення працездатності стомлених м’язів відбувається швидше при переключенні з одного виду роботи на іншийТакий відпочинок Сєченов назвав активним відпочинкомНаприкладСтомлена рука відпочиває швидше, коли працюють м’язи іншої рукиПри розслабленні стомленого м’яза (стан спокою) кров виносить з нього продукти розпаду і приносить м’язу поживні речовини і кисень, стомлення зникаєПід час відпочинку відбувається не тільки відновлення, але навіть їх збільшення (понад відновлення)Завдяки цьому м’язи можуть виконувати ще більшу роботу, ніж до стомленняЖувальні кріпляться одним кінцем до скроневої кістки, другим до щелеп, рухають щелепиДо них належать: власне жувальний м’яз, скроневий, зовнішній та внутрішній крилоподібніМімічні м’язи кріпляться одним кінцем до кісток черепа, другим до шкіриЇх функція – мімічні рухи обличчя (відбивають емоційний стан людини)До них належать: щічний та надчерепний м’язиКолові м’язи прикріплені тільки до шкіри (круглий м’яз рота та ока)Грудна кліткаМ’язи грудей діляться на м’язи грудей, які належать до плечового поясу і верхніх кінцівок (великий і малий грудні м’язи здійснюють рухи верхніх кінцівок, підключичний), і власне грудні м’язи (зовнішні і внутрішні міжреберні м’язи беруть участь у дихальних рухахГлибокі: ромбоподібний, верхній і нижній задні зубчасті рухають лопатки, опускають ребра при диханніКрижово-остичний розгинає спину й підтримує вертикальне положення тілаПередня і бічні стінки живота утворені косими, поперечним і прямим м’язами животаЦі м’язи разом називають черевним пресом, бо при одночасному їх скороченні вони тиснуть на органи черевної порожниниОсновною функцією черевного прес є утримання в певному положенні внутрішніх органів, участь в акті дихання, сприяння сечовипускання, випорожненню кишечника, пологамЯкщо м’язи живота слабкі, не треновані, то при піднятті великих вантажів можуть розходитисяВ утворені між м’язами проміжки під шкіру живота можуть виходити внутрішні органиТак виникають грижіМ’язи вільної верхньої кінцівки: двоголовий (біцепс) та триголовий м’яз (трицепс)Ці м’язи антагоністи, вони згинають і розгинають руку в плечовому і ліктьовому суглобахМ’язи передпліччя мають коротке тіло і довгий сухожилокМ’язи тазового пояса: поверхневий (великий сідничний м’яз) та глибокі (середній та малий сідничні м’язи, клубово-поперековий)Вони зумовлюють згинання і розгинання в кульшовому суглобі, нахилення тулоба вперед, підтримують тіло у вертикальному положенніЛитковий м’яз гомілки у людини досягає найбільшого розвитку, бо уся маса тіла припадає на ноги (згинає стопу)Передній великогомілковий розгинає стопуСтрунка постава, гармонійно розвинене тіло завжди привертали до себе увагуУ поєднанні з духовністю, розумом і здоров’ям гармонія тіла становить найбільший скарб, яким може володіти людинаФізична робота, фізичні вправи справляють дуже великий вплив на фізичний, розумовий і психічний розвиток людини, особливо в перші роки її життяВони позитивно впливають не тільки на фізичну працездатність, а й стимулюють ріст і розвиток усіх органів і систем органів організмуСистематичні заняття фізичними вправами підвищують працездатність серцевого м’язаТреноване серце в стані спокою скорочується повільніше, що під час роботи і надходження кисню та поживних речовинФізичні вправи сприяють кращому дає йому змогу краще відпочивати, працювати економніше, збільшувати хвилинний об’єм крові розвиткові системи диханняПід впливом фізичної роботи підвищується інтенсивність обміну речовин у всіх органах і системах організмуФізичні вправи підвищують стійкість організму до дії чинників навколишнього середовищаФізична робота є єдиним фізіологічним засобом зняття емоційних напруженьСистематичні заняття фізкультурою підвищують захисні властивості крові і шкіри, стійкість організму до нестачі кисню (гіпоксії), до низьких і високих температурФізичне навантаження цілюще впливає на організм лише у тому разі, коли їхній обсяг, інтенсивність, тривалість, відповідають вікові і стану здоров’я людиниГіподинамія – знижена рухова активність спричинена особливостями способу життя професійної діяльності, тривалим постільним режимом, перебуванням людини у стані невагомості (космічні польоти)Гіподинамію можна ще назвати малорухомим способом життяНегативний вплив гіподинамії виявляється у знижені обміну речовин і енергіїВідповідно зменшується кровопостачання тканин, постачання їх поживними речовинами і киснемВиникає кисневе голодування головного мозку, серця та інших важливих органів, зменшується життєва ємність легень, кількість еритроцитів і гемоглобіну кровіОрганізм відчуває енергетичне голодування, бо в непрацюючих м’язах не утворюється енергіяТака людина завжди мерзнеПогіршується обмін жирів і холестерину, вони накопичуються в крові, що призводить до ожиріння та атеросклерозуВ крові накопичується і глюкоза тереалізована, може виникнути діабетНезасвоєні білки, спричинюють подагру та сечокам’яну хворобуПорушується мінеральний обмін, зокрема кальцію (кістки легко ламаються, руйнуються зуби)Кальцій виходить у кров, що збільшує її здатність до згортання (утворення тромбів)У жовчному міхурі та нирках відкладаються камінціЗменшується виділення травних соків у органах травленняПогіршується перетравлення і засвоєння поживних речовин, знижується стійкість організму до інфекційних хвороб (ослаблення імунітету)Щоб запобігти гіподинамії ще з шкільного віку треба підтримувати правильний режим дня (чергувати розумове та фізичне навантаження, ранкова гімнастика), відвідувати уроки фізкультури, перебувати на свіжому повітрі, менше користуватися транспортомВикривлення хребта – це такі порушення, коли посилюються фізіологічні вигини хребта або з’являються нові, нефізіологічніВони бувають наслідком рахітуТравм хребта, слабкості м’язів, неправильної постави у школярів (тривале сидіння на одному місці, спання в дуже м’якому ліжку, не відповідність робочого місця до зросту, носіння сумки в одній руці)Хребет дорослої людини має 4 фізіологічні вигини, які утворюються поступово, у міру росту організму, особливо після того, як дитина навчається стояти та ходитиЦі вигини пом’якшують різкі вертикальні навантаження на хребетпоперековий лордоз – надмірний вигин хребта в поперековому відділі впередгрудний кіфоз – вигин назад у грудному відділісколіоз – бокові викривлення хребтаЯкий з віком може призводити до значних ускладнень; деформування нігДо викривлення хребта призводять також недостатнє харчування, нестача вітамінів, тривалі негативні емоції, перевтомаПостійно тренувати своє тіло, робити ранкову гімнастику, грати в рухливі ігри на свіжому повітрі, плавати в річці або басейні, загартовуватисяДобре харчуватисяСпати на твердому ліжку, на різних боках, подушка має бути невисокоюЗапобігати плоскостопостіПравильно сидіти за столомСтежити за своєю поставою, не сутулитисяПлоскостопість – деформація стопи, обумовлена погано розвиненими м’язами гомілки і стопиЦе вада розвитку опорно-рухової системи в дитячому віціПлоскостопість буває вродженою або набутою внаслідок носіння надто тісного чи вільного взуття, без підборів або з дуже високими підборами, великої маси тіла, слабкості м’язів стопи, надто велике навантаження на стопуЩоб запобігти плоскостопості, обов’язково слід стежити за поставою – тримати голову прямо, не розводити широко носки під час ходьби, ходити босоніж по нерівному ґрунту, піску – це рефлекторно спричинить напруження м’язів, що підтримують склепіння стопиЗначення праці, фізичного виховання, заняття спортом та активного відпочинку для правильного формування скелета і розвитку м’язівЩе з перших своїх внутрішньоутробних рухів плід задовольняє потребу м’язів у рухахПісля народження – потреба в русі у дитини проявляється в несвідомому маханні ручками і ніжкамиАле такі рухи являються доцільними: Поступово у дитини розвиваються узгоджені рухи і зростає сила м’язівСистематична інтенсивна робота м’язів приводить до збільшення маси м’язової тканини, що тягне за собою посилений ріст кістокДряблі (слабкі) м’язи важко витримують тулуб у правильному положенні, в зв’язку з чим з’являється сутулуватість, викривлення хребта, котрі порушують нормальну діяльність серцево-судинної системи, дихання, травлення КліникаКлінічним проявом політравми є травматична хвороба, яка являє собою комплекс патологічних реакцій організму у відповідь безпосередньо на пошкодження та (або) на подальший розвиток травматичного процесуВона є клініко-патогенетичною категорією, а не окремою нозологічною одиницею (хворобою)– період гострого порушення життєво важливих функцій (фаза шоку)Характеризується виникненням шоку, ступінь якого залежить від сили травмуючого агента, загального обсягу пошкодження та значною частотою пошкодження життєзабезпечуючих систем організмуПочинається відразу після травми і триває до 72 годин залежно від тяжкості травми та ефективності лікувальних заходівНайчастіше порушення життєво важливих функцій проявляється у вигляді травматичного шоку або термінального стану – у 65 % випадків, у 17 % – у вигляді коми при тяжких черепно-мозкових пошкодженнях, у 13 % – виникає гостра дихальна недостатність при тяжких ушкодженнях грудної клітки, у 5 % спостерігається гостра серцева недостатність внаслідок ушкоджень серцяКлінічна картина гострого періоду травматичної хвороби складається з симптомокомплексу, який включає в себе травматичний шок, крововтрату, гостру дихальну недостатність, ознаки пошкоджень внутрішніх органів (насамперед головного мозку) та опорно-рухової системиТравматичний шок – це патофізіологічний стан, який виникає у відповідь на механічні пошкодження та характеризується порушенням вітальних функцій організмуЙого відмітною ознакою є прогресування гіпотонічного синдрому та дихальної недостатностіПри відсутності артеріальної гіпотензії діагноз травматичного шоку не ставитьсяПри політравмі травматичний шок зустрічається у 47-86 % постраждалихЙого клінічну та патогенетичну основу складає синдром гострого порушення кровообігу, який виникає після дії на організм постраждалого життєво небезпечних наслідків травми – гострої крововтрати, пошкодження життєво важливих органів, нервово-больових впливівНайчастіше травматичний шок виникає при пошкодженнях таза, грудної клітки, кісток нижніх кінцівок, внутрішніх органів, відкритих ушкодженнях з масивним розтрощенням м’яких тканин, відривах кінцівокЕректильна фаза коротка, триває від кількох хвилин до кількох годинПостраждалий у свідомості, тривожний, відзначається рухове та речове збудженняКритика свого стану порушенаAT в межах норми, пульс задовільний, тахікардіяПосилена больова чутливість та тонус скелетних м’язівТорпідна фаза проявляється пригніченням життєво важливих функцій організму і залежно від тяжкості протікання ділиться на три ступеніШок I ступеняСвідомість збережена, відзначається легка затримка та уповільнення реакційРеакції на біль знижені, шкірні покриви бліді, акроціанозТахікардія до 90-100 ударів за 1 хвилину, AT – 90-100 мм ртстТонус мускулатури знижений, діурез не порушенийШок II ступеняХарактеризується наростанням симптоматики попереднього стану, пригніченням свідомості, зниженням больової чутливості та тонусу м’язів, значним порушенням гемодинамікиТахікардія до 11ΟΙ 20 за хвилину, AT не вище 70-90 мм ртстШок III ступеняСвідомість сплутана, реакція на зовнішні подразники значно зниженаШкірні покриви бліді, з синюшним відтінкомПульс 130 за хвилину і більшеСистолічний AT – 70 мм ртстта нижчеДихання поверхневе, частеВідзначається гіпорефлексія, м’язова гіпотоніяДіурез знижений, може бути ануріяТравматичний шок III ступеня, який триває, може перейти в термінальний стан, що являє собою крайній ступінь пригнічення життєво важливих функцій, який переходить у клінічну смерть• Передагональний стан – відсутність пульсу на променевих артеріях при його наявності на сонних та стегнових артеріях, AT звичайними методами не визначається• Атональний стан – мас попередні ознаки, але поєднується з дихальними порушеннями (аритмічне дихання типа Чейна — Стокса, виражений ціаноз), втрата свідомості• Клінічна смерть – починається з моменту останнього вдиху та зупинки серцяКлінічні ознаки життя повністю відсутніАле обмінні процеси в мозковій тканині продовжуються ще близько 5-7 хвилинТому при реанімаційних заходах, які початі в перші 3-5 хвилин після клінічної смерті, вдається досягти повного відновлення життєво важливих функцій організмуПід цим терміном розуміють гостро виникаючий тяжкий патологічний стан, який характеризується прогресуючим пригніченням функції центральної нервової системи з втратою свідомості, порушенням реакції на зовнішні подразники, наростаючими розладами дихання, кровообігу та інших функцій життєзабезпечення організмуКома виникає в результаті первинного пошкодження структур головного мозку при тяжкій черепно-мозковій травмі, внаслідок порушення транспорту кисню при масивній крововтраті або при тяжких пошкодженнях грудної кліткиКлінічно кома проявляється повною відсутністю свідомості, іноді з’являється моторне збудженняЗалежно від вираженості патологічних процесів кому поділяють на такі видиКома помірно (кома І)На больові подразники постраждалий відповідає згинальними та розгинальними рухами, не відкриваючи очейЗахисні реакції не координованіРеакції зіниці на світло збереженіЧеревний рефлекс знижений, сухожилкові – нормальні, знижені або підвищеніПатологічні ступневі рефлекси відсутні або викликаються з однієї сторониКома глибока (кома II)Реакції на звукові та механічні зовнішні подразники відсутніРефлекси знижені, частина їх відсутня, можлива гіпотонія м’язівСпонтанне дихання та серцево-судинна діяльність збережені, хоча можуть бути порушені по центральному типу – тахі- або брадипное, порушення серцевого ритму, підвищення ATКома термінальна (кома III)Відзначається двобічний мідріаз, реакція зіниць на світло відсутняАрефлексіяДифузна м’язова атонія, глибоке порушення життєво важливих функцій: дихання – по центральному або змішаному типу (Чейна — Стокса, термінальне або апное)Артеріальна гіпотоніяВ результаті посилення нервової симпатичної еферентації та різкого викиду в кров’яне русло великої кількості катехоламінів (адреналіну та норадреналіну), що виникає у відповідь на травму, розвивається генералізований спазм дрібних периферичних судин (кінцівки, таз, черевна порожнина)Спазм ємкісних вен, який знижує ємкість венозного резервуару, мобілізує для циркуляції близько 1 л кровіЦе перша за часом реакція, яка компенсує крововтратуДругою за часом компенсаторною реакцією є спазм артеріол та прекапілярних сфінктерівВнаслідок цього збільшується загальний периферичий опір, що дозволяє підтримувати мінімально достатній артеріальний тискБіологічний сенс цих процесів полягає в мобілізації крові з кров’яних депо, мобілізації рідини в судинне русло, перерозподілу крові для підтримки пер- фузії головного мозку та серця за рахунок периферії, в зупинці або зменшенні кровотечіЦі процеси отримали назву «централізація кровообігу»Завдяки їм організм самостійно здатен компенсувати крововтрату до 20% від ОЦКПри прогресуванні кровотечі та травматичного шоку далі знижується AT та ОЦК, розвивається циркуляторна і тканинна гіпоксіяДля компенсації дефіциту ОЦК, циркуляторної гіпоксії, забезпечення необхідного кровообігу підвищується частота серцевих скорочень – розвивається тахікардія, вираженість якої прямо пропорційна тяжкості шокуНаведені захисно-пристосовні реакції проходять протягом перших годин після травми, патогенетично є стадією компенсації, клінічно – травматичним шоком І та II ступеняПри політравмі шок завжди супроводжується крововтратоюЦей зв’язок прямо пропорційно поглиблює тяжкість стану постраждалого: чим більша крововтрата, тим важчий шокСеред причин масивних кровотеч на першому місці стоять ушкодження кісток, на другому – ушкодження внутрішніх органів, на третьому – ушкодження магістральних судинТак, при переломі кісток гомілки крововтрата може досягати 1,5-2 л, при переломі стегна – 2,5 л, при переломах кісток таза – до 3,5 л, при поєднаних пошкодженнях – до 4 лА втрата 30 % об’єму циркулюючої крові в поєднанні з політравмою призводить до загибелі постраждалогоЯкщо патогенетичні фактори шоку продовжують діяти, захисні реакції організму набувають протилежних якостей і стають патологічними, поглиблюючи патогенез травматичного шокуВ результаті тривалого генералізованого спазму дрібних судин розвивається мікроциркуляторна гіпоксія, яка призводить до генералізованого гіпоксичного пошкодження клітин – головного фактора травматичного шоку III ступеняОдне з тяжких ускладнень механічної травми, що в 15-58 % випадків призводить до летального результатуНайчастіше зустрічається при травмах таза, стегнової кістки, кісток гомілки, масивних ушкодженнях жирової клітковини, рідше – при оперативних втручаннях (у першу чергу на опорно-руховому апараті) та соматичних захворюванняхГоловною умовою розвитку жирової емболії є утворення жирових емболів, джерелами яких є краплі жиру кісткового мозку, ліпіди циркулюючої крові та надмірне надходження тригліцеридів, ліпопротеїдів і жирних кислот із жирових депо крові в умовах різко зростаючих енергетичних потреб організму при травмі, виснаженні гліколізу та глюконеогенезуВиділяють субклінічну та клінічну форми жирової емболіїСубклінічна форма виникає досить часто, але легкі порушення свідомості, незначна тахікардія, гіпертермія, кашель та інші симптоми нерідко розцінюються як прояви черепно-мозкової травми, алкогольного сп’яніння тощоВ умовах адекватної та своєчасної медичної допомоги у більшості хворих жирові емболи розпадаютьсяГостра форма розвивається при швидкому масивному надходженні жирових крапель, внаслідок чого відбуваються виражені порушення гемодинаміки у малому та великому колах кровообігуКлінічно характерні виникаючі в перші хвилини після травми гіпотонія, тахікардія, тахіпное, порушення свідомості, анемія – тобто клінічні ознаки травматичного шокуЄдина з клінічних ознак, що дає підставу запідозрити наявність жирової емболії, – це рефрактерне до оксигенотерапії прогресуюче зниження насичення артеріальної крові киснем (сатурації)Прогресуюча легенево-серцева недостатність у більшості випадків призводить до смерті протягом добиПідгостра форма проявляється наявністю «світлого проміжку», тривалість якого становить 1-3 доби, потім стан постраждалого прогресивно погіршуєтьсяНайбільш ранньою та вираженою ознакою жирової емболії є дихальна недостатність (тахіпное, почуття стиснення й болю за грудниною, акроціаноз, інспіраторна задишка, кашель, зниження сатурації)Порушення функції ЦНС є другою найбільшою ознакою жирової емболіїСпостерігаються занепокоєння, емоційна лабільність, приєднується порушення свідомості, інколи до комиМозкові та легеневі прояви жирової емболії можуть бути виражені окремо або разомПатогномонічними симптомами є петехіальні висипання на піднебінні та верхній половині бокових поверхонь грудної клітки, стійка лихоманка до 40 °СУ поєднанні з шоком та крововтратою досить швидко призводить до критичних змін у тканинах головного мозку, серця, печінки, нирокВона розвивається в результаті пригнічення дихального центру або при порушенні зовнішнього диханняПричиною гострої дихальної недостатності при черепно-мозковій травмі є забій стовбура мозку, в якому розташований дихальний центр, або стисненням головного мозку з його дислокацією та защемленням стовбурової частини і вторинною травматизацієюПорушення зовнішнього дихання виникають при травмі грудної клітки, пошкодженні хребта і спинного мозку, черепно-мозковій травмі тощоПошкодження самої легеневої тканини у вигляді забоїв, ателектазів, крововиливів в альвеоли, поганого газообміну сприяють розвитку осередків запалення, в результаті чого значні ділянки легеневої тканини виключаються з газообмінуРозлади транспорту кисню в клітинах приводять до вироблення енергії в клітинах шляхом анаеробного гліколізу, внаслідок чого в організмі накопичуються недоокислені метаболіти, розвивається метаболічний ацидозТканинна гіпоксія веде до деструкції клітинних мембран, в результаті припиняє роботу високоенергетичний калій-натрієвий насосУ клітину проникає натрій, за ним водаКлітинний набряк разом з деструкцією мембран викликає загибель клітини, внаслідок чого вивільняються та надходять у кровообіг лізосомальні ферменти, під дією яких активується утворення вазоактивних пептидів (гістамін, брадикінін)Вони викликають стійкий параліч прекапілярних сфінктерів, в результаті чого периферичний опір критично зменшується, і артеріальна гіпотонія стає необоротноюМікроциркуляторні порушення поглиблюються ДВЗ-синдромом, який стає причиною мікротромбоутворення в легенях, печінці, нирках, серці, що супроводжується порушенням функції цих органів, або причиною розвитку тяжких фібринолізних кровотечРозвивається поліорганна дисфункція життєво важливих органів – одночасне порушення функції внутрішніх органів, яка не досягла критичних значеньВказані патологічні процеси характерні для тривалого шоку, однак вчасно розпочаті та правильно проведені лікувальні заходи часто бувають ефективними при III ступені травматичного шокуОстанньою стадією розвитку патологічних процесів при III ступені травматичного шоку є прогресуюче порушення функції життєво важливих органів і систем, яке досягає критичних значень, за якими їх функція для життєзабезпечення організму недостатня – розвивається поліорганна недостатністьУ переважній більшості випадків її результатом є термінальний стан та смертьКожне механічне пошкодження органів і тканин робить свій внесок у розвиток патологічних процесів в організмі постраж- далого, посилюючи функціональну дезорганізаціюПатологічні фактори при поєднаній травмі не просто складаються між собою, а створюють посилюючий ефект, який призводить до тяжчого перебігу кожного пошкодженняЦей феномен називають синдромом взаємного обтяження• множинні джерела патологічної (больової) імпульсами; • множинні джерела кровотечі; • порушення координуючої функції центральної нервової системи; • множинні осередки первинного, а потім і вторинного некрозу тканин, які призводять до розвитку інтоксикаціїІ період закінчується остаточною діагностикою пошкоджень, усуненням причин порушень життєво важливих функцій, заміщенням крововтрати та відносною стабілізацією показників систем дихання та кровообігуВ І періоді травматичної хвороби гине до 10% постраждалихТриває до 5 добиВ цей період формальні показники життєво важливих функцій наближуються до нормальнихСтворюються умови для профілактики тяжких ускладнень, що загрожують життю, переважно хірургічним шляхом: операції на довгих кістках, кістках таза, магістральних судинахТриває з 5 до 10 добиВ цей період виникають оптимальні умови для розвитку ускладненьВнаслідок значної крововтрати, ендотоксикозу, ДВЗ-синдрому, системної запальної відповіді у внутрішніх органах формуються множинні осередки мікротромбозів, які є мішенню для ендо- та екзогенних мікроорганізмівОсобливо сприятливі умови для розвитку тяжких ускладнень створюються в легенях, що клінічно проявляється жировою або тромбоемболією дрібних гілочок легеневої артерії, гострим респіраторним дистрес-синдромом, вогнищевою пневмонією з формуванням «вологої (шокової)» легеніЛетальність при вказаних ускладненнях може сягати 50-90 %Системні процеси мікротромбоутворення у внутрішніх органах і тканинах опорно-рухового апарату призводять до розвитку місцевих, вісцеральних та генералізованих інфекційних ускладненьНайважливішими факторами виникнення цих ускладнень є ендогенна мікрофлора, стан осередку пошкодження (рани, зони перелому тощо) та мікробна інвазія; особливо небезпечною є інвазія нозокоміальної (госпітальної) мікрофлориТак, починаючи з 5-ї доби після травми, розвивається максимальна кількість вісцеральних інфекційних ускладнень, в основному – пневмоній; з 6-10-ї – максимальна кількість місцевих та генералізованих інфекційних ускладнень: гнійних трахеобронхітів, перитонітів, різних форм місцевої гнійної інфекції (абсцеси, флегмони тощо), сепсисуУ цей період хворим виконуються планові оперативні втручання, в першу чергу на опорно-руховому апараті, з метою відновлення структури та функції пошкоджених тканин, органів та систем, проводиться медична реабілітаціяСередня летальність постраждалих з тяжкими поєднаними пошкодженнями складає до 30%, середній термін лікування може тривати кілька місяців МО вчителівТема 31Основи законодавства України про охорону здоров’я людиниЗакон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” про правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в УкраїніОснови здоров’ я людиниПоняття про здоров’я людиниКритерії здоров’яВплив навколишнього середовища на організм людиниЗагрозливі для життя людини фактори, що визначені Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’яВплив уражаючих факторів надзвичайних ситуацій на людинуМедична характеристика ураження людей від дії стихійного лиха, виробничих аварій і катастроф, уражаючих факторів зброї масового ураженняАналіз стану здоров’я людей в УкраїніЗалежність стану здоров’ я людей від рівня забруднення наволишнього середовища та інших чинниківСоціально-економічне становище і т ехногенно-екологічна ситуація в Україні та їх вплив на здоров’я людейпояснює вплив навколишнього середовища на організм людини, екологічну і соціально-економічну ситуацію в Україні; Тема 33Основні системи організму людини, їх функціїТравми систем та їх наслідкиВтрата свідомостіПобудова організму людиниКлітини, органи та системи організму людиниКлітини, органи та системи організму людиниОсновні системи організму, їх складові частини та функціїКритичні системи організмуКритичні та некритичні для життя людини системи, наслідки їх ушкодженняВзаємодія критичних системТравми систем організмуПоняття про травмуВплив довкілля на виникнення травмВиди травм залежно від чинників довкілляОсобливості промислових і воєнних травмКласифікація травм від ступені важкості пораненняТравми критичних систем та їх наслідкиТравми (порушення діяльності) системи дихання та серцево-судинної системи, наслідки травмуванняТравма голови та її наслідки: струс і забій головного мозку, деформація (здавлювання) черепаПораненняПоняття про рану, класифікація ранОсновні види та загальна характеристика ускладнень при пораненнях: кровотеча, інфікування, інтоксикація, пневмоторакс, гемоторакс, травматичний шокКровотечі, їх класифікаціяЗовнішня і внутрішня кровотечі, причини виникнення та ознакиСпособи зупинки зовнішньої артеріальної, венозної і капілярної кровотечіМісця затискання артерійПорядок застосування джгута для зупинки кровіДопомога при появі ознак внутрішньої кровотечіТравми кісток та суглобівПоняття про переломи кісток та вивихи суглобів, їх класифікаціяОзнаки переломів та симптоми вивихівТравматичний шокПоняття про травматичний шокХарактеристика первинного і вторинного шоку, фази розвиткуВиди травматичного шоку залежно від тяжкостіХарактерні поранення, переломи та ушкодження організму людини, від яких наступає травматичний шокВтрата свідомості від травми голови, дії електричного струму та блискавки на організм людиниВтрата свідомості від кисневого голодування (гіпоксія), теплового та сонячного удару, від недостатнього кровопостачання в мозок Критичні періоди розвитку людиниВизначення періодів ембріогенезу, в які зародок найбільш чутливий до пошкодження різноманітними факторамиОгляд теорії критичних періодів СвєтловаВивчення чутливості організму до різних дій в ранньому, препубертатному і пубертатному періодах розвиткуОтправить свою хорошую работу в базу знаний простоИспользуйте форму, расположенную нижеКритичними періодами розвитку людини є дуже важливими етапами онтогенезуОскільки сама назва «критичний» говорить про те, що організм стає чутливим і вразливимТобто підвищується чутливість до певних впливів та знижується резистентність щодо нихКрім того, кожен такий період відрізняється від іншого, в цей час відбуваються важливі зміни в організмі, які визначатимуть його подальший розвитокТому дуже важливим є докладне вивчення критичних періодів для попередження виникнення відхилень в онтогенезіВід зовнішніх впливів у такі періоди залежить як фізіологічний, так і психічний розвиток людиниЕкспериментальне вивчення розвитку тварин показало, що впродовж як онтогенезу взагалі, так і ембріогенезу зокрема існують періоди, коли зародок найбільш чутливий до пошкодження різноманітними факторами, які можуть порушувати нормальний розвитокЦі періоди отримали назву критичних, тобто — це періоди найменшої стійкості (резистентності) зародків до факторів зовнішнього середовища.[1] Спочатку поняття критичний період було введено в ембріології для позначення часових відрізків, що характеризуються підвищеною чутливістю до дії факторів, які виходять за межі фізіологічної нормиПід час внутрішньоутробного розвитку в строго певні його моменти кожен орган зазнає критичні стадії диференціаціїВ основі виборчого підвищення чутливості лежить посилення процесів обміну речовин в найбільш швидко зростаючих органах і тканинахЗагалом критичні періоди в ході внутрішньоутробного розвитку дитини збігаються з часом найбільш інтенсивного росту і диференціювання; вони ніби маркують процес розвитку, відзначаючи стадії морфогенезу.[2] Критичними (сенситивними) є відносно короткі періоди онтогенезу, в які підвищується чутливість до певних впливів та знижується резистентність щодо них; відбувається включення і виключення генів, що детермінує розвиток нових біологічних, соціальних, психічних якостей і перехід організму на більш високий рівень розвитку завдяки формуванню нових системних зв’язків в організмі, які визначають його подальший онтогенезЄ підстави вважати, що різні гени починають функціонувати на різних стадіях ембріогенезу, які співпадають з критичними періодамиТакого висновку дійшли на підставі того, що під впливом пошкоджувальних факторів фізичної й хімічної природи виникають порушення нормального розвитку, які нагадують собою мутації.[3] перші 6 років життя, коли дитина освоює прямоходіння, відбувається формування мови, фізіологічних регуляторних процесів та закладаються особливості психічного відображення світу, соціалізація; П.ГСвєтлов у розвитку людини надає великого значення таким критичним періодам: імплантація (6- 7 доба після зачаття), плацентація (кінець другого місяця вагітності) і перинатального (пологи)У критичні періоди різко змінюється діяльності всіх систем організму матері (характер кровообігу, газообміну, живлення тощо)Крім того, є критичні періоди розвитку окремих органів, тканин на різних етапах розвитку зародка (плоду) людини.[3] Російський ембріолог ПГСвєтлов у 1960 рсформулював теорію критичних періодів розвитку і перевірив її експериментальноСуть цієї теорії полягає в утвердженні загального положення, що кожний етап розвитку зародка в цілому і його окремих органів починається відносно коротким періодом якісно нової перебудовиЦя перебудова супроводжується детермінацією, проліферацією і диференціюванням клітин.[1] У критичні періоди у зародків активується метаболізм, різко посилюється дихання, змінюється вміст РНК, виявляються нові білки й одночасно гальмується темп ростуВ цей час ембріон найбільш чутливий і сприйнятливий до пошкоджуючої дії різної природиВсебічне вивчення критичних періодів показує, що вони співпадають з активним морфологічним диференціюванням, з переходом від одного періоду розвитку до іншого, зі зміною умов існування зародкаТак, перехід зиготи до дроблення створює для зародка інші умови взаємозв’язку в організміТе ж саме відбувається з настанням гаструляціїУ ссавців імплантація бластоцисти у стінку матки теж є критичним періодом — переходом до нових умов живлення і газообмінуРозвиток плаценти й перехід до плацентарного живлення і газообміну являють собою новий переломний етап у житті зародка і потребують нових пристосувань.[2,3] Що стосується людини, то в її ембріональному розвитку ПГСвєтлов розрізняє такі критичні періоди: прогенез (а саме стадія мейозу), запліднення, імплантація, під час якої проходить гаструляція, диференціювання зародкових листків і закладка осьових органів, плацентація, органогенез і період пологівЗ останнім критичним періодом в організмі новонародженого пов’язані різкі зміни умов існування і перебудова діяльності всіх систем організму (змінюється характер кровообігу, газообміну, живлення тощо)Крім того, відмічені критичні періоди розвитку окремих органів на різних етапах життя ембріона людиниВивчення критичних періодів в ембріогенезі показує необхідність захисту материнського організму від шкідливих факторів, особливо на ранніх стадіях вагітностіУмови існування зародка в цей час позначаються на його ембріональному розвитку, а, отже, на всьому наступному періоді життя.[4] Серед органів і систем людини, що розвиваються, особливе місце належить головному мозку, який на ранніх стадіях виступає в ролі первинного організатора диференціювання навколишніх тканинних і органних зачатків (зокрема, органів чуття), а пізніше відрізняється інтенсивним розмноженням клітин (приблизно 20 000 в хвилину)Отже, в онтогенезі людини виділяють декілька критичних періодів розвитку: у прогенезі, ембріогенезі і постнатальному життіДо них відносяться: розвиток статевих клітин — овогенез і сперматогенез; запліднення; імплантація (7-8 доба ембріогенезу); розвиток осьових зачатків органів і формування плаценти (3-8 тиждень розвитку); стадія посиленого росту головного мозку (15—20-й тиждень); формування основних функціональних систем організму і диференціювання статевого апарату (20—24-й тиждень); народження; період новонародженості (до 1 року); статеве дозрівання (11—16 років).[5] Однак, не варто думати, що в будь-які критичні періоди зародок однаково чутливий до всіх подразнюючих факторівПГСвєтлов вважає, що в один критичний період зародок більш чутливий до температурної дії, в інший — до хімічної і т.дВ критичні періоди в зародків значно міняється метаболізм, різко посилюється дихання, змінюється вміст РНК, імунологічно проявляються нові, які раніше не спостерігалися, білкиОдночасно падає темп росту.[1] Наукові здобутки у вивчені проблеми критичних періодів та поступове впровадження їх в життя батьками, соціальними інституціями сприяють оптимізації розвитку малечіТак покладання дитини на живіт матері, прикладання маляти до груді одразу після народження сприяє лактації та утворенню невидимих гармонізуючи енергетичних зв’язків між матір’ю і дитиноюВикористання плавання в грудному віці і на основі цього оптимізація фізичного, психічного розвитку базується на відкритті безумовного плавального рефлексу, з яким народжується немовляРаннє оволодіння мовами базується на тому, що критичним для знання мов є перші 3 роки життя дитиниТому спілкування з дитиною ще з грудного віку декількома мовами сприяє природному їх засвоєнню.[3] Яскравим прикладом впливу критичних періодів на життя людини є творчість Моцарта, витоки якої слід шукати ще в ембріогенезі, грудному віці, в яких на плід, немовля постійно діяла музикаАдже його батько був придворним музикантомІ в домі постійно звучала музикаЦілеспрямоване навчання батьком малого Вольфгана музиці сприяло тому, що вже в 5 років хлопчик почав створювати музику, а в 6 виступати разом із сестрою, граючи на клавесині, на сценах Відня, а потому і багатьох міст різних країн ЄвропиПрикладом цілеспрямованого впливу на організм підлітка є життєвий досвід Рустама Ахметова — відомого стрибуна у висоту, який із 14 років почав цілеспрямовано діяти на свій організм системою специфічних фізичних вправ для того, щоб вирости і займатися тим видом спорту, який йому подобавсяТаке інтенсивне витягування сталося завдяки дії системи природних і соціальних факторів у критичний підлітковий вік, коли відбувається інтенсивний ріст організму на тлі відсутності генетичних передумов високого зросту (попередники низькорослі).[6] Окремі тканини й органи формуються в різні періоди росту ембріона й плодаПри цьому тканини організму в момент максимальної інтенсивності процесів дифференцировки стають високо чутливими до пошкоджуючих впливів зовнішнього середовища (іонізуюча радіація, інфекції, хімічні агенти)Такі періоди, для яких характерна підвищена чутливість до впливу факторів, що ушкоджують, називають «критичними періодами эмбріогенезу»Імовірність формування відхилень у розвитку в критичні періоди найбільш високаУ процесі закладки кожного органу також існують особливо чутливі періоди, коли вплив несприятливих факторів середовища може викликати, те чи інше відхилення в його розвитку (тобто аномалію)У критичні періоди зародок або плід стає високо реактивним і лабільним по відношенню до дії зовнішніх факторівАномалії розвитку виникають при цьому в силу того, що боротьба організму з руйнівними процесами (тобто, регуляторна функція органів і систем плода) у ці періоди може бути ослабленаБезпосередньою причиною аномалії може послужити або зупинка розвитку тієї чи іншої системи організму в критичний період, або порушення координації в швидкості компенсаторних відповідних реакцій систем плода, що розвиваєтьсяЧим на більш ранній стадії свого розвитку знаходиться ембріон, тим його відповідна реакція на дію патогенного фактора більш відрізняється від реакції систем дорослого організму.[7] До найбільш частих факторів, що порушує нормальний ембріогенез, належать: перезрівання жіночої статевої клітини, порушення обміну речовини у матері, гіпоксія, вміст у крові матері токсичних речовин (наприклад, лікарських препаратів, наркотичних речовин, нікотину, алкоголю та ін), інфекція, особливо віруснаДля розвитку теплокровних тварин і людини велике значення має температура тілаТривале перегрівання організму матері призводить до аномалій розвитку плодуРентгенівське опромінення небезпечно у зв’язку з можливими мутаціями, так як клітини ембріональних зачатків особливо чутливі до радіаціїФактори, що роблять шкідливу дію, не завжди являють собою чужорідні для організму речовини або впливуЦе можуть бути і закономірні дії середовища, забезпечують звичайне нормальний розвиток, але в інших концентраціях, з іншого силою, в інший часДо них відносять кисень, живлення, температуру, сусідні клітини, гормони, індуктори, тиск, розтягнення, електричний струм і проникаюче випромінювання.[6] Ранній вік охоплює період дитинства орієнтовно від народження до 3-4 років життяЦе вік найбільш швидкого фізичного і психічного розвитку дитиниЗначно збільшується зріст (в середньому від 50 см у новонародженої дитини до 85 см у дворічної) і вага (в середньому від 3,5 кг на час народження до 12 кг у дворічному віці)Такий важливий для діяльності організму і психічного розвитку людини орган, яким є головний мозок, росте в перші роки життя надзвичайно інтенсивноЯкщо у новонародженої дитини вага мозку дорівнює в середньому 380 г, то на кінець другого року вона досягає 1025 г, тобто зростає майже в три разиЗбільшення маси мозку супроводиться вдосконаленням його анатомічної структуриЗдійснюється мієлінізація нервових шляхів, диференціюються клітинні елементи мозкової кориРазом з анатомічними змінами відбувається розвиток вищої нервової діяльності дитиниЗростає швидкість утворення тимчасових зв’язківПоступово збільшується швидкість вироблення диференційовок і точність розрізнювання сприйманих подразниківЦе створює необхідні фізіологічні умови для збагачення досвіду дитини, для навчання її різним навичкам і вмінням.[7] Також в цей період активно зростає кістковий скелет дитиниВелика частина кісток ще складається з хрящової тканини, тому особливу увагу слід приділити правильній поставі малюка, щоб уникнути викривлення хребта, що в майбутньому може принести чимало неприємностейКрім того, недостатньо розвинена м’язова система дитини, тому суглоби у дітей більш рухливі, ніж у дорослихНедосконала ще й дихальна система дитини — слизова оболонка містить дуже багато лімфотичних і кровоносних судин, а просвіт дихальних шляхів дуже вузькийВ результаті при найменшому запаленні слизова оболонка набрякає, що утруднює дихання.[8] Харчування 3-х річної дитини поступово наближається до харчування дорослої людиниУ цей період відбувається формування жувального апарату, а також збільшується обсяг шлункаЗа перші два роки життя дитина навчається сидіти, приймати вертикальне положення, ходити, захоплювати предмети руками і маніпулювати ними різним чиномІнтенсивно розвивається сприймання навколишньої дійсності, вдосконалюється зір, слух, дотик, м’язове почуттяВажливих успіхів досягає дитина впродовж раннього дитинства в оволодінні мовою, що має першорядне значення для формування дитячого мисленняВдосконалення рухів і пізнавальної діяльності дитини тісно пов’язано з появою у неї нових потреб і почуттівУ перші роки життя визначається емоційна основа майбутньої особистостіВажливу роль у психічному розвитку дітей раннього віку відіграє формування так званого «комплексу пожвавлення», позитивної емоційної реакції на появу дорослої людиниЦя емоційна реакція переростає потім у більш глибоке і стійке почуття симпатії до близьких людей і править могутнім стимулом для підвищення рівня активності дитини, для набуття нових знань і вміньСкладний процес психічного розвитку у ранньому дитинстві істотним чином залежить від умов життя і виховних впливівТому необхідно, починаючи з немовлячого віку, турбуватися не тільки про охорону здоров’я і про нормальний хід дозрівання дитячого організму, але й про виховання дитини, про правильне керування розвитком психічних процесів і властивостей особистості, враховуючи її вікові психофізіологічні особливості.[9] На 2 — 3-му роках життя закін-чується прорізування молочних зубівПісля 2 ро-ків щорічне збільшення розмірів тіла уповільнюєтьсяВік дитини від 1 року до 7 років називають ще періодом нейтрального дитинства, оскільки хлопчики і дівчатка майже не відрізняються одне від одного за розмірами і формою тілаОднак слід зауважити, що вже в цей період у дівчаток значно більша товщина підшкірної жирової клітковини.[3] У руховому розвитку особливе значення набуває розвиток дрібних точних рухів пальців кистей і рук та ручної вмілостіДитина поступово освоює складні рухи пальцями: від захоплення всіма пальцями в кулачок до кінця першого року вона переходить до «пінцентного» захопленню (бере дрібні предмети двома пальчиками, виявляючи особливий інтерес до дрібних предметів і всяких пушинок), потім рухи стають більш досконалими і різноманітнимиРозвиток дрібних рухів важливий не тільки для освоєння різноманітних дій — вiн має стимулюючу дію на розвиток мови.[8] Препубертатний період охоплює вік 7-8 роківУ цьому віці фізичний і психічний розвиток пов’язаний з формуванням суспільних обов’язків в зв’язку з початком навчання в школі і адаптацією до цих нових умовЦей період характеризується вдосконаленням моторики, мисленняНедостатня шкільна адаптація, надмірні вимоги, що пред’являються до дитини в цей період, можуть привести до виникнення невротичних реакцій і протестним реакціям з відмовою від відвідувань школиЗ 6-10 років починається нова хвиля поступового підвищення рівня фолікулостимулюючого (ФСГ) та лютеїнізуючого (ЛГ) гормонів (причому утворення останнього відбувається швидше)їх вміст суттєвіше зростає у період 10-15 років і до кінця цього терміну може сяга-ти рівня дорослого чоловікаПротягом статевого дозрівання спостеріга-ються пікові нічні «сплески» секреції гонадотропінівУ цей період фізіологічна роль андрогенів полягає у стимуляції розвит-ку вторинних статевих ознак, сперматогенезу, а також впливу на ріст, си-нергічного з гормоном ростуАндрогени виявляють виражену анаболічну дію, особливо це позначається на біосинтезі м’язових білківУ препубертат-ний період невеликий, але поступово зростаючий рівень андрогенів підви-щує чутливість паросткових зон кісток до дії гормону росту, в результаті чого посилюється їх ріст у довжинуАле потім, коли вміст статевих гор-монів у крові стає вищим за певний визначений рівень, відбувається зак-риття епіфізарних хрящів і ріст припиняється.[9] Таким чином, після прояву активності у період 6-23-го тижнів внутрішньоутробного розвитку гормональна функція сім’яників до 30-го тижня припиняється і знову поновлюється у 10-12-го річному віціДо ць-ого часу кількість тестостерону крові подвоюється завдяки синтезу в над-ниркових залозахПротягом репродуктивного періоду тестостерон у них майже не утворюється (так виявляється ефект негативного зворотного зв’язку) і практично вся його кількість синтезується у сім’яникахІнші андрогени (андростендіол, дигідротестостерон тощо) утворюються як у надниркових залозах, так і в інших органах та тканинахУ період дитинства естрогени у жіночому організмі секретуються наднирковими залозами і яєчниками у таких малих кількостях, яких недостатньо для індукування по-дальшого розвитку репродуктивних органівОднак у цей період яєчники зберігають здатність реагувати на дію гонадотропних гормонів, у разі екзоген-ного введення або раннього початку ендогенної продукції яких може виника-ти передчасне статеве дозрівання дівчатокПочаток статевого дозрівання ре-гулюється головним мозком (супрагіпофізарними відділами)Естрогени, що є у крові в цей період, забезпечують інгібування секреції гонадотропних гор-монів відповідними центрами ЦНС за рахунок зворотного зв’язку.[10] Починається секреція гонадотропних гормонів, які і забезпечують статеве дозріванняОдним із основних чинників, що обмежують чутливість центральних структур до гонадотропних гормонів, є гормон епіфізу мелатонін, утворен-ня якого в цей період починає поступово зменшуватисяПідвищена продукція естрогенів та андрогенів яєчниками у відповідь на новий, вищий рівень гонадотропних гормонів призводить до приско-рення росту і розвитку матки, піхви, зовнішніх статевих органів, таза, грудних залоз, а також вторинних статевих ознакПроцес статевого дозрівання починається у період 9-10 років, хоча перші місячні можуть з’явитися у 12 і навіть 16 роківПочаткове підвищення гонадотропної ак-тивності гіпофіза з формуванням ФСГ та ЛГ ще не характеризується ви-раженою циклічністю, але вона забезпечує поступове підвищення про-дукції естрогенів і розвиток фолікулів у яєчникахЛише через 1-2 роки після цього під впливом постійного поступового підвищення рівня ЛГ настає перша овуляція з формуванням жовтого тіла, в якому утворюється гормон прогестеронАле на цей час жовте тіло ще недостатньо активне і продукція прогестерону в ньому є нетривалоюУ результаті у дівчаток пе-реважає вплив естрогенів над впливом прогестеронів, що є особливо важ-ливим для завершення росту організму і формування матки, піхви, груд-них залозПоява перших місячних (через кілька днів після овуляції) ще не означає становлення регулярного статевого циклу.[9] Пубертатний період починається в дівчаток і хлопчиків у різний часВ дівчаток він настає дещо швидше, а хлопчики вступають у цю фазу свого розвитку приблизно на рік пізнішеСам період не є тривалим, оскільки охоплює 3-4 роки життя людини (у хлопчиків він триває в середньому від 10 до 14 років, а у дівчаток від 9 до 13), однак має важливе значення, бо саме в цей час відбувається статеве пробудження людиниВажливість цього періоду переважно не усвідомлюється, проте він має вирішальне значення для усього дорослого життяВ пубертатний період розвитку відбувається бурхливе дозрівання статевих залоз, внутрішніх та зовнішніх статевих органівУ цей період також починають формуватися так звані вторинні статеві ознаки (особливості будови скелету, тип розвитку та вираженості підшкірної клітковини, наявність і розвиток молочних залоз, характер волосяного покриву, тембр голосу і т.д.)[3] Важливим моментом сексуального пробудження є поява фізіологічних ознак статевої зрілості: менструації у дівчат та полюцій у хлопцівВластиво, з появою саме цих ознак статевої зрілості й закінчується пубертатний період розвитку людиниЯк і всі критичні періоди, цей період характеризується підвищеною чутливістю організму людини до різних подразників і при цьому зниженою стійкістю до їх діїПісля пубертатного періоду наступає постпубертатний періодВ цей час послідовно розвиваються статеві функції та завершується формування вторинних статевих ознакЗавершується підлітковий розвиток людини і починається вік юностіОрганізм юнака наприкінці періоду має здатність запліднювати яйцеклітинуА у дівчат завершується розвиток статевого циклуФізіологічно організм молодої людини в цей час вже готовий до дітородження[5] На даний час вчені не можуть дати повну та вичерпну відповідь на питання, що саме ініціює статеве дозріванняВідзначається велика роль у даному процесі гормонівФізіологія розвитку хлопчика або дівчинки в період статевого дозрівання (пубертатний період) відбувається безпосередньо під впливом статевих гормонівСаме в цей час спостерігається підвищена секрекція (виділення) цих гормонів, яка регулюється іншими гормонами людського організмуЦе гормони гіпофізу: фолікулостимулюючий (ФСГ) та лютеїнізуючий (ЛГ) гормониВони посилюють синтез статевих гормонів у наднирниках та статевих залозахЇх синтез, у свою чергу, контролюють так звані рилізинг-гормони (рилізинг-фактори), які продукує гіпоталамусУ хлопчиків ФСГ активує сперматогенез (процес утворення зрілих сперматозоїдів).8 А ЛГ — утворення особливих гормонів, які називаються андрогенамиСаме під дією андрогенів і відбувається, так би мовити, перетворення хлопчика в чоловікаХочу знову підкреслити, що маємо справу із соматичним перетвореннямОтож, під дією андрогенів відбувається активація анаболізму білків, внаслідок чого стає більш масивною мускулатура, а також збільшується вміст білка в кісткахСаме така анаболічна дія андрогенів забезпечує посилений ріст мускулатури хлопчиків у підлітковому віці (особливо інтенсивно розвиваються плечові та грудні м’язи хлопця-підлітка) і кращий, ніж у жінок, розвиток м’язевої маси у дорослих чоловіківУ хлопчиків в період статевого дозрівання спостерігається раптове і різке збільшення лінійних розмірів тілаЦе також наслідок дії андрогенівХлопці мають два стрибки росту: перший — в період перед першою нічною полюцією, а другий — після неїПід впливом андрогенів формується ще одна ознака статевого дозрівання хлопчиків — зміна голосуЦі гормони активують ріст гортаніТому голосові зв’язки видовжуються і починають генерувати більш нижчі звукиЧоловічий тип волосяного покриву (борода, вуса, оволосіння грудей) також розвивається під впливом андрогенівВплив ФСГ, концентрація якого поступово зростає, викликає у дівчаток ріст і розвиток яєчниківВ яєчниках іде дозрівання фолікулів, а в середині кожного з них розвивається і дозріває яйцеклітинаАле на ранній стадії статевого дозрівання не відбувається овуляції дозрілого фолікулаФолікули розсмокуються (цей процес називають атрезією)З часом встановлюється тип секреції ЛГ і ФСГ, який є характерний для статево зрілого жіночого організмуТоді під впливом ФСГ дозріває фолікул, який, у свою чергу, починає продукувати жіночі статеві гормони — естрогениТоді на місці фолікула починає розвиватися так зване жовте тіло, яке під впливом ЛГ продукує інший жіночий статевий гормон — прогестерон.[9] Встановлюється двофазний менструальний циклЖіночі статеві гормони активують ріст внутрішніх та зовнішніх статевих органів, ріст молочних залоз, а також формування характерної для жінок будови тілаЕстрогени характеризуються відносно слабою анаболічною дією, тому в дівчаток спостерігається помірний стрибок ростуІ до кінця даного періоду лінійний ріст тіла зупиняєтьсяВажливо зазначити, що в пубертатний період у дівчаток часто спостерігаються ановуляторні циклиЦе цикли, коли фолікул дозріває та виділяє велику кількість естрогену, але овуляції немаєНа даний час причини ановуляторних циклів ще не повністю відоміТакий цикл закінчується овуляцією і, відповідно, зниженням рівня естрогенівІ лише наприкінці підліткового віку встановлюються регулярні менструальні цикли[4] Слід зауважити, що секреторна функція статевих залоз стимулюється помірними фізичними навантаженнямиНадмірні навантаження в підлітковому віці можуть призвести до посилення андрогенної функції як у хлопчиків, так і в дівчатокТоді у дівчаток- підлітків спостерігається маскулінізація, внаслідок якої дівчатка набувають форми тіла, подібної до хлопцівОднак можуть виникати ситуації, коли надмірні фізичні навантаження можуть призвести і до пригнічення виділення статевих гормонівУ цьому випадку відбувається затримка статевого розвитку дитиниЗміни в інших фізіологічних системах підлітка.[6] В пубертатний та постпубертатний періоди спостерігається зміни не лише в статевій системіЗмінюється поведінка й інших систем організмуАдже людський організм складається з різних систем, які працюють злагоджено, бо є компонентами одного цілогоТак, в період статевого дозрівання спостерігається значне збільшення щитовидної залозиНайбільш виражене воно у дівчатокВиникає стан гіпертиріозу, що призводить до посилення енергетичних процесів, підвищення збудливості та зростання частоти серцебиттяЩодо імунної системи, то в підлітковому віці спостерігається зменшення маси лімфоїдних органівІ хоч статеві гормони в цей період стимулюють гуморальну ланку імунітету, однак друга ланка (клітинна) перебуває у пригніченому станіСаме тому шкідливі звички та стреси легко можуть послаблювати імунну систему підлітка[10] В даний критичний період чітко вираженими є зміни у кровообігуМаса серця та розміри його камер дуже швидко збільшуються на фоні повільного збільшення діаметру кровоносних судин і сильного видовження судин (оскільки відбувається різкий стрибкоподібний ріст тіла дитини)Ріст серця випереджає ріст його клапанівВсі ці зміни впливають на характер потоку крові, тому можливою є поява функціональних шумів серцяТакож у період підліткового стрибка росту спостерігається збільшення частоти серцебиття, яке до кінця постпубертатного періоду встановлюється на дорослому рівніУ підлітковому віці посилюються статеві відмінності серцево-судинної системиДля міокарда хлопчиків-підлітків характерні більші функціональні можливості, ніж у дівчатокА от у дівчаток- підлітків спостерігається передменструальне підняття систолічного артеріального тиску і зниження частоти серцебиття.[4, 9] Отже, критичними (сенситивними) є відносно короткі періоди онтогенезу, в які підвищується чутливість до певних впливів та знижується резистентність щодо них; відбувається включення і виключення генів, що детермінує розвиток нових біологічних, соціальних, психічних якостей і перехід організму на більш високий рівень розвитку завдяки формуванню нових системних зв’язків в організмі, які визначають його подальший онтогенезРосійський ембріолог ПГСвєтлов у 1960 рсформулював теорію критичних періодів розвитку і перевірив її експериментальноСуть цієї теорії полягає в утвердженні загального положення, що кожний етап розвитку зародка в цілому і його окремих органів починається відносно коротким періодом якісно нової перебудовиУ процесі закладки кожного органу також існують особливо чутливі періоди, коли вплив несприятливих факторів середовища може викликати, те чи інше відхилення в його розвитку (тобто аномалію)У критичні періоди зародок або плід стає високо реактивним і лабільним по відношенню до дії зовнішніх факторівРанній вік охоплює період дитинства орієнтовно від народження до 3-4 років життяЦе вік найбільш швидкого фізичного і психічного розвитку дитиниПрепубертатний період охоплює вік 7-8 роківУ цьому віці фізичний і психічний розвиток пов’язаний з формуванням суспільних обов’язків в зв’язку з початком навчання в школі і адаптацією до цих нових умовПубертатний період починається в дівчаток і хлопчиків у різний часВ дівчаток він настає дещо швидше, а хлопчики вступають у цю фазу свого розвитку приблизно на рік пізнішеСам період не є тривалим, оскільки охоплює 3-4 роки життя людини (у хлопчиків він триває в середньому від 10 до 14 років, а у дівчаток від 9 до 13), однак має важливе значення, бо саме в цей час відбувається статеве пробудження людиниЄвсєєва О Вплив вікових критичних періодів та життєвих криз на онтогенез людини О Євсєєва// Фізичне виховання- 2013- №35-12-15Пучков.ФРазработка проблем медицинской эмбриологии в ИЭМеФПучков // Биомедицинский журнал Medline.ru- 2001- Т2-308-313Кука О Фізіологія статевого розвитку дитини: пубертатний період [Електронний ресурс] О Кука // Сімейний інститут- 2012- Режим доступу до ресурсу: www.family-institute.org.ua/Подобные документыГамети чоловічого і жіночого організмуКоротка характеристика процесу заплідненняВнутрішня будова статевих органів людиниКритичні періоди вагітностіПочаток нового життяБіосоціальна основа сім’їПропорції тіла людини в різні періоди життяВивчення ембріогенезу легень та періодизації їх формування на основі даних макро-, мікро морфологічного і гістохімічного аналізівОсновні етапи розвитку легень у людини в постнатальному періоді, їх функціональні зміниЛегені на пізніх етапах онтогенезуОрганізація організму людини як цілісної живої системиВиокремлені рівні: молекулярний, клітинний, клітинно-органний, організменний, популяційно-видовий, біоценотичний, біосфернийРозвиток організму людини — онтогенезМетоди дослідження генетикиФази вегетації рослинУмови росту й розвитку рослинРіст та розвиток стеблаМорфологія коренів, глибина і ширина їхнього проникнення у ґрунтМорфогенез генеративних органівВегетативні органи квіткових рослинФаза колосіння у злаків і осокиРозвиток ендокринології та вивчення ролі гормонів в пристосувальних реакціях організмуСтруктурно-функціональні особливості та патологічні стани наднирників у ембріонів та дітей, їх дослідження в процесі старіння у зрілих людей та осіб похилого вікуАналіз концепцій визначення місця людини і суспільства у Всесвіті, що є одними із найважливіших елементів складної системи світосприйняття людстваОсобливості ученняВернадського про генезис людини та ноосфери, що були наслідком розвитку біогеосфериДослідження та визначення головних аспектів розвитку флори на ЗемліРізноманіття існуючих нині і живших раніше на Землі рослин як результат еволюційного процесуВивчення механізмів зміни, розмноження та реплікації генетичної інформації рослинного світу